Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 квітня 2019 року

м. Київ

справа №726/1864/17

провадження №К/9901/53710/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Гриціва М.І., Стародуба О.П.,

розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3

на рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 01.03.2018 (суддя Проскурняк І.Г.)

та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.05.2018 (колегія у складі суддів Сушка О.О., Смілянця Е.С., Залімського І.Г.)

у справі №726/1864/17

за позовом ОСОБА_2

до Чернівецької міської ради, Департаменту праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради,

третя особа: управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернівецькій області,

про скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.

I. РУХ СПРАВИ

1. ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Чернівецької міської ради, Департаменту праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради, третя особа: управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернівецькій області, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат Департаменту праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради №21 від 28.04.2017, яким відмовлено позивачу у проведенні виплат щомісячних страхових виплат, що належали її чоловікові (помер 13.07.2016), але не були йому виплачені при житті; зобов`язати Управління соціального захисту населення Садгірського району Департаменту праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради призначити (відновити) соціальну виплату у розмірі 19096,43 грн. та здійснити повернення вказаної суми недоотриманих соціальних виплат відповідно до законодавства.

2. Рішенням Садгірського районного суду м. Чернівці від 01.03.2018, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.05.2018, у задоволенні позову відмовлено.

3. У касаційній скарзі представник позивача із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що згідно з свідоцтвом про право на спадщину за законом серія НОМЕР_1 від 01.02.2017, спадкоємицею майна ОСОБА_5, а саме: суми недоотриманих страхових виплат в управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, яка складає 19096,43 грн., є його дружина ОСОБА_2

5. Відповідно до довідки Департаменту праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради № 09/09/3184 від 20.12.2017 ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 на обліку за період з жовтня 2014 року по грудень 2017 року в Департаменті праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради як внутрішньо переміщена особа з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції не перебував.

6. Відповідно до довідки № 920005360 від 15.12.2014 ОСОБА_6 перемістився з тимчасово окупованої території з АДРЕСА_1.

7. Згідно з довідкою Управління виконавчої дирекції фонду у Луганській області № 02/1208 від 16.06.2017, загальна сума недоотриманих ОСОБА_6 страхових виплат складає 19096,43 грн.

8. Бажаючи отримати успадковані страхові виплати, позивач звернулась з заявою до органу Фонду соціального страхування України. Однак, у поверненні (перерахуванні) вказаних виплат їй було відмовлено.

9. Вважаючи зазначені дії відповідачів незаконними, позивач звернувся до суду.

III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ.

10. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки ОСОБА_6 в Департаменті праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради як внутрішньо переміщена особа з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції на обліку не перебував, а останнім його місцем проживання була Луганська область, то відсутні і підстави для перерахування позивачу щомісячних страхових виплат, що належали її чоловікові.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

11. Представник позивача у касаційній скарзі наголошує, що судами фактично вирішено спір між ОСОБА_2 та Фондом соціального страхування, про що позовні вимоги не заявлялись.

12. Вказує, що судом апеляційної інстанції встановлено обставини, які не відповідають дійсності. Так, судом встановлено, що позивач зверталась до відповідача для прийняття рішення про внесення подання до Фонду соціального страхування для здійснення їй страхових виплат, проте це не відповідає дійсності, оскільки вона зверталась до третьої особи, про що свідчить відповідна заява в матеріалах справи.

13. Також судом апеляційної інстанції зроблено висновок, що позивачу відмовлено у розгляді спірного питання. Натомість, зазначає позивач, її заяву розглянуто по суті та, відповідно, і відмовлено по суті порушеного питання за відсутності повноважень на такий розгляд.

14. Посилання суду на п. 2 «Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» є неправильним, оскільки спір взагалі не стосується виплати чи невиплати адресної допомоги, адже справа стосується страхових виплат.

15. Не зрозумілим є те, чому суд, відмовляючи в позові, де відповідачами є Чернівецька міська рада, Департамент праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради, мотивує відмову у позові правильністю дій Фонду соціального страхування (не уточнивши якого).

16. Також судами попередніх інстанцій взагалі не надано оцінки ряду доказів, що надавались позивачем. Відповідно, не встановлено й обставин, що мають значення для правильного вирішення спору. Оскаржувані рішення судів не містять мотивів неврахування окремих доказів, а тому підлягають скасуванню.

17. У відзиві на касаційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернівецькій області просить залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, рішення судів - без змін. При цьому, звертає увагу на лист виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України № 2.4-17-2455 від 26.07.2018, відповідно до якого виплата по свідоцтву про право на спадщину може здійснювати лише управління (відділення) виконавчої дирекції Фонду, в якому були нараховані, але не виплачені суми страхових витрат, тому члени сім'ї або спадкоємці мають звертатись за спадщиною саме до цих відділень.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

18. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити наступне.

19. Як вбачається, з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з вимогою, зокрема, визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат Департаменту праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради №21 від 28.04.2017, яким відмовлено позивачу у проведенні виплат щомісячних страхових виплат, що належали її чоловікові (помер 13.07.2016), але не були йому виплачені при житті.

20. Оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій не містять жодної згадки (крім як у вступній частині рішення) про рішення комісії №21 від 28.04.2017, з чого слідує висновок, що суди, вирішуючи спір, не перевірили правомірність прийняття спірного рішення, підстави та мотиви, з яких його прийнято, тобто взагалі не вирішили спір.

21. Також поза увагою судів залишились відповідні доводи позивача про незаконність спірного рішення комісії №21 від 28.04.2017, недотримання процедури його прийняття.

22. При цьому слушними є доводи позивача про те, що судами помилково зроблено висновок, що вона зверталась до відповідача для прийняття рішення про внесення подання до Фонду соціального страхування для здійснення їй страхових виплат, оскільки такі обставини не підтверджуються матеріалами справи.

23. Натомість доводи позивача про звернення її з заявою саме до третьої особи підтверджуються копією відповідної заяви, яка і була передумовою для прийняття спірного рішення комісії №21 від 28.04.2017, що також залишилось поза увагою судів попередніх інстанцій.

24. З наведених підстав передчасними є висновки судів попередніх інстанцій про правомірність відмови позивачу у розгляді (вирішенні) спірного питання щодо перерахунку (виплати) страхових виплат.

25. Предметом спору, як вбачається з матеріалів справи, є суми недоотриманих страхових виплат в управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, що належали чоловікові ОСОБА_2, які остання успадкувала.

26. У п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що Фонд соціального страхування України та його робочі органи є правонаступниками Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції цього Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділень у районах і містах обласного значення, а також Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, його виконавчої дирекції, відділень цього Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі та їх робочих органів.

27. Відповідно до ч. 10 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» належні суми страхових виплат, що з вини Фонду не були своєчасно виплачені особам, які мають на них право, у разі смерті цих осіб виплачуються членам їхніх сімей, а в разі їх відсутності - включаються до складу спадщини.

28. Як встановлено судами, ОСОБА_2 успадкувала недоотримані її колишнім чоловіком страхові виплати у розмірі 19096,43 грн., відтак вона має право на їх отримання від Фонду соціального страхування України (його робочих органів).

29. У позовній заяві ОСОБА_2 зазначає, що вона є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується відповідною довідкою, а відтак на неї розповсюджується Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» та гарантії, що ним передбачені.

30. Однак, й такі обставини не встановлені ні судом першої, ні судом апеляційної інстанції, що унеможливлює розгляд і вирішення даного спору, оскільки правильність вирішення спору залежить від того чи є ОСОБА_2 внутрішньо переміщеною особою, а відтак чи розповсюджуються на неї Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», підзаконні нормативні акти, прийняті на його виконання, зокрема, які регламентують порядок соціальних виплат таким особам за рахунок коштів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, а отже чи регулюють вказані нормативні акти спірні правовідносини.

31. Таким чином, не ставлячи під сумнів висновки судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову, Верховний Суд звертає увагу, що для правильного вирішення даного спору суду слід встановити ряд обставин, про які йдеться вище, та які повинні бути підтверджені доказами, а також дати оцінку доводам сторін.

32. За змістом ст. 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

33. Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

34. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

35. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

36. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про недотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права щодо повного і всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі та, як наслідок, висновку про наявність підстав для скасування судових рішень першої та апеляційної інстанції з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

37. Судам при новому розгляді спору необхідно: надати оцінку всім твердженням та аргументам сторін (у тому числі, вчинити передбачені процесуальним законом дії з метою витребування доказів, необхідних для правильного вирішення спору); на підставі додатково встановлених обставин прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст. 341, 345, 353 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити частково.

2. Рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 01.03.2018 та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.05.2018 у справі №726/1864/17 - скасувати.

3. Справу № 726/1864/17 за позовом ОСОБА_2 до Чернівецької міської ради, Департаменту праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради, третя особа: управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернівецькій області, про скасування рішення, зобов'язання вчинити дії направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В.М. Кравчук

Суддя М.І. Гриців

Суддя О.П. Стародуб