Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 квітня 2019 року

м. Київ

справа №804/6235/15

касаційне провадження №К/9901/9045/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-Проект» на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2015 (головуючий суддя - Шальєва В.А., судді: Білак С.В., Олефіренко Н.А.) у справі № 804/6235/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-Проект» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвест-Проект» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.12.2014 № 0002801501 та від 24.03.2015 № 0005391501.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 26.08.2015 адміністративний позов задовольнив.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 19.11.2015 постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.08.2015 скасував та прийняв нову, якою в задоволенні позову відмовив.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвест-Проект» оскаржило його в касаційному порядку.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2015 та залишити без змін постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.08.2015.

В обґрунтування своїх вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвест-Проект» посилається на порушення судом норм матеріального права, а саме: підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75, пунктів 192.1, 192.3 статті 192 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

При цьому зазначає, що коригування сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість у вересні 2014 року проведено ним у відповідності з приписами чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області проведено камеральну перевірку даних, задекларованих Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвест-Проект» у податковій звітності з податку на додану вартість за вересень 2014 року, результати якої оформлено актом від 20.11.2014 № 3550/151/35608491.

На підставі зазначеного акта перевірки та за наслідками адміністративного оскарження контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.12.2014 № 0002801501, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 63917,00 грн. за основним платежем та 31958,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також податкове повідомлення-рішення від 24.03.2015 № 0005391501, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 77480,00 грн. за основним платежем та 38740,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Причиною прийняття вказаних актів індивідуальної дії послугували викладені в акті перевірки та рішенні про результати розгляду скарги доводи про порушення позивачем вимог пункту 102.5 статті 102, підпункту 192.1.1 пункту 192.1, пункту 192.2 статті 192 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв'язку з неправомірним коригуванням (зменшенням) податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які виникли понад 1095 днів, за податковою накладною від 24.06.2011 № 240603, виписаною на адресу Приватного підприємця ОСОБА_1, а також за податковими накладними від 03.10.2011 № 31006, від 04.11.2011 № 41109, від 02.12.2011 № 21208, від 09.01.2012 № 90101, від 16.02.2012 № 160203, від 05.03.2012 № 50304, виписаними на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вестамрок».

Відповідно до пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку-постачальника, то: постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку; отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг (підпункт 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)).

Правила пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), які встановлюють, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування, та на які посилався орган доходів і зборів на обґрунтування своєї правової позиції, не дають підстави для висновку про існування відповідних обмежень для здійснення платником коригування в порядку підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Водночас необхідною умовою для здійснення відповідного коригування податкових зобов'язань/податкового кредиту з податку на додану вартість є зміна суми компенсації вартості товарів/послуг, зокрема, наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або повернення постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг.

При цьому пунктом 192.2 статті 192 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що норма пункту 192.1 цієї статті не поширюється на випадки, коли постачальник товарів/послуг не є платником податку на кінець звітного (податкового) періоду, в якому був проведений такий перерахунок.

Зменшення суми податкових зобов'язань платника податку-постачальника в разі зміни суми компенсації вартості товарів/послуг, наданих особам, що не були платниками цього податку на дату такого постачання, дозволяється лише при поверненні раніше поставлених товарів у власність постачальника з наданням отримувачу повної грошової компенсації їх вартості, у тому числі при перегляді цін, пов'язаних з гарантійною заміною товарів або низькоякісних товарів відповідно до закону або договору.

Згідно з пунктом 192.3 статті 192 цього Кодексу результат перерахунку податкових зобов'язань і податкового кредиту постачальника та отримувача відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

У справі, що розглядається, судами встановлено, що позивачем у червні 2011 року реалізовано Приватному підприємцю ОСОБА_1 автомобіль марки Audi A3 Sportback 2.0 TFS S-tronik, сірого кольору, 2009 року випуску, за договором купівлі-продажу від 24.06.2011 № 24063.

Факт передачі товару підтверджується видатковою накладною від 24.06.2011 № 24063. Також Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвест-Проект» виписано на адресу покупця податкову накладну від 24.06.2011 № 24063 на суму 383500,00 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 63916,67 грн.

У зв'язку з невиконанням зобов'язань за вказаним договором у частині своєчасної оплати товару, позивачем на адресу Приватного підприємця ОСОБА_1 направлено претензію від 04.08.2014 з вимогою повернення товару.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив із того, що 28.08.2014 товар повернуто продавцю, що підтверджується актом прийому-передачі.

Однак, суд апеляційної інстанції з'ясував, що Приватним підприємцем ОСОБА_1, який не зареєстрований платником податку на додану вартість, не здійснено повернення товару (автомобіля) позивачу, про що в тому числі свідчать дані Національної автоматизованої інформаційної системи Департаменту автомобільної інспекції та автоматизованої інформаційної системи «Дніпро-ДАІ» Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справи України в Дніпропетровській області, відповідно до яких після здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвест-Проект» коригування податкових зобов'язань за розрахунком від 01.09.2014 № 34 за ним право власності на розглядуваний автомобіль відповідно до положень пункту 7 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), не зареєстровано.

За змістом статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в суді апеляційної інстанції) розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Утім, Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвест-Проект» на підтвердження своєї позиції належних доказів, які б достеменно засвідчували повернення покупцем розглядуваного транспортного засобу, його оприбуткування/зарахування на баланс тощо, не подано.

Крім того, 30.06.2011 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вестамрок» укладено договір № 30.6 на поставку товарно-матеріальних цінностей.

Згідно з актами прийому-передачі товар на загальну суму 387400,52 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 77480,20 грн., поставлено Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвест-Проект» та прийнято контрагентом.

В порушення умов договору Товариством з обмеженою відповідальністю «Вестамрок» не проведено оплату придбаного товару, у зв'язку з чим 06.08.2014 позивачем направлено на адресу покупця претензію з вимогою повернути актив.

01.09.2014 Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвест-Проект» складено розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних від 03.10.2011 № 31006, від 04.11.2011 № 41109, від 02.12.2011 № 21208, від 09.01.2012 № 90101, від 16.02.2012 № 160203, від 05.03.2012 № 50304, виписаних на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вестамрок».

Однак, позивачем не долучено до матеріалів справи жодних документів, які б свідчили про реальний рух активу в межах спірних правовідносин, зокрема, щодо транспортування товару, що повертався Товариством з обмеженою відповідальністю «Вестамрок», його переміщення зі складу контрагента, оприбуткування повернутого товару Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвест-Проект» на склад тощо.

При цьому Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом встановлено факт нездійснення Товариством з обмеженою відповідальністю «Вестамрок» коригування податкового кредиту з податку на додану вартість за наслідками повернення товару позивачу.

За таких обставин висновок суду апеляційної інстанції про неправомірність здійсненого Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвест-Проект» коригування (зменшення) податкових зобов'язань з податку на додану вартість за розглядуваними податковими накладними та, як наслідок, законність оспорюваного акта індивідуальної дії ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосував норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги позивача без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-Проект» залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2015 у справі № 804/6235/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк