Історія справи

Постанова КАС ВП від 24.10.2019 року у справі №813/2858/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 жовтня 2019 року

Київ

справа №813/2858/16

адміністративне провадження №К/9901/30022/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Бучик А. Ю.

суддів: Мороз Л. Л., Рибачука А. І.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 січня 2017 року (колегія суддів: Кузан Р. І., Кравців О. Р., Хома О. П) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року (колегія суддів: Качмар В. Я., Гінда О. М., НіколінВ. В. ) у справі № 813/2858/16 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа - Ліквідаційна комісія Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС) в якому, з урахуванням змінених позовних вимог просив: визнати протиправними дії відповідача щодо повернення матеріалів на ОСОБА_1 без права на виплату одноразової грошової допомоги; зобов'язати МВС повторно розглянути документи та висновок Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (далі - ГУ МВС) "Про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України "Про міліцію" від
16.02.2016 (далі - Висновок) та прийняти рішення про призначення позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до "Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) від
21.10.2015 №850 (далі - Порядок).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23 січня 2017 року у справі №813/2858/16 заявлений позов задоволено частково. Визнано протиправними дії МВС щодо повернення матеріалів на ОСОБА_1 без права на виплату одноразової грошової допомоги. Зобов'язано відповідача повторно розглянути документи та Висновок ГУ МВС про призначення позивачу одноразової грошової допомоги та прийняти рішення відповідно до Порядку, з урахуванням правового висновку, викладеного у судовому рішенні. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 січня 2017 року та прийнят нову постанову, якою позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо повернення матеріалів на ОСОБА_1 без права на виплату одноразової грошової допомоги.

Зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути документи та Висновок Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 16 лютого 2017 року про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги та прийняти рішення відповідно до "Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850.

В задоволенні решти позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, відповідач посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач посилається на пункт 4 Порядку №850 відповідач зазначає, що після первинного огляду МСЕК пройшло більше двох років, у зв'язку з чим відсутні підстави для виплати одноразової грошової допомоги.

У зв'язку із відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, ця справа розглядалася в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 1 частини 1 статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Апеляційним судом, з врахуванням встановленого судом першої інстанції, встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 починаючи з
01.10.1988 по 16.09.1996, та з 11.04.2002 по 31.03.2014 проходив службу в органах внутрішніх справ України.

У 1996 році позивачу на підставі свідоцтва про хворобу від 23.08.1996 №278, скерування Медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК) від 28.08.1996 та витягу з історії хвороби встановлено ІІІ групу інвалідності терміном на 1 рік.

Діагноз: післятравматичний деформуючий артроз лівого ліктьового та променево-зап'ясного суглобів з підвивихом променевої кістки в ліктьовому і променево-запясному суглобах, помірним порушенням функції та больовим синдромом.

Застаріле пошкодження з деформацією ліктьової кістки. Стан після неодноразових кістково-пластичних операцій. Псевдосуглоб лівої ліктьової кістки.

Посттравматичний неврит дистальної гілки лівого ліктьового нерву.

Згідно з висновком за результатами службової перевірки по даному факту, вказані травми пов'язані з виконанням службових обов'язків (а. с.38).

В подальшому ОСОБА_1 визнавався інвалідом ІІІ групи з приводу травми, пов'язаної з виконанням службових обов'язків. Однак, 04.09.2000 при черговому переогляді обласною МСЕК №2 такий не був визнаний інвалідом.

Пізніше 25.02.2015 позивачу встановлено до 01.02.2016 ІІІ групу інвалідності внаслідок травми, пов'язаної з виконанням службових обов'язків. Діагноз МСЕК №3: постравматична енцефалопатія II ступеня з гіпертензійно-гідроцефальним синдромом; гіпертензійні вестбулокохлеарні кризи середньої частоти (а. с.35).

За результатами повторного огляду позивача, проведеного в період з
09.12-04.01.2016, комісією підтверджено інвалідність до 01.01.2018 та встановлено ступінь втрати професійної працездатності у відсотках в розмірі 50% з врахуванням 35 % встановлених 05.09.1996 (а. с.33-36).

02.02.2016 ОСОБА_1 звернувся з заявою (рапортом) до Голови ліквідаційної комісії (далі - Ліквідаційна комісія) ГУ МВС про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності внаслідок травми, пов'язаної з виконанням службових обов'язків.

16.02.2016 ГУ МВС складено Висновок про призначення позивачу одноразової грошової допомоги.

11.05.2016 Ліквідаційна комісія листом №678/17/01-2016 повідомила ОСОБА_1, що
17.02.2016 супровідним листом №220/112/17/01-2016 Висновок з усіма необхідними документами направлено до Департаменту фінансово-облікової політики МВС (далі - Департамент) для затвердження одноразової грошової допомоги. Однак, 05.04.2016 Департамент листом №15/2-1171 повернув до Ліквідаційної комісії матеріали на позивача без права на виплату одноразової грошової допомоги. Зазначено, що та обставина, що з дати первинного встановлення інвалідності пройшло більше 2 років, за умовами пункту 4 Порядку № 850, не дає йому права на отримання грошової допомоги.

Не погодившись з вказаною відмовою позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що вперше інвалідність, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги, встановлено у 2015, оскільки відрізняють діагнози та обставини встановлення, а огляд у січні 2016 року є повторним. Крім того, будь-яких виплат після встановлення позивачу інвалідності у 1996 році позивачем не одержувалось.

Суд апеляційної інстанції скасував постанову суду першої інстанції з підстав її постановлення неналежним судом - окружним адміністративним замість місцевим загальним судом у відповідності до ст. 18 КАС України (в редакції, чинній на момент розгляду справи). Проте, ухвалюючи нову постанову повністю погодився з висновками та мотивами суду першої інстанції та задовольнив позов частково.

Колегія суддів, дослідивши спірні правовідносини, зазначає наступне.

До набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію", тобто до 07 листопада 2015 року, порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано нормами статті 23 Закону України "Про міліцію" та Порядком №850.

Відповідно до ~law7~ у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності, йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 850 якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Порядком № 850 визначено, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках). Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 Порядку № 850, висновок щодо виплати грошової допомоги. Міністерство внутрішніх справ України в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 Порядку № 850 документів приймає рішення про призначення або, у випадках передбачених пунктом 14 Порядку № 850, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Пунктом 5 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" Закон України "Про міліцію" визнано таким, що втратив чинність.

Однак, за змістом пункту 15 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".

Таким чином, за позивачем зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію" відповідно до Порядку № 850, який діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію" й, виходячи з положень якого обов'язок з прийняття рішення про призначення чи відмову в призначенні грошової допомоги покладено саме на Міністерство внутрішніх справ України.

Судами попередніх інстанцій вірно встановлено те, що згідно нормами Порядку за наслідками розгляду Висновку МВС повинно прийняти рішення про виплату одноразової допомоги або про відмову у проведенні такої виплати, можливості ж повернення документів без прийняття відповідного рішення (що має місце у розглядуваному випадку) чинним законодавством не передбачено.

Колегія суддів не приймає доводів касаційної скарги, що позивачем пропущений дворічний термін повторного переогляду, оскільки, як встановлено судами, позивачу у період з 1996 по 2000 роки було встановлено ІІІ групу інвалідності, яка була пов'язана із травмою, спричиненою внаслідок ДТП (1992 рік) та пов'язаною із виконанням службових обов'язків. Після 2000 року інвалідність підтверджена не була.

Інвалідність, яка була встановлена ОСОБА_1 25.02.2015 та в подальшому в період з грудня 2015 року та січня 2016, підтверджена до 01.01.2018, відповідає мтроку повторного переогляду, зазначеного у п.4 Порядку, діагнози відмінні.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що огляд, проведений 25.02.2015 слід вважати первинним, 09.12-04.01.2016 повторним, відтак колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо права позивача на отримання одноразової грошової допомоги та зобов'язання відповідача розглянути подані позивачем документи та прийняти відповідне рішення.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 345, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий А. Ю. Бучик

Судді Л. Л. Мороз

А. І. Рибачук