ПОСТАНОВА

Іменем України

24 квітня 2018 року

Київ

справа №806/4408/13-а

адміністративне провадження №К/9901/3796/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді - доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2013 року (суддя - Шимонович Р.М.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2014 року (судді: Зарудяна Л.О. (головуючий), Іваненко Т.В., Охрімчук І.Г.) у справі №806/4408/13-а за позовом Державного підприємства "Коростенське лісомисливське господарство" до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

Державне підприємство "Коростенське лісомисливське господарство" (далі - позивач, ДП "Коростенське лісомисливське господарство") звернулось до суду з позовом до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 6 червня 2013 року №0000572200 та №0000562200 у частині визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем - 412 427,00 грн та штрафними (фінансовими) санкціями - 188 484,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог ДП "Коростенське лісомисливське господарство" зазначило, що підприємством не було допущено порушень податкового законодавства, а господарські операції з контрагентами мали реальний характер, оформлені належними первинними документами та в повному обсязі відображені в бухгалтерському та податковому обліках.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2013 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2014 року, задоволено адміністративний позов. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №0000572200 від 6 червня 2013 року та №0000562200 від 6 червня 2013 року у частині визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем - 412 427,00 грн та штрафними (фінансовими) санкціями - 188 484,00 грн стягнуто на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 938,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з думкою якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з встановлення факту реального придбання позивачем робіт (послуг) у ТОВ «Універсал» та ТОВ "Чубинецьке", які використовувались ним у власній господарській діяльності та підтвердження здійснення господарських операцій первинними документами, які відповідають вимогам законодавства, у зв'язку з чим, у податкового органу були відсутні підстави для висновків про неправомірність формування позивачем витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з цими контрагентами у період, що перевірявся.

Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2014 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ДП "Коростенське лісомисливське господарство".

У доводах касаційної скарги відповідач посилається на невідповідність висновків судів обставинам справи, зважаючи на те, що позивачем у спірний період було проведено бартерні операції у яких, при погашенні кредиторської заборгованості грошових потоків не виникає, тому такі операції відносяться до немонетарних статей балансу і за ними перерахунок курсових різниць не здійснюється. Крім того, контролюючий орган посилається на те, що господарські операції здійсненні позивач з ТОВ «Універсал» та ТОВ "Чубинецьке" не підтверджені належним чином оформленими первинними документами.

ДП "Коростенське лісомисливське господарство" подало заперечення на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу контролюючого органу залишити без задоволення, а судові рішення першої та апеляційної інстанцій - без змін, з посиланням на необґрунтованість такої скарги, з огляду на відсутність у діях позивача протиправного діяння, що призвело до неналежного виконання вимог податкового законодавства, зважаючи на проведення коригування обліку бартерної господарської операції, при обліку якої позивач допустився помилки, шляхом здійснення перерахунку та його відображення у деклараціях з податку на прибуток за ІІІ квартал 2011 року та перше півріччя 2012 року та підтвердження фактичності виконання господарських відносин за спірний період належно оформленими первинним бухгалтерськими документами.

Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

Так, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що уповноваженими особами контролюючого органу проведено планову виїзну документальну перевірку державного підприємства "Коростенське лісомисливське господарство" з питань дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 1 липня 2011 року по 31 грудня 2012 року, про що складено акт №550/22-01/00991841 від 27 травня 2013 року, яким встановлено порушення позивачем вимог підпункту 138.1.1, пункту 138.1, пункту 138.2, пункту 138.8, підпункту 138.10.14 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України, віднесенні до складу собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) вартості придбаних лісозаготівельних робіт у ТОВ «Чубинецьке» на загальну суму 1 699 848,00 грн та у ТОВ «Універсал» - на суму 93 738,00 грн; підпункту 138.10.4 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України, віднесенні до складу інших операційних витрат суми курсових різниць за немонетарними статтями заборгованостей на загальну суму 155 670,00 грн; пункту 185.1 статті 185, пункту 186.2 статті 186, пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, що призвели до завищення суми податкового кредиту: на 37 374, 00 грн за податковими накладними, що були отримані від ТОВ "Чубинецьке" та на суму 938,00 грн за податковими накладними, що були отримані від ТОВ "Універсал".

За результатами перевірки контролюючий орган прийняв податкові повідомлення-рішення від 6 червня 2013 року №0000562200, яким збільшив позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 653 015,00 грн, з яких основний платіж - 464 531,00 грн та штрафні (фінансові) санкції - 188 484,00 грн та №0000572200, яким збільшив суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 59 424,00 грн, з яких 39 616,00 грн - основний платіж, 19 808,00 - штрафні (фінансові) санкції.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

У відповідності до приписів підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Так, за змістом підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього кодексу.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З аналізу наведених норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач у період з 1 липня 2011 року по 31 грудня 2012 року мав господарські відносини з ТОВ "Чубинецьке" та ТОВ "Універсал" на підставі договорів підряду на виконання лісозаготівельних робіт, за умами яких було визначено, що єдиним документом, що підтверджують факт виконання робіт підрядником, мають бути належним чином складені та підписані відповідальними особами сторін акти приймання-передачі виконаних робіт.

Про фактичне виконання яких свідчать наявні у матеріалах справи актів приймання-передачі виконаних робіт, при дослідженні яких, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність у вказаних документах всіх обов'язкових реквізитів, передбачених вимогами податкового законодавства із зазначенням посад осіб, відповідальних за здійснення зазначених в актах господарських операцій, проставлені їх особисті підписи та зазначені інші необхідні для їх ідентифікації дані.

Виконанні ТОВ "Чубинецьке" та ТОВ "Універсал" на замовлення позивача лісозаготівельні роботи здійсненні у рамках господарської діяльності позивача і спрямовані на отримання ним доходу в майбутньому.

Відтак, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що на момент проведення перевірки у позивача були наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для віднесення до податкового кредиту сум, сплачених позивачем контрагенту, а аналіз наданих позивачем первинних податкових документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження формування витрат та податкового кредиту по операціях з вказаними контрагентами, які були предметом перевірки, що спростовує доводи контролюючого органу відносно відсутності доказів фактичного виконання господарських відносин між позивачем та вказаними контрагентами.

Крім того, суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхилили доводи контролюючого органу щодо відсутності реального характеру господарських операцій позивача та контрагентів зважаючи на те, що вони ґрунтуються виключно на припущеннях, які в свою чергу базуються на узагальненій податковій інформації без дослідження первинних документів позивача.

При цьому, можливе порушення контрагентом податкової дисципліни не може свідчити про відсутність у позивача права, за результатами господарської діяльності з таким контрагентом, на включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, з огляду на відсутність дослідження та аналізу господарських операцій за результатами здійснення яких, сформовано позивачем витрати та податковий кредит.

Крім того, контролюючий орган посилається на протиправність нарахування позивачем в бухгалтерському обліку курсових різниць у сумі 155 670,00 грн при погашенні кредиторської заборгованості за товарообмінним (бартерним) контрактом та віднесення їх до складу витрат з метою визначення суми оподаткованого прибутку, зважаючи на те, що суму таких курсових різниць слід вважати, як суму курсових різниць за немонетарними статтями, перерахунок яких не був передбачений Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 21 "Вплив змін валютних курсів".

Відповідно до положень підпункту 153.1.1 пункту 153.1 статті 153 Податкового кодексу України, доходи, отримані/нараховані платником податку в іноземній валюті у зв'язку з продажем товарів, виконанням робіт, наданням послуг, у частині їхньої вартості, що не була сплачена в попередніх звітних податкових періодах, перераховуються в національну валюту за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, що діяв на дату визнання таких доходів згідно з розділом III ПК України, а в частині раніше отриманої оплати за курсом, що діяв на дату її отримання.

При цьому, розрахунки з нерезидентом шляхом зустрічних поставок товарів (бартер) є також оплатою товарів, оскільки згідно підпункту 14.1.10 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України бартерна (товарообмінна) операція - це господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у негрошовій формі в рамках одного договору.

Відповідно до контракту №09/04 від 18 травня 2004 року, що був укладений позивачем з фірмою "Дженерал Импекс", предметом якого були зустрічні поставки товарів на основі бартерної (не грошової) угоди на суму 170000 Євро. За умовами додатку №3 до Контракту №09/04 позивач отримав сушильну камеру GENERAL IMPEX вартістю 170000 Євро (курс валюти на дату складання ВМД становив 6,885886 грн./Євро). Відповідно до додатку №4 від 18 грудня 2004 року до цього Контракту позивач додатково отримав опалювальний котел SILE з бойлером вартістю 45000 Євро (курс валюти на дату складання ВМД становив 6,59429 грн./Євро) та систему AUTOFOCO для автоматичної подачі тирси вартістю 37000 Євро (курс валюти на дату складання ВМД становив 6,59429 грн./Євро).

У подальшому, всі права та обов'язки за цим Контрактом фірмою "Дженерал Импекс" були передані фірмі "SELECT WOOD". За умовами пакту 2 Доповнення №2 від 10 січня 2006 року до Контракту №09/04 загальна вартість поставленого на адресу позивача обладнання склала 252000 Євро.

Згідно доповнення №10 до Контракту №09/04 в рахунок вартості отриманого обладнання позивач на протязі перевіреного періоду здійснив на адресу фірми "SELECT WOOD" відвантаження пиловника дубового. При цьому, позивачем, всупереч приписам підпункту 153.1.1 пункту 153.1 статті 153 Податкового кодексу України, доходи від реалізації цієї продукції помилково були визначені з застосуванням офіційного курсу національної валюти до Євро, що діяв на дату здійснення поставок продукції на адресу фірми "SELECT WOOD", а не за курсом Євро, що діяв на дату здійснення таких поставок обладнання на адресу позивача.

Однак, судами попередніх інстанцій встановлено, що в подальшому таку помилку позивачем було самостійно виправлено шляхом здійснення відповідного перерахунку та відображення його результатів в деклараціях з податку на прибуток підприємства за 3 квартал 2011 р., 2011 року перше півріччя 2012 року.

Відтак, результати проведених перерахунків доходів від реалізації продукції (від'ємне значення суми різниць таких курсів в загальному розмірі 155 670,00 грн) відповідно до вимог підпункту 138.10.4 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України позивачем правомірно включено до складу інших операційних витрат в ряд. 06.04.12 Додатку ІВ до податкових декларацій з податку на прибуток підприємства відповідних звітних податкових періодів.

У ході розгляду даної справи судами першої та апеляційної інстанцій було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та іншим обставинами, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2014 року слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2014 року справі №806/4408/13-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду