Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 січня 2019 року

Київ

справа №806/968/16

адміністративне провадження №К/9901/28237/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Електровимірювач» на постанову Житомирського окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Черноліхова С.В. від 06 вересня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Майора Г.І., суддів: Бучик А.Ю., Шевчук С.М. від 11 жовтня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Електровимірювач» до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання дій неправомірними і скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2016 року Публічне акціонерне товариство «Електровимірювач» (далі - позивач/Товариство) звернулось до суду з адміністративним позовом до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області (далі - відповідач/Інспекція), в якому просило визнати дії Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області з прийняття податкових повідомлень-рішень від 24 березня 2016 року №00016215-04, №00016315-04 неправомірними та скасувати останні.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем при проведенні камеральної перевірки та прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень не були враховані всі обставини, що стали причиною порушення строку сплати сум грошового зобов'язання по земельному податку.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2016, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили із того, що штрафні санкції за порушення строків сплати узгодженого грошового зобов'язання застосовані податковим органом правомірно.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Мотивуючи вимоги касаційної скарги, зазначив, що Інспекція не мала законних підстав для проведення камеральної перевірки, оскільки своєчасність, достовірність, повнота та сплата податкових зобов'язань є предметом документальної перевірки. В свою чергу, судами попередніх інстанцій не надана належна правова оцінка правомірності проведеної перевірки, на підставі якої прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а також механізму обрахування відповідачем штрафних санкцій.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України й протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду визначено колегію суддів для розгляду касаційної скарги у складі судді-доповідача Пасічник С.С., суддів Васильєвої І.А., Юрченко В.П.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами камеральної перевірки з питань порушення терміну сплати податкових зобов'язань по земельному податку Публічного акціонерного товариства «Електровимірювач» відповідачем складено акт від 09 березня 2016 року №1003/15-04, яким встановлено порушення пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України, в результаті чого Товариством порушено граничний строк сплати сум грошового зобов'язання з земельного податку до 30 календарних днів - в сумі 111 799, 20 грн. та більше 30 календарних днів - в сумі 210 441, 10 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом 24 березня 2016 року прийнято податкові повідомлення-рішення: - №00016315-04, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% за затримку на 30 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання з земельного податку в сумі 11 179, 92 грн.; - №00016215-04, яким зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% за затримку на 388 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання з земельного податку в сумі 42 088, 21 грн.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент проведення перевірки; далі - ПК України) встановлено право контролюючих органів проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно із вимогами пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

За змістом пункту 76.1 статті 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Отже, камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених пунктом 75.1 статті 75 ПК України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника. Тобто, перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється.

Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування).

Таким чином, у контролюючого органу відсутні повноваження під час проведення камеральної перевірки досліджувати питання своєчасності сплати податків, оскільки останні перебувають поза межами даної перевірки.

Питання ж своєчасності нарахування та сплати податків та зборів до внесення змін Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21 грудня 2016 року №1797-VIII, положення якого набрали чинності з 01 січня 2017 року, могли бути предметом лише документальної перевірки, якій властиві інші ознаки в залежності від виду такої (виїзна, невиїзна, планова, позапланова).

На відміну від камеральної перевірки, документальна перевірка потребує наявності наказу про її призначення та обов'язкового доведення до відома платника податків про дату та місце її проведення, пред'явлення направлення на перевірку.

При цьому у відповідності до положень підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 ПК України платник податку має право, крім іншого, бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом.

Аналіз наведених норм (чинних на час проведення перевірки) підтверджує висновок про те, що податковий орган, реалізовуючи свої повноваження щодо проведення камеральної перевірки, може здійснювати лише перевірку платника податків виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків. Водночас своєчасність сплати платником податків і зборів може бути перевірена контролюючим органом в разі здійснення документальних перевірок в порядку, передбаченому статтями 77, 78 ПК України.

А відтак з'ясування податковим органом під час податкової перевірки питань, що не охоплюються законодавчо визначеними межами з проведення даного виду податкової перевірки, не можна визнати діями суб'єкта владних повноважень, що відповідають наведеним ознакам. Відповідно, інформація, що зібрана Інспекцією відносно платника поза межами здійснюваного нею заходу з податкового контролю та не відноситься до предмета перевірки, не може слугувати підставою для податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи те, що судами попередніх інстанцій встановлено, що камеральна перевірка позивача була проведена з питань своєчасності сплати сум податкових зобов'язань по земельному податку, висновок судів у справі, що розглядається, не ґрунтується на правильному застосуванні вказаних норм матеріального права.

За наведеного та у зв'язку із відсутністю у даній справі спору щодо виду перевірки, на підставі якої прийнято податкові повідомлення-рішення, та її предмету, касаційний суд вважає, що акт такої перевірки є доказом, здобутим з порушенням Закону, що призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої. Відповідно, прийняті на його підставі податкові повідомлення-рішення не є правомірними.

Що ж до позовних вимог у даній справі про визнання неправомірними дій Інспекції, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в їх задоволенні з огляду на таке.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час звернення Публічного акціонерного товариства «Електровимірювач» з позовною заявою) компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до пункту 8 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

В свою чергу, порушення прав, свобод та інтересів особи наявне тоді, коли стались зміни стану суб'єктивних прав та обов'язків особи, тобто відбулось припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку в публічно-правових відносинах.

Відповідні зміни або перешкоди можуть бути створені протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.

Таким чином, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Поряд з цим, дії суб'єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо відповідні дії не повинні вчинюватись таким суб'єктом стосовно цієї особи, виходячи з наданої йому компетенції.

В свою чергу, право податкового органу визначати у порядку, встановленому ПК України, суми податкових та грошових зобов'язань платників податків шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення, передбачалось підпунктом 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 та статтею 58 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Отже, у разі незгоди з діями суб'єкта владних повноважень щодо прийняття податкових повідомлень-рішень за наслідками проведеної перевірки, вимога про визнання таких дій неправомірними не буде мати своїм наслідком захист прав позивача, оскільки таке право підлягає захисту виключно шляхом звернення з позовом про визнання недійсними або скасування податкових повідомлень-рішень.

А відтак, у разі встановлення протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення належним способом відновлення порушеного права є його скасування, а не визнання неправомірними дій посадових осіб контролюючого органу щодо його прийняття.

Відповідно до частин першої, третьої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права; неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували (тлумачили) норми матеріального права щодо розглядуваних правовідносин, постановлені у справі рішення підлягають скасуванню з прийняттям нового - про задоволення позову частково.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Електровимірювач» задовольнити частково.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року у справі №806/968/16 скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства «Електровимірювач» задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області від 24 березня 2016 року №00016215-04.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області від 24 березня 2016 року №00016315-04.

У задоволенні позову щодо визнання дій Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області з прийняття податкових повідомлень-рішень від 24 березня 2016 року №00016215-04, №00016315-04 неправомірними відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко,

Судді Верховного Суду