ПОСТАНОВА

Іменем України

24 жовтня 2019 року

м. Київ

справа №826/10685/18

провадження №К/9901/21782/19, К/9901/22988/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єзерова А. А. суддів: Кравчука В. М., Стародуба О. П.

розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "РОЗА-Л", Міністерства юстиції України

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.02.2019 (суддя Пащенко К. С. ) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від
02.07.2019 (головуючий суддя Файдюк В. В., судді Коротких А. Ю., Чаку Є. В. )

у справі № 826/10685/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕРЕМЕЗНА-АГРО"

до Міністерства юстиції України,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Державний реєстратор реєстраційної служби Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області - Заставенко Анна Вікторівна, Державний реєстратор реєстраційної служби Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області - Куліков Денис Борисович, Державний реєстратор реєстраційної служби Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області - Петрик Дмитро Олексійович, Державний реєстратор реєстраційної служби Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області - Хиба Анна Володимирівна, ОСОБА_1, Нотаріус Обухівської районної державної нотаріальної контори - Плющ Наталія Василівна, ОСОБА_2, ОСОБА_3, Товариство з обмеженою відповідальністю "РОЗА-Л"

про визнання протиправним та скасування наказу в частині скасування рішення та записів,

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. У липні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЕРЕМЕЗНА-АГРО" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2, Товариство з обмеженою відповідальністю "РОЗА-Л", Державний реєстратор реєстраційної служби Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області - Хиба А. В., Державний реєстратор реєстраційної служби Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області - Заставенко А. В., Державний реєстратор реєстраційної служби Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області Куліков Д. Б., Державний реєстратор реєстраційної служби Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області - Петрик Д. О., Нотаріус Обухівської районної державної нотаріальної контори - Плющ Н. В., в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від
04.04.2018 №984/5, в частині скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03.02.2015 № 19059623, прийнятого державним реєстратором реєстраційної служби Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області Заставенко А. В., від 10.10.2014 № 16375355, прийнятого державним реєстратором реєстраційної служби Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області Петриком Д. О., від 26.01.2015 № 18863369, від 26.01.2015 № 18853863, від 10.02.2015 № 19236265, прийняті державним реєстратором реєстраційної служби Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області Куліковим Д. Б., від 14.08.2015 № 23678528, прийнятого державним реєстратором управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області Хибою А. В., від 13.10.2017 № 37561451, прийнятого нотаріусом Обухівської районної державної нотаріальної контори Плющ Н. В. ;

- скасувати рішення ОСОБА_7, Департамент державної реєстрації Міністерства юстиції України, № 40490409, в частині скасування іншого речового права № 8594728 (спеціальний розділ) від 28.01.2015, № 7282521 (спеціальний розділ) від
09.10.2014, №8500105 (спеціальний розділ) від 24.01.2015, № 8495247 (спеціальний розділ) від 24.01.2015, № 10809399 (спеціальний розділ) від 11.08.2015, № 22814993 від 11.08.2015, №8680007 (спеціальний розділ) від 09.02.2015;

- скасувати, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, записи про скасування державної реєстрації іншого речового права № 8594728 (спеціальний розділ) від 28.01.2015, № 7282521 (спеціальний розділ) від 09.10.2014, № 8500105 (спеціальний розділ) від 24.01.2015, № 8495247 (спеціальний розділ) від
24.01.2015, № 10809399 (спеціальний розділ) від 11.08.2015, № 22814993 від
11.08.2015, № 8680007 (спеціальний розділ) від 09.02.2015, внесені на підставі рішення ОСОБА_7, Департамент державної реєстрації Міністерства юстиції України, № 40490409.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що наказ відповідача в оскаржуваній частині, прийнятий всупереч вимогам законодавства та поза межами повноважень, наданих відповідачу чинним законодавством України, тобто прийнятий протиправно, порушує права позивача, а тому він підлягає скасуванню. Оскільки за протиправним наказом Міністерства юстиції України Борискевичем М. І., Департаментом державної реєстрації Міністерства юстиції України, винесено рішення № 40490409, на підставі якого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно внесено записи про скасування державної реєстрації іншого речового права, то необхідно задовольнити і похідні вимоги щодо часткового скасування рішення ОСОБА_7, Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України, №40490409, з скасуванням записів про скасування державної реєстрації іншого речового права внесених на підставі цього рішення.

3. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.07.2018 відкрито провадження у адміністративній справі № 826/10685/18 залучено до участі у справі в якості третіх осіб ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6, Державного реєстратора реєстраційної служби Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області - Заставенко А. В., Державного реєстратора реєстраційної служби Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області - Кулікова Д. Б., Державного реєстратора реєстраційної служби Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області - Петрика Д. О., Державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області - Хибу А. В., Новіченко С. Ф., нотаріуса Обухівської районної державної нотаріальної контори - Плющ Н. В., ОСОБА_2, ОСОБА_3, Товариство з обмеженою відповідальністю "РОЗА-Л".

4. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.02.2019 у справі №826/10685/18 позов задоволено повністю.

5. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.07.2019 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.02.2019 у справі №826/10685/18 залишено без змін.

6. Міністерство юстиції України та Товариство з обмеженою відповідальністю "РОЗА-Л" з вищевказаними рішеннями судів не погодилися, тому звернулися до Верховного Суду з касаційними скаргами.

Міністерство юстиції України, посилаючись на порушення судами попередніх інстанції норм матеріального і процесуального права та неповне з'ясування всіх обставин справи, просить суд скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.02.2019 і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.07.2019 у справі №826/10685/18, прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Товариство з обмеженою відповідальністю "РОЗА-Л" у касаційній скарзі просить суд скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.02.2019 і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.07.2019 у справі №826/10685/18 та закрити провадження у справі.

7. Ухвалами Верховного Суду від від 13.08.2019 та від 22.08.2019 відкрито касаційні провадження у справі №826/10685/18 за вищевказаними касаційними скаргами.

11.09.2019 від Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕРЕМЕЗНА-АГРО" надійшов відзив на касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РОЗА-Л", в якому позивач просить суд касаційну скаргу третьої особи залишити без задоволення, а судові рішення залишити без змін.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 13.03.2018 адвокатом Гребенем О. О. від імені: ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та інших (включаючи третіх осіб фізичних осіб, далі по тексту - скаржники) подано до Міністерства юстиції України скаргу на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (відповідно до ч. 2 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 12.03.2018.

9. Позивач зазначає, що 23.04.2018 на його адресу надійшло поштове відправлення від Міністерства юстиції України, з якого стало відомо, що 04.04.2018 відповідачем прийнято наказ № 984/5 "Про скасування рішень про державну реєстрацію та їх обтяжень", відповідно до якого скаргу адвоката Гребеня О. О. від
12.03.2018 задоволено частково, а саме вирішено, в тому числі:

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03.02.2015 №19059623, від 10.10.2014 № 16375355, від 26.01.2015 № 18863369, від 26.01.2015 18853863, від 14.08.2015 № 23678528, від 10.02.2015 № 19236265, прийняті державними реєстраторами, від 13.10.2017 № 37561451, прийняте нотаріусом Обухівської районної державної нотаріальної контори - Плющ Наталією Василівною;

- виконання п. 2 наказу покласти на Департамент державної реєстрації та нотаріату.

10. Наказ видано на підставі висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації (в подальшому - Комісія) від 26.03.2018, складеного за результатами розгляду скарги адвоката Гребеня О. О. в інтересах ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та інших від 12.03.2018, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України за № 7669-33-18.

11. За посиланням Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕРЕМЕЗНА-АГРО",
26.04.2018 з інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №:122045830,122044992,122047798,122046525,122044085,122047243 позивачу стало відомо, що 04.04.2018 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, на підставі рішення № 40490409 Департаментом державної реєстрації Міністерства юстиції України, ОСОБА_7 скасовано записи про інше речове право № НОМЕР_1 (спеціальний розділ) від 28.01.2015, № 7282521 (спеціальний розділ) від 09.10.2014, № 8500105 (спеціальний розділ) від
24.01.2015, № 8495247 (спеціальний розділ) від 24.01.2015, № 10809399 (спеціальний розділ) від 11.08.2015, № 22814993 від 11.08.2015, № 8680007 (спеціальний розділ) від 09.02.2015.

12. Не погоджуючись із вказаним наказом в частині скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

13. Суди першої та апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, керувались тим, що мало місце порушення скаржниками вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" щодо дотримання строків подання скарги, а також суди врахували суттєві процедурні порушення відповідача, необґрунтованість та безпідставність висновку комісії, на підставі якого прийнято оскаржуваний наказ.

14. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив, що з метою встановлення обґрунтованості позовних вимог позивача, дослідженню підлягає не тільки висновок комісії як підстава для прийняття оскаржуваного наказу, а і питання дотримання комісією порядку розгляду скарг та, як наслідок, складення висновку. Суд першої інстанції в оскарженому рішенні наголосив, що для встановлення обставин протиправності спірного наказу, необхідним є перевірка судом висновку від
26.03.2018 та наказу на відповідність критеріям, що встановлені в ч. 2 ст. 2 КАС України.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНИХ СКАРГ

15. На думку Міністерства юстиції України, помилковими є висновки судів про порушення строків звернення зі скаргою, оскільки обізнаність осіб, в інтересах яких подавалась скарга, не підтверджена належними доказами.

16. У касаційній скарзі відповідача зазначено, що враховуючи те, що саме ДП "НАІС" забезпечує розміщення оголошення на офіційному сайті Міністерства юстиції України, інформація надана останнім є належним доказом, що, на думку відповідача, підтверджує реальний час розміщення такого оголошення.

17. Міністерство юстиції України покликається на те, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав зобов'язаний перевірити інформацію про наявність або відсутність уже зареєстрованих речових прав з метою недопущення одночасного існування їх подвійної державної реєстрації. Наведені обставини свідчать про те, що державними реєстраторами належним чином не було перевірено інформацію про наявність або відсутність уже зареєстрованих прав оренди на земельні ділянки, що суперечить вимогам ч. 3 ст. 10, ст. 18 Закону і призвело до державної реєстрації права оренди зазначених земельних ділянок, які перебувають у власності скаржників, за юридичними особами та, зокрема, позивачем.

18. Товариство з обмеженою відповідальністю "РОЗА-Л" у касаційній скарзі посилається на те, що спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

19. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

20. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Cловосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, не передбаченої законом.

21. Пунктом 1 ч. 1 ст. 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб і суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

22. Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

23. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

24. Товариство з обмеженою відповідальністю "РОЗА-Л" у касаційній скарзі вказує на порушення правил предметної юрисдикції.

Частиною 6 ст. 346 КАС України у редакції, чинній на момент розгляду справи судом касаційної інстанції, визначено, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції, крім випадків, якщо:

1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної юрисдикції;

2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об'єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах;

3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.

25. Велика Палата Верховного Суду, приймаючи у подібних правовідносинах постанову від 29.05.2019 у справі №826/9341/17 зазначила:

"Виникнення спірних правовідносин зумовлено незгодою ОСОБА_1. з наказом Мін'юсту від 15 березня 2017 року № 1543/5 "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень". Тобто позовні вимоги у справі заявлено на поновлення порушеного цивільного (майнового) права позивача.

Ураховуючи те, що позовні вимоги в цій справі є похідними при вирішенні судом питання щодо правомірності набуття фізичними особами права власності на спірне майно і можуть впливати на майнові права та інтереси цих осіб, Велика Палата Верховного Суду, незважаючи на участь у спорі суб'єкта владних повноважень, дійшла висновку про те, що цей спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Тобто предметом спору у цій справі є визнання права власності на нерухоме майно, оскільки зазначені позовні вимоги приводять до вирішення питання про право власності на це нерухоме майно.

Отже, спірні правовідносини у справі пов'язані з необхідністю захисту права на об'єкт нерухомого майна, тобто права цивільного, тому позов у справі не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

З наведеного можна зробити висновок про те, що правовідносини, що склалися між сторонами, є цивільно-правовими та не можуть бути предметом спору в адміністративному процесі, оскільки в цьому випадку є спір про право цивільне, а саме про визнання прав, свобод та інтересів, що виникають із житлових відносин.

Відповідно до частини 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

На підставі частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Юрисдикція цивільних справ визначена статтею 19 ЦПК, згідно з якою суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

У справі, що розглядається, позовні вимоги спрямовані на захист порушеного, на думку позивача, права власності на спірні приміщення внаслідок реєстрації цього нерухомого майна за фізичною особою.

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів.

Таким чином, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права на об'єкт нерухомого майна, то спір стосується цивільного права і за суб'єктним складом сторін має розглядатися за правилами цивільного судочинства.

Зазначена вище правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постановах від 21 листопада 2018 року у справі № 813/1362/16,28 листопада 2018 року у справі № 825/642/18,29 січня 2019 року у справі № 803/1589/17 під час розгляду спорів у подібних правовідносинах.

При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі з обов'язком суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції".

26. Зважаючи на те, що саме Велика Палата Верховного Суду є судом, уповноваженим вирішувати юрисдикційні спори, колегія суддів не має підстав не погодитися із визначеним підходом. При цьому, підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відсутні, оскільки є висновок щодо питання предметної юрисдикції спору у подібних правовідносинах, викладений у постановах Великої Палати.

27. Верховний Суд зазначає, що виникнення спірних правовідносин у справі, що розглядається, зумовлено незгодою позивача з наказом Міністерства юстиції України від 04.04.2018 №984/5, в частині скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельні ділянки.

Позовні вимоги направлені на визнання права оренди земельних ділянок, тому Суд доходить висновку, що позовні вимоги у справі заявлено на поновлення порушеного цивільного (майнового) права позивача.

Оскарження рішень про державну реєстрацію права користування спірними земельними ділянками за третьою особою є захистом прав позивача на земельні ділянки від їх порушення іншою особою, за якою зареєстровано право оренди щодо тих самих земельних ділянок.

Скасування рішень державних реєстраторів з проведення реєстраційних дій за договорами оренди землі, обов'язково буде впливати на майнові права тієї особи, щодо якої ці реєстраційні дії буде скасовано.

28. Ураховуючи те, що позовні вимоги в цій справі є похідними при вирішенні судом питання щодо правомірності набуття права оренди земельних ділянок і можуть впливати на майнові права та інтереси цих осіб, Суд, незважаючи на участь у спорі суб'єкта владних повноважень, дійшов висновку, що цей спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

29. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.10.2019 у справі №807/137/18 відзначила:

"Такий критерій визначення юрисдикції спору як наявність порушень вимог чинного реєстраційного законодавства у діях державного реєстратора під час державної реєстрації прав на земельну ділянку не завжди є достатнім та ефективним, адже наявність цих порушень можна встановити лише при розгляді справи по суті, а не на момент звернення позивача з позовною заявою.

Крім того, скасування державної реєстрації права, належного одній особі, за заявою іншої особи в порядку адміністративного судочинства не дозволяє остаточно вирішити спір між цими особами. Тож не виконується основне завдання судочинства.

У таких спорах питання правомірності укладення цивільно-правових договорів, на підставі яких відбулись реєстраційні дії, обов'язково постають перед судом, який буде вирішувати спір, незалежно від того, чи заявив позивач вимогу щодо оскарження таких договорів.

Отже, в зазначеній категорії справ вирішуються спори про цивільне право між особами, які вимагають скасування державної реєстрації, й особами, за якими зареєстровано право чи обтяження. А тому мають розглядатися судами господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб'єктного складу сторін спору".

30. З урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених при розгляді аналогічних правовіднин, Верховний Суд дійшов висновку, що спір у цій справі не може бути вирішено у межах розгляду адміністративної справи, оскільки потребує оцінки правомірності не лише наказу Міністерства юстиції України від
04.04.2018 №984/5 на предмет дотримання процедури його прийняття, але й правомірності набуття права оренди земельних ділянок та відповідних реєстраційних дій на предмет їх відповідності нормам матеріального права.

31. У зв'язку з викладеним, розгляд адміністративної справи окремо щодо лише наказу Міністерства юстиції, яким скасовано реєстраційні дії, може призвести до ситуації, коли реєстраційні записи у Єдиному державному реєстрі не будуть співпадати з юридичними фактами, на підставі яких вони вчинені, а отже й не будуть відображати реальний правовий стан. Це може поставити під сумнів офіційність та достовірність відомостей реєстру, а отже підірвати довіру до нього та держави, яка забезпечує ведення реєстру.

Суд також зважає на те, що може виникнути конфлікт між судовими рішеннями, що може призвести до правової невизначеності та ускладнення захисту порушених прав.

32. Зважаючи на суттєвість цього ризику, Суд вважає, що спірні правовідносини є неподільними і правова оцінка наказу Міністерства юстиції України на предмет дотримання процедури не може превалювати над оцінкою права оренди земельних ділянок.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.10.2019 у справі №821/1896/17.

33. Суди попередніх інстанцій помилково розглянули позовні вимоги по суті спору та не врахували висновки Великої Палати Верховного Суду щодо юрисдикційності подібних спорів.

Таким чином, судові рішення судів першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню у повному обсязі із закриттям провадження у даній справі, а касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "РОЗА-Л" підлягає задоволенню у повному обсязі, а касаційна скарга Міністерства юстиції України - частковому задоволенню.

34. Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 2 ст. 20 Господарського кодексу України встановлено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів.

За ч. 6 ст. 20 Господарського кодексу України справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Таким чином, спір у справі не є публічно правовим і з урахуванням суб'єктного складу сторін має вирішуватися за правилами цивільного або господарського судочинства.

35. Згідно з ч. 1 ст. 239 Кодексу, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої ч. 6 ст. 20 Господарського кодексу України, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Керуючись статтями 345, 354, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РОЗА-Л" - задовольнити.

Касаційну скаргу Міністерства юстиції України задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.02.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.07.2019 у справі № 826/10685/18 скасувати.

Провадження у справі №826/10685/18 закрити.

Роз'яснити позивачеві, що справу належить розглядати в порядку господарського судочинства.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А. А. Єзеров

Суддя В. М. Кравчук

Суддя О. П. Стародуб