Історія справи

Ухвала КАС ВП від 01.01.2020 року у справі №560/4060/19
Постанова КАС ВП від 23.11.2022 року у справі №560/4060/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 560/4060/19

адміністративне провадження № К/9901/18549/21 № К/9901/18575/21, № К/9901/44889/21, К/9901/44961/21, № К/9901/46823/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Кашпур О.В.,

суддів - Мацедонської В.Е., Уханенка С.А.,

розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу № 560/4060/19

за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Хмельницької обласної прокуратури, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Офісу Генерального прокурора - про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії,

за касаційними скаргами Офісу Генерального прокурора та Хмельницької обласної прокуратури на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого Капустинського М.М., суддів Смілянця Е.С., Сапальової Т.В., та додаткові постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2021 року та від 28 вересня 2021 року, прийняті в складі колегії суддів: головуючого Капустинського М.М., суддів Смілянця Е.С., Сапальової Т.В.,

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

1. У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила:

- визнати протиправним та скасувати наказ Прокуратури Хмельницької області від 13.11.2019 №1003к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу організації представництва в суді та при виконанні судових рішень управління представництва інтересів держави в суді Прокуратури Хмельницької області та органів прокуратури з 15.11.2019 на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру»;

- поновити ОСОБА_1 в органах прокуратури на посаді прокурора відділу організації представництва в суді та при виконанні судових рішень управління представництва інтересів держави в суді Прокуратури Хмельницької області або рівнозначній посаді в органах прокуратури України на умовах безстрокового трудового договору;

- стягнути з Прокуратури Хмельницької області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу із урахуванням коефіцієнту підвищення посадових окладів, починаючи з 18.11.2019 до моменту фактичного поновлення на посаді

- стягнути з Прокуратури Хмельницької області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу адвоката.

2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала про відсутність необхідних умов для звільнення, оскільки зміна назви відповідача не може розцінюватись як ліквідація чи реорганізації юридичної особи, а також позивачка вказувала на відсутність в оскаржуваному наказі правової підстави звільнення. Зазначала, що при звільненні з посади відповідачем не дотримані вимоги КЗпП України, а саме: за два місяці не повідомлено в індивідуальному порядку про наступне звільнення; не враховано переважене право на залишення на роботі (безперервний стаж роботи у Прокуратурі Хмельницької області становить майже 15 років); не запропоновано іншу роботу.

3. У грудні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовною заявою, в якій просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Прокуратури Хмельницької області від 13.11.2019 №1000к, яким ОСОБА_2 звільнено з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні Прокуратури Хмельницької області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 15.11.2019;

- поновити ОСОБА_2 на публічній службі в органах прокуратури на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні Прокуратури Хмельницької області, або рівнозначній посаді в органах прокуратури України на умовах безстрокового трудового договору;

- зобов`язати Прокуратуру Хмельницької області зарахувати ОСОБА_2 весь час вимушеного прогулу в загальну вислугу (стаж) та стаж роботи на посадах прокурора;

- стягнути з Прокуратури Хмельницької області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 15.11.2019 до моменту фактичного поновлення на публічній службі.

4. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 зазначав про незаконність свого звільнення, оскільки в оскаржуваному наказі відсутня підстава звільнення. Також, на думку позивача, незаконним є посилання в наказі про звільнення на підпункт 1 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури". У зв`язку з цим позивач уважав, що відповідачем не було дотримано гарантій прокурора, визначених статтею 16 Закону України "Про прокуратуру", норм КЗпП України, рішення Конституції України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

5. Верховний Суд ухвалою від 03.02.2020 (адміністративне провадження №Пз/9901/1/20), відмовив у відкритті провадження за поданням Хмельницького окружного адміністративного суду про розгляд Верховним Судом адміністративної справи № 560/4060/19 як зразкової, і справу № 560/4060/19 та матеріали, повернув до Хмельницького окружного адміністративного суду.

6. Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.02.2020 позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у справах № 560/4060/19 і № 560/4093/19 об`єднано в одне провадження з присвоєнням об`єднаній справі номеру 560/4060/19.

ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

7. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково: визнані протиправними та скасовані накази Прокуратури Хмельницької області № 1000к та № 1003к від 13.11.2019 в частині вказаної у цих наказах такої підстави, як лист виконувача обов`язків Департаменту кадрової роботи та державної служби Генеральної прокуратури України Дунаса Т.О. від 01.11.2019 №11/1/1-2407 вих-19.

В решті позовних вимог відмовлено.

8. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваних наказів лише в частині підстави, вказаної в цих наказах, якою на думку суду першої інстанції, не є лист виконувача обов`язків начальника Департаменту кадрової роботи та державної служби Генеральної прокуратури України Дунаса Т.О. від 01.11.2019 №11/1/1-2407вих-19, оскільки він по суті є лише інформацією, а підставою у цьому випадку є Закон України «Про прокуратуру» №1697-УП та Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року № 113-IX.

9. Тому суд першої інстанції зазначив про те, що за відсутності підстав для скасування оскаржуваних наказів в цілому, не має законних підстав для задоволення інших вимог позову, які є похідними.

10. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року скасовано рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року. Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено частково: визнано протиправними та скасовано накази Прокуратури Хмельницької області від 13.11.2019 № 1000к та № 1003к, якими ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звільнено з відповідних посад: прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури області та органів прокуратури; прокурора відділу представництва в суді та при виконанні судових рішень управління представництва інтересів держави в суді, прокуратурі області та органів прокуратури - на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 15.11.2019; поновлено ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на відповідних посадах: прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні Прокуратури Хмельницької області; прокурора відділу представництва в суді та при виконанні судових рішень управління представництва інтересів держави в суді, прокуратурі області та органів прокуратури; стягнуто з Прокуратури Хмельницької області на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16.11.2019 по 25.11.2020 у розмірі 253152,78 грн та 241395,00 грн відповідно, з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

11. Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачі не могли бути звільнені згідно пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII без наявності юридичного факту реорганізації чи ліквідації Прокуратури Хмельницької області, або скорочення кількості прокурорів органу прокуратури, де вони були працевлаштовані, а тому, за відсутності такого факту, звільнення є передчасним.

12. З урахуванням наведених обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для поновлення позивачів на посадах, з яких їх було звільнено та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

13. Додатковою постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2021 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення задоволено. Ухвалено додаткову постанову, якою стягнуто з Хмельницької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18.11.2019 по 13.04.2021 із застосуванням коефіцієнту 4,02 підвищення посадового окладу з 15.09.2020 (початку роботи Хмельницької обласної прокуратури) у сумі 583146,00 грн.

14. Додатковою постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року стягнуто з Хмельницької обласної прокуратури на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18.11.2019 по 13.04.2021 із застосуванням коефіцієнту 4,02 підвищення посадового окладу з 15.09.2020 (початку роботи Хмельницької обласної прокуратури) у сумі 461241,74 грн.

ІІІ. Короткий зміст вимог касаційних скарг

15. Не погоджуючись із постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Офіс Генерального прокурора подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

16. Обґрунтовуючи наявність підстав для касаційного оскарження, Офіс Генерального прокурора посилається на пункти 1 та 3 частини 4 статті 328 КАС України, відповідно до яких підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

17. В обґрунтування касаційної скарги Офісом Генерального прокурора зазначено, що неправильне застосування норм матеріального права полягає в помилковому тлумаченні пунктів 9, 10, 19 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року № 113-IX (далі - Закон №113-IX).

18. Офіс Генерального прокурора зазначає про те, що при винесенні рішення судом апеляційної інстанції не врахований висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 200/13482/19-а, де в пункті 57 вказано, що саме неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію в силу вимог пункту 19 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 113-IX є підставою для звільнення з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру", що є таким самим юридичним фактом як і рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації.

19. Скаржником також зазначено, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування пункту 7 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 113-ІХ щодо визначеного цим Законом імперативу про можливість переведення прокурорів до Офісу Генерального прокурора лише у разі успішного проходження атестації, пункту 9 на підставі якого затверджено Порядок № 221 та визначено, що атестація прокурорів проводиться згідно з цим порядком, а також щодо застосування підпункту 1 пункту 19 Закону №113-ІХ, як визначеної цим Законом підстави для звільнення прокурорів.

20. Не погоджуючись із постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Хмельницька обласна прокуратура подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

21. У касаційній скарзі Хмельницька обласна прокуратура посилається на пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, відповідно до якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

22. В обґрунтування скаржником зазначено, що неправильне застосування норм матеріального права полягає у неправильному застосуванні пунктів 6, 7, 9 підпункту 1 пункту 19 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX, пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру".

23. Хмельницька обласна прокуратура зазначає, що при винесенні рішення судом апеляційної інстанції не враховано, що неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію в силу вимог пункту 19 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 113-IX є підставою для звільнення з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру".

24. Не погоджуючись із додатковими постановами Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2021 року та від 28 вересня 2021 року, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Офіс Генерального прокурора подав касаційні скарги, в яких просить скасувати оскаржувані судові рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року.

25. У касаційних скаргах Офіс Генерального прокурора посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідно до якого підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

26. У цьому зв`язку Офіс Генерального прокурора пояснив, що судом апеляційної інстанції не застосовано правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року у справі № 640/154/20 щодо застосування коефіцієнту підвищення посадового окладу прокурору за відсутності факту його переведення до новоствореного органу.

27. Не погоджуючись із додатковими постановами Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2021 року та від 28 вересня 2021 року, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Хмельницька обласна прокуратура подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення суду апеляційної інстанції та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяв позивачів про ухвалення додаткового судового рішення.

28. У касаційній скарзі Хмельницька обласна прокуратура посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідно до якого підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

29. Відповідач посилається на невідповідності висновків суду апеляційної інстанції правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах у справах №№ 640/4691/18, 813/5855/15, 580/1115/19, 807/3487/14 щодо застосування коефіцієнту підвищення посадового окладу прокурору за відсутності факту його переведення до новоствореного органу.

ІV. Позиція інших учасників справи

30. ОСОБА_1 надала до суду відзиви на касаційні скарги, в яких просить суд касаційні скарги Офісу Генерального прокурора та Хмельницької обласної прокуратури на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року залишити без задоволення.

31. ОСОБА_2 у відзиві на касаційні скарги просить суд залишити без задоволення касаційні скарги Офісу Генерального прокурора та Хмельницької обласної прокуратури, а постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року залишити без змін.

V. Рух справи у суді касаційної інстанції

32. Ухвалою Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кашпур О.В., суддів: Мацедонської В.Е., Уханенка С.А., від 29 червня 2021 року відкрито касаційне провадження за скаргою Офісу Генерального прокурора на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України у зв`язку із неврахуванням правового висновку Верховного Суду, викладеного у пункті 57 постанови від 26 листопада 2020 року у справі № 200/13482/19-а та пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України щодо відсутності висновку із застосування пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VIII від 14 жовтня 2014 року у взаємозв`язку із підпунктом 2 пункту 19 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" № 113-IX від 19 вересня 2019 року.

33. Ухвалою Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кашпур О.В., суддів: Мацедонської В.Е., Уханенка С.А., від 29 червня 2021 року відкрито касаційне провадження за скаргою Хмельницької обласної прокуратури на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року на підставі пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України щодо відсутності висновку із застосування пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VIII від 14 жовтня 2014 року у взаємозв`язку із підпунктом 2 пункту 19 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" № 113-IX від 19 вересня 2019 року.

34. Ухвалою Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кашпур О.В., суддів: Мацедонської В.Е., Уханенка С.А., від 23 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження за скаргою Офісу Генерального прокурора на додаткову постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України та обґрунтування скаржника щодо невідповідності висновків суду апеляційної інстанції, правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 21 жовтня 2021 року у справі № 640/154/20 щодо застосування коефіцієнту підвищення посадового окладу прокурору, за відсутності факту його переведення до новоствореного органу.

35. Ухвалою Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кашпур О.В., суддів: Мацедонської В.Е., Уханенка С.А., від 17 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження за скаргою Офісу Генерального прокурора на додаткову постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2021 року на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України та обґрунтування скаржника щодо невідповідності висновків суду апеляційної інстанції правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 21 жовтня 2021 року у справі № 640/154/20 щодо застосування коефіцієнту підвищення посадового окладу прокурору за відсутності факту його переведення до новоствореного органу.

36. Ухвалою Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кашпур О.В., суддів: Мацедонської В.Е., Уханенка С.А., від 17 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження за скаргою Хмельницької обласної прокуратури на додаткову постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2021 року та додаткову постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України та обґрунтування скаржника щодо невідповідності висновків суду апеляційної інстанції, правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах у справах №№ 640/4691/18, 813/5855/15, 580/1115/19, 807/3487/14 щодо застосування коефіцієнту підвищення посадового окладу прокурору за відсутності факту його переведення до новоствореного органу.

37. Ухвалою Верховного Суду від 02 листопада 2022 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 23 листопада 2022 року о 15 годині 30 хвилин. У судове засідання сторони, повідомлені належним чином про дату, місце та час проведення судового засідання, не з`явилися.

38. ОСОБА_1 21 листопада 2022 року надіслала до суду заяву про розгляд справи без її участі.

39. Також ОСОБА_1 надіслала до суду клопотання про передачу справи на розгляд до Великої Палати Верховного Суду.

40. Представник Офісу Генерального прокурора та Хмельницької обласної прокуратури 23 листопада 2022 року надіслав до суду заяву про розгляд справи у письмовому провадженні без участі відповідачів.

41. Ураховуючи вказані клопотання сторін, Суд розглядає справу у порядку письмового провадження.

VI. Стислий виклад обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій

42. Як установлено судами першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 працювали в органах Прокуратури Хмельницької області.

43. ОСОБА_1 з 23.07.2018 займала посаду прокурора відділу організації представництва в суді та при виконанні судових рішень управління представництва інтересів держави в суді Прокуратури Хмельницької області та органів прокуратури.

44. ОСОБА_2 з 14.01.2016 займав посаду прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні Прокуратури Хмельницької області та органів прокуратури.

45. Відповідно до листа виконувача обов`язків начальника Департаменту кадрової роботи та державної служби Генеральної прокуратури України Дунаса Т.О. від 01.11.2019 №11/1/1-2407вих-19 повідомлено виконувача обов`язків прокурора Хмельницької області, що у відповідності з вимогами Закону № 113-IX та пункту 10 розділу І Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 № 221, у період з 04 по 15 жовтня 2019 року, включно, здійснено прийом письмових заяв Генеральному прокурору від прокурорів регіональних, місцевих та військових прокуратур про переведення на посаду прокурора в обласній, окружній прокуратурі та про намір пройти атестацію.

46. Згідно з положеннями пункту 19 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону у разі неподання прокурорами, які займають посади у регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення на посаду прокурора до обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію, вони звільняються з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру".

47. З огляду на викладене, направлено список працівників Прокуратури Хмельницької області (у якому значиться, зокрема, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ), які не подали Генеральному прокурору у встановлений строк заяви установленої форми про переведення до обласної (окружної) прокуратури та про намір пройти атестацію.

48. Наказами виконувача обов`язків прокурора Хмельницької області від 13.11.2019 № 1003к та №1000к звільнено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з відповідних посад: прокурора відділу організації представництва в суді та при виконанні судових рішень управління представництва інтересів держави в суді прокуратури Хмельницької області та органів прокуратури; прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Хмельницької області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 15.11.2019.

49. Підставою прийняття цього наказу вказано лист виконувача обов`язків начальника Департаменту кадрової роботи та державної служби Генеральної прокуратури України Дунаса Т.О. від 01.11.2019 № 11/1/1-2407вих-19.

50. Також у наказі зазначено, що він прийнятий відповідно до статті 11 Закону України "Про прокуратуру", підпункту 1 пункту 19 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури".

51. Не погоджуючись із наказами про звільнення, посилаючись на їх неправомірність та необґрунтованість, позивачі звернулися до суду.

VIІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ

52. Конституція України.

Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

53. Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України)

Частина 2 статті 2 КАС України. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

54. Статтею 4 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII) установлено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Законом № 1697-VII забезпечуються гарантії незалежності прокурора, зокрема, щодо особливого порядку його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо.

Пунктом 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII передбачено, що прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

55. Законом № 113-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" (діє з 25 вересня 2019 року) запроваджено реформування системи органів прокуратури, у зв`язку із чим до Закону № 1697-VII були внесені зміни.

Статтею 14 Закону № 1697-VII у зв`язку із внесенням до неї змін Законом № 113-ІХ передбачено скорочення кількості прокурорів органів прокуратури.

Зокрема, змінами, унесеними законодавцем, установлено, що загальна чисельність прокурорів органів прокуратури становить не більше 10 000 осіб. Приведення у відповідність із вимогами статті 14 Закону України «Про прокуратуру» кількісного складу органів прокуратури здійснюється, крім іншого, шляхом проведення атестації на виконання вимог Закону № 113-ІХ.

У тексті Закону № 1697-VII слова Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури замінено відповідно словами Офіс Генерального прокурора, обласні прокуратури, окружні прокуратури.

Згідно з пунктами 6, 7 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону № 113-ІХ з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру». Прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.

Пунктом 10 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону № 113-ІХ установлено, що прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.

Згідно з пунктом 11 розділу II Прикінцеві і перехідні положення Закону № 113-IX атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур.

Пунктом 14 розділу II Прикінцеві і перехідні положення Закону № 113-IX графік проходження прокурорами атестації встановлює відповідна кадрова комісія. Атестація проводиться прозоро та публічно, у присутності прокурора, який проходить атестацію. Перебіг усіх етапів атестації фіксується за допомогою технічних засобів відео- та звукозапису.

56. На виконання вимог Закону №113-IX, наказом Генерального прокурора № 221 від 03 жовтня 2019 року затверджено Порядок проходження прокурорами атестації (далі -Порядок № 221).

За визначенням, що міститься в пункті 1 розділу 1 Порядку № 221 атестація прокурорів - це встановлена Розділом II Прикінцеві і перехідні положення Закону №113-IX та цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур.

Пунктом 9 розділу I Порядку № 221 встановлено, що атестація проводиться на підставі письмової заяви прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури про переведення на посаду прокурора відповідно в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, в якій зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних і на застосування процедур та умов проведення атестації. Форми типових заяв прокурора встановлено у додатку 2 до цього Порядку.

Заява, вказана у пункті 9 розділу I цього Порядку, подається Генеральному прокурору прокурорами Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), прокурорами регіональних прокуратур, військових прокуратур регіонів (на правах регіональних), прокурорами місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів та інших військових прокуратур (на правах місцевих) до 15 жовтня 2019 року (включно). Заява підписується прокурором особисто (пункт 10 розділу I Порядку № 221 в редакції, чинній до 04.02.2020).

Відповідно до пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» за умови настання однієї із наступних підстав:

1) неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію;

2) рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури;

3) в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах відсутні вакантні посади, на які може бути здійснено переведення прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, який успішно пройшов атестацію;

4) ненадання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, у разі успішного проходження ним атестації, згоди протягом трьох робочих днів на переведення на запропоновану йому посаду в Офісі Генерального прокурора, обласній прокуратурі, окружній прокуратурі.

VІІІ.ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

57. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

58. З огляду на викладені приписи статті 341 КАС України, Суд здійснює перегляд судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційних скарг.

59. Касаційні провадження у цій справі відкриті з підстав, передбачених пунктами 1 та 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

60. Спірні правовідносини, які склались у цій справі, зводяться до питання щодо правомірності звільнення позивачів на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII (ліквідація чи реорганізація органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури) через неподання позивачами заяв про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію.

61. Черговим етапом процесу реформування прокуратури стало прийняття Верховною Радою України у межах своїх конституційних повноважень Закону № 113-ІХ, яким внесено зміни до кодексів та законів України не стільки щодо форми чи змісту діяльності прокуратури, а скільки щодо реформи органів прокуратури в частині кадрових питань. Передбачена Законом № 113-ІХ переатестація не має систематичного характеру, відбувається одноразово за окремим законом, є винятковою. У Пояснювальній записці до проекту цього Закону зазначено, що він спрямований на запровадження першочергових і, багато в чому, тимчасових заходів, пов`язаних передусім із кадровим перезавантаженням органів прокуратури шляхом атестації чинних прокурорів, а також надання можливості всім доброчесним кандидатам, які мають належні теоретичні знання та практичні навички, на конкурсних засадах зайняти посаду прокурора у будь-якому органі прокуратури. Основною метою цього Закону є створення передумов для побудови системи прокуратури, діяльність якої базується на засадах ефективності, професійності, незалежності та відповідальності.

62. Реалізація "кадрового перезавантаження" органів прокуратури передбачає, крім іншого, приведення кількісного складу прокурорів у відповідність до вимог статті 14 Закону № 1697-VII зі змінами, внесеними Законом № 113-ІХ, шляхом атестації прокурорів.

63. Тож проведення атестації прокурорів є обов`язковою складовою запровадженого Законом № 113-ІХ процесу реформування системи органів прокуратури та за своєю суттю є спеціальною процедурою, яка має на меті підтвердження здатності прокурорами виконувати свої повноваження на належному рівні за визначеними законом критеріями, шляхом здійснення оцінки їхньої професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, що стосувалась, зокрема, усіх без винятку прокурорів, які мали бажання продовжувати працювати у органах прокуратури.

64. Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах від 21 вересня 2021 року у справах № 200/5038/20-а та № 160/6204/20.

65. Визначальним у цьому спорі є питання щодо правильного розуміння сутності нормативного врегулювання підстав звільнення прокурорів (слідчих органів прокуратури) з посади прокурора, що міститься в пункті 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України від 19 вересня 2019 року № 113-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», а саме: чи обов`язковою для звільнення прокурора в разі як неподання останнім заяви у встановлений строк про переведення та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію, так і в разі неуспішного проходження ним атестації є ще й одна з таких підстав, як ліквідація чи реорганізація органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або скорочення кількості прокурорів органу прокуратури (п. 9 ч. 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру»).

66. Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачами не було подано у порядку, визначеному чинним законодавством, заяв про переведення до обласної прокуратури, та намір у зв`язку з цим пройти атестацію.

67. Тобто позивачі не скористалися наданим Законом правом бути переведеним на відповідну посаду з дотриманням законодавчої процедури.

68. У світлі аргументів касаційних скарг слід зазначити, що питання застосування положень пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII у зіставленні з підпунктом 1 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-IХ за подібних обставин справи, суті спору і правового регулювання вже неодноразово досліджувалося Верховним Судом.

69. Правова позиція щодо вирішення спірних правовідносин у разі неподання особою у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до обласної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію, а також звільнення її з посади в органах прокуратури за вказаних підстав, на час розгляду цієї справи вже була висловлена Верховним Судом у постановах від 24 вересня 2021 року (справа №140/3790/19), від 29 вересня 2021 року (справа 640/24727/19), від 07 жовтня 2021 року (справа № 640/23232/19), від 13 жовтня 2021 року (справа № 560/4176/19), від 18 листопада 2021 року (справа № 640/23604/19), від 26 листопада 2020 року у справі № 200/13482/19-а.

70. Так, у вказаних постановах Верховний Суд сформулював правову позицію, згідно якої саме неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію в силу вимог пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ є підставою для звільнення з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».

71. Також у вказаних постановах Верховний Суд, з-поміж іншого, зауважив, що системний аналіз положень абзацу першого пункту 19 Закону № 113-IX дає підстави для висновку про те, що підставою для звільнення прокурора є настання однієї з підстав, визначених у підпунктах 1-4 пункту 19 цього розділу, зокрема й неподання прокурором у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію і Закон не вимагає додаткової підстави для звільнення, зокрема такої, як ліквідація чи реорганізація органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

72. Колегія суддів уважає наведені висновки застосовними і у цій справі, адже правовідносини у цих справах є подібними.

73. Отже, зважаючи на висловлену Верховним Судом правову позицію щодо застосування положень пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII у зіставленні з пунктом 1 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-IХ, колегія суддів у вимірі встановлених обставин цієї справи і порушених у касаційних скаргах питань констатує, що неподання прокурором у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію є підставою для звільнення прокурора з посади відповідно до пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII.

74. Таким чином, доводи касаційних скарг Офісу Генерального прокурора та Хмельницької обласної прокуратури знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень.

75. З огляду на викладене, Верховний Суд констатує, що спірні накази про звільнення позивачів видані на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

76. Позовні вимоги про поновлення на посаді та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від основної вимоги про скасування наказів про звільнення, які визнано правомірними, тому підстави для їх задоволення відсутні.

77. За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для скасування оскаржуваних наказів та відсутності підстав для задоволення інших вимог позову, які є похідними. Також колегія суддів Верховного Суду уважає правильними висновки суду першої інстанції щодо протиправності оскаржуваних наказів лише в частині підстави, вказаної в цих наказах, якою на думку суду першої інстанції, не є лист виконувача обов`язків начальника Департаменту кадрової роботи та державної служби Генеральної прокуратури України Дунаса Т.О. від 01.11.2019 №11/1/1-2407вих-19, оскільки він по суті є лише інформацією, а підставою у цьому випадку є Закон України «Про прокуратуру» №1697-УП та Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року № 113-IX.

78. Зважаючи на те, що судом першої інстанції ухвалене законне та обґрунтоване рішення, помилково скасоване судом апеляційної інстанції, колегія суддів Верховного Суду відповідно до статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України уважає за необхідне скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

79. Враховуючи, що додаткові постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2021 року та від 28 вересня 2021 року є невід`ємною складовою постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку по наявність підстав для їх скасування.

80. Стосовно клопотання ОСОБА_1 про передачу цієї справи на розгляд до Великої Палати Верховного Суду у зв`язку із тим, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, то колегія суддів Верховного Суду дослідивши доводи заявленого клопотання, вважає що у його задоволенні необхідно відмовити.

81. Так, відповідно до частини п`ятої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

82. Як зазначила Велика Палата Верховного Суду в судовому рішенні від 26 березня 2019 року у справі 804/15369/13-а, для віднесення справи до категорії спорів, що містять виключну правову проблему і вирішення яких необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, така справа повинна мати декілька з наведених ознак: справа не може бути вирішена відповідним касаційним судом у межах оцінки правильності застосування судами нижчих інстанцій норм матеріального права чи дотримання норм процесуального права; встановлена необхідність відступити від викладеного в постанові Верховного Суду України правового висновку, який унеможливлює ефективний судовий захист; існують кількісні критерії, що свідчать про наявність виключної правової проблеми, а саме значний перелік подібних справ (зокрема, між тими ж сторонами або з однакового предмета спору), які перебувають на розгляді в судах; існують якісні критерії наявності виключної правової проблеми, зокрема: немає усталеної судової практики у застосуванні однієї і тієї ж норми права, в тому числі, наявність правових висновків суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному; невизначеність законодавчого регулювання правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема, в тому числі необхідність застосування аналогії закону чи права; встановлення глибоких та довгострокових розходжень у судовій практиці у справах з аналогічними підставами позову та подібними позовними вимогами, а також наявність обґрунтованих припущень, що аналогічні проблеми неминуче виникатимуть у майбутньому; наявність різних наукових підходів до вирішення конкретних правових питань у схожих правовідносинах.

83. До повноважень Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, зокрема, належить вирішення питань про правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, їх тлумачення при вирішенні юридичних спорів в адміністративних справах чи проблем щодо забезпечення захисту прав, свобод або інтересів. Реалізація таких повноважень пов`язана з наявністю правових проблем.

84. Враховуючі викладене, колегія суддів Верховного Суду вважає, що наведене у клопотанні обґрунтування наявності виключної правової проблеми, вирішення якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, не створює підстави для передачі на розгляд Великій Палаті Верховного Суду цієї справи.

85. З урахуванням вищезазначеного, клопотання позивача про передачу справи на розгляд до Великої Палати Верховного Суду задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 341 345 349 351 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора задовольнити.

2. Касаційну скаргу Хмельницької обласної прокуратури задовольнити частково.

3. Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року та додаткові постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2021 року та від 28 вересня 2021 року у справі № 560/4060/19 скасувати.

4. Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року у справі № 560/4060/19 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий: О. В. Кашпур

Судді: В.Е. Мацедонська

С.А. Уханенко