Історія справи

Ухвала КАС ВП від 21.10.2018 року у справі №826/17280/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 січня 2019 року

Київ

справа №826/17280/16

адміністративне провадження №К/9901/62810/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Київагронафтотрейд»

на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.03.2018 (головуючий суддя - Вєкуа Н.Г.)

та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2018 (головуючий суддя - Василенко Я.М., судді - Кузьменко В.В., Шурко О.І.)

у справі № 826/17280/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київагронафтотрейд»

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Київагронафтотрейд» (далі - Товариство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ), в якому просило:

- визнати протиправними дії ДПІ щодо порушення порядку проведення камеральної перевірки та складання акта від 31.05.2016 № 7046/26-58-12-01-31202724 та податкового повідомлення-рішення від 03.06.2016 № 0013441201;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ від 03.06.2016 № 0013441201.

В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило, що контролюючим органом порушено порядок проведення камеральної перевірки, оскільки перевірка проведена поза межами визначеного Податковим кодексом України (далі - ПК України) строку. Також позивач вважає, що відповідач до 01.01.2016 не міг застосовувати штрафні санкції, передбачені статтею 120-1 ПК України, з огляду на те, що порядку застосування штрафних санкцій, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує та реалізує державну податкову і митну політику, не існувало.

Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 28.03.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2018, у задоволенні адміністративного позову Товариства відмовив.

Судові рішення мотивовані тим, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно, оскільки у ході перевірки встановлено порушення вимог податкового законодавства.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Товариство звернулося до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.

При цьому в обґрунтування касаційної скарги позивач зазначив, що відповідач безпідставно нарахував штрафні санкції за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, оскільки порушення виникло не з вини платника податків, а у зв'язку з діями самого податкового органу.

Відповідач своїм правом подати відзив на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає перегляду рішень судів попередніх інстанцій.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Згідно з частиною першою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 31.05.2016 ДПІ проведено камеральну перевірку Товариства щодо своєчасності реєстрації податкових накладних з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт №7046/26-58-12-01-31202724.

Згідно з висновком вказаного акта перевірки відповідачем встановлено порушення Товариством пункту 201.10 статті 201 ПК України, що полягає в порушенні граничних термінів реєстрації податкової накладної від 03.12.2015 № 262 в Єдиному реєстрі податкових накладних на 32 календарних дні.

На підставі акта перевірки від 31.05.2016 №7046/26-58-12-01-31202724 ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.06.2016 № 0013441201 про застосування штрафних санкцій у розмірі 11 834,22 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення скарги Товариства залишено без задоволення, а спірне податкове повідомлення-рішення - без змін.

При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до спірних правовідносин Верховний Суд виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України (в редакції, чинній станом на час проведення перевірки відповідачем) камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Тобто, об'єктом камеральної перевірки за положеннями цієї норми є серед іншого дані Єдиного реєстру податкових накладних. Саме аналізуючи дані цього реєстру у ході проведення камеральної перевірки відповідач встановив порушення Товариством граничних термінів реєстрації податкової накладної від 03.12.2015 №262, що і стало підставою для накладення штрафу.

Особливості камеральної перевірки полягають у тому, що для її проведення не потрібен наказ керівника податкового органу або інший спеціальний дозвіл чи направлення, не потрібно згоди платника податків, а також його присутності. Метою камеральної перевірки є виявлення в поданій звітності, інших даних систем електронного адміністрування, зокрема Єдиного реєстру податкових накладних, арифметичних та/або методологічних помилок, або інших відомостей, які призвели до заниження/завищення податкових зобов'язань або свідчать про допущені платником податків порушення термінів, порядку реєстрації податкових накладних, акцизних накладних або про неподання (несвоєчасне подання) податкової звітності, відповідальність за що передбачена статтями 120, 120-1, 120-2 ПК України.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що предметом камеральної перевірки, навіть у розумінні підпункту 75.1.1 пункту 75.1статті 75 ПК України в редакції, що діяла до 01 січня 2017 року, охоплюються питання своєчасності реєстрації податкових накладних. Виявлення контролюючим органом цього порушення не потребує наявності будь-яких документів платника податку або необхідності витребувати такі в останнього, достатніми є дані Єдиного реєстру податкових накладних, дані податкових декларацій та дані системи електронного адміністрування податку на додану вартість.

На користь такого висновку свідчить також змістовне уточнення законодавцем правового регулювання цього питання шляхом доповнення з 1 січня 2017 року підпункту 75.1.1 абзацом другим, яким визначено, що предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, судом касаційної інстанції відхиляються доводи Товариства з приводу того, що своєчасність реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути предметом камеральної перевірки лише з 01 січня 2017 року.

Також суд не бере до уваги посилання позивача на порушення ДПІ строку проведення камеральної перевірки, оскільки предметом камеральної перевірки було не своєчасність подання позивачем податкової декларації з податку на додану вартість, правильність її заповнення та наявність всіх обов'язкових реквізитів, а дотримання термінів реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Щодо доводів Товариства про неправильне застосування відповідачем пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України, то колегія суддів погоджується з судами попередніх інстанцій, що такі доводи є необґрунтованими з огляду на наступне.

Так, у період порушення Товариством граничних термінів реєстрації податкових накладних пунктом 120-1.3 статті 120-1 ПК України передбачалось, що порядок застосування штрафних санкцій, передбачених цією статтею, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Однак Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24.12.2015 № 909-VIII зазначений пункт статті 120-1 ПК України було виключено.

Прийняття чи неприйняття Порядку застосування штрафних санкцій (штрафу), передбачених статтею 120-1 ПК України за порушення 15-денного терміну реєстрації податкових накладних, не може впливати на дію вказаної норми ПК України або скасовувати її дію. Відсутність порядку застосування штрафних санкцій не звільняє позивача від відповідальності, передбаченої ПК України за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних та не свідчить про відсутність у контролюючого органу повноважень щодо застосування штрафних санкцій за вказане порушення.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24.12.2015 № 909-VIII не було ані введено нових видів відповідальності за порушення податкового законодавства, ані збільшено розмір відповідальності за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних.

Фактично, цим Законом було змінено лише процедуру застосування штрафних санкцій, що не може вважатись погіршенням становища платника податків.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 826/13930/16 (К/9901/3714/17) та від 08.05.2018 у справі № 805/808/17-а (К/9901/760/17).

Порядок складання податкової накладної, порядок її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних регламентовано статтею 201 ПК України.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов'язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, факт несвоєчасної реєстрації податкової накладної від 03.12.2015 № 262 в Єдиному реєстрі податкових накладних позивач не заперечує. Між тим, вважає, що порушення граничних термінів реєстрації вказаної податкової накладної сталося не з його вини, а внаслідок бездіяльності відповідача щодо тривалого безпідставного непідписання договору про визнання електронних документів.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач 18.12.2015 змінив своє місцезнаходження на нову адресу: м. Київ, бул. І. Лепсе, буд. 4, корп. 21, у зв'язку з чим змінилось і місце обліку з ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві на ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві. При цьому, для реєстрації податкової накладної від 03.12.2015 № 262 в Єдиному реєстрі податкових накладних позивач повинен був підписати договір про визнання електронних документів з податковим органом за основним місцем обліку.

Надаючи оцінку обставинам укладення Товариством нового договору про визнання електронних документів з урахуванням змісту положень Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 10 квітня 2008 року № 233, суди попередніх інстанцій не встановили ознак, які б свідчили про бездіяльність відповідача щодо тривалого підписання з Товариством договору про визнання електронних документів, оскільки ДПІ відмовляла у прийнятті договорів, надісланих 28.12.2015 та 05.01.2016, у зв'язку з наявністю помилок, про що позивач повідомлявся. До того ж, як зауважили суди, дії щодо відмови у прийнятті договору про визнання електронних документів не є предметом спору у даній справі.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій та зазначає, що податкова накладна від 03.12.2015 № 262, згідно з вимогами пункту 201.10 статті 201 ПК України, повинна була бути зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних до 18.12.2015, тобто до зміни місцезнаходження Товариства та в період дії попереднього договору про визнання електронних документів.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, жодних дій щодо реєстрації вказаної податкової накладної в межах строку, встановленого пунктом 201.10 статті 201 ПК України, позивач не вчинив, та лише 28.12.2015 направив для підписання договір про визнання електронних документів.

За таких обставин, посилання позивача на те, що порушення граничних термінів реєстрації податкової накладної від 03.12.2015 № 262 сталося не з його вини, є безпідставними, оскільки Товариство не скористалося своїм правом здійснити реєстрацію вказаної податкової накладної в межах строку, встановленого пунктом 201.10 статті 201 ПК України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що податкове повідомлення-рішення від 03.06.2016 № 0013441201 прийнято ДПІ правомірно.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Київагронафтотрейд» залишити без задоволення, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.03.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2018 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова