Історія справи

Ухвала КАС ВП від 14.11.2018 року у справі №816/1774/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 листопада 2018 року

Київ

справа №816/1774/15

провадження №К/9901/43652/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Стародуба О.П., розглянувши в попередньому судовому засіданні в касаційному порядку справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вікотек" до державного реєстратора реєстраційної служби Миргородського міськрайонного управління юстиції Гринь Жанни Олексіївни, державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Молодованової Галини Миколаївни, Державної реєстраційної служби України, Міністерства юстиції України, третя особа публічне акціонерне товариство «Банк Форвард», про визнання дій протиправними та скасування рішення, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Банк Форвард» на постанову Полтавського окружного адміністративного суду у складі колегії суддів Молодецького Р.І., Гіглави О.В., Іваненка С.А. від 28 серпня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Бегунца А.О., Старостіна В.В., Рєзнікової С.С. від 23 листопада 2015 року,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Вікотек" звернулось до суду з позовом до державного реєстратора реєстраційної служби Миргородського міськрайонного управління юстиції Гринь Жанни Олексіївни, державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Молодованової Галини Миколаївни, Державної реєстраційної служби України, Міністерства юстиції України, третя особа публічне акціонерне товариство «Банк Форвард», у якому просило визнати протиправними та скасувати рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно (магазин), що розташоване за адресою: Полтавська область, м. Миргород, вул. Гоголя, буд. 72, індексний номер 18973879 від 30 січня 2015 року 12:13:50, номер запису про право власності 8562681 від 26 січня 2015 року (далі спірне майно).

2. На обґрунтування позову зазначило, що державним реєстратором порушено порядок здійснення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та безпідставно прийнято рішення про державну реєстрацію, оскільки у нового власника відсутні документи, які є підставою для реєстрації права власності відповідно до Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Полтавського адміністративного суду від 28.08.2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2015 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікотек" задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Молодованової Галини Миколаївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30 січня 2015 року № 18973879, яким проведено державну реєстрацію права приватної власності на нежитлове приміщення, що розташований за адресою: Полтавська обл., м. Миргород, вулиця Гоголя, 72, за суб'єктом: Публічне акціонерне товариство "Банк "Форвард" (податковий номер 34186061). У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

4. Постановляючи зазначені рішення, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що заяву щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно ПАТ "Банк Форвард" подано на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, державним реєстратором реєстраційної служби Миргородського міськрайонного управління юстиції Гринь Жанною Олексіївною прийнято заяву і документи та у відповідності до вимог Порядку 607/5 передано заяву № 9921564 із сканкопіями документів до Державної реєстраційної служби України для прийняття державним реєстратором прав на нерухоме майно Укрдержреєстру рішення щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно. Розгляд заяви ПАТ "Банк Форвард" разом з доданими до неї документами та прийняття рішення про державну реєстрацію за результатами її розгляду здійснено державним реєстратором Державної реєстраційної служби України Молдовановою Г.М., будь-яких неправомірних реєстраційних дій, вчинених державним реєстратором реєстраційної служби Миргородського міськрайонного управління юстиції Гринь Ж. О. судами в ході розгляду справи не встановлено, тому позовні вимоги в частині визнання протиправними реєстраційних дій державного реєстратора реєстраційної служби Миргородського міськрайонного управління юстиції Гринь Ж.О. суди визнали необґрунтованими. Крім того, судами встановлено, що матеріали реєстраційної справи не містять завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові з доказами її надсилання, подання ПАТ "Банк Форвард" державному реєстратору свідоцтв нотаріуса від 09.01.2015 № 32 та № 33 про передачу заяв, не звільняла від обов'язку подати завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодавцеві та боржникові. Державним реєстратором ДРСУ Молдовановою Г.М. не враховано відсутність повного переліку документів, необхідних для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, натомість прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №18973879 від 30.01.2015. З огляду на викладене, суди дійшли висновку, що рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №18973879 від 30.01.2015 прийнято без дотримання вимог Закону № 1952-IV та Порядку № 868, без урахування усіх обставин, які мають значення для прийняття такого рішення, а відтак підлягає скасуванню, у зв'язку з чим позовні вимоги у цій частині є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, публічне акціонерне товариство «Банк Форвард» звернулось із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2015 року, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

6. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03 серпня 2016 року касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк Форвард» задоволено частково. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2015 року скасовано. Провадження у справі закрито. Роз'яснено позивачу право на звернення з даним позовом до господарського суду в порядку господарського судочинства.

7. Не погоджуючись із рішенням Вищого адміністративного суду України від 03 серпня 2016 року, Товариство з обмеженою відповідальністю "Вікотек" звернулось із заявою про його перегляд з підстави, установленої пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, та, посилаючись на неоднакове застосування пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, просило скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 3 серпня 2016 року, а справу передати на новий касаційний розгляд.

8. Постановою Верховного Суду України від 25 квітня 2017 року заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Вікотек» задоволено. Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 03 серпня 2016 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до Вищого адміністративного суду України.

Верховним Судом України зазначено, що Вищий адміністративний суд України залишив поза увагою те, що у рамках цієї справи виконання чи невиконання умов цивільно-правової угоди не є безпосередньою підставою для звернення до адміністративного суду. Позовні вимоги Товариства ґрунтуються на протиправності дій державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Молодованової Галини Миколаївни як суб'єкта, наділеного владними функціями приймати рішення про державну реєстрацію прав, у зв'язку з недотриманням ним вимог Порядку, а саме проведення державної реєстрації права власності на спірне майно за відсутності: завіреної в установленому порядку копії письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові; документа, що підтверджує її отримання іпотекодавцем та боржником по кредитних зобов'язаннях; документа, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником по кредитних зобов'язаннях зазначених вимог. Тобто, у цій справі спір про право відсутній, а дослідженню підлягають виключно владні, управлінські рішення та дії державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Молодованової Галини Миколаївни, який у межах спірних правовідносин діє як суб'єкт владних повноважень.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

9. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 26.09.2006 року за ТОВ "Вікотек" зареєстровано право власності на магазин за адресою: Полтавська область, м. Миргород, 72, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 08.09.2006, витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Між Публічним акціонерним товариством "Банк Руский Стандарт" (Іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вікотек" (Іпотекодавець), що діє в якості майнового поручителя за виконання зобов'язань Публічним акціонерним товариством "Світ Електроніки" (Позичальник), укладено договір іпотеки № 014-7 від 12.08.2011 року, за умовами якого Іпотекодавець з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 15.07.2011 № 005-3 передає Іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно, а саме: нежиле приміщення, магазин, загальною площею 244,8 кв. м., що знаходиться за адресою: Полтавська область, місто Миргород, вулиця Гоголя, будинок за номером 72.

Обтяження на підставі договору іпотеки від 12.08.2011 зареєстровано у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 12.08.2011, про що свідчать відомості з вказаного реєстру.

Відповідно до змін і доповнень до Статуту Публічного акціонерного товариства "Банк Руский Стандарт" (ідентифікаційний код 34186061), зареєстрованих 07.10.2014, Публічне акціонерне товариство "Банк "Форвард" (ідентифікаційний код 34186061) є правонаступником усіх прав та обов'язків Публічного акціонерного товариства "Банк Руский Стандарт".

26 січня 2015 року Публічним акціонерним товариством "Банк "Форвард" подано до Реєстраційної служби Миргородського міськрайонного управління юстиції заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації права приватної власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: Полтавська область, Миргородський район, м. Миргород, вул. Гоголя, 72. Вказану заяву зареєстровано у базі даних про реєстрацію заяв і запитів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 26.01.2015 за реєстраційним номером 9921564.

Згідно матеріалів реєстраційної справи, посвідчена копія якої залучена відповідачем - державним реєстратором реєстраційної служби Миргородського міськрайонного управління юстиції Гринь Ж. О. - до матеріалів справи, в ній перебувають наступні документи: заява про державну реєстрацію права та їх обтяжень № 9921564 від 26 січня 2015 року, платіжні доручення № 2114080 та № 2114087 від 22.01.2015, довіреність від 22 січня 2015 року № 07-37-15, копія паспорту ОСОБА_8, дублікат картки фізичної особи - платника податків, свідоцтво від 09 січня 2015 року № 33, договір іпотеки № 014-7 від 12 серпня 2011 року, картка прийому заяви № 18856032 від 26 січня 2015 року, Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 18973879 від 30 січня 2015 року, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, картка прийому заяви № 18856032.

Згідно картки прийому заяви № 18856032 до заяви ПАТ "Банк Форвард" про державну реєстрацію права додано договір іпотеки серія та номер: 014-7, виданий 12.08.2011, видавник: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Суляєва А.Р.

30 січня 2015 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Молодовановою Галиною Миколаївною за результатами розгляду заяви із реєстраційним номером 9921564 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 18973879, яким проведено державну реєстрацію права приватної власності на нежитлове приміщення, що розташоване за адресою Полтавська область, м. Миргород, вул. Гоголя, 72, за суб'єктом: Публічне акціонерне товариство "Банк "Форвард" (податковий номер 34186061).

10. Не погоджуючись із реєстраційними діями Державного реєстратора реєстраційної служби Миргородського міськрайонного управління юстиції Гринь Жанни Олексіївни, а також рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30.01.2015 № 18973879, позивач оскаржив їх до суду.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

11. Касаційна скарга обґрунтована тим, що Банком дотримано вимоги Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року №868, а саме надано державному реєстратору всі необхідні документи, що підтверджують перехід права власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: Полтавська обл., м.Миргород, вул.Гоголя,72. Натомість, у державного реєстратора були відсутні підстави для відмови в державній реєстрації права приватної власності за Банком.

12. Товариством з обмеженою відповідальністю "Вікотек", державним реєстратором реєстраційної служби Миргородського міськрайонного управління юстиції Гринь Жанною Олексіївною, державним реєстратором прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Молодовановою Галиною Миколаївною, Державною реєстраційною службою України, Міністерством юстиції України заперечень на касаційну скаргу третьої особи на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2015 року не подано.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

13. Наказом Міністерства юстиції України "Про заходи щодо взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб" від 02 квітня 2013 року № 607/5 встановлено, що у разі подання до структурних підрозділів територіальних органів Мін'юсту, що забезпечують реалізацію повноважень Укрдержреєстру, заяв щодо державної реєстрації права власності або інших речових прав на нерухоме майно (далі - речові права на нерухоме майно), що виникають, зокрема, на підставі договорів іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя рішення щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, приймаються державними реєстраторами прав на нерухоме майно Укрдержреєстру відповідно до додатка до цього наказу.

14. Згідно із пунктами 3 -5 Порядку взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб, який є додатком до наказу Міністерства юстиції України від 02 квітня 2013 року № 607/5 (надалі - Порядок № 607/5), протягом одного робочого дня з дати прийняття заяви орган державної реєстрації прав забезпечує виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування оригіналів документів, що подаються для проведення державної реєстрації прав, та копій документів, що пред'являються для державної реєстрації прав, засвідчені в установленому порядку та розміщення у базі даних про реєстрацію заяв і запитів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

15. Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 № 1952-IV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 1952-IV).

16. Згідно із частиною 1 статті 4 Закону № 1952-IV обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право власності на нерухоме майно; право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном; інші речові права відповідно до закону; податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

17. Згідно із частиною 1 статті 19 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

18. Документи, що встановлюють виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно та їх обтяжень і подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч.3 ст.17 Закону № 1952-IV).

19. За змістом частини 2 статті 9 Закону № 1952-IV державний реєстратор, серед іншого: встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

20. Державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим Законом (ч.7 ст.16 вказаного Закону № 1952-IV).

21. Згідно з положеннями статті 22 Закону № 1952-IV у разі якщо документи для державної реєстрації прав та їх обтяжень подано не в повному обсязі, передбаченому нормативно-правовими актами, державний реєстратор у строк, встановлений частинами п'ятою, сьомою і восьмою статті 15 цього Закону для розгляду заявлених прав, приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і письмово повідомляє про це заявника. Якщо заявник протягом п'яти робочих днів після отримання письмового повідомлення виконав вимоги державного реєстратора, загальний строк розгляду заявленого права продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення. У разі невиконання зазначених вимог державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

22. Крім того, пунктом 4 частини 1 статті 24 Закону № 1952-IV визначено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

23. Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" від 05.06.2003 № 898-IV іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

24. Статтею 33 Закону України "Про іпотеку" визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

25. Згідно із частиною 1 статті 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

26. Відповідно до частини 1 статті 36 Закону України "Про іпотеку" сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

27. За змістом статті 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

28. Отже, законодавцем чітко передбачений порядок набуття права власності на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання по договору перед Іпотекодержателем.

29. Відповідно до пункту 4.2.3 договору іпотеки нерухомого майна від 12.08.2011 № 014-7 у разі невиконання/неналежного виконання Позичальником умов Основного зобов'язання або Іпотекодавцем умов цього Договору, Іпотекодержатель має право звернути стягнення на Предмет іпотеки і задовольнити за рахунок його вартості свої вимоги в повному обсязі, відповідно до пункту 1.3 цього Договору переважно перед іншими кредиторами.

30. Пунктом 4.2.5 договору визначено обставини, за яких Іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язань за договором кредиту у повному обсязі, незалежно від терміну виконання зобов'язань, а якщо його вимога не буде задоволена - звернути стягнення на предмет іпотеки і задовольнити за рахунок його вартості свої вимоги у повному обсязі.

Вказаним пунктом встановлено, що при настанні зазначених обставин, Іпотекодержатель надсилає Іпотекодавцю та Позичальнику письмову вимогу щодо усунення порушень у тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на Предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. У випадку, якщо протягом тридцяти днів вимога Іпотекодержателя про усунення порушень зобов'язань за Договором кредиту та/або цим Договором залишається без задоволення, Іпотекодержатель має право розпочати звернення стягнення на Предмет іпотеки. Сторони досягли згоди, що датою, з якої починається відлік зазначеного вище тридцятиденного строку вважається дата відправлення листа Іпотекодавцю та Позичальнику, зазначена на квитанції, яка надається Іпотекодержателю відділенням поштового зв'язку при відправленні листа з повідомленням про вручення.

31. За змістом частини 13 статті 15 Закону № 1952-IV порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також порядок надання інформації з Державного реєстру прав встановлює Кабінет Міністрів України.

32. На виконання вимог Закону постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868 затверджено Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Порядок № 868).

33. Відповідно до пункту 36 Порядку № 868 для проведення державної реєстрації речових прав необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав на нерухоме майно, та інші документи, визначені цим Порядком.

34. Пунктом 46 Порядку № 868 встановлено, що для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає:

1) завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов'язання, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги;

2) документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

3) заставну (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

35. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

36. Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» указав, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «суд, встановлений законом» у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, «встановленим законом».

37. Згідно із частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

38. На підставі пункту 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

39. Відповідно до частини другої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

40. Пунктом 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

41. Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

42. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

43. Судом встановлено, що відповідно до пункту 4.2.3 договору іпотеки нерухомого майна від 12.08.2011 № 014-7 у разі невиконання/неналежного виконання Позичальником умов Основного зобов'язання або Іпотекодавцем умов цього Договору, Іпотекодержатель має право звернути стягнення на Предмет іпотеки і задовольнити за рахунок його вартості свої вимоги в повному обсязі, відповідно до пункту 1.3 цього Договору переважно перед іншими кредиторами.

Пунктом 4.2.5 договору визначено обставини, за яких Іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язань за договором кредиту у повному обсязі, незалежно від терміну виконання зобов'язань, а якщо його вимога не буде задоволена - звернути стягнення на предмет іпотеки і задовольнити за рахунок його вартості свої вимоги у повному обсязі.

Також вказаним пунктом встановлено, що при настанні зазначених обставин, Іпотекодержатель надсилає Іпотекодавцю та Позичальнику письмову вимогу щодо усунення порушень у тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на Предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. У випадку, якщо протягом тридцяти днів вимога Іпотекодержателя про усунення порушень зобов'язань за Договором кредиту та/або цим Договором залишається без задоволення, Іпотекодержатель має право розпочати звернення стягнення на Предмет іпотеки. Сторони досягли згоди, що датою, з якої починається відлік зазначеного вище тридцятиденного строку вважається дата відправлення листа Іпотекодавцю та Позичальнику, зазначена на квитанції, яка надається Іпотекодержателю відділенням поштового зв'язку при відправленні листа з повідомленням про вручення.

Також, пунктом 6.1 вказаного договору іпотеки визначено, що у разі невиконання/неналежного виконання зобов'язань за Договором кредиту та/або цим Договором, Іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги в повному обсязі, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до пункту 6.2 Договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на розсуд Іпотекодержателя, в тому числі, шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки. Здійснюється шляхом набуття права власності Іпотекодержателем на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язння у порядку, встановленому ст. 37 Закону України "Про іпотеку".

При цьому передача права власності здійснюється на таких умовах: підставою для реєстрації права власності Іпотекодержателя на предмет іпотеки є застереження, викладене у п. 6.2.3 цього Договору, яке є договором про задоволення вимог Іпотекодержателя і яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Договір про задоволення вимог Іпотекодержателя, укладений шляхом здійснення цього застереження та докази направлення письмового повідомлення Іпотекодавцю (штемпель поштового відділення зв'язку тощо) є правовою підставою для реєстрації права власності Іпотекодержателя на предмет іпотеки.

44. Отже, договір іпотеки нерухомого майна від 12.08.2011 № 014-7, поданому третьою особою для державної реєстрації права власності на майно, передане в іпотеку, у відповідності до вимог статті 37 Закону України "Про іпотеку", містить відповідне застереження в іпотечному договорі щодо передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

45. Разом з тим, відповідно до вимог пункту 6.2 Договору іпотеки договір про задоволення вимог Іпотекодержателя, укладений шляхом здійснення відповідного застереження та докази направлення письмового повідомлення Іпотекодавцю (штемпель поштового відділення зв'язку тощо) є правовою підставою для реєстрації права власності Іпотекодержателя на предмет іпотеки.

46. Розглядаючи даний спір, Верховний Суд вважає, що правомірність оскаржуваного рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30 січня 2015 року №18973879 базується на з'ясуванні обставин щодо порядку виконання Банком п.6.2 договору іпотеки №014-7 від 12 серпня 2011 року, вимог ст.ст.35-37 Закону України «Про іпотеку».

Верховний Суд, вважає, що цей спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами ГПК України з огляду на те, що предметом розгляду в цій справі є не стільки дії та рішення державних реєстраторів як суб'єктів, наділених владно-управлінськими функціями, скільки оскарження порядку виконання договору іпотеки нерухомого майна від 12.08.2011 № 014-7, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.

47. Аналогічна правова позиція, щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах, висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 826/366/16 (провадження № 11-96апп18).

48. Водночас, у постанові Верховного Суду України від 25 квітня 2017 року зазначено, що у рамках цієї справи виконання чи невиконання умов цивільно-правової угоди не є безпосередньою підставою для звернення до адміністративного суду, у цій справі спір про право відсутній, а дослідженню підлягають виключно владні, управлінські рішення та дії державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Молодованової Галини Миколаївни, який у межах спірних правовідносин діє як суб'єкт владних повноважень.

49. Згідно зі статтею 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

50. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово встановлював порушення Україною Конвенції через наявність юрисдикційних конфліктів між національними судами (див. mutatis mutandis рішення від 9 грудня 2010 року у справі «Буланов та Купчик проти України» («Bulanov and Kupchik v. Ukraine», заяви № 7714/06 та № 23654/08), в якому ЄСПЛ встановив порушення пункту 1 статті 6 Конвенції щодо відсутності у заявників доступу до суду касаційної інстанції з огляду на те, що відмова Вищого адміністративного суду розглянути касаційні скарги заявників всупереч ухвалам Верховного Суду України не тільки позбавила заявників доступу до суду, але й зневілювала авторитет судової влади; крім того, ЄСПЛ вказав, що держава має забезпечити наявність засобів для ефективного та швидкого вирішення спорів щодо судової юрисдикції (§ 27-28, 38-40); рішення від 1 грудня 2011 року у справі «Андрієвська проти України» («Andriyevska v. Ukraine», заява № 34036/06), в якому ЄСПЛ визнав порушення пункту 1 статті 6 Конвенції з огляду на те, що Вищий адміністративний суд відмовив у відкритті касаційного провадження за скаргою заявниці, оскільки її справа мала цивільний, а не адміністративний характер, і тому касаційною інстанцією мав бути Верховний Суд України; натомість останній відмовив у відкритті касаційного провадження, зазначивши, що судом касаційної інстанції у справі заявниці є Вищий адміністративний суд України (§ 13-14, 23, 25-26); рішення від 17 січня 2013 року у справі «Мосендз проти України» («Mosendz v. Ukraine», заява № 52013/08), в якому ЄСПЛ визнав, що заявник був позбавлений ефективного національного засобу юридичного захисту, гарантованого статтею 13 Конвенції через наявність юрисдикційних конфліктів між цивільними й адміністративними судами (§ 116, 119, 122-125); рішення від 21 грудня 2017 року у справі «Шестопалова проти України» («Shestopalova v. Ukraine», заява № 55339/07), в якому ЄСПЛ дійшов висновку, що заявниця була позбавлена права на доступ до суду всупереч пункту 1 статті 6 Конвенції, оскільки національні суди надавали їй суперечливі роз'яснення щодо юрисдикції, відповідно до якої позов заявниці мав розглядатися у судах України, а Вищий адміністративний суд України не виконав рішення Верховного Суду України щодо розгляду позову заявниці за правилами адміністративного судочинства (§ 13, 18-24)).

51. Верховний Суд звертає увагу на те, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03 серпня 2016 року касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк Форвард» задоволено частково. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2015 року скасовано. Провадження у справі закрито. Роз'яснено позивачу право на звернення з даним позовом до господарського суду в порядку господарського судочинства.

Однак, постановою Верховного Суду України від 25 квітня 2017 року ухвалу Вищого адміністративного суду України від 03 серпня 2016 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до Вищого адміністративного суду України.

52. Відтак, враховуючи, що ця справа розглядається у судах з 2015 року, постановлення у ній ухвали про закриття провадження через те, що спірні правовідносини не мають ознак публічно-правового характеру, і спір необхідно розглядати за правилами господарського судочинства, поставило б під загрозу сутність гарантованого Конвенцією права позивача на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту.

53. З огляду на практику Європейського суду з прав людини та висновків Великої палати Верховного Суду, викладених у постановах від 20 червня 2018 року у справі № 2а-26/08, від 31 жовтня 2018 року у справі № 158/534/16-а, від 29 серпня 2018 року у справі № 463/624/14-а (2-а/463/25/15) Верховний Суд вважає, що непослідовність національного суду створила позивачу перешкоди у реалізації права на судовий захист і з огляду на наведену вище аргументацію доходить висновку, що цей спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

54. Враховуючи те, що заяву щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно ПАТ "Банк Форвард" подано на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, державним реєстратором реєстраційної служби Миргородського міськрайонного управління юстиції Гринь Жанною Олексіївною прийнято заяву і документи та у відповідності до вимог Порядку 607/5 передано заяву № 9921564 із сканкопіями документів до Державної реєстраційної служби України для прийняття державним реєстратором прав на нерухоме майно Укрдержреєстру рішення щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Оскільки будь-яких неправомірних реєстраційних дій, державним реєстратором реєстраційної служби Миргородського міськрайонного управління юстиції Гринь Жанною Олексіївною не вчинялося, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про безпідставність позовних вимог позивача в частині визнання протиправними реєстраційних дій державного реєстратора реєстраційної служби Миргородського міськрайонного управління юстиції Гринь Ж.О.

55. Відповідно до вимог Закону № 1952-IV та Порядку № 868 підставою для проведення державної реєстрації перш за все є документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Пунктом 46 Порядку № 868 визначено вичерпний перелік обов'язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і з огляду на закріплені у статтях 9 та 15 Закону № 1952-IV порядок державної реєстрації та коло повноважень державного реєстратора у ході її проведення, останній приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ "Банк Форвард" звернувся із заявою про реєстрацію права власності на майно, передане йому в іпотеку.

Матеріалами справи підтверджено, що ПАТ "Банк Форвард" не було подано усіх необхідних документів, передбачених пунктом 46 Порядку. Матеріали справи не містять завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові з доказами її надсилання.

У картці прийому заяви № 18856032 від 26.01.2015 вказаний документ також не зазначено.

Під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій представник позивача заперечував факт отримання від ПАТ "Банк Форвард" письмової вимоги про усунення порушень щодо виконання зобов'язань.

56. На підтвердження факту отримання позивачем вказаної вимоги третьою особою надано до суду копії свідоцтв від 09.01.2015 № 32 та № 33, виданих приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В.

Посилання третьої особи на вказані свідоцтва, як на доказ направлення вимог, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.

Згідно із статтею 84 Закону України "Про нотаріат" від 02.09.1993 № 3425-ХІІ нотаріус передає заяви громадян, підприємств, установ та організацій іншим громадянам, підприємствам, установам і організаціям, якщо вони не суперечать закону та не містять відомостей, що порочать честь і гідність людини. Заяви передаються поштою із зворотним повідомленням або особисто адресатам під розписку. Заяви можуть передаватися також з використанням технічних засобів.

На прохання особи, що подала заяву, їй видається свідоцтво про передачу заяви.

Пунктами 4.2. - 4.3. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Мінюсту від 22.02.2012 № 296/5, визначено, що у свідоцтві про передачу заяви викладається зміст одержаної на заяву відповіді або зазначається, що відповідь у встановлений у заяві строк не надійшла. Передача заяви та видача свідоцтва про передачу заяви є самостійними нотаріальними діями і реєструються в реєстрі нотаріальних дій під окремими номерами.

Відтак, свідоцтво нотаріуса про передачу заяви, в якій викладені вимоги, підтверджує лише факт передачі такої заяви, однак не може прирівнюватися до завіреної копії вимоги, як окремого документа.

57. Верховний Суд зауважує, що на вимогу Харківського апеляційного адміністративного суду надати належним чином завірені відомості про направлення та вручення заяв щодо усунення порушень ТОВ "ВІКОТЕК" та ПАТ "Світ Електроніки", приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. надано копії квитанцій №0101409667300, №0101409667296 від 28.11.2014 р. та рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення за формою № 119, де відправником зазначений приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Верповська О.В., а отримувачем - ТОВ "ВІКОТЕК" та ПАТ "Світ Електроніки". Адреса вручення - м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, 9, із датою доставлення (вручення) 02.12.2014 р.

Дослідивши зазначені повідомлення про вручення поштового відправлення, колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до пп. 3.1.2.2 Порядку пересилання поштових відправлень, затвердженого наказом УДППЗ "Укрпошта" від 12.05.2006 № 211 (далі Порядок № 211), про прийняте для пересилання рекомендоване поштове відправлення відправнику видається касовий чек або розрахункова квитанція.

Згідно пп. 3.5.2.3 Порядку № 211, поштові відправлення з повідомленням про вручення вручаються адресатам відповідно до вимог п. 121 Правил надання послуг поштового зв'язку.

Після вручення поштового відправлення на зворотному боці бланка повідомлення про вручення у відведених для цього місцях зазначається, коли видане поштове відправлення під розписку одержувача із зазначенням прізвища. У разі видачі поштового відправлення повнолітнім членам сім'ї зазначаються родинні зв'язки (батько, мати, син, донька тощо).

Аналогічний порядок вручення поштового відправлення встановлений п. 106 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року N 270, а саме - під час вручення фізичній особі реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом з повідомленням про вручення працівник поштового зв'язку на підставі пред'явленого одержувачем документа, що посвідчує особу, зазначає на бланку повідомлення про вручення його прізвище.

Отже, після вручення особі поштового відправлення на зворотному боці бланка повідомлення про вручення працівником поштового відділення зазначається прізвище одержувача та відмічається про особисте вручення одержувачу, а у разі видачі поштового відправлення повнолітнім членам сім'ї, вказує прізвище члена сім'ї із зазначенням ступеню родинних зв'язків (батько, мати, син, донька тощо).

Колегія суддів зауважує, що вищезазначені повідомлення УДППЗ "Укрпошта" не можуть вважатись належним доказом вручення ТОВ "ВІКОТЕК" та ПАТ "Світ Електроніки" вимог про усунення порушення, оскільки не містять прізвища Генерального директора або уповноважених осіб позивача або члену сім'ї із зазначенням родинного зв'язку.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що вказані повідомлення не підтверджують факт надсилання та отримання позивачем вищезазначеної вимоги про усунення порушення, в порядку ст. 35 Закону України "Про іпотеку".

58. Як установлено судами першої та апеляційної інстанцій, копію письмової вимоги про усунення порушень, вимогу про виконання порушеного зобов'язання, та документа, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником письмової вимоги іпотекодержателя, Банк разом із іншими документами для проведення державної реєстрації права не подав.

59. Водночас, подання ПАТ "Банк Форвард" державному реєстратору свідоцтв нотаріуса від 09.01.2015 № 32 та № 33 про передачу заяв, не звільняла від обов'язку подати завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодавцеві та боржникові.

60. Отже, державним реєстратором ДРСУ Молдовановою Г. М. не враховано відсутність повного переліку документів, необхідних для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, натомість прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №18973879 від 30.01.2015.

61. З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №18973879 від 30.01.2015 прийнято без дотримання вимог Закону № 1952-IV та Порядку № 868, без урахування усіх обставин, які мають значення для прийняття такого рішення, а відтак підлягає скасуванню.

62. Зазначені висновки узгоджуються з практикою Верховного Суду України, що викладені у постанові від 11 квітня 2017 року у справі № 822/864/15.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

63. За таких обставин, колегія суддів доходить висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки судів щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Банк Форвард» залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2015 року- без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.В.Коваленко

Судді: Я.О.Берназюк

О.П.Стародуб