Історія справи

Ухвала КАС ВП від 18.10.2018 року у справі №521/12602/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 жовтня 2018 року

Київ

справа №521/12602/16

адміністративне провадження №К/9901/18902/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Малиновського районного суду м.Одеси від 11 жовтня 2016 року (головуючий суддя Сегеда О.М.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року (головуючий суддя Семенюк Г.В., судді: Потапчук В.О., Шеметенко Л.П.) у справі за позовом ОСОБА_2 до Одеської митниці Державної фіскальної служби про визнання незаконною та скасування постанови в справі про порушення митних правил,

В С Т А Н О В И В:

В липні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Одеської митниці Державної фіскальної служби про визнання незаконною та скасування постанови від 15 червня 2016 року в справі про порушення митних правил №0525/50009/16.

Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначав, що при винесенні оскаржуваної постанови відповідачем порушено процедуру притягнення позивача до відповідальності у зв'язку із незабезпеченням його участі при розгляді справи про порушення митних правил.

Постановою Малиновського районного суду м.Одеси від 11 жовтня 2016 року, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року, в задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи таке рішення, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивач перевищив встановлений статтею 95 Митного кодексу України строк доставки транспортного засобу та не подав доказів, які б спростовували факт вчинення порушення, а тому притягнення його до відповідальності у вигляді накладення штрафу є правомірним. Разом з тим суди зазначили, що позивач був належним чином повідомлений про місце і час розгляду справи, однак на її розгляд не прибув, надіславши клопотання про його перенесення, яке, однак, не підтверджено жодними доказами, відтак доводи про порушення відповідачем права на участь особи при розгляді справи про порушення митних правил є безпідставними та не свідчать про порушення процедури прийняття рішення.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. При цьому в касаційній скарзі посилався на ті ж доводи та обставини, що вже наводились ним в позовній заяві.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 березня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційної скаргою, а в подальшому, відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах.

Справу згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями передано для розгляду касаційної скарги колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду: головуючий суддя Пасічник С.С. (суддя-доповідач), судді: Васильєва І.А., Юрченко В.П.

Відповідач своїм правом на подання письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористався.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 25 лютого 2016 року о 16 годині 00 хвилин через пункт пропуску «Кучурган-Первомайськ» м/п «Роздільна» Одеської митниці ДФС смугою руху «зелений коридор» ОСОБА_2 ввіз на митну територію України транспортний засіб «ВМW-525», р/н НОМЕР_1, кузов НОМЕР_2, країна реєстрації - Литва, з метою особистого користування у митному режимі «транзит», однак у встановлений статтею 95 Митного кодексу України строк до митниці призначення його не доставив й у інший митний режим не помістив.

22 березня 2016 року Одеською митницею ДФС було надіслано на адресу позивача телеграму №948/10/15-70-67 (одержану останнім 24 березня 2016 року, що підтверджується наявним у справі повідомленням) про необхідність з'явитись 13 квітня 2016 року о 10 год. 00 хв. для надання пояснень щодо невивезення з митної території України транспортного засобу «ВМW-525», р/н НОМЕР_1, кузов НОМЕР_2.

Однак у встановлений час позивач до митного органу не прибув.

Враховуючи, що станом на 13 квітня 2016 року ОСОБА_2 вказаний транспортний засіб з митної території України не вивіз, в інший митний режим не помістив, а відтак перевищив строк перебування автомобіля на митній території України в митному режимі «транзит» більш як на 10 днів, 13 квітня 2016 року працівником митниці складено стосовно ОСОБА_2 протокол про порушення митних правил №0525/50009/16, передбаченого частиною 3 статті 470 Митного кодексу України.

Листом від 12 травня 2016 року (одержання якого позивачем не заперечується) Одеська митниця повідомила ОСОБА_2 про те, що розгляд порушеної стосовно нього справи про порушення митних правил відбудеться 15 червня 2016 року об 11 год. 00 хв.

В надісланому до Одеської митниці ДФС повідомленні від 13 червня 2016 року ОСОБА_2 зазначив, що не може прибути на розгляд справи в зв'язку з хворобою, а його представник (адвокат ОСОБА_4.) в цей день прийматиме участь в судовому засіданні у місті Львові, проте жодних доказів на підтвердження наведеного не додав.

15 червня 2016 року т.в.о.заступника начальника Одеської митниці ДФС винесена постанова в справі про порушення митних правил №0525/50009/16, відповідно до якої ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні порушень митних правил, передбачених частиною 3 статті 470 Митного кодексу України, та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500,00 грн.

При цьому, ОСОБА_2 ні на час перевірки Одеської митниці ДФС, ні під час слухання справи в судах не надав жодних документів, які б підтвердили сплату ним всіх платежів, які підлягають сплаті при тимчасовому ввезенні громадянами-резидентами транспортних засобів особистого користування, звернення до митного органу з заявами щодо аварії, або дії обставин непереборної сили, які завали позивачеві у встановлений законом строк доставити автомобіль до митниці призначення, в зв'язку з чим він просив би такий строк продовжити, а також доказів настання таких обставин.

Відповідно до статті 90 Митного кодексу України транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Пунктом 1 частини 1 статті 95 Митного кодексу України встановлені такі строки транзитних перевезень залежно від виду транспорту: для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).

Перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (частина 3 статті 470 Митного кодексу України).

За змістом частини 1 статті 460 Митного кодексу України вчинення порушень митних правил, передбачених частиною третьою статті 469, статтею 470, частиною третьою статті 478, статтею 481 цього Кодексу, внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, а також допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, якщо такі помилки не допускаються систематично (стаття 268 цього Кодексу), не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом.

Частиною 1 статті 192 Митного кодексу України передбачено, що якщо під час перевезення товарів транспортний засіб внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили не зміг прибути до органу доходів і зборів призначення, допускається вивантаження товарів в іншому місці. При цьому перевізник зобов'язаний: 1) вжити всіх необхідних заходів для забезпечення збереження товарів та недопущення будь-якого їх використання; 2) терміново повідомити найближчий орган доходів і зборів про обставини події, місцезнаходження товарів і транспортного засобу.

Отже, виходячи зі змісту наведених норм, перевізник звільняється від відповідальності за статтею 470 Митного кодексу України у разі наявності факту аварії або дії обставин непереборної сили за умови документального підтвердження такого факту та вчасного (до закінчення встановленого строку транзитного перевезення) письмового повідомлення найближчого митного органу про обставини події.

Згідно частини 1 статті 458 Митного кодексу України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

У відповідності до положень статті 487 Митного кодексу України провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Статтею 488 Митного кодексу України встановлено, що провадження у справі про порушення митних правил вважається розпочатим з моменту складення протоколу про порушення митних правил.

Відповідно до статті 491 Митного кодексу України підставами для порушення справи про порушення митних правил є: 1) безпосереднє виявлення посадовими особами органу доходів і зборів порушення митних правил; 2) офіційні письмові повідомлення про вчинення особою порушення митних правил, отримані від правоохоронних органів, а також органів, що здійснюють види контролю, зазначені у частині першій статті 319 цього Кодексу; 3) офіційні письмові повідомлення про вчинення порушення митних правил, отримані від митних та правоохоронних органів іноземних держав, а також від міжнародних організацій.

За правилами статті 498 Митного кодексу України прийняття участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення є правом, а не обов'язком особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Така особа зобов'язана добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами.

Згідно із статтею 526 Митного кодексу України справа про порушення митних правил розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, та/або її представника.

Про час та місце розгляду справи про порушення митних правил органом доходів і зборів цей орган інформує особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, поштовим відправленням з повідомленням про вручення, якщо це не було зроблено під час вручення зазначеній особі копії протоколу про порушення митних правил.

Справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.

З наведеного вбачається, що закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі на участь у розгляді її справи, положення Митного кодексу України містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації митними органами наданих їм повноважень. Одним із таких застережень є обов'язок особи добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами, тобто утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, у тому числі з метою спливу строків накладення адміністративного стягнення.

Разом з тим, особа, що притягається до адміністративної відповідальності, в разі неможливості особисто бути присутньою при розгляді справи про порушення митних правил не позбавлена можливості брати в ній участь через свого представника (особи, які можуть бути представниками, визначені в статті 499 Митного кодексу України).

Враховуючи встановлені судами обставини перевищення десятиденного строку доставки транспортного засобу, визначеного статтею 95 Митного кодексу України, та їх неспростування позивачем, правильним є висновок судів попередніх інстанцій про порушенням ним митних правил та правомірність притягнення його до адміністративної відповідальності на підставі частини 3 статті 470 Митного кодексу України.

Викладені ж у касаційній скарзі доводи про порушення відповідачем права на особисту участь позивача при розгляді справи про порушення митних правил, за встановлених обставин його належного повідомлення про місце і час розгляду справи та неподання (ані митному органу, ані судам попередніх інстанцій) доказів неможливості прибуття у призначений для розгляду справи час, не свідчать про порушення порядку притягнення до адміністративної відповідальності та незаконність накладення стягнення за вчинене порушення.

За наведеного, касаційний суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог й визнання незаконною та скасування постанови т.в.о.заступника начальника Одеської митниці ДФС №0525/50009/16 від 15 червня 2016 року у справі про порушення митних правил.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на відсутність підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень, підстави для їх скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 350, 355 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Малиновського районного суду м.Одеси від 11 жовтня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду