Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2022 року

м. Київ

справа № 816/62/16

адміністративне провадження № К/9901/31373/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Гімона М.М., Яковенка М.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю позовом "Глобинський переробний завод" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.06.2020 (суддя Удовіченко С.О.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15.10.2020 (головуючий суддя Перцова Т.С., судді: Жигилій С.П., Русанова В.Б.),

У С Т А Н О В И В :

У січні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Глобинський переробний завод" (далі - позивач, ТОВ "Глобинський переробний завод", Товариство) звернулося до суду з позовом до Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (далі - Кременчуцька ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області), правонаступником якої є Головне управління ДПС у Полтавській області (далі - відповідач, ГУ ДПС), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.08.2015 №0004682202/116 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 3 593 093,40 грн (з яких 2 395 395,60 грн - основний платіж, 1 197 697,80 грн - штрафні (фінансові) санкції).

Позовні вимоги Товариства про скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення обґрунтовані доводами, що висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 30.07.2015 №897/16-03-22-02-12/30547403, щодо безтоварності операцій з придбання Товариством сої та товарно-матеріальних цінностей (далі - ТМЦ) технічного призначення (запасні та комплектуючі частини) у ТОВ ВКФ "Союз СВ", ПП "Компанія Центр-ЮГ", ТОВ "Рай-Т", ПСП "Огульчанське", ПП "Поллукстрейд" (далі - контрагенти-постачальники) є безпідставними, оскільки зазначені господарські операції мали реальний характер, підтверджуються належним чином оформленими первинними та іншими документами бухгалтерського і податкового обліку. Позивач зазначає, що закуплена у контрагентів-постачальників соя в подальшому перероблялась у шрот соєвий та олію, які реалізовано з метою отримання прибутку, а придбані запасні частини використано для ремонту тепловозу та мотовозу, що також підтверджується відповідними документами. Посилання контролюючого органу на кримінальні провадження, в яких отримані докази щодо протиправної діяльності контрагентів-постачальників, позивач вважав безпідставними з огляду на те, що такі докази не є доказами в адміністративному судочинстві, а вироки в кримінальних провадженнях не ухвалені. Також позивач посилався на індивідуальний характер відповідальності платника податків за податкове правопорушення та наголошував, що не повинен нести відповідальність за можливе порушення контрагентами-постачальниками податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності та/або можливу недостовірність відомостей щодо них в офіційних джерелах.

Справа судами розглядалася неодноразово.

Так, постановою Верховного Суду від 07.02.2020 касаційну скаргу Кременчуцької ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області задоволено частково, постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.02.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2016 скасовано, справу № 816/62/16 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 16.06.2020, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 15.10.2020, позов задоволено.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що Товариство спростувало належними та допустимими доказами висновки контролюючого органу в акті перевірки про безтоварність операцій з придбання товарів у ТОВ «ВКФ «Союз СВ», ПП «Компанія «Центр-ЮГ», ТОВ «Райт-Т», ПСП «Огульчанське» та ПП «Поллукстрейд». Такого висновку суди першої та апеляційної інстанцій дійшли на підставі оцінки наданих Товариством первинних документів, виписаних на операції з придбання товарів у зазначених вище контрагентів-постачальників (договори, податкові накладні, видаткові накладні, експрес-накладні, платіжні доручення, виписки по рахунку, акт переді-приймання, товарно-транспортні накладні, реєстри товарно-транспортних накладних). Також суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що контролюючим органом не наведено обставин, які б свідчили про не відповідність господарських операцій Товариства з цими контрагентами-постачальниками цілям та видам його статутної діяльності, про їх збитковість, або обставин, які б окремо або в сукупності беззаперечно свідчили про фіктивність (безтоварність) господарських операцій. Суди відхилили доводи відповідача про наявність кримінальних проваджень щодо зазначених контрагентів позивача, в межах яких органами досудового слідства вживають заходи процесуального характеру, але вирок судом ще не ухвалений, зазначивши, що докази, отримані у кримінальному провадженні, в силу закону не є доказами, на підставі яких можуть бути встановлені обставини у адміністративній справі. Стосовно вироку Глобинського районного суду Полтавської області від 24.01.2017 у кримінальній справі № 527/7/17, на який посилалось ГУ ДПС, суди зазначили, що з огляду на те, що цей вирок був ухвалений після прийняття оскаржуваних Товариством податкових повідомлень-рішень, підстав для посилання на встановлені у ньому обставини для обґрунтування правомірності зазначених податкових повідомлень-рішень немає. Згідно з висновком суду, встановлені у цьому вироці обставини не свідчать про обізнаність позивача з неправомірною поведінкою контрагента-постачальника ПСП «Огульчанське».

ГУ ДПС подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.06.2020 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15.10.2020.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати зазначені судові рішення і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ "Глобинський переробний завод" відмовити повністю.

Підставою касаційного оскарження рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.06.2020 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 15.10.2020 відповідач зазначив пункти 1, 4 частини четвертої статті 328 та пункт 2 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм пунктів 198.1-198.4, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК) без врахування висновку Верховного Суду у постановах від 06.03.2020 (№ К/9901/27073/18), від 10.07.2020 у справі № 240/1407/19, від 31.03.2020 у справі № 824/434/15-а, від 21.02.2020 у справі № 826/17443/15, від 06.05.2020 у справі № 640/4687/19.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач доводить, що суди попередніх інстанцій неправильно встановили обставини у справі, не дали оцінки усім доказам, якими обґрунтовані висновки в акті перевірки про безтоварний характер господарських операцій Товариства з ТОВ «ВКФ «Союз СВ», ПП «Компанія «Центр-ЮГ», ТОВ «Райт-Т», ПСП «Огульчанське», ПП «Поллукстрейд», фінансові показники яких вплинули на визначення позивачем сум податкових зобов`язань з ПДВ. Зокрема, ГУ ДПС зазначає, що суди не надали належної оцінки обставинам щодо негативної податкової інформації відносно значених контрагентів-постачальників, а саме: відсутність у них матеріально-технічних та трудових ресурсів, необхідних для здійснення відповідних операцій, що були відображені у податковому обліку Товариства; не відповідність первинних документів, якими оформлені господарські операції, вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV); відсутність у Товариства документів, які підтверджують якість товару, а джерело походження товару по ланцюгу постачання не встановлено (не підтверджено).

Верховний Суд ухвалою від 10.12.2020 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС.

Заперечуючи проти касаційної скарги у відзиві, позивач просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС (з урахуванням змін, які набрали чинності з 08.02.2020) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, заперечення проти касаційної скарги позивача, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди попередніх інстанцій встановили, що податкове повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір, було прийняте ГУ ДПС на підставі акта перевірки від 30.07.2015 №897/16-03-22-02-12/30547403 «Про результати документальної позапланової перевірки ТОВ «Глобинський переробний завод» з питань взаємовідносин з ТОВ «ВКФ «Союз СВ» за жовтень 2014 року, ПП "Компанія "Центр-ЮГ" за листопад 2014 року, ТЗОВ "Мелібор" за грудень 2014 року, ТОВ "Рай-Т" за січень 2015 року, ПСП "Огульчанське" за вересень-листопад 2014 року, ПП "Поллукстрейд" за липень, вересень 2014 року та правомірність відображення їх в податковій звітності» (далі - акт перевірки).

В акті перевірки зроблено висновок, що Товариством порушено пункти 198.1 - 198.4, 198.6 статті 198, пункти 201.1, 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 ПК внаслідок неправомірного декларування у податковій звітності податкового кредиту в загальній сумі 2395395,60 грн за податковими накладними ТОВ «ВКФ «Союз СВ» (ПДВ - 5 324,00 грн), ПП «Компанія «Центр-ЮГ» (ПДВ - 16 232,36 грн), ТОВ «Райт-Т» (ПДВ - 251 867,92 грн), ПСП «Огульчанське» (ПДВ - 776 302,17 грн) та ПП «Поллукстрейд» (ПДВ - 1 345 669,15 грн), оскільки такі операції відображені лише в документах бухгалтерського обліку без їх реального здійснення.

Підставою для такого висновку слугувала податкова інформація щодо діяльності та податкового обліку зазначених контрагентів, отримана за результатами заходів податкового контролю. Згідно з цією інформацією зазначені підприємства не мають матеріальних та трудових ресурсів для здійснення підприємницької діяльності; за результатами аналізу інформації з Єдиного реєстру податкових накладних (далі - ЄРПН) придбання вказаними контрагентами-постачальниками товарів відповідної номенклатури по ланцюгу постачання не встановлено; в протоколі допиту свідка від 09.09.2014 у межах кримінального провадження № 320142200000000160 громадянин ОСОБА_1 засвідчив свою непричетність до здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ ПСП «Огульчанське».

Крім того, під час перевірки Товариство не надало документів, підтверджуючих якість та походження товару (як-то: сертифікати якості, паспорти виробника, посвідчення якості товару), а первинні документи, якими оформлені господарські операції з придбання товару у зазначених контрагентів-постачальників, не відповідають вимогам статті 9 Закону №996-XIV.

Ці висновки в акті перевірки стали підставою для прийняття 21.08.2015 податкового повідомлення-рішення №0004682202/116 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 3 593 093,40 грн (в тому числі, штрафні (фінансові) санкції -1197697,80 грн).

Відповідно до абзацу першого пункту 44.1 статті 44 ПК (у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин; далі - так само) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий пункту 44.1 статті 44 ПК).

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов`язкові реквізити, перелік яких визначено у цій статті.

Підпунктом ''а'' пункту 198.1 статті 198 ПК передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (абзац другий цього пункту).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (абзац перший пункту 198.6 статті 198 ПК).

Як підсумок вимог наведених правових норм, у податковому обліку господарські операції з придбання товарів (послуг), суми ПДВ за якими відносяться до податкового кредиту, повинні бути підтверджені відповідними документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення. Сума податку для включення до податкового кредиту повинна бути підтверджена податковою накладною, виписаною постачальником на операцію з постачання товару (послуг) і зареєстрованою в ЄРПН.

Встановлюючи обов`язкове підтвердження платником податків задекларованих показників податкового обліку належними документами, законодавець презумує, що ці документи мають відображати реальний стан речей щодо задекларованих об`єктів оподаткування. При цьому сама по собі наявність або відсутність окремих документів, так само, як помилки у їх оформленні, не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо інші дані засвідчують зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю, тобто є фактичний рух активів.

Аналогічні правові висновки викладені, зокрема (але не виключно) в постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 826/7704/16, від 17.04.2018 у справі №820/475/17.

За умови подання платником податків належним чином оформлених документів, які згідно з правовими нормами повинні бути виписані на господарські операції певного виду, та підтвердження суми ПДВ податковими накладними, зареєстрованими відповідно до вимог статті 201 ПК, задекларовані платником податків дані податкового обліку вважаються підтвердженим (правомірними), якщо контролюючий орган не доведе зворотне.

Це відповідає нормі абзацу першого частини другої статті 77 КАС, згідно з якою в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Ця норма узгоджується як з нормою абзацу першого пункту 56.4 статті 56 ПК, відповідно до якої обов`язок доведення, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених Податковим кодексом України, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладено на контролюючий орган, так і з нормою підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК щодо презумпції правомірності рішень платника податків, які в сукупності закріплюють презумпцію добросовісності податкової поведінки платника податків.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит з ПДВ, не відповідають дійсності, платник податків має спростовувати це.

Наведене відповідає нормі частини першої статті 77 КАС, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відсутність відповідних доказів може бути підставою для відмови в задоволенні позову про скасування податкових повідомлень-рішень, прийнятих контролюючим органом з підстав формування платником податків даних податкового обліку за наслідками фіктивних господарських операцій.

Згідно зі статтею 90 КАС суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Верховний Суд сформував правові позиції щодо оцінки доказів у справах такої категорії.

Як узагальнення таких правових позицій, відсутність у контрагента-постачальника достатнього обсягу матеріально-технічних та/або трудових ресурсів, відсутність товарів по ланцюгу постачання, документа про перевезення товару чи дефекти в первинних документах - саме по собі не є безумовною підставою для висновку, що господарської операції не було. Первинні документи, на підставі яких сформовано дані податкового обліку, підлягають оцінці з урахуванням усіх обставин, в тому числі, й обставин щодо характеру діяльності постачальника. Лише сукупність обставин може свідчити на користь або проти висновку щодо фактичного проведення господарських операцій.

Така теза неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема у постановах від 20.02.2018 у справі №809/117/13-а, від 29.07.2020 у справі №200/5834/19-а, від 11.09.2019 у справі №814/1932/17, від 28.10.2019 у справі №280/5058/18.

Отже, визначальним щодо податкових наслідків вчинення господарської операції є сукупність обставин, встановлених судом на підставі оцінки належних та допустимих доказів, щодо здійснення господарської операції. Висновок суду про реальність господарської операції для цілей податкового обліку, тобто про відповідність даних, зазначених у первинних документах, обставинам вчинення господарської операції, повинен бути результатом належного аналізу зібраних у справі доказів.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій вмотивовано висновком про правомірне формування позивачем податкового кредиту за наслідками господарських операціями із ТОВ «ВКФ «Союз СВ», ПП «Компанія «Центр-ЮГ», ТОВ «Райт-Т», ПСП «Огульчанське», ПП «Поллукстрейд».

Цей висновок судів попередніх інстанцій ґрунтується на встановлених у справі обставинах щодо придбання позивачем товарів (чохли утеплювальні (комплект), блок контролю пильності, крани, лампи, патрони, вентелі, блок-магніт, мотогодинник, індикатор тиску, термодатчик, електрощітки) у ТОВ «ВКФ «Союз-СВ» за договором від 28.10.2014 № 281001 та їх використання у господарській діяльності для ремонту тепловозу та мотовозу, що підтверджується накладною на переміщення, актом списання, карткою обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів, накладною-вимогою на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, договором оренди тепловозу та договором поставки мотовозу. Транспортування зазначених ТМЦ підтверджується подорожними листами службового легкового автомобіля, договором суборенди майна, актом передачі-приймання.

Також суди встановили, що позивач придбав зерно сої у ПП «Компанія «Центр-ЮГ» (договір від 16.10.2014 №38/10/2014-С), ТОВ «Райт-Т» (договір від 23.01.2015 №34/01/2015-С), ПСП «Огульчанське» (договір від 20.08.2014 №26/08/2014-С), ПП «Поллукстрейд» (договори від 07.07.2014 №14/7/2014-С та від 15.08.2014 №17/08/2014-С) для використання у своїй господарській діяльності, а саме: для виготовлення соєвої олії з отриманням побічного продукту - шроту соєвого, які в подальшому реалізовувались іншим суб`єктам господарської діяльності, що підтверджується наявними у справі копіями господарських договорів, видаткових накладних щодо поставки товару, довіреностями на одержання ТМЦ, оборотно-сальдовими відомостями за бухгалтерськими рахунками по контрагентах-постачальниках та контрагентах-покупцях.

Обставини щодо придбання Товариством товарів, суми ПДВ в ціні яких були включені в податковому обліку до сум податкового кредиту, встановлені судом на підставі оцінки доказів у справі, а саме: договорів, податкових накладних, видаткових накладних, експрес-накладних, платіжних доручень, банківських виписок по рахунку, акта передачі-приймання, товарно-транспортних накладних, реєстрів товарно-транспортних накладних, витягів з журналу реєстрації зважування вантажів на автомобільних вагах, кількісно-якісного обліку зерна (форма №36), звітів про закупку сої, довідок економічної вигоди, карток аналізу зерна, оборотно-сальдових відомостей.

З врахуванням наведених доказів, суди попередніх інстанцій визнали не переконливим довід відповідача про дефектність первинних документів (такими недоліками, як стверджує ГУ ДПС, є відсутність у окремих податкових накладних підпису особи, що їх склала, та печатки контрагента-постачальника; в окремих видаткових накладних даних щодо осіб, які їх підписали; недоліки у товарно-транспортних накладних щодо повноти відомостей щодо адреси пункту навантаження (розвантаження), місця розташування складу, відсутність печатки та реквізитів перевізника) як свідчення безтоварності господарських операцій, на які були виписані ці документи. Висновок судів, що відсутність окремих документів, помилки у їх оформленні не є достатньою підставою для встановлення факту фіктивності (безтоварності) господарської операції, якщо інші докази у справі в сукупності підтверджують, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце, відповідає вище наведеному висновку Верховного Суду.

Так само, суди першої та апеляційної інстанції врахували правову позицію Верховного Суду у вище зазначених постановах при оцінці доводу відповідача щодо відсутності у позивача під час перевірки сертифікатів якості, паспортів виробника, посвідчення якості. Суди надали оцінку цьому доводу відповідача у сукупності з переліченими вище документами, створеними в процесі здійснення господарських операцій щодо придбання товарів та їх подальшого використання у господарській діяльності Товариства.

Щодо вироку Глобинського районного суду Полтавської області від 24.01.2017 у справі № 527/7/17, на який ГУ ДПС посилається в оґрунтування доводу про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права. зокрема пункту 6 частини 78 КАС, слід зазначити таке. Цим вироком громадянина ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами першою та четвертою статті 358 Кримінального кодексу України, за фактом здійснення посередницької діяльності в купівлі-продажу сільськогосподарської продукції (зерна сої) за готівкові кошти у населення на території Полтавської області та поставки її на адресу ТОВ «Глобинський переробний завод» з оформленням поставок, в тому числі від ПСП «Огульчанське». У вироці встановлено, що ОСОБА_2 , знаючи, що ТОВ «Глобинський переробний завод» приймає сою лише від підприємств, з якими укладені відповідні господарські договори, отримав у не встановленої слідством особи бланки товарно-транспортних накладних з відбитками печаток і підписами керівників ТОВ Олімп-Агро», ТОВ МНВП «СТС», ТОВ «Піраміда ЛТД», ПСП «Огульчанське», заповнив товарно-транспортні накладні, вказавши в них недостовірні дані, зокрема щодо ПСП «Огульчанське» як вантажовідправника. Підроблені документи передав водіям-перевізникам для транспортування і здачі зерна з метою завезення зерна на ТОВ «Глобинський переробний завод» та перерахування заводом грошових коштів в розрахунок за зерно відповідно до товарно-транспортних накладних.

Частиною шостою статті 78 КАС встановлено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

У вироку Глобинського районного суду Полтавської області від 24.01.2017 у справі № 527/7/17 не встановлені обставини, які б свідчили про обізнаність позивача із злочинною діяльністю ОСОБА_2 чи неправомірною поведінкою інших осіб, зокрема тих, які діяли від імені ПСП «Огульчанське», створюючи видимість діяльності щодо поставки зерна сої позивачу. Це стосується і обставин, які б свідчили, що позивач діяв злагоджено з такими особами.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність право платника податків на врахування витрат при визначенні оподатковуваного прибутку та право на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з фактичним придбанням товарів (послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Одне тільки порушення постачальником товару (послуг) вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків-покупцем товару (послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та обліку витрат за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо протиправної податкової поведінки контрагента та про злагодженість дій між ними.

Такий висновок відповідає сталій практиці застосування Верховним Судом норм статей 134, 139, 198 ПК, зокрема в постановах від 18.05.2018 у справі №П/811/1508/16, від 12.06.2018 у справі №802/1155/17-а, від 12.06.2018 у справі №826/11879/13-а, від 23.05.2018 у справі №2а-102/09/0770, від 24.09.2019 у справі №826/9039/16, від 18.11.2019 у справі №808/3356/17, від 17.09.2019 у справі №500/2733/18.

В касаційній скарзі ГУ ДПС наводить довід, що суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права (за змістом касаційної скарги це стосується норм статті 72 90 КАС), не врахували висновок Верховного Суду, зробленому, зокрема в постанові від 06.05.2020 у справі № 640/4687/19, відповідно до якого обов`язковою умовою для визнання документів доказом в адміністративній справі є їх достовірність (стаття 75 КАС). Якщо документи складені від імені суб`єкта підприємницької діяльності, створеного з метою фіктивного підприємництва, вони не можуть бути підставою бухгалтерського та/чи податкового обліку, оскільки статус нелегального підприємництва несумісний з легальною підприємницькою діяльністю.

В обґрунтування цього доводу ГУ ДПС зазначає, що суди попередніх інстанцій не дали належної оцінки тій обставині, що в документах, на підставі яких Товариство віднесло до податкового кредиту суми ПДВ в ціні зерна сої, придбаного у ПСП «Огульчанське», особою, відповідальною за здійснення господарської операції (керівником ПСП «Огульчанське») зазначено ОСОБА_1 . Разом з тим, у судовому процесі відповідач надав копію протоколу допиту від 09.09.2014 ОСОБА_1 як свідка у процедурах кримінального провадження від 08.08.2014 №320142200000000160, в якому зафіксовані його показання, що він не має жодного відношення до фінансово-господарської діяльності зазначеного підприємства.

Згідно з частиною першою статті 72 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частина друга зазначеної статті).

Межі прийнятності в адміністративному судочинстві обставин, встановлених у кримінальному провадженні, визначені нормою частини шостої статті 78 КАС. Відповідно до цих меж показання свідка у процедурах кримінального провадження не стає автоматично доказом в адміністративному судочинстві. Протокол допиту свідка у кримінальному провадженні може бути джерелом інформації щодо обставин, на які сторона в адміністративній справі посилається на підтвердження своїх доводів чи заперечень і які входять у зв`язку з цим до предмета доказування. Встановити ж такі обставини суд може тільки на підставі засобів, передбачених частиною другою статті 72 КАС, та в порядку, встановленими нормами КАС. Відтак, суди першої та апеляційної інстанції обґрунтовано не визнали протокол допиту від 09.09.2014 ОСОБА_1 доказом у цій адміністративній справі, а, враховуючи встановлені у вироку Глобинського районного суду Полтавської області від 24.01.2017 у справі № 527/7/17 обставини щодо оформлення ОСОБА_2 перевізних документів зерна сої на адресу ТОВ «Глобинський переробний завод», не порушили норми процесуального права, не встановивши обставини щодо причетності ОСОБА_1 до діяльності ПСП «Огульчанське», зокрема шляхом допиту його як свідка.

Порушення кримінального провадження №320142200000000160 та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб суб`єктів господарювання в процедурах кримінального провадження, не є фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків господарських операцій позивача та ПСП «Огульчанське». При здійсненні господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності свого контрагента і реально отримати від нього товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагент при цьому, можливо, і мав наміри щодо порушення податкового законодавства.

У цій адміністративній справі прийнятним є застосування висновку Європейського суду з прав людини щодо індивідуальної відповідальності за порушення правил оподаткування, зробленому в рішеннях у справі "Булвес" АД проти Болгарії від 22.01.2009 (заява N3991/03) (пункт 71 рішення) та у справі "Інтерсплав проти України" від 09.01.2007 (заява N803/02) (пункт 38 рішення).

Згідно з цим висновком, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань.

Врахувавши своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов`язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов`язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вказав, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ, та визнав, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Суди першої та апеляційної інстанцій з дотриманням вимог статті 90 КАС надали належну оцінку доказам у справі, та, застосувавши норму частини другу статті 77 КАС, зробили обґрунтований висновок, що ГУ ДПС не довело недостовірність даних податкового обліку позивача та правомірність податкового повідомлення-рішення від 21.08.2015 №0004682202/116.

Ухвалені у справі судові рішення відповідають вимогам частин першої - четвертої статті 242 КАС щодо законності і обґрунтованості судового рішення, його відповідності принципу верховенства права та завданню адміністративного судочинства.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.06.2020 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15.10.2020 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЄ.А. Усенко М.М. Гімон М.М. Яковенко