Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 липня 2019 року

Київ

справа №814/913/17

адміністративне провадження №К/9901/2922/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Уханенка С. А.,

суддів - Кашпур О.В., Радишевської О.Р.,

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу

за позовом арбітражного керуючого ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) при Міністерстві юстиції України, Головного територіального управління юстиції в Київській області про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування рішення і наказів, зобов`язання вчинити дії, провадження за якою відкрито

за касаційною скаргою Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 червня 2017 року (головуючий суддя - Князєв В.С.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2017 року (головуючий суддя - Бойко А.В. судді: Димерлій О.О., Єщенко О.В.),

ВСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України, Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) при Міністерстві юстиції України (далі - Дисциплінарна комісія), Головного територіального управління юстиції в Київській області (далі - ГТУЮ в Київській області) в якому просила: визнати протиправним дії ГТУЮ в Київській області щодо внесення до акта позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого від 16 лютого 2017 року № 11/17 недостовірних відомостей про порушення абзаців 2, 8, 10, 11, 12, 13, 7 частини другої статті 41, частини третьої статті 98, частини шостої статті 41 Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-ХІІ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон № 2343-ХІІ), статті 44 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України); визнати протиправним та скасувати рішення Дисциплінарної комісії від 10 березня 2017 року щодо притягнення арбітражного керуючого ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), оформлене протоколом від 10 березня 2017 року № 57/03/17; визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 01 березня 2017 року №710/5 про зупинення діяльності арбітражного керуючого та наказ Міністерства юстиції України від 29 березня 2017 року № 1046/5 про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора); зобов`язати Міністерство юстиції України внести відомості до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України про скасування запису про припинення діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1, внесеного на підставі наказу Міністерства юстиції України від 29 березня 2017 року № 1046/5 про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

2. Позов обґрунтовано тим, що її безпідставно притягнуто до дисциплінарної відповідальності, оскільки процесуальні строки для проведення відповідних дій у процедурі банкрутства не закінчилися, документи, що підтверджують проведення інвентаризації вона надала, а висновок щодо невідповідність наданих документів з інвентаризації вимогам Положення про Дисциплінарну комісію арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) є голослівним, оскільки не вказано, яким саме вимогам і в чому саме ці документи не відповідають його вимогам.

ІІ. Встановлені судами обставини справи.

3. Постановою Господарського суду Рівненської області від 25 жовтня 2016 року у справі №918/166/16 визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-фінансова компанія «Євроінвестбуд» (далі - ТОВ «ІФК «Євроінвестбуд») та відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором зазначеного товариства призначено арбітражного керуючого ОСОБА_1 (свідоцтво від 08 липня 2013 року № 1451).

4. Наказом арбітражного керуючого ОСОБА_1 від 25 жовтня 2016 року № 1 припинено повноваження органів управління та повноваження керівника банкрута ТОВ «ІФК «Євроінвестбуд». Функції з управління та розпорядження майном банкрута покладено на ліквідатора ОСОБА_1

5. У зв`язку з надходженням скарги представника компанії Solover Holding Limited Шкаровського Д.О. від 06 грудня 2016 року Головним територіальним управлінням юстиції у Київській області у період з 03 по 07 лютого 2017 року проведено позапланову невиїзну перевірку діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1

6. При проведенні перевірки комісією встановлено, що під час виконання повноважень ліквідатора у справі № 918/166/16 про банкрутство ТОВ «ІФК «Євроінвестбуд» позивачем не дотримано вимоги Закону № 2343-ХІІ ( у редакції Закону України від 22 грудня 2011 року № 4212-VI), а саме: належним чином не здійснено аналіз фінансово-господарської діяльності ТОВ «ІФК «Євроінвестбуд», зокрема, на предмет виявлення наявності економічних ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства; не забезпечено внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань достовірних відомостей щодо органів управління банкрутом; не вжито заходів щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; звільнення керівника товариства проведено з порушенням норм КЗпП України; не заявлено заперечення щодо вимог поточних кредиторів, заявлених до банкрута у процесі його ліквідації і які є неоплаченими; не проведено аналіз правочинів, вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи та, зокрема, не оскаржено такі правочини; не вжито заходів щодо отримання відомостей у митних органах України про проведення експортно-імпортних операцій банкрутом, не з`ясовано наявність структурних підрозділів у боржника, яке нерухоме майно було у його власності і у якому стані воно перебуває, не перевірено наявність виконавчих проваджень, у тому числі арештів; реєстр кредиторів ведеться неправильно; не вжито заходів щодо виділення частки банкрута зі статутного капіталу ТОВ «СЗП «Стодола».

7. Результати перевірки оформлено актом від 16 лютого 2017 року №11/17, у якому комісія дійшла висновку, що зазначені у ньому обставини позбавляють боржника та його кредиторів законного права на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, призводить до збільшення строків процедури, у тому числі строків погашення кредиторської заборгованості.

8. 01 березня 2017 року Міністерством юстиції України видано наказ №710/5 «Про зупинення діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1», яким зупинено діяльність позивача та подано відповідну інформацію до господарських судів Рівненської та Миколаївської областей та державного підприємства «Інформаційні судові системи». Наказ мотивовано тим, що під час позапланової невиїзної перевірки встановлено, що позивачем допущено грубі порушення законодавства у роботі арбітражного керуючого, які підтверджуються зазначеним актом перевірки.

9. Водночас, листом ГТУЮ в Київській області 17 лютого 2017 року № 3457-5-1/5 Міністерству юстиції України (директору Департамента з питань судової роботи та банкрутства) направлено пропозицію щодо внесення до Дисциплінарної комісії подання про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення до якого додано акт позапланової перевірки від 16 лютого 2017 року №11/17, як доказ виявлених порушень у роботі ліквідатора .

10. 23 лютого 2017 року директор Департамента з питань судової роботи та банкрутства направив до Дисциплінарної комісії подання № 906 про накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення на підставі пропозиції ГТУЮ в Київській області та акта, складеного територіальним органом юстиції за результатами проведеної позапланової виїзної перевірки.

11. 10 березня 2017 року на засіданні Дисциплінарної комісії прийнято рішення про притягнення арбітражного керуючого ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

12. За поданням Дисциплінарної комісії від 10 березня 2017 року №676 Міністерством юстиції України 29 березня 2017 року видано наказ №1046/5 про припинення діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 - анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення.

13. Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2017 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) від 10 березня 2017 року про притягнення арбітражного керуючого ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), оформлене протоколом від 10 березня 2017 року № 57/03/17. Визнано протиправними та скасовано накази Міністерства юстиції України від 01 березня 2017 року №710/5 про зупинення діяльності арбітражного керуючого та від 29 березня 2017 року № 1046/5 про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). У задоволенні іншої частини позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

14. Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідачами не доведено, що позивачем під час ліквідаційної процедури у справі № 918/166/16 про банкрутство ТОВ «ІФК «Євроінвестбуд» допущено порушення вимог Закону № 2343-ХІІ, у зв`язку з чим притягнення її до відповідальності у вигляді зупинення діяльності арбітражного керуючого та анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) є неправомірним.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції, вимоги касаційної скарги та аргументи сторін.

15. Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, Міністерство юстиції України подало касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нову постанову про відмову у позові.

16. Заявник вказав, що позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності з дотриманням процедури, встановленої Порядком контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженим наказом Міністерство юстиції України від 27 червня 2013 року № 1284/5 (далі - Порядок).

17. Судами не взято до уваги норми пунктів 2.1, 2.2, 2.15.1, 6.13, 7.1, 7.7 Порядку та статей 105, 106, 107, 108, 109 Закону № 2343-ХІІ.

18. При вирішенні спору суди не надали належної правової оцінки обставинам справи та доводам відповідача про те, що ліквідаційна процедура є процедурою з чітко визначеним строком, затягування та перевищення якого має негативні наслідки як для кредиторів так і для самого банкрута, тому захід дисциплінарного впливу застосовано до позивача правомірно, з урахуванням ступеню її вини, як ліквідатора у процедурі банкрутства.

19. Підставою для проведення позапланової перевірки стало звернення представника компанії Solover Holding Limited Шкаровського Д.О. Висновки комісії є законними і обґрунтованими, оскільки арбітражним керуючим ОСОБА_1 допущено численні порушення норм Закон № 2343-ХІІ, що свідчить про її недобросовісність та нерозсудливість. Отже, наказ Міністерства юстиції України від 29 березня 2017 року № 1046/5 про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора)прийнято у відповідності до вимог законодавства, на підставі об`єктивного та неупередженого рішення Дисциплінарної комісії, з дотриманням вимог статті 61 Конституції України.

20. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «;Перехідні положення» КАС України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

21. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Міністерства юстиції України.

22. У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити її без задоволення, а судові рішення без змін, оскільки доводи відповідача щодо порушення нею строків ліквідаційної процедури спростовуються її поясненнями та наданими доказами. Суди правильно встановили, що у спірних правовідносинах необхідно застосовувати спеціальний Закон № 2343-ХІІ, норми якого мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство. Діями позивача не спричинено ні майнової ні будь-якої іншої шкоди боржнику та кредиторам, а виявлені комісією недоліки у роботі ліквідатора мають суб`єктивний і штучний характер та ґрунтуються на довільному тлумаченні Міністерством юстиції України нормативно-правових актів. Зміст касаційної скарги зводиться до переоцінки доказів у справі, оскільки судами надано належну правову оцінку кожному, виявленому відповідачем порушенню.

23. Предметом спору у зазначеній справі є правомірність притягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності.

V. Джерела права й акти їх застосування

24. Частинами першою - другою статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

25. Умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів визначені Законом № 2343-ХІІ, на виконання статті 106 якого розроблено Порядок. Відповідно до пункту 1.3. цього Порядку контроль за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) (далі - арбітражний керуючий) здійснюють Мін`юст як державний орган з питань банкрутства та за його дорученням головні територіальні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі як територіальні органи з питань банкрутства.

26. Вимоги до арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) його права та обов`язки, процедура підтвердження права на здійснення такої діяльності, отримання такого права, контроль за діяльністю арбітражних керуючих, види відповідальності та інші питання, пов`язані з діяльністю арбітражних керуючих визначені розділом VIIІ Закону № 2343-ХІІ.

27. Частиною 1 статті 37 Закону № 2343-ХІІ передбачено, що ліквідаційна процедура в справі про банкрутство відкривається строком на 12 місяців.

28. Таким чином, нормами спеціального Закону № 2343-ХІІ встановлено граничні строки проведення ліквідаційної процедури під час якої ліквідатор здійснює свої повноваження встановлені статтею 98 цього Закону.

29. За визначенням наведеним у статті 105 Закону № 2343-ХІІ дисциплінарними проступками арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) є винне невиконання або неналежне виконання обов`язків арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

30. Контроль за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) здійснюється у відповідності до положень статті 106 Закону № 2343-ХІІ, згідно з частиною другою якої позапланові виїзні та невиїзні перевірки здійснюються за зверненнями громадян чи юридичних осіб, якщо з таких звернень вбачається необхідність проведення додаткового контролю з боку державного органу з питань банкрутства. Для проведення невиїзної перевірки державний орган з питань банкрутства надсилає арбітражному керуючому (розпоряднику майна, керуючому санацією, ліквідатору) письмовий запит у межах предмета звернення. У зазначений в запиті строк арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) надсилає державному органу з питань банкрутства вмотивовану відповідь та копії відповідних документів. У разі виявлення під час перевірки порушень норм законодавства в роботі арбітражного керуючого, державний орган з питань банкрутства може зупинити діяльність арбітражного керуючого та передати матеріали на розгляд дисциплінарній комісії для накладення на порушника дисциплінарних стягнень (частина четверта статті 106 Закону № 2343-ХІІ).

31. Арбітражні керуючі (розпорядники майна, керуючі санацією, ліквідатори) несуть дисциплінарну відповідальність в порядку, встановленому цим Законом ( частина друга статті 107 Закону № 2343-ХІІ) .

32. Державний орган з питань банкрутства за поданням Дисциплінарної комісії накладає на арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) дисциплінарні стягнення (частина третя статті 107 Закону № 2343-ХІІ), а рішення щодо накладення дисциплінарного стягнення приймається протягом двох місяців з дня виявлення проступку, але не пізніше одного року з дня його вчинення (частина четверта статті 107 Закону № 2343-ХІІ).

33.Відповідно до пункту 7.1 Порядку підставами для накладення на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення, зокрема, є: грубе порушення арбітражним керуючим законодавства під час виконання повноважень, що призвело до грубого порушення прав та законних інтересів боржника та (або) кредиторів боржника (банкрута).

34. Протягом п`яти робочих днів з дати отримання структурним підрозділом Мін`юсту від органу контролю пропозиції структурний підрозділ Мін`юсту готує та вносить подання на Дисциплінарну комісію про накладання на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення (далі - подання), копія якого надсилається арбітражному керуючому до відома. Подання повинно містити висновок структурного підрозділу Мін`юсту щодо відповідності висновків акта перевірки законодавству з питань банкрутства. До подання додається пропозиція органу контролю з усіма додатками (пункт 7.2. Положення).

35. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення Дисциплінарною комісією враховуються ступінь вини арбітражного керуючого, обставини вчинення порушення, тяжкість вчиненого ним проступку, а також факти притягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності в минулому (пункт 7.6. Положення). Позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) є найсуворішим заходом дисциплінарного впливу (пункт 7.4. Порядку).

36. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що підставою для застосування до арбітражного керуючого заходів дисциплінарного впливу є вчинення ним дисциплінарного проступку, що виразилось у невиконанні або неналежному виконанні своїх обов`язків. Для притягнення арбітражного керуючого до такої відповідальності необхідно, щоб був зафіксований факт порушення, встановлені обставини вчинення порушення, вина арбітражного керуючого повністю доведена та визначено тяжкість вчиненого ним проступку, а також факти притягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності в минулому. Відсутність наведених складових є підставою для визнання рішення суб`єкта владних повноважень про притягнення до дисциплінарної відповідальності немотивованим та необґрунтованим.

VI. Позиція Верховного Суду

37. Отже, вирішуючи спори щодо законності рішення про застосування до арбітражного керуючого найсуворішого дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), суди мають з`ясувати чи мали місце обставини, на які посилається контролюючий орган, якими доказами вони підтверджені та наявність вини арбітражного керуючого у виявлених порушеннях. У разі зазначення Дисциплінарною комісією про те, що арбітражним керуючим допущено грубі порушення прав та законних інтересів боржника та (або) кредиторів боржника (банкрута), у рішенні про позбавлення права має бути зазначено, які саме порушення контролюючий орган кваліфікує як грубі і які права та інтереси таких осіб порушено.

38. Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що Законом № 2343-ХІІ не встановлено інших обмежень щодо строків ліквідаційної процедури для виконання обов`язків ліквідатора, крім частини першої статті 37 Закону № 2343-ХІІ, тому черговість виконання своїх зобов`язань ліквідатор визначає самостійно, а послідовність його дій та реалізація повноважень залежать від стану, у якому перебуває підприємство-банкрут та оперативності інших осіб, які задіяні у процедурі банкрутства та впливають на тривалість її проведення.

39. Перевіряючи обставини справи, суди встановили, що позивача призначено ліквідатором ТОВ «ІФК «Євроінвестбуд» з 25 жовтня 2016 року, а позапланову перевірку проведено у лютому 2017 року за скаргою, яка надійшла 06 грудня 2016 року. Водночас, строк, встановлений частиною першою статті 37 Закону № 2343-ХІІ, для проведення відповідних дій ліквідатором, лише розпочався, а пояснення та докази, надані позивачем, повністю спростовують зазначені у скарзі обставини, які представник компанії Solover Holding Limited кваліфікував як невиконання ліквідатором своїх обов`язків.

40. Так, на спростування встановлених у акті перевірки обставин, арбітражним керуючим ОСОБА_1 надані документи, які свідчать про вжиття нею необхідних заходів, спрямованих на забезпечення виконання її повноважень у процедурі ліквідації, а саме: надано копію акта інвентаризації дебіторської та кредиторської заборгованості ТОВ «ІФК «Євроінвестбуд» від 01 грудня 2016 року та копію інвентаризаційного опису об`єктів права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів від 26 грудня 2016 року; з метою пошуку, виявлення відкритих розрахункових рахунків та коштів на них 13 січня 2017 року ОСОБА_1 надіслано запит до Рівненської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області, відповідь на який ще не отримано, що виключає можливість здійснити інвентаризацію коштів на розрахункових, поточних та інших рахунках. Позивачем використано надану законодавством можливість звернутись до боржників ТОВ «ІФК «Євроінвестбуд» в досудовому (претензійному) порядку з метою вірогідного стягнення сум дебіторської заборгованості без судових витрат, що жодним чином не порушує інтересів та не погіршує стан кредиторів, а навпаки, не призводить до додаткових витрат у ліквідаційній процедурі. Директора ТОВ «ІФК «Євроінвестбуд» звільнено у відповідності до норм КЗпП України. Заяви з поточними кредиторськими вимогами господарським судом не прийнято та приєднано до матеріалів справи, копії цих заяв на адреси ліквідатора та боржника не надіслані, тому позивач не мав можливості ознайомитись з текстом цих заяв і не міг надати на них заперечення.

41. Верховний Суд погоджується з висновками судів про те, що строки на здійснення заходів спрямованих на отримання виконавчих документів та скасування арештів щодо майна боржника, законом не встановлено і процесуальної необхідності вчиняти такі дії, тому жодних порушень законодавства з боку ліквідатора допущено ще не було, оскільки з моменту відкриття ліквідаційної процедури до моменту початку перевірки пройшло лише три місяці, тому визначення цього моменту як «грубе порушення» є необґрунтованим.

42. Враховуючи те, що інші, встановлені відповідачем порушення з боку арбітражного керуючого також не знайшли підтвердження під час розгляду справи і належних та допустимих доказів, що підтверджують законність та обґрунтованість прийнятих ним рішень, суб`єктом владних повноважень не надано, суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для застосування до арбітражного керуючого заходів дисциплінарного впливу.

43. Інші доводи та аргументи Міністерства юстиції України зводяться до переоцінки доказів, не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій і свідчать про незгоду заявника із правовою оцінкою судів щодо обставин справи, які суди встановили у процесі її розгляду. Водночас, за приписами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

44. Вирішуючи спір, суди правильно застосували норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а перевіряючи рішення суду першої інстанції та залишаючи його без змін, судом апеляційної інстанцій під час розгляду справи не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору.

45. За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

VІI. Судові витрати

46. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасником справи, на користь якого ухвалено судове рішення, у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області залишити без задоволення.

2. Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 червня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2017 року залишити без змін.

3. Судові витрати не розподіляються.

4. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Суддя-доповідач: С.А. Уханенко

Судді: О.В. Кашпур

О.Р. Радишевська