ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2024 року

м. Київ

справа № 260/4067/23

адміністративне провадження № К/990/41729/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Губської О.А.,

суддів: Білак М.В., Мацедонської В.Е.,

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправним та скасування наказу, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 червня 2023 року, постановлену у складі судді Іванчулинця С.А., та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2023 року, ухвалену у складі колегії суддів: Судової-Хомюк Н.М. (доповідач), Онишкевича Т.В., Сеника Р.П.,

І. Суть спору

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції, в якому просив визнати протиправним та скасувати Наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 20.02.2023 року за №103 «Про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції».

ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

2. Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 червня 2023 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2023 року, адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без розгляду на підставі частини 3 статті 123 КАС України.

3. Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що початок перебігу п`ятнадцятиденного строку для звернення до суду із даним позовом слід відраховувати від 06 березня 2023 року. Відтак такий закінчився 21 березня 2023 року, при цьому ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом тільки 22 травня 2023 року.

ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

4. Не погоджуючись з такими рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

5. У скарзі позивач просить скасувати оскаржувані судові рішення, поновити ОСОБА_1 строк на подання адміністративного позову про визнання протиправним та скасування Наказу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 20.02.2023 року за №103 «Про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції» та передати справу до Закарпатського окружного адміністративного суду для розгляду по суті позовних вимог.

6. Свої вимоги скаржник мотивує тим, що Лист відповідача від 01.03.2023 року за реєстраційним номером 5745/41/15/01-2023, який був направлений позивачу разом з копією наказу №103 від 20.02.2023 про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції (трекінг-номер Укрпошти №8800601607773) - дійсно не був вручений/отриманий позивачем, в відтак, наявність вказаного листа та доказів його невручення підтверджують той факт, що позивач не був ознайомлений з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності та його змістом. Відтак вказані висновки суду першої та апеляційної інстанції не заслуговують на увагу, не мають жодного відношення до ч.4 ст.123 КАС України та не дають змогу суду зробити висновок про наявність обставин пропуску процесуального строку позивачем на оскарження наказу Департаменту патрульної поліції №103 від 20.02.2023 року.

6.1. Крім того, скаржник зазначає, що в позовній заяві по справі №260/1599/23 позивач зазначав, що йому стало відомо про наявність наказу за номером №103 від 20.02.2023 року з наказу на звільнення №233о/с від 06.03.2023 року, який був вручений представнику позивача 06.03.2023 року та в якому були відсутні жодні дані по наказу за номером №103 від 20.02.2023 року. Тобто, позивач не знав про його зміст, а зазначав лише про наявність ще одного наказу, вказаного як підстава для винесення наказу за №233о/с від 06.03.2023 року, який був вручений і з змістом якого було ознайомлено позивача та його представника.

6.2. Скаржником зауважено, що суд першої та апеляційної інстанції зазначає, що позивач дізнався про наявність оспорюваного наказу №103 від 20.02.2023 року, за їх міркуванням, « 13.03.2023 року» - дата згадування про оскаржуваний наказ у позовній заяві по іншій справі, або « 06.03.2023 року» - дата ознайомлення представника з наказом №233о/с від 06.03.2023 року, або « 15.03.2023 року» - дата отримання позивачем поштового відправлення з наказом №233о/с від 06.03.2023 року. При цьому, скаржник просить врахувати, що жодна із зазначених дат та обставин не підтверджує факту ознайомлення позивача з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності №103 від 20.02.2023 року. Разом з тим, статтею 31 Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» встановлений спеціальний строк на звернення до суду застосованого у період дії воєнного стану, а саме: поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення, звернувшись до адміністративного суду протягом 15 днів з дня його ОЗНАЙОМЛЕННЯ з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності. У разі застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь або звільнення зі служби в поліції поліцейський має право оскаржити таке стягнення протягом 15 днів з дня його ОЗНАЙОМЛЕННЯ з наказом по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення. Тобто, відповідно до вказаної вище норми Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», передбачається не строк, з якого стало відомо позивачу номер та дату наказу (№103 від 20.02.2023 року), а строк в 15 днів з моменту ОЗНАЙОМЛЕННЯ з наказом.

6.3. Позивач у касаційній скарзі звертає увагу, що він не знав та не міг знати про зміст наказу №103 від 20.02.2023 року, поки не був належним чином ознайомлений з ним, про що і зазначалось в клопотанні про поновлення пропущеного строку, яке було розглянуто та задоволено судом першого разу при відкритті провадження у справі та не прийнято до уваги другого разу при залишенні позову без руху.

6.4. При цьому, скаржник просить врахувати факт неотримання позивачем та факт відсутності у сторони позивача матеріалів дисциплінарного провадження та результатів застосування дисциплінарного стягнення (наказ №103 від 30.02.2023 року та інші документи), які не були надані позивачу у встановлені строки та порядок, його не було належним чином ознайомлено з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності, як цього передбачає навіть Дисциплінарного статуту Національної поліції України, а пропозиції про надання пояснень та повідомлення про проведення такого дисциплінарного провадження направлялись свідомо відповідачем на іншу адресу, за якою позивач не проживає та не зареєстрований ( АДРЕСА_1 ), що і зумовило настання саме таких наслідків. 06.03.2023 року позивачу було видано інший наказ, а саме наказ Департаменту патрульної поліції від 06.03.2023 № 233 о/с про звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 , що на думку позивача було здійснено саме з метою недопущення оскарження наказу по дисциплінарному стягненню за №103 від 30.02.2023 року, що є предметом даного розгляду.

7. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив оскаржувані судові рішення залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

IV. Джерела права й акти їх застосування

8. За правилами частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

9. Частиною третьою статті 122 КАС України установлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

10. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п`ята статті 122 КАС України).

11. Відповідно до приписів частини першої статті 59 Закону України «Про Національну поліцію» служба в поліції є державною службою особливого характеру, що відносить її до публічної служби в розумінні пункту 17 частини першої статті 4 КАС України.

12. Преамбулою Дисциплінарного статуту НП передбачено, що цим Статутом, зокрема, визначені види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.

13. Законом України від 15 березня 2022 року №2123-IX «Про внесення змін до законів України «Про Національну поліцію» та «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану» (далі - Закон №2123-IX) внесено зміни до указаних нормативно-правових актів. Зокрема, Дисциплінарний статут НП України доповнено розділом V «Особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану», яким з 01 травня 2022 року, зокрема, запроваджено іншу процедуру ознайомлення поліцейського з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності та інші строки звернення до суду.

14. Так, частиною першою статті 30 Дисциплінарного статуту НП України (у редакції Закону №2123-IX) у разі відсутності поліцейського, якого притягнуто до дисциплінарної відповідальності, без поважних причин на службі копія наказу про застосування до нього дисциплінарного стягнення надсилається поштовим зв`язком (у разі можливості) на адресу місця проживання, зазначену в його особовій справі, або з використанням електронної комунікації за контактними даними, які наявні в розпорядженні його безпосереднього керівника.

15. Поліцейський вважається таким, що ознайомлений з наказом про застосування дисциплінарного стягнення, після спливу чотирьох календарних днів з дня його відправлення поштовим зв`язком або після спливу двох календарних днів - у разі відправлення з використанням електронної комунікації (частина друга статті 30 Дисциплінарного статуту НП України).

16. Частиною четвертою статті 31 Дисциплінарного статуту НП передбачено, що поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення, звернувшись до адміністративного суду протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності. У разі застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь або звільнення зі служби в поліції поліцейський має право оскаржити таке стягнення протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення.

17. Отже, з 01 травня 2022 року Законом №2123-IX запроваджено інші умови проведення службового розслідування, а також визначена нова процедура ознайомлення поліцейського з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності та установлені особливі строки оскарження дисциплінарних стягнень.

18. Згідно ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

V. Оцінка Верховного Суду

19. Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з такого.

20. Питання щодо застосування строків, установлених Дисциплінарним статутом НП у правовідносинах, що виникли у зв`язку з притягненням поліцейського до дисциплінарної відповідальності, вже досліджувалося Верховним Судом. Так, у справі №120/7567/22 Суд сформував висновок, що у випадку наявності колізії між загальним та спеціальним законом застосуванню підлягають норми спеціального закону, яким є саме Дисциплінарний статут НП України.

21. Крім того, із змісту положень частин першої, другої статті 30 Дисциплінарного статуту НП України вбачається, що законодавцем запроваджено новий алгоритм ознайомлення поліцейського з наказом про застосування до нього дисциплінарного стягнення, у разі відсутності його на службі. Зокрема, за допомогою поштового зв`язку (у разі можливості) на адресу місця проживання, зазначену в його особовій справі, або з використанням електронної комунікації за контактними даними, які наявні в розпорядженні його безпосереднього керівника.

21.1. І лише у разі виконання указаних приписів, поліцейський вважається таким, що ознайомлений з наказом про застосування дисциплінарного стягнення, після спливу чотирьох календарних днів з дня його відправлення поштовим зв`язком або після спливу двох календарних днів - у разі відправлення з використанням електронної комунікації.

21.2. Наведене означає, що єдиними та допустимими доказами належного повідомлення поліцейського про наказ щодо застосування до нього дисциплінарного стягнення є документи, які підтверджують, що у разі якщо така інформація надсилалася йому засобами поштового зв`язку, то відповідач повинен направити її на адресу його місця проживання, зазначену в його особовій справі. Направлення на будь-які інші адреси, що не указані в особовій справі поліцейського не відповідає установленому законодавцем порядку. Обставини, що обумовлюють можливість відступу від цього правила повинні бути доведені відповідачем задля належного виконання ним обов`язку, передбаченого указаною нормою.

21.2. Що стосується способу повідомлення з використанням електронної комунікації, то в цьому випадку вимагається установити безпосереднього керівника такого поліцейського, визначити які контактні дані поліцейського є у його розпорядженні та перевірити чи на ці контактні дані було надсилано накази про застосування заходів дисциплінарного впливу.

21.3. Підсумовуючи викладене, можна дійти висновку, що лише за умови дотримання органом поліції такої процедури, поліцейський вважається ознайомленим з наказом про застосування до нього дисциплінарного стягнення у строки, установлені частиною другою статті 30 Дисциплінарного статуту НП України, незалежно від того, чи такі повідомлення він фактично отримував.

21.4. Це означає, що за такого нормативного регулювання, повернення поштового відправлення з відміткою про «Закінчення терміну зберігання» або відсутність інформації у відповідному месенджері про те, що особа ознайомлена з текстом повідомлень, жодним чином не зупиняють строки, установлені указаною нормою, так як у таких випадках визначальним є саме дотримання органом поліції приписів частини першої статті 30 Дисциплінарного статуту НП України. Тому, за таких обставин, поліцейський вважається обізнаним з таким наказом незалежно від того, чи отримував/читав він відповідне повідомлення.

22. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 07 грудня 2023 року у справі №420/15422/22.

23. Ураховуючи те, що предметом оскарження у цій справі є наказ від 20.02.2023 року №103 «Про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції», прийнятий у період дії нової процедури, тому у цій справі судам необхідно визначити дату початку перебігу строку, виходячи із приписів статті 30 Дисциплінарного статуту НП та установлених обставин справи.

24. Як зазначалося вище, для визначення дати початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів.

25. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 наполягає на тому, що про оскаржуваний ним накази від 20.02.2023 року №103 йому стало відомо з наказу на звільнення №233о/с від 06.03.2023 року, який був вручений представнику позивача 06.03.2023 року, а витяг із наказу №103 його представник отримав лише 26.04.2023 року, після отримання ним відповіді на запит адвоката.

26. Крім того, позивач зазначає, що пропозиції про надання пояснень та повідомлення про проведення такого дисциплінарного провадження відповідачем свідомо направлялись на іншу адресу, за якою позивач не проживає та не зареєстрований ( АДРЕСА_1 ).

27. Разом з тим, оцінюючи надані у цій справі докази у їхній сукупності, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 01.03.2023 року за реєстраційним номером 5745/41/15/01-2023, ОСОБА_2 (за адресою: АДРЕСА_2 ) було надіслано копію наказу №103 від 20.02.2023 про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції (трекінг-номер Укрпошти №8800601607773), однак вказане поштове відправлення ОСОБА_2 не отримав і воно було повернуто відправнику у зв`язку із закінченням строків зберігання.

28. Вказане, на думку судів попередніх інстанцій, спростовується твердження позивача, що відповідач умисно надсилав поштову кореспонденцію на адресу, за якою не проживає та не зареєстрований ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ).

29. Разом з тим, у матеріалах справи відсутні відомості, що свідчать про те, що відповідач надіслав поштові відправлення на адресу місця проживання позивача, зазначену в його особовій справі. І це питання судами безпосередньо не досліджувалося.

30. Підсумовуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем факту дотримання ним приписів частини першої статті 30 Дисциплінарного статуту НП в частині використання засобів поштового зв`язку у спосіб, установлений цією нормою.

31. Суд констатує, що доказування правових підстав для рішення (його правомірності), за приписами частини другої статті 77 КАС України, покладено на суб`єкт владних повноважень, який повинен довести фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

32. Отже, підсумовуючи вищенаведене, можна дійти висновку, що для визначення дати ознайомлення з наказом про застосування до особи дисциплінарного стягнення недостатньо лише факту вчинення відповідачем дій, спрямованих на ознайомлення поліцейського з таким наказом, так як суди зобов`язані повно та всебічно з`ясувати усі обставини справи, у тому числі з`ясувати адресу поліцейського, указану в його особовій справі, перевірити та надати оцінку цим фактам у судовому рішенні.

33. На підставі наведеного, Суд констатує, що суди попередніх інстанцій не вжили усіх, визначених законом, заходів та не встановили усі фактичні обставини, що мають значення для правильного прийняття процесуального рішення у цій справі на стадії відкриття провадження у справі, у зв`язку з чим дійшли передчасних висновків про повернення позовної заяви позивачу через пропущення останнім строку звернення до суду.

34. За таких обставин, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для застосування положень пункту 8 частини першої статті 240 КАС України побудовано на неповно встановлених обставинах справи.

35. Частинами першою та другою статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

36. Отже, Верховний Суд позбавлений можливості надати правову оцінку наведеним вище обставинам, оскільки судами попередніх інстанцій з цього питання не встановлювалися обставини справи та не досліджувалися відповідні докази.

37. Відповідно до частини третьої статті 242 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

38. З урахуванням викладеного Верховний Суд дійшов висновку, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у цій адміністративній справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

39. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

40. Частиною четвертою статті 353 КАС України передбачено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

41. Таким чином, зважаючи на приписи статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржені судові рішення скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду на стадії вирішення питання щодо відкриття позовного провадження.

VІ. Судові витрати

42. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

43. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 3 344 345 349 353 355 356 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 червня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2023 року у справі №260/4067/23 скасувати, а справу направити до Закарпатського окружного адміністративного суду для продовження розгляду на стадії вирішення питання щодо відкриття позовного провадження.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. А. Губська

Судді М.В. Білак

В.Е. Мацедонська