Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 квітня 2018 року

Київ

справа №822/2164/17

адміністративне провадження №К/9901/36057/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Головного управління ДФС у Хмельницькій області

на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.09.2017 (суддя Ковальчук О.К.)

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.11.2017 (судді Курко О.П., Драчук Т.О., Совгрира Д.І.)

у справі № 822/2164/17

за позовом Головного управління ДФС у Хмельницькій області

до Приватного акціонерного товариства «Теофіпольський цукровий завод», Товариства з обмеженою відповідальністю «Каффа Топ»

про визнання недійсним договору поставки, -

В С Т А Н О В И В :

28 липня 2017 року Головне управління ДФС у Хмельницькій області (далі - позивач, ГУ ДФС у Хмельницькій області) звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Теофіпольський цукровий завод» (далі - відповідач 1, ПАТ «Тернопільський цукровий завод») та Товариства з обмеженою відповідальністю «Каффа Топ» (далі - відповідач 2, ТОВ «Каффа Топ»), в якому просив суд визнати недійсним договір поставки № Ц/0107/9 від 01.07.2014, укладений між ПАТ «Тернопільський цукровий завод» та ТОВ «Каффа Топ»

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.09.2017, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.11.2017, позовну заяву залишено без розгляду. Підставою для залишення позовної заяви без розгляду слугували висновки судів попередніх інстанцій, що податковий орган звернувся до суду з позовом поза межами встановленого абзацом 2 частини 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України шестимісячного строку.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.09.2017 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.11.2017 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, податковий орган вказує, що перебіг процесуального строку для звернення до суду з адміністративним позовом починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Такою датою в даному випадку є прийняття Вінницьким апеляційним адміністративним судом постанови у справі № 822/2028/16, якою визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 29.09.2016 № 0001792200.

Відповідач 1 проти доводів касаційної скарги заперечує, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими, а тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Відповідач 2 процесуальним правом надати письмові заперечення не скористався, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.03.2018 касаційну скаргу разом було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так судами попередніх інстанцій встановлено, що в долученому до позовної заяви акті перевірки ПАТ «Теофіпольський цукровий завод» № 0043/22-01-14-04/05394995 від 01.07.2016 позивач аналізує спірний договір поставки № Ц/0107/9 від 01.07.2014 року, укладений між ПАТ «Теофіпольський цукровий завод» та ТОВ «Каффа Топ», та робить висновок про відсутність фактичних господарських операцій по поставці товару відповідно договору укладеного між ПАТ «Теофіпольський цукровий завод» та ТОВ «Каффа Топ» № Ц/0107/9 від 01.07.2014. Також, в акті перевірки № 0043/22-01-14-04/05394995 від 01.07.2016 міститься посилання на вирок Голосіївського суду м. Києва по справі № 752/3249/15-к, провадження №1-кп/752/320/15 від 19.05.2015 року, згідно до якого директора ТОВ «Каффа Топ» визнано винною у створені фіктивного підприємства ТОВ «Каффа Топ» і засуджено за частиною 1 статті 205 КК України.

Відповідно до частини 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла на момент ухвалення рішень судами попередніх інстанцій) для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог.

Відповідно до статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України початок перебігу строку звернення до адміністративного суду законодавець пов'язує з днем, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Наслідки пропуску строків звернення до адміністративного суду встановлені статтею 100 цього Кодексу, відповідно до якої адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Слід зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Отже, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що про існування підстав для звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору поставки № Ц/0107/9 від 01.07.2014 року позивачу було відомо ще 01.07.2016, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом перевірки № 0043/22-01-14-04/05394995 від 01.07.2016, який містив висновки податкового органу про відсутність фактичних господарських операцій по поставці товару відповідно договору № Ц/0107/9 від 01.07.2014, однак до суду звернувся лише 28.07.2017.

У справі, що розглядається, позивач як під час звернення до суду, так і в апеляційній та касаційній скаргах не наводить будь-яких пояснень та доказів щодо наявності поважних причин такого тривалого пропуску строку звернення до суду з даним позовом.

Таким чином, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 343, 349, 350 , 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Хмельницькій області залишити без задоволення.

Ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.09.2017 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.11.2017 у справі № 822/2164/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис) І.А. ВасильєваСудді: (підпис) С.С. Пасічник (підпис) В.П. Юрченко