Історія справи

Ухвала КАС ВП від 19.11.2019 року у справі №804/3665/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 листопада 2019 року

Київ

справа №804/3665/15

касаційне провадження №К/9901/26848/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т. М.,

суддів: Бившевої Л. І., Хохуляка В. В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2015 (головуючий суддя - Уханенко С. А., судді:

Богданенко І. Ю., Дадим Ю. М. ) у справі № 804/3665/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІНМАЛЬ" до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, третя особа: Публічне акціонерне товариство "Дніпронафтопродукт" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІНМАЛЬ" звернулося до суду з адміністративним позовом до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, третя особа: Публічне акціонерне товариство "Дніпронафтопродукт" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від
17.09.2014 № 0002132203.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 02.04.2015 відмовив у задоволенні позову.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 10.11.2015 скасував постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від
02.04.2015 та прийняв нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Криворізька центральна об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2015 та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: пунктів 198.1, 198.3, 198.4, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), статтей 3, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від
16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), частини 3 статті 86, статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вирішення справи в судах попередніх інстанцій).

Зокрема, наголошує на неповному наданні оцінки обставинам справи, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Криворізькою центральною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінмаль" щодо документального підтвердження господарських відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Барилит Плюс" за травень 2014 року, результати якої оформлено актом від 04.09.2014 № 1236/22-03/37065110.

На підставі зафіксованих в акті перевірки висновків податкового органу про вчинення позивачем порушень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.09.2014 № 0002132203 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 7734097,5 грн., в тому числі: в сумі 5156065 грн. основного платежу та в сумі 2578032,5 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Недотримання позивачем вказаних приписів податкового законодавства, на думку податкового органу, полягає у неправомірному формуванні показників податкового кредиту за травень 2014 року за операціями з придбання у Товариства з обмеженою відповідальністю "Барилит Плюс" товарів (нафтопродукти) на підставі укладених з вказаним контрагентом однотипних договорів поставки від 01.05.2014 № 01-5-НП, від 01.05.2014 № 01/59-НП, від 19.05.2014 № 19/2-НП, від 19.05.2014 № 19/4-НП та від 21.05.2014 № 21/27.

Відсутність права у позивача на включення до складу податкового кредиту за травень 2014 року податку на додану вартість за операціями з вказаним контрагентом відповідач пов'язує з відсутністю Товариства з обмеженою відповідальністю "Барилит Плюс" за адресою місцезнаходження, відсутністю у вказаної юридичної особи необхідних для здійснення господарської діяльності умов, зокрема, трудових ресурсів, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. Крім того, податковий орган наголошував на тому, що відображені у пред'явлених позивачем первинних документах, складених за наслідками спірних операцій, відомості не підтверджують фактичне здійснення поставок нафтопродуктів Товариством з обмеженою відповідальністю "Барилит Плюс".

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції керувався тим, що пред'явлені позивачем первинні документи за наслідками господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю "Барилит Плюс" не є достатніми підставами для висновку про їх реальне здійснення.

Скасовуючи судове рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове - про задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що фактичне виконання спірних договірних правовідносин підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами - актами приймання-передачі нафтопродуктів, податковими накладними, сертифікатами відповідності, платіжними дорученнями, рахунком-фактури, протоколом узгодження ціни, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Барилит Плюс" на момент укладення відповідних правочинів та їх виконання було зареєстроване платником податку на додану вартість.

За правилами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Аналіз наведених норм свідчить на користь висновку про те, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

При цьому потрібно, щоб ці документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) й ділову мету. Щоб так кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатись на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій. Без цього неможливо перевірити правильність обчислення і сплати сум податкового (грошового) зобов'язання на підставі таких операцій.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Своєю чергою, необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для бюджетного відшкодування.

Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, за змістом статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій) розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У спірній ситуації суд першої інстанції виходив із того, що долучені позивачем до матеріалів справи документи не є достатніми доказами фактичного здійснення оспорюваних операцій, оскільки наявні в матеріалах справи первинні документи не дають змоги ідентифікувати участь Товариства з обмеженою відповідальністю "Барилит Плюс" в постачанні нафтопродуктів Товариству з обмеженою відповідальністю "Вінмаль", а також встановити наявність у вказаного контрагента позивача необхідних умов для здійснення господарських операцій (персоналу, приміщень тощо) або факт залучення ним третіх осіб для виконання обумовлених договорами поставок.

Так, зокрема, надані під час розгляду справи третьою особою документи щодо підтвердження факту отримання на зберігання спірних товарів від Товариства з обмеженою відповідальністю "Барилит Плюс", а саме - акти приймання-передачі нафтопродуктів на зберігання та зі зберігання, складені однією датою -
31.05.2014.

Докази щодо факту отримання товарів безпосередньо від Товариства з обмеженою відповідальністю "Барилит Плюс" до резервуарів нафтобази Публічного акціонерного товариства "Дніпронафтопродукт" у період з 01.05.2014- по 30.05.2014 відсутні. У свою чергу, з інших первинних документів вбачається, що така поставка мала б бути здійснена, в тому числі до 31.05.2014 (листи Товариства з обмеженою відповідальністю "Барилит Плюс" про перебування придбаних позивачем нафтопродуктів на зберіганні у Публічного акціонерного товариства "Дніпронафтопродукт", товарно-транспортні накладні).

Також не спростовано позивачем і того, що у товарно-транспортних накладних у якості перевізника Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД "Кременчукнафтопродуктсервіс" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Днєпртрансойл", в той час, коли транспорт, на якому здійснювалося перевезення спірного товару належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Скайбер". Так, докази укладення Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД "Кременчукнафтопродуктсервіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Скайбер" правочинів щодо користування транспортними засобами відсутні.

Крім того, пред'явлені позивачем договори поставки відображають лише загальні положення правочину без конкретизації інформації про адреси місцезнаходження резервуарів, їх об'єм, у актах приймання-передачі нафтопродуктів відсутні адреси місць навантаження та розвантаження товару, в договорах зберігання нафтопродуктів, укладених між позивачем та Публічним акціонерним товариством "Дніпронафтопродукт", не зазначено адрес пунктів передачі, одиниць виміру, кількості та об'ємів товару та ціни наданих послуг.

Враховуючи викладене, є цілком об'єктивним висновок суду першої інстанції про недоведеність Товариством з обмеженою відповідальністю "Вінмаль" того, що здійснені ним із Товариством з обмеженою відповідальністю "Барилит Плюс" господарські операції мають реальний характер, що, в свою чергу, виключає можливість відображення таких операцій у його податковому обліку.

Судом апеляційної інстанції, в свою чергу, не встановлено інших обставин та не досліджено будь-яких нових доказів, а відтак Верховний Суд дійшов висновку, що Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд скасував постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.04.2015, яка відповідає закону.

Згідно зі статтею 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 341, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2015 у справі № 804/3665/15 - скасувати.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.04.2015 у справі № 804/3665/15 - залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Т. М. Шипуліна

Л. І. Бившева

В. В. Хохуляк