Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 квітня 2018 року

Київ

справа №810/5818/15

провадження №К/9901/10738/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу № 810/5818/15

за позовом Міністра оборони України до Міністерства юстиції України, за участю третіх осіб: Міністерства оборони України, ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, скасування постанови про накладення штрафу, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою представника Міністра оборони України та Міністерства оборони України - Павлова Сергія Олексійовича на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва прийняту 15 квітня 2016 року у складі колегії суддів: головуючого - Іщука І.О., суддів: Погрібніченка І.М., Шулежка В.П., та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду постановлену 07 червня 2016 року у складі колегії суддів: головуючого - Федотова І.В., суддів: Ісаєнко Ю.А., Оксененка О.М.,

в с т а н о в и в :

У грудні 2015 року Міністр оборони України (далі також - позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України, за участю третіх осіб: Міністерства оборони України, ОСОБА_1, в якому просив:

визнати протиправними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в частині винесення постанови про накладення штрафу від 26 листопада 2015 року (ВП № 49182524);

скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про накладення штрафу від 26 листопада 2015 року (ВП № 49182524).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вчинено протиправні дії щодо винесення постанови про накладення штрафу від 26 листопада 2015 року.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 15 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 7 червня 2016 року, у задоволенні позову відмовив повністю.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення, та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Касаційну скаргу обґрунтовує тим, що позивач не самоусунувся від виконання рішення суду, а навпаки вживав та вживає всіх заходів щодо забезпечення житловим приміщенням ОСОБА_3, в той час як сам стягував ігнорує пропозиції Міністерства оборони України та чинить перешкоди щодо виконання рішення суду.

Третя особа ОСОБА_1 надав заперечення на касаційну скаргу, в яких зазначає, що касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки скаржник не наводить належних підстав для того, щоб вважати, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального та процесуального права. Тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів без змін.

Касаційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII (далі - КАС України) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем свідомо затягується процес виконання рішення суду, а тому дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в частині винесення постанови про накладення штрафу від 26 листопада 2015 року (ВП № 49182524) є правомірними, а постанова головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про накладення штрафу від 26 листопада 2015 року (ВП № 49182524) такою, що винесена у відповідності до вимог чинного законодавства, з урахуванням всіх обставин справи.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, та зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV, тут і надалі в його редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Відповідно до статті 25 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови.

Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Частиною першою статті 75 Закону № 606-XIV визначено загальні умови виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

Так, після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Частиною першою статті 89 Закону № 606-XIV встановлена відповідальність за невиконання рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, а саме: у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

З матеріалів справи вбачається, і зазначені обставини встановлені судами попередніх інстанцій, що 27 березня 2015 року Київським окружним адміністративним судом у справі № 810/377/14-а виданий виконавчий лист про зобов'язання Міністра оборони України вжити заходів щодо виконання рішення Міністра оборони України від 16 лютого 1999 року № 678/з про забезпечення полковника юстиції запасу ОСОБА_1 житлом для постійного проживання.

23 жовтня 2015 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадимом І.С. була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 49182524, якою боржнику надано термін для самостійного виконання рішення суду до 30 жовтня 2015 року.

Дана постанова на адресу Міністерства оборони України надійшла 09 листопада 2015 року, що підтверджується штампом реєстрації вхідної кореспонденції.

Таким чином, постанова про відкриття виконавчого провадження надійшла на адресу Міністерства оборони України із запізненням, а строк для самостійного виконання рішення сплинув.

Відповідно до частини першої статті 35 Закону № 606-XIV за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладання провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що дорученням Міністра оборони України було організовано роботу виконання постанови Київського окружного адміністративного суду від 27 березня 2015 року у справі 810/377/14-а та визначено два напрямки вирішення житлового питання ОСОБА_1:

надання грошової компенсації за належне йому отримання житлового приміщення;

забезпечення житловим приміщенням в селі Софіївська Борщагівка Київської області.

В рамках виконання доручення заступника Міністра оборони України Київським квартирно-експлуатаційним управлінням (далі - Київське КЕУ) було направлено листи від 18 листопада 2015 року № 303/25/6-1697, від 01 грудня 2015 року № 303/25-4827 та від 11 грудня 2015 року № 303/25-6-5022 на адресу ОСОБА_1 з пропозиціями з'явитися до житлового відділу Київського КЕУ для вирішення житлового питання.

В свою чергу ОСОБА_1, вважаючи дії позивача протиправними зазначив, що всі зустрічі з Міністром оборони України в особі квартирно-експлуатаційного управління зводяться із його направленням до виконавців нижчого рівня. Всі листи переводили ОСОБА_1 на зустріч із виконавцем - начальником групи КЕЧ ОСОБА_5, із якою останній мав 4 зустрічі: 17 грудня 2015 року, 18 грудня 2015 року, 04 січня 2016 року та 05 січня 2016 року. Реальні дії позивачем по наданню житла не вчинялися, оскільки Міністерством оборони України була поставлена необхідна умова для надання останнього, зокрема, надання додаткових документів. Також зазначив, що він погоджувався і на грошову компенсацію, однак реальних дій з цього приводу Міноборони також не вчинялося.

Отже, відхиляючи доводи позивача, суди попередніх інстанцій виходили з наступного.

27 жовтня 2015 року ОСОБА_1 на адресу Міністра оборони України була направлена вимога рекомендованим листом щодо виконання рішення суду по справі № 810/377/14-а, яке вступило в законну силу в добровільному порядку.

23 жовтня 2015 року Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було відкрито виконавче провадження ВП № 49182524 про зобов'язання Міністра оборони України вжити заходи щодо виконання рішення Міністра оборони України від 16 лютого 1999 року № 678/з про забезпечення полковника юстиції запасу ОСОБА_1 житлом для постійного проживання.

26 листопада 2015 року на адресу Міністра оборони України державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України була направлена перша вимога № 715/20.1/10 про негайне виконання виконавчого листа № 810/377/14-а, виданого 27 березня 2015 року Київським окружним адміністративним судом.

26 листопада 2015 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесена постанова про накладення штрафу за невиконання рішення суду у строк, встановлений для його самостійного виконання шляхом накладення на Міністра оборони України штрафу у розмірі 340,00 гривень.

18 грудня 2015 року через приймальню Міністерства оборони України ОСОБА_1 була направлена скарга із доданими матеріалами про невиконання рішення суду - вх. № С-7082 від 18 грудня 2015 року.

20 січня 2016 року в адресу Міністра оборони України відповідачем вдруге була направлена вимога № 715/20.1/10 про негайне виконання виконавчого листа № 810/377/14-а.

16 лютого 2016 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України була винесена друга постанова про накладення штрафу за невиконання рішення суду та законних вимог державного виконавця без поважних причин, якою на Міністра оборони України накладено штраф у розмірі 680,00 гривень.

16 лютого 2016 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України була направлена вимога № 715/20.1/10 про негайне виконання вимоги виконавчого листа № 810/377/14-а.

Аналізуючи встановлені судами обставини справи, враховуючи те що відповідач має в наявності наявне закуплене житло, для постійного проживання - квартири (село Петропавлівська Борщагівка, Софіївська Борщагівка, Чайки, що підтверджується матеріалами виконавчого провадження, проте всупереч погодженню ОСОБА_6 на отримання житла, відповідачем протягом 5 місяців не було виконано рішення суду, Верховний Суд погоджується із судами попередніх інстанцій щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 242, 243, 341, 343, 349, 350, 355 - 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу представника Міністра оборони України та Міністерства оборони України - Павлова Сергія Олексійовича залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 квітня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2016 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

Головуючий М.І. Смокович

Судді О.В. Білоус

Т.Г. Стрелець