ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2024 року

м. Київ

справа № 260/2878/20

адміністративне провадження № К/990/36669/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.,

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Західного міжрегіонального Управління Державної служби з питань праці

на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 09.08.2022 (суддя Калинич Я.М.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.11.2022 (колегія у складі суддів Пліша М.А., Ніколіна В.В., Гінди О.М.)

у справі № 260/2878/20

за позовом ОСОБА_1

до Управління Держпраці у Закарпатській області

про визнання дії та бездіяльності протиправними.

І. РУХ СПРАВИ

1. У 2020 році ОСОБА_1 (далі також - позивачка) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Держпраці у Закарпатській області, у якому просила визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЗК 367/7/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-128 від 29.10.2019 про накладення штрафу у розмірі 500760 гривень.

2. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 09.08.2022, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.11.2022, позов задоволено.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

3. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до наказу управління Держпраці у Закарпатській області від 30.09.2019 №184 «Про проведення інспекційних відвідувань» на підставі службової записки головного державного інспектора Севча В.Є., листа ГУ ПФУ в Закарпатській області №29808 від 27.09.2019; інформації ГУ статистики у Закарпатській області №2188 від 26.09.2019; переліку платників податків для спільних перевірок ГУ ДПС у Закарпатській області та Управління Держпраці у Закарпатській області, листа ГУ ПФУ в Закарпатській області №27278 від 19.09.2019; листа ДП «Мукатекс» наказано головному державному інспектору Бернику З.П. за участю головного державного інспектора Сумари А.Ф. та заступника начальника відділу Штерна В.З. провести інспекційне відвідування ОСОБА_1 за місцем здійснення діяльності - АДРЕСА_1 (кафе, автомийка) керуючись п.п. 3 п. 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю щодо дотримання трудового законодавства при оформленні трудових відносин.

4. 01.10.2019 управління Держпраці у Закарпатській області видало направлення №823 на проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 . Строк дії направлення з 04.10.2019 по 07.10.2019.

5. За результатами інспекційного відвідування було складено акт від 07.10.2019 №ЗК367/7/АВ в якому зазначено, що в ході проведення 04.10.2019 інспекційного відвідування на об`єкті відвідування були присутні чотири особи, які здійснювали трудові функції, від яких отримано усні пояснення, зафіксовані засобами відеотехніки.

ОСОБА_2 , мешканець м. Ужгорода повідомив, що працює перший день, стажується, трудовий договір не підписував і прізвища роботодавця не знає.

ОСОБА_3 повідомив, що безоплатно стажується другий тиждень, договір буде підписуватися після проведеного стажування. Прізвища роботодавця не знає.

ОСОБА_4 повідомив, що допомагає сторожу у ремонті приміщення, трудовий договір та цивільно-правовий договір з ним не укладався.

ОСОБА_5 повідомив, що працює в ОСОБА_1 близько місяця.

Після опитування працівників, на об`єкт відвідування телефоном було запрошено ФОП ОСОБА_1 і після прибуття їй вручено копію направлення на проведення інспекційного відвідування та лист про надання документів, необхідних для проведення інспекційного відвідування та отримано усні пояснення, які було зафіксовано засобами відеозв`язку.

ФОП ОСОБА_1 повідомила, що має одного найманого працівника. Підтвердила, що орендує автомобільні бокси, автомийку, а хлопці, які присутні на автомийці, в неї стажуються. На час стажування кошти їм вона не платить, цивільно-правові договори не укладала.

Відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 19.09.2019 № 27278/06.02 згідно даних, які містяться в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, фізична особа-підприємець ФОП ОСОБА_1 не використовує працю найманих працівників. Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не сплачується, цивільно-правові угоди не укладались.

Таким чином, ОСОБА_1 04.10.2019 фактично допустила працівників ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 до роботи без оформлення з останніми трудового договору, чим порушила вимоги ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України.

6. 07.10.2019 інспектор Управління Держпраці у Закарпатській області виніс припис про усунення виявлених порушень №ЗК 367/7/АВ/П. Примірник позивач отримала.

7. Того ж дня інспектор Управління Держпраці у Закарпатській області склав протокол про адміністративне правопорушення №ЗК 367/7/АВ/П/ПТ.

8. 21.10.2019 начальник Управління Держпраці у Закарпатській області Дорош Б.В. постановив рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу №ЗК367/7/АВ/П/ПТ-ТД, яким вирішено, що справа підлягає розгляду відповідно до ст. 265 Кодексу Законів про працю України (далі - КЗпП України) 29.10.2019 в Управлінні Держпраці у Закарпатській області.

9. 29.10.2019 перший заступник начальника Управління Держпраці у Закарпатській області Грицик В.І. виніс постанову №ЗК367/7/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-128, якою накладено на ФОП ОСОБА_1 штраф у розмірі 500760,00 грн.

10. Позивач з постановою не погодилася і звернулася до суду.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

11. Позивач вважає, що оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки її винесено без повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин справи, з грубим порушенням норм законодавства.

12. Відповідач проти позову заперечив. Зазначив, що під час інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 посадовими особами управління Держпраці у Закарпатській області було виявлено чотирьох осіб, що здійснювали трудові функції, з якими не укладено ні трудові договори, ні договори цивільно-правового характеру, що свідчить про порушення абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України. З огляду на це, фінансові санкції застосовано правомірно.

IV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

13. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що, враховуючи розмір штрафних санкцій, посадові особи відповідача як при проведенні інспекційного відвідування, так і при прийнятті постанови про накладення штрафу зобов`язані були встановити наявність беззаперечних доказів допуску позивачем працівників до роботи без оформлення трудових договорів. Проте, такі докази відсутні в матеріалах справи.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

14. 23.12.2022 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга відповідача, у якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.11.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.04.2021, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

15. У касаційній скарзі відповідач посилається на те, що справа підлягає касаційному оскарженню на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, з огляду на те, що судами попередніх інстанцій проігноровані висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 21.02.2022 у справі № 420/401/20, від 17.02.2022 у справі № 280/1515/19, від 31.08.2018 у справі № 815/1553/17, від 27.08.2020 у справі № 821/1574/17; від 31.08.2019 у справі № 809/799/17 та від 23.12.2020 у справі № 806/2255/17.

16. Відповідач вважає, що позивач пропустив строк звернення до суду з адміністративним позовом та не навів суду обґрунтованих доводів на підтвердження поважності пропущення строку звернення до суду з адміністративним позовом. Зазначені позивачем підстави для поновлення строку звернення до суду є неповажними, а тому адміністративний позов слід залишити без розгляду. Таким чином, у позові та в ухвалі суду не наведено поважної причини пропуску позивачем строку подання адміністративного позову.

Суди першої та апеляційної інстанцій не надали жодної оцінки відео-фіксації інспекційного відвідування, а лише обмежилися твердженням про те, що диск з відеозаписом не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення позивачем порушень трудового законодавства, оскільки немає відомостей про технічний засіб, яким здійснено такий відеозапис.

17. Ухвалою від 29.12.2022 Верховний Суд відкрив провадження у справі.

18. У зв`язку зі звільненням судді Мороз Л.Л. (рішення Вищої ради правосуддя від 08.06.2023 №622/0/15-23), розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 13.06.2023 призначено повторний автоматизований розподіл справи. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 15.06.2023 вказану справу передано на розгляд колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Кравчук В.М. - головуючий суддя, судді: Єзеров А.А., Стародуб О.П.

19. У відзиві позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення. Покликається на правомірність висновків судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на те, що строк звернення до суду пропущено не було, адже відповідач не довів обізнаність позивача з оскаржуваною постановою.

Також зазначає, що незгода представника відповідача з показаннями свідків не може бути підставою для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Позивач також покликається на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.12.2019 у справі №308/13024/19, відповідно до якої закрито провадження справі про притягнення до адміністративної відповідальності ФОП ОСОБА_1 на підставі п.1 ст.247 КУпАП, за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого за ч.3 ст.41 КУпАП.

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

20. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги, відзиву на неї та дійшов такого висновку.

21. Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" №877-V, дія якого поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (далі - Закон №877-V).

22. Згідно з ч. 4 ст. 2 Закону №877-V заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

23. Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому Законом №877-V порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

24. Відповідно до ч. 5 ст. 2 Закону № 877-V органи Державної служби України з питань праці при проведенні заходів державного нагляду (контролю), забезпечують дотримання принципів державного нагляду (контролю); вимог щодо місця здійснення державного нагляду (контролю); вимог щодо врегулювання окремих питань виключно законами; обмежень у проведеннях заходів нагляду контролю в разі наявності конфлікту інтересів; трактувань норм на користь суб`єкта господарювання у разі їх неоднозначного трактування; заборони на вилучення оригіналів документів та техніки; обов`язку збереження комерційної та конфіденційної таємниці; умов проведення планових заходів, розробки методики для визначення критерій ризику; права суб`єкта господарювання на ознайомлення з підставами заходу та отримання посвідчення (направлення) на проведення заходу; вимог до складення наказу, посвідчення (направлення) на проведення заходу та акту за результатами заходу; відповідальності посадових осіб органу державного нагляду (контролю); прав суб`єктів господарювання; права на консультативну підтримку суб`єктів господарювання; громадський захист; оскарження рішень органів державного нагляду (контролю) та умов віднесення суб`єктів господарювання до незначного ступеня ризиків у разі незатвердження відповідних критеріїв розподілу.

25. Спеціальним законом, який відповідно до ч. 4 ст. 2 Закону №877-V повинен враховуватися органами Державної служби України з питань праці при проведенні заходів державного нагляду (контролю), є КЗпП України, зокрема, Глава XVIII "Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю".

26. Частиною 1 ст. 259 КЗпП України передбачено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

27. Пунктом 2 Порядку №823 передбачено, що заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

28. Заходи контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються інспекторами праці виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, дотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад) у формі, визначеній абзацом першим цього пункту.

29. Пунктом 3 Порядку №823 визначено, що інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів рад, посадовими обов`язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю та які пройшли перевірку знань у порядку, визначеному Мінекономіки.

Контрольні повноваження інспектора праці підтверджуються службовим посвідченням встановленої Мінекономіки форми, що видається Держпраці та її територіальними органами.

30. Отже, інспектори праці виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад за наявності відповідного посвідчення мають право на проведення заходів державного контролю.

31. Як зазначено в пункті 11 Порядку №823, інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно мають право:

під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, о будь-якій годині доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця;

ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об`єктом відвідування їх копії або витяги;

наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об`єкта відвідування, іншим особам, що володіють необхідною інформацією, запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення;

за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів;

на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування;

фіксувати проведення інспекційного відвідування, у тому числі з питань виявлення неоформлених трудових відносин, засобами аудіо-, фото- та відеотехніки;

отримувати від органів державної влади, об`єктів відвідування інформацію та матеріали, необхідні для проведення інспекційного відвідування, невиїзного інспектування.

32. Згідно з п. 19 Порядку № 823 матеріали, зафіксовані засобами аудіо-, фото- та відеотехніки в ході інспекційних відвідувань, долучаються до акту у паперовому або електронному вигляді на дисках для лазерних систем зчитування, на яких проставляється номер і дата складення акту.

(а) щодо строку звернення до суду

33. Частиною 1 ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

34. Згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

35. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.3 ст. 122 КАС України).

36. Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Процесуальні строки дисциплінують суб`єктів адміністративного судочинства, роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.

37. На підставі ч.ч. 1-2 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

38. У постанові від 20.11.2019 Велика Палата Верховного Суду зазначила таке:

«Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо».

39. Судом першої інстанції встановлено, що 07.10.2019 ФОП ОСОБА_1 була присутня під час інспекційного відвідування, але акт підписати відмовилася. Про цей факт інспектор зробив відповідний запис.

40. У зв`язку з відмовою позивача підписати акт, він був надісланий позивачу 07.10.2019 поштовим відправленням рекомендованим листом із штрихкодовим ідентифікатором №8800506246275 за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: АДРЕСА_2 .

41. Конверт, в якому знаходився згаданий акт інспекційного відвідування, 25.10.2019 ПАТ «Укрпошта» повернула до Управління Держпраці у Закарпатській області з відміткою на конверті «за закінченням встановленого строку зберігання» у зв`язку з тим, що позивач не з`являвся для його отримання. У зв`язку з відмовою позивача підписати цей акт, посадовою особою Управління було складено акт про відмову від підпису акта за №ЗК 367/7/АВ-ВП від 15.10.2019.

42. Зазначений документ був надісланий позивачу 16.10.2019 поштовим відправленням. До Управління Держпраці у Закарпатській області ПАТ «Укрпошта» зазначений акт не повертала.

43. Про дату розгляду справи про накладення штрафу ФОП ОСОБА_1 повідомлено шляхом надіслання листа №07-02/3973 від 21.10.2019 за її місцезнаходженням на адресу: АДРЕСА_2 . До Управління Держпраці у Закарпатській області зазначений лист-повідомлення про розгляд справи ПАТ «Укрпошта» не повертала.

44. Позивач не з`явилася на розгляд справи. Справу розглянуто без її участі, а постанову про накладення штрафу №ЗК 367/7/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-128 від 29.10.2019 надіслано позивачу 31.10.2019 поштовим зв`язком.

45. Суд погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість твердження відповідача про те, що оскільки до Управління Держпраці у Закарпатській області поштові конверти з актом про відмову від підпису, повідомленням про розгляд справи та постановою про накладення штрафу ПАТ «Укрпошта» не повертала, то остання такі отримала.

46. Як було з`ясовано судом першої інстанції, у відповідача відсутні докази направлення позивачу вищевказаних документів поштовим зв`язком з рекомендованим повідомленням про вручення. Натомість, встановлено, що такі були відправлені простим листом.

47. Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 24.02.2021 було витребувано від Ужгородського міського відділу Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження № 60818272 стосовно ОСОБА_1 з метою з`ясування питання дотримання строків звернення до суду.

48. 26.02.2021 до суду від Ужгородського міського відділу Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) до суду надійшли належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження № 60818272.

49. Дослідивши такі, судом першої інстанції було встановлено, що в матеріалах виконавчого провадження відсутній доказ, з якого можна було б встановити дату коли позивач дізналась про відкриття виконавчого провадження, у зв`язку з чим було постановлено ухвалу про витребування доказів від 26.04.2021.

50. На виконання ухвали суду від 26.04.2021 Ужгородським міським відділом Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) було надіслано суду лист, в якому повідомляє, що рекомендоване повідомлення про вручення ОСОБА_1 копії постанови про відкриття виконавчого провадження в Ужгородському МВ ДВС відсутнє.

51. Оскільки, відповідач не надав доказів обізнаності позивача про існування оскаржуваної постанови і не довів цієї обставини, суд погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду та поновлення позивачу строку звернення до суду.

(б) щодо вчинення порушення

52. Підставою для задоволення позову став висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що інспекційне відвідування було проведено з порушеннями законодавства, у зв`язку з чим оскаржувана постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЗК367/7/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-128 від 29.10.2019 є протиправною та підлягає скасування.

53. Такий висновок ґрунтується на письмових поясненнях ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 та на показах свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_5 , ОСОБА_12 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_13 .

54. Відповідач неодноразово як в суді першої, так і в судах апеляційної та касаційної інстанції звертав увагу на суперечність свідчень та наявного в матеріалах справи відеозапису інспекційного відвідання ФОП ОСОБА_1 .

55. Суди першої та апеляційної інстанцій відхилили покликання на вказаний відеозапис з огляду на те, що його здійснено на невідомий пристрій.

56. Суд не погоджується з такою позицією судів попередніх інстанцій.

57. Згідно з ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

58. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

59. Отже КАС України розподілено обов`язки щодо доказування і подання доказів між особами, які беруть участь у справі та передбачає активну роль суду в процесі збору доказів.

60. Виконання завдань адміністративного судочинства залежить від встановлення адміністративним судом у справі об`єктивної істини та правильного застосування норм матеріального та процесуального права. Для цього ст. 9 КАС України покладає на суд обов`язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для правильного з`ясування всіх обставин справи. Дієвість адміністративного судочинства залежить від того, наскільки повно і всебічно будуть підтверджені доказами обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

61. Відповідно до ч. 1 ст. 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

62. Суд звертає увагу, що Порядком № 823 не передбачено обов`язку інспектора праці під час фіксування у ході проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо-, фото- та відеотехніки, зазначати відомості про технічний засіб, яким здійснено таке фіксування. З огляду на це, відсутність таких відомостей не свідчить про незаконність отримання і, відповідно, недопустимість доказу.

63. Всупереч вищенаведеному, суди попередніх інстанцій відеозапис, наданий відповідачем на підтвердження правомірності оскаржуваного рішення, за результатами оцінки якого винесено оспорювану постанову, помилково визнали недопустими доказом через те, що його здійснено на невідомий пристрій.

64. Враховуючи вищезазначене, Суд дійшов висновку, що обставини справи досліджені судами першої та апеляційної інстанцій не у повному обсязі.

65. Аналогічний висновок щодо прийнятності відеозапису як належного і допустимого доказу інспекційного відвідування Держпраці висловлено у постанові Верховного Суду від 27.10.2022 у справі №260/1896/20, і Суд не вбачає підстав для відступу від нього.

66. Щодо покликання на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.12.2019 у справі №308/13024/19 на підтвердження правомірності висновків, оскільки відповідно до ч. ч. 4,5,7 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

67. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

68. Звільнення ж від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене ч. 4 ст. 78 КАС України слід розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені. Тобто учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, у якому відповідні обставини зазначені як установлені.

69. Для спростування преюдиційних обставин учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами ст. 90 КАС України.

70. Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.

71. Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 15.11.2019 у справі № 826/198/16, від 12.10.2020, від 30.09.2021 у справі № 826/7424/17.

72. Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.

Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішенням; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті ж особи, які брали участь у попередній справі. Отже, якщо у справі беруть участь нові особи, то преюдиційний характер рішення втрачається.

73. Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 04.06.2020 у справі № 522/7758/14-ц.

74. Водночас преюдиція під час встановлення та перевірки обставин справи не має абсолютного характеру, оскільки відповідно до ст. 2 КАС України однією із засад адміністративного судочинства є офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

75. Відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України, дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів із власної ініціативи.

76. Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеної у п. 32 постанови від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17, преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

77. У справі ж, на яку покликалися суди першої та апеляційної інстанцій, провадження у вищеназваній справі закрито виключно на підставі висновку суду про те, що при складенні протоколу інспектор не надав належної оцінки всім обставинам і не вжив всіх заходів для всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин вчинення адміністративного правопорушення. Обставини, які слугували складенню протоколу належно ним не перевірені, не прийняв до уваги пояснення ОСОБА_1 , щодо відсутності її вини у вчиненні правопорушення та не дав їм належної оцінки як того вимагають норми КУпАП.

78. Враховуючи вищезазначене, Суд вважає недостатніми покликання судів попередніх інстанцій на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.12.2019 у справі №308/13024/19 на підтвердження правомірності висновків.

79. Відповідно до ч. 2 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

80. З огляду на те, що судами попередніх інстанцій порушені норми процесуального права, які унеможливлюють встановлення фактичних обставин у справі, що мають значення для правильного вирішення справи внаслідок недослідження доказів у справі, що відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 353 КАС України є підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд.

81. У цій справі порушення допущені як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції, а тому справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції.

82. Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог ст. 242 КАС України.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Західного міжрегіонального Управління Державної служби з питань праці задовольнити частково.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 09.08.2022 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.11.2022 у справі №260/2878/20 скасувати, справу №260/2878/20 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя В.М. Кравчук

Суддя А.А. Єзеров

Суддя О.П. Стародуб