Історія справи

Ухвала КАС ВП від 13.03.2018 року у справі №813/1494/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 липня 2019 року

Київ

справа № 813/1494/17

провадження № К/9901/29658/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.

розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Самбірської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Самбірської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 1 серпня 2017 року (суддя Хома О. П.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року (судді Попко Я. С., Хобор Р. Б., Сеник Р. П.).

І. Суть спору

1. У квітні 2017 року ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1 , позивач) звернулась до суду з позовом до Самбірської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (надалі також Самбірська ОДПІ, відповідач), у якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила:

1.1. визнати протиправним та скасувати наказ Самбірської ОДПІ від 22 березня 2017 року № 13-0;

1.2. поновити її на посаді головного державного ревізора-інспектора відділу податків і зборів з фізичних осіб Самбірської ОДПІ;

1.3. стягнути з відповідача на її користь заробіток з 23 березня 2017 року за час вимушеного прогулу з відрахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів;

1.4. стягнути з відповідача на її користь вихідну допомогу в розмірі 3572,06 гривень, виплачену в порядку статті 44 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП) при звільненні при скороченні, яка не підлягала поверненню та була безпідставно утримана із заробітку;

1.5. зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити компенсацію за щорічну відпустку за період з 29 квітня 2016 року по 26 грудня 2016 року.

2. Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує протиправністю звільнення її з посади на підставі пункту 5 частини першої статті 83, пункту 1 частини першої статті 88 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (надалі - Закон № 889-VIII) у зв`язку з поновленням на роботі на підставі судового рішення незаконно звільненого працівника. Позивач уважає незаконними своє звільнення, а також стягнення вихідної допомоги в розмірі 3572,06 гривень, що була виплачена їй при звільненні у зв`язку із скороченням чисельності, а також не виплату при звільненні компенсації за щорічну відпустку за період вимушеного прогулу з 29 квітня 2016 року по 26 грудня 2016 року.

3. Відповідач позов не визнав. У запереченні проти позову наголошував на його безпідставності з огляду на правомірність звільнення ОСОБА_1 з огляду на поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу, на підставі пункту 5 частини першої статті 83, пункту 1 частини першої статті 88 Закону

№ 889-VIII, якими передбачено підстави для припинення державної служби у зв`язку з обставинами, що склалися незалежно від волі сторін.

4. Крім того, на думку відповідача, оскільки звільнення ОСОБА_1 у зв`язку із скороченням чисельності штату з органів ДФС було визнано судом неправомірним, то стягнення з неї грошової допомоги, виплаченої при звільненні, є законним.

5. Щодо компенсації за щорічну відпустку за згаданий період відповідач зазначив, що така позивачу не належить тому, що вона у цей період перебувала у вимушеному прогулі.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

6. Наказом Самбірської ОДПІ від 26 квітня 2016 року № 33-0 позивача звільнено з посади головного державного ревізора-інспектора сектору адміністрування єдиного внеску відділу доходів і зборів з фізичних осіб Самбірської ОДПІ відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП. Відповідно до цього ж наказу ОСОБА_2 виплачено вихідну допомогу у розмірі середньомісячного заробітку відповідно до статті 44 КЗпП України.

7. ОСОБА_2 оскаржила вказаний наказ Самбірської ОДПІ в судовому порядку.

8. Львівський окружний адміністративний суд постановою від 17 листопада 2016 року у справі № 813/1713/16, яку залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року та постановою Верховного Суду від 24 квітня 2019 року, з-поміж іншого, визнав протиправним та скасував наказ Самбірської ОДПІ від 26 квітня 2016 року № 33-0 і поновив позивача на посаді головного державного ревізор-інспектора сектору адміністрування єдиного внеску відділу доходів і зборів з фізичних осіб Самбірської ОДПІ з 29 квітня 2016 року.

9. На виконання постанови суду від 17 листопада 2016 року у справі № 813/1713/16 наказом Самбірської ОДПІ від 23 грудня 2016 року № 85-0 ОСОБА_1 поновлено на посаді головного державного ревізора-інспектора сектору адміністрування єдиного внеску відділу доходів і зборів з фізичних осіб Самбірської ОДПІ з 29 квітня 2016 року.

10. Пунктом 3 цього ж наказу ОСОБА_1 з 26 грудня 2016 року переведено на посаду головного державного ревізора-інспектора відділу податків і зборів з фізичних осіб.

11. Одночасно з поновленням ОСОБА_1 на посаді, наказом Самбірської ОДПІ від 23 грудня 2016 року № 84-0 звільнено з посади головного державного ревізора-інспектора відділу податків і зборів з фізичних осіб ОСОБА_3 .

12. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 6 березня 2017 року у справі № 813/308/17, яку залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 4 травня 2017 року, скасовано наказ Самбірської ОДПІ від 23 грудня 2016 року № 84-0 та поновлено на посаді головного державного ревізора-інспектора відділу податків і зборів з фізичних осіб ОСОБА_3 .

13. Наказом Самбірської ОДПІ від 22 березня 2017 року № 13-0 припинено державну службу та звільнено ОСОБА_1 з посади державного ревізора-інспектора відділу податків і зборів з фізичних осіб Самбірської ОДПІ у зв`язку з поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу.

14. За змістом вступної частини вказаного наказу, останній видано відповідно до пункту 5 частини першої статті 83, пункту 1 частини першої статті 88 Закону № 889-VIII та на підставі постанови Львівського окружного адміністративного суду від 6 березня 2017 року у справі № 813/308/17.

15. Відповідно до пункту 3 цього наказу ОСОБА_2 виплачено грошову компенсацію за невикористані відпустки за 9 календарних днів додаткової оплачуваної відпустки за стаж державної служби за період роботи з 27 лютого 2017 року по 26 лютого 2018 року та за 1 календарний день щорічної відпустки за період роботи з 26 грудня 2016 року по 22 березня 2017 року.

16. Вважаючи протиправним звільнення з посади, а також утримання раніше виплаченої вихідної допомоги та невиплату компенсації за невикористану відпустку, позивач звернулась до суду.

17. В аспекті предмету доказування суди також установили, що в березні 2017 року з ОСОБА_1 утримано 3572,06 гривень, що були виплачені їй у якості вихідної допомоги у зв`язку із виконанням рішення суду від 17 листопада 2016 року в частині скасування наказу Самбірської ОДПІ від 26 квітня 2016 року.

18. Крім того, встановлено, що на момент звільнення жодної посади позивачу запропоновано не було.

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

19. Львівський окружний адміністративний суд постановою від 1 серпня 2017 року, яку залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року, позов задовольнив частково:

19.1. визнав протиправним та скасував наказ Самбірської ОДПІ від 22 березня 2017 року № 13-0;

19.2. поновив ОСОБА_1 на посаді головного державного ревізора-інспектора відділу податків і зборів з фізичних осіб Самбірської ОДПІ з 23 березня 2017 року;

19.3. стягнув з Самбірської ОДПІ на користь ОСОБА_1 заробіток за час вимушеного прогулу з 23 березня 2017 року по 1 серпня 2017 року в сумі 20919,36 гривень з відрахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів.

19.4. стягнув з Самбірської ОДПІ на користь ОСОБА_1 утриману при звільненні вихідну допомоги в розмірі середньомісячної заробітної плати 3572,06 гривень;

19.5. у задоволенні інших позовних вимог відмовив.

20. Ухвалюючи такі рішення, суди дійшли висновку про те, що звільнення позивача на підставі на підставі пункту 5 частини першої статті 83, пункту 1 частини першої статті 88 Закону № 889-VIII є протиправним, адже в порушення норм трудового законодавства відповідач, видаючи спірний наказ, не виконав обов`язку запропонувати працівнику, який підлягає звільненню у зв`язку з поновленням на посаді працівника, який раніше виконував цю роботу, іншу роботу. Відповідно, суди дійшли висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку статті 235 КЗпП.

21. Задовольняючи позовну вимогу про стягнення з відповідача вихідної допомоги, раніше виплаченої при звільненні, суд першої інстанції, позицію якого підтримав апеляційний суд, виходив із того, що відповідні грошові кошти не підлягають поверненню з огляду на приписи статті 1215 Цивільного кодексу України.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

22. Відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права.

23. Як і під час судового розгляду в судах першої й апеляційної інстанцій, у касаційній скарзі відповідач наполягає на правомірності оскаржуваного наказу та відсутність правових підстав для виплати на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу на утриманої вихідної допомоги. Також відповідач зауважив на необхідності відрахування від присудженої у якості середнього заробітку за час вимушеного прогулу суми розміру отриманої позивачем допомоги по безробіттю.

24. У касаційній скарзі Самбірська ОДПІ просить скасувати оскаржувані рішення й ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

25. Позивач правом на подання заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористалась.

V. Оцінка Верховного Суду

26. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

27. Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

28. Пункт 5 частини першої статті 83 та пункт 1 частини першої статті 88 Закону № 889-VIII серед підстав для припинення державної служби у зв`язку з обставинами, що склалися незалежно від волі сторін, виокремлюють поновлення на посаді державної служби особи, яка раніше її займала.

29. Наведена норма кореспондує пункту 6 частини першої статті 40 КЗпП, за змістом якої трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу.

30. Закон № 889-VIII не містить врегулювання порядку звільнення державного службовця на підставі вищезгаданих його положень.

31. Відповідно до частин першої-третьої статті 5 Закону № 889-VIII правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

32. Згідно з частиною другою статті 40 КЗпП звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

33. За такого правового регулювання та з урахуванням того, що Самбірська ОДПІ, видаючи спірний наказ, не запропонувала ОСОБА_1 жодної роботи (посади), Верховний Суд погоджується з висновками судів першої й апеляційної інстанцій щодо протиправності такого наказу та наявності підстав для його скасування із поновленням позивача на попередній роботі.

34. Суд касаційної інстанції зауважує на тому, що звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.

35. Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

36. При цьому закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в частині першій статті 235, статті 240-1 КЗпП, а відтак установивши, що звільнення відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі.

37. За правилами частини третьої статті 235 КЗпП при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

38. Визначені судом першої інстанції період вимушеного прогулу позивача та сума середнього заробітку за час такого прогулу не є предметом касаційного оскарження.

39. Водночас стосовно аргументів касаційної скарги щодо необхідності відрахування від відповідних сум розміру отриманої позивачем допомоги по безробіттю слід зазначити, що з огляду на вищенаведені приписи статті 235 КЗпП законодавством не передбачено будь-яких підстав для зменшення розміру середнього заробітку за певних обставин, а відтак виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу. Цей висновок підтверджується, серед іншого, правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 6-511цс16, та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 826/808/16.

40. Що стосується вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача безпідставно утриманої останнім вихідної допомоги, Верховний Суд зазначає таке.

41. За приписами статті 1215 Цивільного кодексу України не підлягає поверненню безпідставно набуті:

1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача;

2) інше майно, якщо це встановлено законом.

42. Як уже зазначено, відповідач утримав з позивача виплачену їй раніше в порядку статті 44 КЗпП вихідну допомогу.

43. Відтак, висновок судів про протиправність такого утримання й наявність підстав для стягнення відповідної суми на користь позивача є цілком правильним.

44. Ухвалені у цій справі судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 також не є предметом касаційного оскарження.

VІ. Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

45. Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

46. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VІI. Судові витрати

47. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Самбірської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 1 серпня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року у справі № 813/1494/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Головуючий М. І. Смокович

Судді В. М. Бевзенко

Н. А. Данилевич