Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 квітня 2018 року

Київ

справа №810/2859/16

адміністративне провадження №К/9901/40918/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2017 року (суддя Дудін С.О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року (судді: Шелест С.Б. (головуючий), Глущенко Я.Б., ПилипенкоО.Є.) у справі №810/2859/16 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_4) звернувся до суду з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000741012 від 02.06.2016.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки контролюючого органу щодо заниження позивачем суми податкових зобов'язань, задекларованих в податковій декларації з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за березень 2016 року, на суму 39 429,00 грн та мотивовані включенням позивачем до податкового кредиту ПДВ за податковою накладною №48 від 10.02.2016, яку було виписано позивачу ТОВ «Український лізинговий фонд» внаслідок придбання за договором фінансового лізингу автомобілю Cherry Tiggo є протиправними. Крім того, позивач не погоджується з такими висновками податкового органу, оскільки сума ПДВ по вказаній накладній у розмірі 49 100,00 грн була ним включена до складу податкового кредиту за лютий 2016 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2017 року позов задоволено повністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Білоцерківська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи просила скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2017 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року апеляційну скаргу залишено без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2017 року залишено без змін.

Не погодившись із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Білоцерківська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області подала касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4. У касаційній скарзі контролюючий орган посилається на необґрунтованість спірних судових рішень, необ'єктивний аналіз обставин справи, а також на те, що судами першої та апеляційної інстанцій невірно оцінено подані докази, що у своїй сукупності призвело до порушень судами норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення.

Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до пункту 1 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ФОП ОСОБА_4 подав до Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2016 року від 14.04.2016, в якій визначено: суму податкового зобов'язання у розмірі 65 644,00 грн; суму податкового кредиту у розмірі 26 215,00 грн; суму від'ємного значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, у розмірі 40 788,00 грн; загальну суму податкового кредиту у розмірі 67 003,00 грн.

Миронівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області 18 травня 2016 року було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих ФОП ОСОБА_4 в податковій звітності з ПДВ за березень 2016 року, за результатами якої було складено акт №124/1700/НОМЕР_1 від 18.05.2016.

На підставі акта перевірки Кагарлицьким відділенням Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000741012 від 02.06.2016, яким позивачу донараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 59 143,50 грн, у тому числі податкове зобов'язання на суму 39 429,00 грн та штрафні (фінансові) санкції в сумі 19 714,50 грн.

Підставою для прийняття зазначеного податкового повідомлення-рішення став висновок контролюючого органу про порушення позивачем вимог п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198, п. 200.1, п. 200.2 ст.200 Податкового кодексу України (у редакції Закону, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України), у зв'язку заниженням податкового зобов'язання у податковій звітності з ПДВ за березень 2016 року у сумі 39 429 грн. Висновок обґрунтовано тим, що показники декларації з ПДВ за березень 2016 року були відображені без врахування висновків акту перевірки того ж контролюючого органу від 11 квітня 2016 року № 84/17-00, що призвело до зменшення суми від'ємного значення у ряд. 19 як різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у сумі 1 359,00 грн.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 12 січня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» (Лізингодавець) та ФОП ОСОБА_4 (Лізингоодержувач) було укладено договір генерального фінансового лізингу за № 4170, за умовами якого лізингодавець зобов'язався передати у користування лізингоодержувачу автомобіль Cherry Tiggo, 2014 р.в. Згідно з п.3.3.1 зазначеного договору загальна вартість предмету лізингу становить 294 600,01 грн (у тому числі ПДВ у сумі 49 100,00 грн). Товариством з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» було виписано позивачу податкову накладну №48 від 10.02.2016 на суму 294 600,01 грн (у тому числі ПДВ у сумі 49 100,00 грн).

Позивачем сума ПДВ за податковою накладною №48 від 10.02.2016 у розмірі 49100,00 грн була включена до складу податкового кредиту за лютий 2016 року, про що свідчить Додаток 5 до податкової декларації з ПДВ за лютий 2016 року від 09.03.2016. При цьому, за результатом діяльності позивача виникло від'ємне значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту в розмірі 39 673 грн, яке було відображено у рядку 20.3 декларації як таке, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Миронівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області 11 квітня 2016 року було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих ФОП ОСОБА_4 в податковій звітності з ПДВ за лютий 2016 року, за результатами якої складено акт №84/17-00 від 11.04.2016. У зазначеному акті перевірки податковим органом зроблено висновок, що ФОП ОСОБА_4 було безпідставно віднесено до складу податкового кредиту вказаного звітного періоду суми ПДВ в розмірі 49 100,00 грн за податковою накладною №48 від 10.02.2016.

На підставі акта перевірки за № 84/17-00 від 11.04.2016 Кагарлицьким відділенням Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000931700 від 26.04.2016, яким позивачу донараховано грошове зобов'язання з ПДВ на загальну суму 61 375,00 грн, у тому числі податкове зобов'язання на суму 49 100,00 грн та штрафні (фінансові) санкції в сумі 12 275,00 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 2 листопада 2016 року у справі №810/1726/16 визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000931700 від 26.04.2016 на підставі висновку суду про правомірне формування позивачем податкового кредиту за податковою накладною № 48 від 10.02.2016. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2017 року у справі № 810/1726/16 постанову Київського окружного адміністративного суду від 2 листопада 2016 року залишено без змін.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Згідно зі ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

На час розгляду цієї справи ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2017 року у справі № 810/1726/16 набрала законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, враховуючи вказані норми права та встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що у контролюючого органу були відсутні правові підстави для прийняття податкового повідомлення-рішення № 0000741012 від 02.06.2016, яким ФОП ОСОБА_4 було донараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 59 143,50 грн, у тому числі податкове зобов'язання на суму 39 429,00 грн та штрафні (фінансові) санкції в сумі 19 714,50 грн.

Відповідно до пункту 1 частини першої статі 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статі 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на зазначене, враховуючи статті 72, 254, 255 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судового рішення, а тому касаційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року у справі № 810/2859/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду