Історія справи

Ухвала КАС ВП від 24.10.2018 року у справі №804/3811/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 жовтня 2018 року

Київ

справа №804/3811/17

провадження №К/9901/5473/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т. Г.,

розглянув у письмовому провадженні в касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання незаконними та скасування наказів № 1815 від 28 квітня 2017 року, № 1614/ос від 15 травня 2017 року, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2017 року, прийняту у складі головуючого судді Конєвої С.О., на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року, прийняту у складі колегії суддів: Чумака С.Ю. (головуючий), Білак С.В., Юрко І.В.

І. Суть спору:

1. У червні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1.) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (надалі також - відповідач, Управління), в якому просив:

1.1. визнати незаконним та скасувати наказ № 1815 від 28 квітня 2017 року в частині накладення на позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення з органів внутрішніх справ;

1.2. визнати незаконним та скасувати наказ № 161/ос від 15 травня 2017 року, яким звільнено зі служби в Національній поліції позивача як лейтенанта поліції дільничного офіцеру поліції сектору превенції Петропавлівського відділення поліції Павлоградського відділу поліції з 15 травня 2017 року;

1.3. поновити ОСОБА_1 на посаді дільничного офіцеру поліції сектору превенції Петропавлівського відділення поліції Павлоградського відділу поліції з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу;

1.4. стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 15 травня 2017 року по дату поновлення на посаді.

2. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказав, що підстави його звільнення не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки його не визнано винним за скоєння адміністративного правопорушення відповідно до частини першої статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення. А тому його звільнення зі служби в Національній поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про національну поліцію» є незаконним, порушує права позивача, що передбачені статтею 43 Конституції України та статтею 3 Кодексу законів про працю України.

3. Заперечуючи проти позову, відповідач вказав, що відсутність судового рішення, яким визнано вину позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, не свідчить про відсутність підстав для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності. Підставою для притягнення позивача саме до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні поліцейським службової дисципліни.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

4. ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України з 6 лютого 2008 року.

5. 6 листопада 2015 року позивач був звільнений зі служби в органах внутрішніх справ, а 7 листопада 2015 року прийнятий на службу до Національної поліції України.

6. 22 квітня 2017 року близько 00:20 годин поліцейськими взводу забезпечення супроводження ГУНП спільно з поліцейськими ВІОС УКЗ ГУНП під час відпрацювання території Дніпропетровської області з метою виявлення поліцейських, які порушують транспорту дисципліну, складено адміністративний протокол за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення у відношенні дільничного офіцера поліції сектору превенції Петропавлівського ВП Павлоградського ВП ГУНП молодшого лейтенанта поліції ОСОБА_1

7. За вказаними обставинами ГУНП в Дніпропетровській області проведено службове розслідування під час якого встановлено факт відмови позивача від проходження медичного обстеження з метою встановлення стану сп'яніння та порушення порядку експлуатації службового автотранспорту, що є грубим ігноруванням вимог чинного законодавства.

8. За порушення вимог статті 7 Дисциплінарного статуту ОВС України, пункту 1 частини першої статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", Присяги працівника поліції, п. 3.3 - 3.4, 4.1-4.2,5.1 Інструкції № 63, пункту 4.5.4 Наказу № 818 позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції згідно з наказом № 1815 від 28 квітня 2017 року.

9. 15 травня 2017 року ОСОБА_1 на підставі пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» звільнено з посади дільничного офіцера поліції сектору превенції Петропавлівського ВП Павлоградського ВП ГУНП у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби.

10. 22 травня 2017 року Петропавлівським районним судом у Дніпропетровської області прийнято постанову, якою позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено штраф у розмірі 10200 грн.

11. 22 червня 2017 року постановою апеляційного суду Дніпропетровської області вищевказана постанова суду першої інстанції скасована, а провадження у даній справі закрито у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення на підставі пункту 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Не погоджуючись із звільненням зі служби, позивач звернувся до суду.

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

12. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.

13. Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суди вказали про правомірність притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з посади, оскільки позивач як поліцейський, який сам повинен неухильно дотримуватись вимог закону, та, будучи обізнаним із нормативно-правовими актами, які регулюють питання використання службового транспорту у органах поліції, умисно допустив грубі порушення службової дисципліни при зберігання та використанні транспортного засобу, що за ним закріплений, та не здійснив проходження медичного огляду з метою спростування факту перебування у стані алкогольного сп'яніння.

ІV. Провадження в суді касаційної інстанції

14. 14 грудня 2017 року до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою звернувся позивач, вказуючи на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи, просив скасувати дані судові рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі

14.1 Касаційна скарга обґрунтована тим, що спірний наказ про звільнення ОСОБА_1 містить посилання на ряд законодавчих приписів, які на думку відповідача, були порушені позивачем. Проте, позивач вказує, що єдиним доказом таких порушень виступає протокол, складений на його ім'я поліцейським взводу забезпечення супроводження ГУНП від 22 квітня 2017 року, цей наказ не ґрунтується на будь-яких інших письмових або речових доказах, звуко- чи відеозаписах, в основі його винесення один єдиний документ - вищевказаний протокол.

14.2 На думку позивача, судами першої та апеляційної інстанцій, в порушення частини другої статті 16 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, дисциплінарне стягнення відносно нього було застосовано до закінчення провадження у справі про адміністративне правопорушення. У свою чергу, постановою Апеляційного адміністративного суду Дніпропетровської області від 26 червня 2017 року встановлено відсутність у діях позивача складу адміністративного правопорушення.

14.3 Також ОСОБА_1 у своїй скарзі вказав, що судами не взято до уваги, що за час його служби в поліції до нього не застосовувались жодні дисциплінарні стягнення, а тому застосування до нього наразі крайнього заходу у вигляді звільнення є неправомірним.

15. Відповідачем надіслано відзив на касаційну скаргу, в якому він просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Зазначає, що судами правильно встановлені обставини справи та наявність правових підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. Окрім того, Управління наголосило, що відсутність підстав, що були встановлені судом, для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, не є запорукою відсутності таких підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності. У свою чергу, поліцейські відповідно до статті 19 Закону України «Про Національну поліцію», у разі вчинення протиправних діянь, несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

16. Ухвалою Верховного Суду від 5 січня 2018 року касаційне провадження у даній справі відкрито.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

17. Конституція України.

18. Кодекс адміністративного судочинства України (надалі - КАС України; в редакції з 15 грудня 2017 року та в редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року, тобто на момент виникнення спірних правовідносин).

19. Закону України від 2 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (надалі - Закон № 580-VIII, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

20. Правила етичної поведінки поліцейського під час виконання службових обов'язків, затверджені Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 9 листопада 2016 року № 1179 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 6 грудня 2016 року за № 1576/29706).

21. Дисциплінарний статут Органів внутрішніх справ України, затверджений Законом України від 22 лютого 2006 року N 3460-IV «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» (надалі - Дисциплінарний статут).

22. Пункт 9 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 23 грудня 2015 року № 901-УІІІ, у зв'язку з прийняттям Закону України "Про Національну поліцію" до набрання чинності Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції" поширено на поліцейських дію Дисциплінарного статуту ОВС України.

23. Інструкція про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затверджена Наказом МВС України від 12 березня 2013 року № 230 (надалі - Інструкція № 230; зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2013 року за № 541/23073).

24. Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (надалі - Правила дорожнього руху).

V. Позиція Верховного Суду

25. Статтею 327 КАС України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року, обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

26. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

27. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

28. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

29. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивача притягнуто саме до дисциплінарної відповідальності, накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади, оскільки, відповідно до матеріалів службового розслідування, ним було здійснено 21 квітня 2017 року виїзд на службовому автомобілі з порушенням вимог пунктів 3.3 -3.4,3.7 наказу ГУНП від 15 січня 2017 року № 63, оскільки медичного огляду та інструктажу водіїв 21 квітня 2017 року він не проходив, необхідні відмітки до журналу обліку виїзду транспортних засобів не вносилися та відповідно до графіку чергувань не залучався. Також встановлено, що позивачем до дорожнього листа службового автомобіля 21 квітня 2017 року внесено відомості, які не відповідають дійсності, в частині повернення службового автомобіля 21 квітня 2017 року о 19-й годині, оскільки встановлено факт експлуатації зазначеного автомобіля до 00:20 годин 22 квітня 2017 року, а з пояснень працівників поліції службовий автомобіль, яким керує позивач, зберігався за місцем мешкання водія.

30. Пунктом 1 частини першої статті 18 Закону № 580-VIII передбачено, що поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.

31. Згідно з абзацами 1, 2 пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейського під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами.

32. Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівників органів внутрішніх справ України.

33. Статтею 2 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарний проступок - це невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

34. За приписами статті 5 Дисциплінарного статуту особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

35. Отже, законодавець не встановлює зв'язок між дисциплінарною та іншими видами відповідальності осіб рядового або начальницького складу.

36. Статтею 7 Дисциплінарного статуту встановлено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника ОВС України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань на життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі на інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотримання громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати у належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

37. У відповідності до вимог статті 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу ОВС за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.

38. Таким чином, найсуворішим видом дисциплінарного стягнення є звільнення з органів внутрішніх справ. Саме цей вид було застосовано до позивача. Проте, необхідно зазначити, що відповідно до вищенаведених норм Дисциплінарного статуту працівники ОВС України повинні, в першу чергу, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, лише особи із даними якостями здатні припиняти протиправні дії осіб, захищати і охороняти від протиправних посягань на життя пересічних громадян.

39. Згідно зі статтею 14 Дисциплінарного статуту з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, вчиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ, зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид дисциплінарного стягнення, є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

40. Розділом ІІ Інструкції № 230 передбачено, що підставами для проведення службового розслідування є порушення особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України (надалі - особами РНС) службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, вчинення особами РНС діянь, які порушують службову дисципліну, а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс. Службове розслідування проводиться уповноваженим на те начальником у разі, зокрема, невиконання або неналежного виконання особами РНС під час службової діяльності вимог чинного законодавства, що призвело до негативно вплинуло на забезпечення виконання покладених на ОВС завдань з охорони громадського порядку, боротьби зі злочинністю; скоєння особою РНС адміністративного правопорушення.

41. Судами встановлено, що у даній справі підставою для проведення службового розслідування слугувало порушення позивачем саме службової дисципліни, а не притягнення до адміністративної відповідальності.

42. Згідно з розділом VІ Інструкції № 230 особа, стосовно якої проводиться службове розслідування має право, зокрема, отримувати інформацію про підстави проведення такого розслідування; висловлювати письмові зауваження щодо об'єктивності та повноти проведення службового розслідування; відмовлятися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначено законодавством України; за письмовим рапортом ознайомлюватися з висновком службового розслідування, а також з матеріалами, зібраними в процесі його проведення, у частині, яка її стосується, крім випадків, визначених законодавством України; оскаржити рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки і в порядку, що визначені законодавством України.

43. Судами також встановлено, що під час проведення службового розслідування 24 квітня 2017 року ОСОБА_1 від надання пояснень відмовився, використавши своє право, передбачене статтею 63 Конституції України.

44. Окрім того, в порушення пункту 2.5 Правил дорожнього руху, позивач відмовився від проходження відповідного медичного огляду у ході службового розслідування, та не здійснив його самостійно у встановленому законодавством порядку у будь-якому іншому медичному закладі.

45. Доводи ОСОБА_1 стосовно наявності єдиного доказу (протоколу), який свідчив про скоєння ним дисциплінарного проступку, спростовується матеріалами справи та його поясненнями, наданими під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції. Як встановлено судом апеляційної інстанції, ОСОБА_1 підтвердив під час судового засідання, що ним дійсно здійснювалось використання службового автомобіля поза вказаним часом без належного повідомлення керівництва та без дозволу останнього, також позивач вказав, що він помилково здійснив запис до дорожнього листа щодо припинення керування автомобілем о 19 годині 21 квітня 2017 року, проте ним не вказано причини такої помилки.

46. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності в діях позивача дисциплінарного проступку, який виразився у порушенні ним службової дисципліни при використанні та зберігання транспортного засобу, що за ним закріплений, та в не проходженні медичного огляду з метою спростування факту перебування у стані алкогольного сп'яніння. Колегія суддів Верховного Суду наголошує, що дисциплінарна відповідальність, до якої був притягнутий позивач, не містить прямого зв'язку із притягненням ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, тому твердження позивача, щодо протиправності застосування до нього дисциплінарного стягнення до встановлення його вини у вчиненні адміністративного правопорушення є необґрунтованим. Позивачем було порушено службову дисципліну, вчинено дисциплінарний проступок, що є неприпустимим для осіб РНС.

47. За такого правового регулювання та обставин справи суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову.

48. Таким чином, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди, під час розгляду справи, не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

49. Отже, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VІ. Судові витрати

50. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2017 року, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. В. Білоус

Т. Г. Стрелець