Історія справи

Ухвала КАС ВП від 13.06.2019 року у справі №826/7343/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 жовтня 2019 року

Київ

справа №826/7343/18

адміністративне провадження №К/9901/15825/19

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:

суддя-доповідач Гусак М. Б.,

судді Гімон М. М., Усенко Є. А.,

за участю:

секретаря судового засідання Хом'яка О. А.,

представника позивача - Дяків Г. М.,

представників відповідача - Норця В. М., Брижаченка С. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 січня 2019 року (суддя Катющенко В. П. ) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2019 року (судді Степанюк А.

Г., Епель О. В., Шурко О. І.) у справі № 826/7343/18 за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИЛА:

У травні 2018 року Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" (далі - ПАТ "Укрнафта") звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30 січня 2018 року № 0000824106 про застосування ~money0~ штрафу за несвоєчасну сплату зобов'язань з податку на прибуток.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що відповідач безпідставно нарахував штрафні санкції внаслідок самостійного зарахування сплачених останнім коштів у рахунок погашення податкового боргу попередніх періодів; сплата і погашення податкового боргу є різними за визначенням у Податковому кодексі України (далі - ПК України) поняттями, у зв'язку з чим зарахування контролюючим органом коштів платника податків у рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення не є сплатою грошового зобов'язання платником податків, відповідно, не є підставою для застосування до платника податків фінансової відповідальності у формі штрафу на підставі ПК України; ПАТ "Укрнафта" за 2015 рік задекларувало від'ємне значення у зобов'язаннях з податку на прибуток, відтак, податкового боргу за вказаний період у позивача не існувало, що виключає можливість нарахування штрафних санкцій; не зважаючи на наявність у ПАТ "Укрнафта" непогашеного податкового боргу з податку на прибуток з основного зобов'язання, відповідач першочергово спрямовував сплачені позивачем кошти на погашення пені, що свідчить про порушення правил черговості погашення податкового боргу, встановлених пунктом 131.2 статті 131 ПК України.

Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 17 січня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2019 року, у задоволенні позову відмовив.

При цьому суди виходили з того, що наявність у позивача податкового боргу, у тому числі за 2015 рік, підтверджується матеріалами справи; сплата або погашення податкового боргу, будучи способами його зменшення, не впливає на правильність висновку про прострочення; зарахування коштів здійснювалося відповідно до вимог пункту 131.2 статті 131 ПК України із дотриманням порядку черговості.

Не погодившись із ухваленими у справі судовими рішеннями, ПАТ "Укрнафта" подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права цими судами при розгляді справи, просить скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалені у справі судові рішення - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши наведені в касаційній скарзі доводи, перевіривши обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, колегія суддів дійшла висновків, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до частин 1 -3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до абзацу першого пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пункту 57.1 статті 57 ПК України для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених пункту 57.1 статті 57 ПК України.

За правилами пункту 87.9 статті 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до пункту 87.9 статті 87 ПК України або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Суди встановили, що у січні 2018 року контролюючим органом проведено камеральну перевірку ПАТ "Укрнафта" з питань своєчасності сплати до бюджету узгоджених податкових зобов'язань за податковими деклараціями з податку на прибуток підприємства за звітний період - 2014 рік, 2015 рік, І квартал 2016 року. Під час перевірки контролюючим органом виявлено порушення позивачем пункту 57.1 статті 57 ПК України внаслідок несвоєчасної сплати самостійно визначених грошових зобов'язань за результатами декларування податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств за податковими деклараціями за 2014 рік, 2015 рік та І квартал 2016 року. Результати перевірки зафіксовано в акті від 5 січня 2018 року №7/28-10-41-06/00135390, на підставі висновків якого прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Ш" від ЗО січня 2018 року № 0000824106 про застосування до позивача ~money1~ штрафних санкцій за затримку на 528-637 календарних днів сплати ~money2~ податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств.

Підставою для прийняття оскаржуваного рішення є висновок контролюючого органу про несвоєчасну сплату ПАТ "Укрнафта" грошових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств, визначених у деклараціях за 2014 рік, 2015 рік, та І квартал 2016 року.

При цьому, кошти, спрямовані позивачем на сплату податку на прибуток приватних підприємств за 2017 рік, сплачені ним у серпні - листопаді 2017 року, контролюючий орган направив у рахунок погашення податкового боргу та нарахував штрафні санкції за затримку сплати податкового зобов'язання.

Ураховуючи наведене, суди дійшли висновку, що оскільки факт несвоєчасної сплати узгоджених податкових зобов'язань підтверджується матеріалами справи, проведення зарахувань контролюючим органом у рахунок минулих платежів здійснено правомірно, а застосування передбачених статтею 126 ПК України санкцій здійснюється незалежно від способу сплати податкового боргу, то оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним.

За правилами пункту 126.1 статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пункту 126.1 статті 126 ПК України, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Ураховуючи наведене, Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що дії контролюючого органу щодо зарахування коштів, направлених платником на сплату поточних податкових зобов'язань, на погашення податкового боргу та нарахування штрафних санкцій, виходячи з дати такого погашення, є правомірними.

У касаційній скарзі позивач посилається на те, що дані інтегрованої картки платника не можуть вважатися доказом наявності у нього податкового боргу, який може бути підтверджений первинними документами.

Відповідно до вимог ПК України, з метою реалізації ПК України, підпункту 5 пункту 4 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 375, та з метою удосконалення оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджету та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, наказом Міністерства фінансів України від 7 квітня 2016 року № 422 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 травня 2016 року за № 751/28881) затверджено Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Порядок).

Цей Порядок визначає організацію діяльності з ведення органами Державної фіскальної служби України (далі - ДФС) оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (пункт 1 Розділу І цього Порядку).

З метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються Інтегровані картки платника (далі - ІКП) за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу (пункт 1 глави 1 Розділу II Порядку).

З метою забезпечення контролю за коректністю відображення інформації в інформаційній системі органів ДФС при відкритті/закритті ІКП підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень, проводиться щоденний контроль шляхом формування реєстрів перевірки записів (пункт 1 глава 2 Розділу II Порядку).

Для забезпечення контролю за повнотою та своєчасністю розрахунків платників органи ДФС проводять оперативний облік надходжень за податками, зборами на підставі документів, визначених порядком взаємодії органів ДФС та органів Казначейства у процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями (пункт 1 глави 1 розділу III Порядку).

За правилами пункту 1 глави 1 Розділу IV Порядку первинні показники, що відображаються в підсистемі, яка забезпечує обробку податкової звітності та платежів, є показниками форм податкової звітності та звітності з єдиного внеску, затверджених у встановленому порядку. На підставі таких алгоритмів, що затверджені окремим організаційно-розпорядчим актом ДФС, в інформаційній системі органів ДФС здійснюються процедури: приймання та реєстрації Звітних документів; проведення арифметичного та логічного контролю Звітних документів; відображення (рознесення) даних первинних показників Звітних документів в ІКП.

За змістом пункту 1 глави 2 Розділу IV Порядку звітні документи подаються платником.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що ІКП формується на підставі поданих платником даних звітних документів (первинних показників, що містяться у первинних документах), тому твердження скаржника про неправомірне використання даних ІКП контролюючим органом є безпідставним.

Посилання скаржника на порушення порядку погашення податкового боргу з податку на прибуток, передбаченого пунктом 131.2 статті 131 ПК України, Колегія суддів вважає помилковим, виходячи з наступного.

За правилами зазначеного пункту при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок погашення пені. Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.

За змістом пункту 87.9 статті 87ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

У пункті 2 глави 1 Розділу VI Порядку визначено, що у разі наявності у платника податкового боргу (заборгованості зі сплати єдиного внеску) кошти, що надходять від такого платника або в результаті здійснених щодо стягнення податкового боргу, простроченої заборгованості органами ДФС (Державної виконавчої служби України, органами Казначейства) заходів, зараховуються в рахунок погашення податкового боргу (заборгованості зі сплати єдиного внеску) згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником: у першу чергу кошти зараховуються в рахунок погашення основної суми боргу, далі - в рахунок погашення штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих на такий борг, в останню чергу - в рахунок погашення пені, нарахованої на такий борг. У разі погашення податкового боргу (заборгованості зі сплати єдиного внеску) у спосіб, інший ніж надходження коштів, таке погашення здійснюється згідно з черговістю його виникнення: в першу чергу кошти зараховуються в рахунок погашення основної суми боргу, далі - в рахунок погашення штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих на такий борг, в останню чергу - в рахунок погашення пені, нарахованої на такий борг.

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений пунктом 131.2 статті 131 ПК України строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному пунктом 131.2 статті 131 ПК України (пункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

На думку Колегії суддів, наведений у зазначених нормах алгоритм погашення податкового боргу (у першу чергу кошти зараховуються в рахунок погашення основної суми боргу, далі - в рахунок погашення штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих на такий борг, в останню чергу - в рахунок погашення пені, нарахованої на такий борг) діє в межах погашення (стягнення) конкретного податкового боргу (який складається із суми узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений пункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України строк, та непогашеної пені) та з урахуванням черговості виникнення кожного наступного податкового боргу.

Доводи скаржника щодо недослідження судами правомірності нарахування відповідачем пені, обставин зарахування відповідачем від'ємного значення грошових зобов'язань з податку на прибуток за 2015 рік у рахунок погашення податкового боргу з цього податку за 2014 рік; обставин проведення відповідачем декількох перевірок з тих самих питань; посилання позивача на невідповідність платежів, наведених в акті перевірки, а також неврахування положень статті 126 та пункту 11 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" ПК України, Колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони спростовуються матеріалами справи та встановленими судами обставинами.

Ураховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для скасування оскаржуваного повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з пункту 1 частини 1 статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" залишити без задоволення.

2. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2019 року та рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови виготовлено 23 жовтня 2019 року.

Суддя-доповідач М. Б. Гусак

Судді: М. М. Гімон

Є. А. Усенко