Історія справи

Ухвала КАС ВП від 18.10.2018 року у справі №826/6896/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 жовтня 2018 року

Київ

справа №826/6896/17

адміністративне провадження №К/9901/57674/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у складі судді Келеберди В.І. від 17 квітня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Ісаєнко Ю.А., суддів Мельничука В.П., Земляної Г.В. від 03 липня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 (надалі - позивач, ОСОБА_2.) звернулась до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - відповідач, ГУ ДФС), в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06 квітня 2017 року №0000841306 та №0000851306.

Обґрунтовуючи позовну заяву, посилалась на безпідставність висновків відповідача про заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб та військового збору від отриманого доходу у вигляді додаткового блага за 2015 рік, оскільки згідно пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі - ПК України) не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року. Крім того, зазначала, що анульована банком сума заборгованості по процентам та пені не підпадає під ознаки додаткового блага в розумінні підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України, а тому не підлягає оподаткуванню.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 квітня 2018 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що сума основного боргу (тіла кредиту), анульованого кредитором за його самостійним рішенням до закінчення строку позовної давності, відповідно до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України є додатковим благом, а тому підлягає включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, у зв'язку з чим визначення позивачу грошових зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб та військовому збору є правомірним. За висновком судів, відсутні підстави для застосовування до спірних правовідносин положень пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, оскільки наявності обставин прощення (анулювання) розміру різниці, розрахованої згідно цієї норми, в ході розгляду справи не встановлено.

Не погоджуючись із рішенням судів першої та апеляційної інстанції, позивач подала касаційну скаргу, в якій просила їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

У поданій касаційній скарзі посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, вирішення спору без повного, належного та всебічного дослідження всіх обставин справи, а також взяття до уваги документів, які в деяких випадках взагалі є підробленими. Зазначає, що під час проведення перевірки та в ході адміністративного оскарження рішень контролюючого органу, прийнятих за її результатами, була порушена процедура та права позивача, передбачені ПК України. Також вказує, що кредитором не було належним чином повідомлено позивача про прощення (анулювання) боргу у порядку підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України, з якими наведені положення пов'язують обов'язок платника податків відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.

Ухвалою Верховного Суду від 06 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що між ОСОБА_2 та ПАТ «Укрсоцбанк» укладено договір від 17 квітня 2006 року №08-038/145к, відповідно до умов якого позивачем отримано в кредит кошти в сумі 65000 доларів США.

В подальшому між позивачем та ПАТ «Укрсоцбанк» укладено договір від 03 липня 2015 року про внесення змін до згаданого кредитного договору, умовами якого передбачено часткове анулювання (прощення) кредиту на підставі заяви про сплату заборгованості згідно умов опції 50-50, форма якої зазначена в Додатку №1 до договору.

Встановлено, що відповідно до заяв ОСОБА_2 на сплату заборгованості згідно умов опції 50-50 з частковим анулюванням позивач просила здійснити анулювання (прощення) заборгованості за договором кредиту, де основна заборгованість по кредиту вказана у розмірі: 1000 дол. США; 500 дол. США; 500 дол. США; 500 дол. США; 500 дол. США; 850 дол. США; 500 дол. США; 8 298,02 дол. США; 1267,00 дол. США), в яких зазначається, що заборгованість за процентами становить - 0,00 доларів США.

Також листом від 13 жовтня 2016 року ПАТ «Укрсоцбанк» підтвердив, що ОСОБА_2 було нараховано дохід у вигляді анулювання (прощення) основної суми кредитної заборгованості шляхом укладання договору про припинення зобов'язань, а дохід за ознакою « 126» - додаткове благо склав 317039,35 грн.

У подальшому відповідачем за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки позивача складено акт від 21 грудня 2016 року №10923/26-51-13-06/НОМЕР_1, яким встановлено порушення ОСОБА_2: підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 ПК України, а саме неподання декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік; пункту 176.1 статті 176, підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, статті 36 ПК України, а саме заниження доходу в сумі 317039,35 грн., отриманого як додаткове благо від ПАТ «Укрсоцбанк», та податку з доходів фізичних осіб в сумі 62798,87 грн.; підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України, а саме неутримання та неперерахування до бюджету військового збору у 2015 році в сумі 4755,59 грн.

На підставі вказаного акту перевірки та за результатами адміністративного оскарження податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 06 квітня 2017 року: №0000841306, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок з доходів фізичних осіб» на загальну суму 78668,59 грн. (за основним платежем 62798,87 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 15869,72 грн.); №0000851306, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «військовий збір» на загальну суму 5944,49 грн. (за основним платежем 4755,59 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1188,90 грн.).

Касаційний суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про відповідність вимогам чинного законодавства оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з огляду на наступне.

Згідно з підпунктами 163.1.1 та 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Відповідно до абзацу другого пункту 164.1 статті 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

За правилами підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).

Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України є вичерпним.

Так, відповідно до підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України (в редакції, чинній з 1 січня 2015 року) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Отже, боржник, який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) основної суми боргу (кредиту) та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, у тому числі шляхом повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу, зобов'язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.

За встановлених у даній справі обставин анулювання (прощення) кредитором основної суми заборгованості за кредитом (тіло кредиту) у розмірі 317039,35 грн., суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що вказана сума у відповідності до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України є додатковим благом платника податку (позивача) та підлягає включенню до його загального місячного (річного) оподатковуваного доходу за 2015 рік.

При цьому, як встановлено в ході розгляду справи, кредитором було повідомлено позивача про прощення (анулювання) боргу у заявах під підпис особисто, тобто дотримано умови, з якими положення підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України пов'язують обов'язок платника податків відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу.

Посилання ж позивача на те, що деякі заяви нею не підписувались й підписи на них є підробленими, не можуть бути прийняті касаційним судом до уваги з огляду на неподання ОСОБА_2 жодних доказів на підтвердження таких своїх посилань (висновку експертизи, звернення з цього приводу до правоохоронних органів тощо).

Касаційний суд вважає обґрунтованим відхилення судами попередніх інстанцій доводів позивача про поширення на анульовану банком суму положень пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, адже, у даному випадку, відсутні відповідні умови (зміна валюти зобов'язання за кредитом з іноземної валюти у гривню та прощення розміру різниці, відповідно розрахованої), за яких застосовуються вказані положення законодавства.

Також судами в ході розгляду справи не встановлено обставин проведення контролюючим органом перевірки та процедури адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень з порушенням норм податкового законодавства, на які посилається позивач.

Таким чином, касаційний суд погоджується із висновками судів щодо правомірності визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, обрахованого з суми прощеного (анульованого) кредитором основного боргу (кредиту).

Законом України від 28 грудня 2014 року №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набрав чинності 01 січня 2015 року, внесено зміни до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, у відповідності до яких тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Відтак, за встановлених обставин отримання позивачем доходу у вигляді додаткового блага, правильним є й висновок судів попередніх інстанцій щодо правомірності визначення позивачу грошового зобов'язання зі сплати військового збору, обрахованого з суми прощеного (анульованого) кредитором основного боргу (кредиту).

Доводи ж касаційної скарги не спростовують наведених висновків і фактично зводяться лише до переоцінки встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, що згідно положень статті 341 КАС України виходить за межі повноважень касаційного суду.

Згідно з частиною третьою статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 квітня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду