Історія справи

Ухвала КАС ВП від 01.03.2018 року у справі №803/1338/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 квітня 2018 року

Київ

справа №803/1338/17

адміністративне провадження №К/9901/28558/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.,

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Головного управління ДФС у Волинській області

на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 24.10.2017 (головуючий суддя - Андрусенко О.О.)

та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2018 (головуючий суддя - Запотічний І.І., судді - Довга О.І., Сапіга В.П.)

у справі №803/1338/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дейріко»

до Головного управління ДФС у Волинській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

10 жовтня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Дейріко» (далі - Товариство) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі - ГУ ДФС у Волинській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.10.2017 №0062501202.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ГУ ДФС у Волинській області безпідставно прийняло оскаржуване податкове повідомлення-рішення, оскільки висновки відповідача щодо сумнівності господарських операцій позивача з ТОВ «Лендгруп» є необґрунтованими, а відмова в отриманні бюджетного відшкодування за липень 2017 року на суму 533000,00 грн. та відсутність права на врахування такої суми від'ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість протиправною, так як позивачем не здійснено порушення податкового законодавства.

Волинський окружний адміністративний суд постановою від 24.10.2017, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2018, адміністративний позов задовольнив.

Судові рішення мотивовані тим, що доводи контролюючого органу про непідтвердження реальності господарської операції між позивачем та ТОВ «Лендгруп» з огляду на непідтвердження поставок товару в ланцюгу до позивача, не можуть бути підставою для позбавлення Товариства права на бюджетне відшкодування сплаченого податку на додану вартість, оскільки законодавець не ставить у залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Крім того суди дійшли висновку, що твердження контролюючого органу про факт реалізації ТОВ «Лендгруп» позивачу товару без його придбання базується на припущеннях, на основі даних АІС «Податковий блок», проте відповідач не здійснював документальних чи фактичних перевірок контрагента позивача.

Не погодившись з судовими рішеннями, ГУ ДФС у Волинській області звернулось з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило їх скасувати та відмовити в задоволенні позову. При цьому в обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначив, що невідповідність первинних документів, недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою первинних документів по придбанню та транспортуванню казеїну технічного. Визначальним фактором, який надає підстави для відображення тієї чи іншої господарської операції в даних податкового обліку є не підписання того чи іншого документа, а факт руху активів платника податків та рух його капіталу.

Товариство надало відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, у період з 22.08.2017 по 18.09.2017 посадовою особою ГУ ДФС у Волинській області проведено камеральну перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за липень 2017 року у розмірі 1100000,00 грн., за результатами якої 18.09.2017 складено акт № 9806/03-20-12-02/40392270.

Даною перевіркою відповідач встановив порушення позивачем вимог пункту 200.4 абз. "б" статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого відмовив у бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість за липень 2017 року на суму 533000,00 грн.

У подальшому 02.10.2017 на підставі акта перевірки від 18.09.2017 № 9806/03-20-12-02/40392270 ГУ ДФС у Волинській області прийняло податкове повідомлення-рішення №0062501202, яким виявлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за період липень 2017 року та відсутність права на врахування такої суми від'ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 533000,00 грн.

Порядок визначення суми податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, регулюється статтею 200 ПК України.

Так, відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 статті 200 ПК України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до 200 1.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пунктів 200.7 та 200.10 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

У строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 цього Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (у разі їх подання).

Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.

Разом з тим, підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

В силу приписів пункту 76.1 статті 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Таким чином, камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених пунктом 75.1 статті 75 ПК України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника. При цьому будь-якого окремого рішення для проведення даного виду перевірки не вимагається, оскільки подання платником податків податкової звітної документації автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності. Наведене свідчить про обов'язковий характер камеральної перевірки, яка проводиться у випадку подання платником звітних документів до контролюючого органу. А відтак камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об'єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету. Перевірка будь-яких інших відомостей, використання документів первинного обліку платника податків, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється.

Аналіз достовірності сформованих платником податків показників податкової звітності під час камеральної перевірки не здійснюється, а своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати податків може бути перевірена контролюючим органом в рамках проведення документальних перевірок у порядку, передбаченому статтями 77, 78 ПК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №826/13195/16 (К/9901/35399/18).

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 02.10.2017 №0062501202 стали висновки, викладені в акті перевірки, про непідтвердження реальності здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ «Лендгруп» та, як наслідок, завищення позивачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2017 року в сумі 533000,00 грн.

Тобто контролюючий орган здійснив перевірку достовірності формування позивачем податкового кредиту за липень 2017 року, що не охоплюється предметом камеральної перевірки, та свідчить про те, що відповідач фактично провів документальну невиїзну перевірку без законних на те підстав.

За таких обставин, враховуючи те, що перевірка позивача проведена з порушенням процедурних вимог ПК України, така перевірка відсутня як юридичний факт, що свідчить про відсутність у контролюючого органу компетенції на прийняття податкового повідомлення-рішення за наслідками здійснення цієї перевірки.

Разом з тим, як встановлено судами попередніх інстанцій, реальний характер господарської операції з придбання позивачем у ТОВ «Лендгруп» казеїну та подальший його експорт підтверджується долученими до матеріалів справи належним чином оформленими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарської операції та її учасників. При цьому жодних свідчень того, що їх виконання спричинило заниження чи приховування об'єктів оподаткування у відповідних господарських операціях з боку їх учасників, судами не встановлено.

Доводи відповідача про сумнівність здійснення господарської операції з придбання позивачем казеїну в ТОВ «Лендгруп», посилаючись на ту обставину, що фактичні місцезнаходження цих підприємств знаходяться за однією адресою, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки за однією адресою може знаходитися декілька підприємств і вони можуть займатися одними і тими ж видами підприємницької діяльності, що не є порушенням законодавства України і не може визначатися критерієм сумнівності господарських операцій.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з судами попередніх інстанцій, що податкове повідомлення-рішення від 02.10.2017 №0062501202, прийняте ГУ ДФС у Волинській області на підставі акта камеральної перевірки від 18.09.2017, підлягає скасуванню як протиправне. Доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій, тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення, постанову Волинського окружного адміністративного суду від 24.10.2017 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2018 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова