Історія справи

Ухвала КАС ВП від 21.01.2021 року у справі №820/1395/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2021 року

м. Київ

справа № 820/1395/16

адміністративне провадження № К/9901/39617/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І. А.,

суддів - Пасічник С. С., Юрченко В. П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Центральної об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.2016 року (Суддя: Мар'єнко Л. М. ),

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2017 року (Судді: Григоров А. М., Тацій Л. В., Подобайло З. Г. ),

у справі № 820/1395/16

за позовом Державного підприємства "Харківський бронетанковий завод"

до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2016 року Державне підприємство "Харківський бронетанковий завод" (далі - позивач, ДП "Харківський бронетанковий завод") звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (правонаступник Центральна об'єднана державна податкова інспекція міста Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, далі - відповідач), в якому просило суд скасувати податкові повідомлення - рішення від 15.03.2016 року №0001961502, № 0001951502.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від
10.04.2017 року, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм процесуального та матеріального права при розгляді справи, просив суд скасувати судові рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач вказав на правомірність прийняття податкових повідомлень-рішень, оскільки в порушення вимог п. 185.1 ст. 185, п. 32 підрозділу 2 розділу 20 ПК України підприємством занижено суму податкових зобов'язань за грудень 2015 року по податковій накладній № 2 від 12.12.2015 року на суму 2047750 грн (внаслідок неоподаткування ПДВ товарних позицій з постачання продукції оборонного призначення визначених у податковій накладній). Також камеральною перевіркою встановлено завищення позивачем сум від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду декларації, внаслідок не відображення результатів камеральної перевірки від 19.11.2015 року № 1183/7/20-33-15-02-09, за якими зменшено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за вересень 2015 року на суму 2 309 995 грн (ппр № 0010361502), чим порушено Порядок заповнення і подання податкової звітності з ПДВ. До того ж відповідач вказав, що ним не порушений предмет камеральної перевірки, оскільки перевірка даних Єдиного реєстру податкових накладних та декларацій є повноваженнями контролюючих органів, передбачених пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України.

На адресу Вищого адміністративного суду України представник позивача надіслав заперечення на касаційну скаргу, в яких, з посиланням на необґрунтованість касаційної скарги, просив суд відмовити у її задоволенні, а рішення судів першої та апеляційної інстанції залишити без змін.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від
16.03.2018 року касаційну скаргу передано судді-доповідачу Васильєвій І. А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С. С. та Юрченко В. П.

Відповідно до частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні справи норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно проведеного аналізу даних податкової декларації з ПДВ за грудень 2015 року відповідачем встановлено відображення підприємством в р. 5 декларації операції з поставки продукції оборонного призначення, яку звільнено від оподаткування згідно п. 32 підрозділу 2 розділу 20 Податкового Кодексу України. За результатами аналізу даних ЄДРПН відповідачем встановлено наявність виписаної ДП "Харківський бронетанковий завод" та зареєстрованої податкової накладної від 22.12.2015 року № 2 з постачання товару оборонного призначення на суму 10 238 750 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з метою встановлення відповідності товару, зазначеного у податковій накладній, 01.02.2016 року на адресу позивача контролюючим органом направлено запит від 29.01.2016 №1152/10/20-33-15-02-16 про надання пояснень та їх документального підтвердження щодо законності звільнення від оподаткування ПДВ товарів по податковій декларації з ПДВ за грудень 2015 року (а. с.19-22).

На вказаний запит контролюючого органу ДП "Харківський БТЗ" направлено відповідь від 09.02.2016 №2/9/3, в якій надані пояснення щодо звільнення від оплати ПДВ позивача під час поставки товарів оборонного призначення, вказаних в податковій декларації з ПДВ за грудень 2015 року, крім брезенту укривочного 54.28.282сб-А, за який підприємством було сплачено податок на додану вартість 31.12.2015 року.

19 лютого 2016 року контролюючим органом проведена камеральна перевірка даних Державного підприємства "ХАРКІВСЬКІЙ БРОНЕТАНКОВИЙ ЗАВОД" задекларованих у податковій звітності з ПДВ за грудень 2015 року, за результатами якої складено акт перевірки від 19.02.2016 №78/20-33-15-02-09/08099848 з висновками про порушення: порядку заповнення і подання податкової звітності з ПВД, затвердженого наказом міністерства фінансів України від 23.09.2014 №966, п.
185.1 ст. 185, п. 32 підрозділу 2 розділу 20 ПК України, у зв'язку з чим підприємством занижено суму податкових зобов'язань по податковій декларації з ПДВ за грудень 2015 на суму 2047750 грн. ; занижено суму від'ємного значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (рядок 20.3) за грудень 2015 року на 2309995 грн. (внаслідок не відображення результатів камеральної перевірки від 19.11.2015 року № 1183/7/20-33-15-02-09), що в свою чергу призвело до заниження суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 24) декларації за грудень 2015 року на 2683593 грн. та до заниження суми ПДВ, яка сплачується до державного бюджету (рядок 25.1) за грудень 2015 року на 1674152
грн.

На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом винесені податкові повідомлення-рішення:

- від 15.03.2016 року №0001961502, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 2 511 228 грн., в т. ч. за основним платежем - 1674152 грн. та штрафними санкціями - 837076 грн. (а. с.17);

- від 15.03.2016 року № 0001951502, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 2683593 грн. (а. с.18).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції посилався на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню, оскільки операції з поставленої позивачем продукції оборонного призначення за кодами УКТ ЗЕД (які визначені пунктом 32 підрозділу 2 розділу XX Кодексу) не підлягають оподаткуванню ПДВ за ставкою 20 відсотків, що документально підтверджено позивачем. Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції посилався на те, що встановлені відповідачем порушення не могли бути предметом камеральної перевірки, оскільки фактично стосуються дослідження господарських операцій по використанню пільг по сплаті ПДВ, що є предметом документальної перевірки.

Колегія суддів з приводу викладеного зазначає наступне.

Пунктом 20.1.4 статті 20 Податкового кодексу України встановлено право контролюючих органів проводити перевірки платників податків, але даною нормою законодавством чітко визначено, що ці перевірки повинні проводитися в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Камеральна перевірка за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства, предмет якої передбачає проведення контролюючим органом арифметичного та логічного контролю правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків; правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування; логічний зв'язок та узгодженість відповідних показників поточного періоду та їх зіставлення з показниками попередніх періодів).

Предметом документальної перевірки є зокрема своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України податків та зборів, що передбачено підпунктом 75.1.2. пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України.

Відтак, при визначенні позивачу до сплати податкових зобов'язань, відповідачем порушено спосіб реалізації владних управлінських функцій, що за своєю суттю може бути встановлене на підставі дослідження первинних документів податкового та бухгалтерського обліку. Достовірність, повнота нарахування та сплата, зокрема податку на додану вартість є предметом документальної перевірки відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України.

Отже з урахуванням змісту акта камеральної перевірки від 19 лютого 2016 року №78/20-33-15-02-09/08099848 про те, що жодного документального підтвердження щодо приналежності товарних позицій зазначених у податковій накладній від
22.12.2015 № 2 позивачем не надано, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що нарахування проведені у зв'язку з дослідженням господарських операцій та використанням пільг по сплаті ПДВ, встановлення яких неможливо без проведення документальної перевірки. При цьому невиконання податковим органом порядку проведення камеральної перевірки призводить до порушення відповідачем способу реалізації владних управлінських функцій та відсутності правових наслідків перевірки.

До того ж, посилання в акті перевірки на порушення Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ з посиланням на не відображення позивачем результатів камеральної перевірки від 19.11.2015 року № 1183/7/20-33-15-02-09, за результатами якої зменшено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за вересень 2015 року на суму 2 309 995 грн (ппр № 0010361502) колегія суддів не приймає, оскільки згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень, податкове повідомлення-рішення № 0010361502, прийняте за результатів камеральної перевірки від 19.11.2015 року № 1183/7/20-33-15-02-09, скасовано в судовому порядку (справа № 820/1376/16). Рішення набрало законної сили 10.04.2017 року.

Зазначене доводить протиправність податкових повідомлень-рішень. Доводи касаційної не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанції.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Центральної об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. А. Васильєва Судді: С. С. Пасічник В. П. Юрченко