Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2024 року

м. Київ

справа №300/2762/23

адміністративне провадження № К/990/6590/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шарапи В. М.,

суддів - Берназюка Я. О. , Чиркіна С. М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2024 (у складі колегії суддів: Онишкевича Т.В., (суддя-доповідач), Сеника Р.П., Судової-Хомюк Н.М.) у справі №300/2762/23 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання до вчинення дій,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

У травні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якому просив:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у підготовці та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - ГУ ПФУ в Івано-Франківській області) довідок для перерахування пенсії з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, основних та додаткових видів;

- зобов`язати відповідача підготувати та надати до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області довідку про грошове забезпечення для перерахування пенсії шляхом зазначення посадового окладу та окладу за військовим званням визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (не менше як 50% мінімальної заробітної плати) на відповідні тарифні коефіцієнти та розряди, визначені відповідно до положень додатків 1, 2, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України 2017 року № 704 станом на 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 із зазначенням основних та додаткових видів грошового забезпечення, а саме надбавки за вислугу років в розмірі 45%, надбавки за роботу в режимі обмежень (з таємними документами) в розмірі 10%, підвищення посадового окладу за службу на території гірського населеного пункту в розмірі 25%, надбавка за особливості проходження служби в розмірі 65%, премії в розмірі 90%.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.06.2023, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.12.2023, позовну заяву в частині позовних вимог (про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у підготовці та наданні до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області довідок для перерахування пенсії з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2021 та 01.01.2022 та зобов`язання відповідача підготувати та надати вказані довідки) залишено без розгляду.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.07.2023 відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у підготовці та наданні до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області довідки для перерахування пенсії з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023 та зобов`язання відповідача підготувати та надати вказану довідку.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду 06.12.2023, скасовано рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.07.2023 у справі № 300/2762/23 та прийнято нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено:

- визнано протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у підготовці і наданні до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.023 для перерахунку його пенсії;

- зобов`язано відповідача підготувати та надати до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області довідку про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та з обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, для здійснення обчислення та перерахунку з 01.02.2023 пенсії ОСОБА_1 .

Позивач подав до Восьмого апеляційного адміністративного суду заяву, в якій просив ухвалити додаткове судове рішення про розподіл судових витрат та стягнути з відповідача судовий збір на користь держави за розгляд справи № 300/2762/23 в судах першої та апеляційної інстанцій.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2024 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у справі № 300/2762/23.

Ухвалюючи таке рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 є безпідставною і задоволенню не підлягає, оскільки при розгляді цієї справи сторони не понесли витрати, пов`язані зі сплатою судового збору. Отже, підстави для стягнення з відповідача судового збору на користь держави відсутні.

Не погодившись з такими судовим рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2024 та постановити нове рішення, яким задовольнити заяву ОСОБА_1 про розподіл судових витрат та стягнути з відповідача судовий збір на користь держави за розгляд цієї справи в судах першої та апеляційної інстанцій.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги зводяться до допущення судами попередніх інстанцій порушень норм процесуального права. Зокрема, скаржник зазначає, що має статус особи з інвалідністю внаслідок війни та відповідно до Закону України «Про судовий збір» був звільнений від сплати судового збору. На думку позивача, оскільки відповідач у цій справі не має пільг щодо сплати судового збору тому на відповідача має бути покладений обов`язок по відшкодуванню судових витрат пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. З урахуванням такого принципу вважає, що суд апеляційної інстанції протиправно відмовив йому у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрати.

Відповідач процесуальним правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористався.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи із меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, Суд виходить із такого.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону ухвала Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2024 відповідає, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є неприйнятними з огляду на таке.

Питання розподілу судових витрат врегульовано статтею 139 КАС України.

Відповідно до частини першої 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За змістом частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

За приписами частини першої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини п`ятої статті 143 КАС України, у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 247 КАС України, суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Отже, із системного аналізу наведених вище процесуальних норм законодавства слідує, що загальне правило розподілу судових витрат полягає у тому, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Як уже було зазначено, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду 06.12.2023 скасовано рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.07.2023 у справі № 300/2762/23 та прийнято нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено.

Колегія суддів звертає увагу на приписи абзацу другого частини п`ятої статті 139 КАС України згідно із якими, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Окрім того, відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Проте, у цій справі, суд апеляційної інстанції встановив, що позивач при зверненні до суду з позовною заявою та апеляційною скаргою судовий збір не сплачував, оскільки на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати такого збору. Окрім того, також встановлено, що при розгляді цієї справи сторони не понесли витрати, пов`язані зі сплатою судового збору.

Також слід зазначити, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів на підтвердження понесення сторонами у справі інших судових витрат.

Отже, правильним є висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав розподілу судових витрат, а отже і для ухвалення додаткового судового рішення.

Доводи касаційної скарги не містять належних та об`єктивно обумовлених міркувань, які б спростовували наведені висновки суду апеляційної інстанцій.

За приписами статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на результат розгляду цієї справи розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2024 у справі №300/2762/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Судді В. М. Шарапа

Я. О. Берназюк

С. М. Чиркін