Історія справи

Ухвала КАС ВП від 01.03.2018 року у справі №822/214/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 жовтня 2019 року

Київ

справа №822/214/16

провадження №К/9901/29849/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.,

розглянув у письмовому провадженні в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Фінансово-економічного управління командування сухопутних військ Збройних Сил України Міністерства оборони України, Військової частини польової пошти В4673 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Дем'янова Юрія Миколайовича адвоката позивача ОСОБА_1 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду, прийняту 15 березня 2016 року у складі колегії суддів: головуючого судді - Лабань Г. В., суддів:

Данилюк У. Т., Ніколайчука М. Є., та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду, постановлену 21 грудня 2016 року у складі колегії суддів: головуючого судді - Білоуса О. В., суддів: Курка О. П., Совгири Д. І.,

І. Суть спору

1. В лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України (надалі - Міноборони), Фінансово-економічного управління командування сухопутних військ Збройних Сил України Міністерства оборони України, Військової частини польової пошти В4673 (надалі - В/ч ПП В4673), в якому просив:

1.1. визнати протиправною бездіяльність командування В/ч ПП В4673, що виразилась у не включенні його до наказу на виплату додаткової винагороди за безпосередню участь у бойових діях за період з 03 лютого 2015 року по 18 лютого 2015 року, які відбувались в передмісті міста Дебальцеве Донецької області, а також у не направленні на адресу Міноборони, Фінансово-економічного управління командування сухопутних військ Збройних Сил України Міністерства оборони України відомостей щодо вказаного наказу для нарахування та здійснення виплати винагороди військовослужбовцю ОСОБА_1;

1.2. зобов'язати В/ч ПП В4673 видати наказ на виплату додаткової винагороди за безпосередню участь у бойових діях за період з 03 лютого 2015 року по 18 лютого 2015 року у передмісті міста Дебальцево Донецької області;

1.3. зобов'язати Міноборони, Фінансово-економічне управління командування сухопутних військ Збройних сил України Міністерства оборони України, В/ч ПП В4673 здійснити нарахування та виплату винагороди за безпосередню участь в бойових діях за весь період такої участі з 03 лютого 2015 року по 18 лютого 2015 року відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України № 24 від 31 січня 2015 року та Наказу Міноборони № 49 від 02 лютого 2015 року.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він, будучи військовослужбовцем В/ч ПП В4673 у званні молодшого офіцера, 06 жовтня 2014 року залучений до участі в антитерористичній операції на території Луганської та Донецької областей.

3. В період з 03 лютого 2015 року по 18 лютого 2015 року брав безпосередню участь у бойових діях в районі міста Дебальцево. Позивач зазначив, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 січня 2015 року № 24 "Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій" (надалі - Постанова № 24) та Порядку та умов виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та резервістам, механізм підтвердження виконання окремих завдань під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, затвердженого наказом Міноборони від 2 лютого 2015 року № 49 "Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій" (надалі - Порядок № 49) він має право на отримання винагороди за безпосередню участь в бойових діях з 03 лютого 2015 року по 18 лютого 2015 року в розмірі ~money0~ (без відрахування податків та зборів, встановлених законодавством), яку йому не виплатили, у зв'язку з чим він звернувся з цим позовом до суду.

4. Міноборони позовні вимоги не визнало, вказавши на їх безпідставність.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

5. Позивач є військовослужбовцем В/ч ПП В4673 в званні молодший сержант та приймав участь в антитерористичній операції в Донецькій та Луганській областях.

6. В зоні АТО позивач виконував бойові завдання на опорному пункті "КОМУНА" В/ч ПП В4673. Однак, командуванням В/ч ПП В4673 участь позивача у бойових зіткненнях з противником у період часу з 03 лютого 2015 року по 18 лютого 2015 року, ані підтверджено, ані спростовано. В/ч ПП В4673 документи для підтвердження його участі в бойових діях не видавалися та, відповідно, до штабу АТО не подавалися.

7. З огляду на зазначені обставини, суди дійшли висновку про те, що Міноборони не мав законних підстав для нарахування та здійснення виплати позивачу додаткової винагороди за безпосередню участь у бойових діях.

8. Крім того, суди попередніх інстанцій посилалися на невиконання позивачем обов'язку щодо доказування тих обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

9. Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

10. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, позицію якого підтримав апеляційний суд, виходив із недоведеності позивачем обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

11. Вказував, що відповідачами також не надано доказів у підтвердження існування передбачених пунктом 2 розділу 3 Порядку № 49 документів, на підставі яких визначається безпосередня участь позивача в лютому 2015 року у бойових діях.

IV. Касаційне оскарження

12. У касаційній скарзі адвокат позивача Дем'янов Ю. М., посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

13. В мотивування касаційної скарги вказує, що позивача в період часу з 03 лютого 2015 року по 18 лютого 2015 року тимчасово прикомандировано до В/ч ПП В4673, де він протягом зазначеного терміну приймав безпосередню участь у бойових діях у передмісті Дебальцевого. До моменту виводу військовослужбовців Збройних Сил України з "дебальцівського котла" він разом з іншими підрозділами в оточенні незаконних військових формувань т. з. "ДНР" здійснював постійну оборону рубежів згідно поставлених задач командування В/ч ПП В4673, як водій-гранатометник здійснював евакуацію бойової техніки із поля бою під час безпосередньої вогневої атаки з боку противника.

14. Зазначив, що внаслідок допущеної бездіяльності позивачу неправомірно не нарахованого та, відповідно, не виплачено додаткову винагороду за участь у бойових діях за 13 днів у період з 03 лютого 2015 року по 18 лютого 2015 року.

15. Вказав, що під час судового розгляду судами порушено вимоги статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) в частині покладення обов'язку щодо доказування на позивача.

16. Також адвокат Дем'янов Ю. М. зазначив, що судами при вирішенні справи по суті помилково застосовано положення пункту 2 частини другої розділу 3 Порядку № 49 в редакції зі змінами, внесеними згідно наказу Міністерства оборони України № 543 від 08.10.2015 року.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

17. Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

18. За правилами пункту 2 Постанови № 24 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та резервістам виплачуються додаткові винагороди за виконання окремих завдань під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду.

19. Відповідно до пункту 2 Додатку 2 до Постанови № 24 додаткова винагорода за безпосередню участь в бойових діях (виплачується особі після видання бойового наказу) в розмірі ~money1~ на добу.

20. Пунктами 1,2,4,5 розділу 2 Порядку № 49 визначено, що за безпосередню участь у бойових діях після видання бойового наказу військовослужбовцям військових частин виплачується додаткова винагорода в розмірі ~money2~ за кожну добу такої участі.

Безпосередня участь у бойових діях визначається в разі:

виконання військовою частиною бойових завдань в умовах безпосереднього зіткнення (взаємного вогневого контакту) з противником;

виконання завдань ракетними військами та артилерією з вогневого ураження противника;

ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки на території противника (території між позиціями військ противника та своїх військ) або в умовах безпосереднього зіткнення (взаємного вогневого контакту) з противником;

контррозвідувального забезпечення військових формувань та правоохоронних органів у районі АТО в умовах безпосереднього зіткнення (взаємного вогневого контакту) з противником.

Також додаткова винагорода за безпосередню участь у бойових діях виплачується за ті дні, коли військовослужбовці у районі ведення бойових дій (районі АТО) беруть участь у:

здійсненні польотів у зоні ураження зенітними ракетними комплексами (зенітно-артилерійськими комплексами) противника ближньої дії (до 10 км) в умовах: використання в польоті озброєння та обладнання повітряного судна для ураження наземних (морських), повітряних цілей або вирішення інших бойових і спеціальних завдань (коригування вогню артилерії з вертольотів, цілеспрямування, наведення пошуково-рятувальних сил і засобів, рятування (евакуація) особового складу, виконання протичовнових завдань, десантування, ведення повітряної і радіаційної розвідок, фотографування, застосування засобів радіоелектронної боротьби, перевезення військ, бойової техніки і вантажів, визначення умов десантування, забезпечення управління військами та ретрансляції);

веденні повітряного, морського бою.

Безпосередня участь у бойових діях визначається на підставі:

бойового наказу (бойового розпорядження) командира військової частини;

журналу бойових дій (журналу ведення оперативної обстановки), книги служби нарядів;

книги прикордонної служби підрозділу охорони державного кордону;

рапорту (донесення) командира підрозділу про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з числа доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях. До рапорту долучаються підписані командиром військової частини (начальником штабу сектору, командиром підрозділу) списки особового складу конкретних підрозділів, які брали безпосередню участь у бойових діях, із зазначенням посади, військового звання, прізвища та ініціалів, строку участі кожного військовослужбовця, який брав безпосередню участь у бойових діях. Кожен аркуш списків завіряється підписом командира військової частини (начальника штабу сектору, командира підрозділу безпосереднього підпорядкування) та гербовою печаткою;

бойового донесення (підсумкового, термінового та позатермінового).

Документи про безпосередню участь у бойових діях подаються командирами військових частин за підпорядкованістю до органу військового управління (штабу АТО).

Орган військового управління (штаб АТО) розглядає документи, зазначені в пункті 2 цієї глави, та видає розпорядчий документ (наказ) щодо підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях із зазначенням кожного військовослужбовця та конкретних днів його участі у бойових діях, за які передбачено отримання додаткової винагороди.

На підставі отриманого розпорядчого документа (наказу) органу військового управління (штабу АТО) щодо підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях військовою частиною за місцем проходження служби військовослужбовця (на час участі в бойових діях) видається наказ про виплату додаткової винагороди.

VI. Висновок Верховного Суду

21. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди посилалися на відсутність документів, на підставі яких, відповідно до пункту 2 підрозділу 2 розділу ІІІ Порядку № 49, можливо встановити безпосередню участь позивача у бойових діях у період з 03 по 18 лютого 2015 року в районі м. Дебальцево.

22. Однак, з огляду на встановлені в цій справі обставини, відсутність таких документів не заперечує того, що позивач брав безпосередню участь у бойових діях у складі сил сектору "С" на території Донецької і Луганської областей, зокрема, у період з 03 по 18 лютого 2015 року поблизу м. Дебальцево.

23. Як відомо, у цей період відбулася одна із найтрагічніших подій за час збройного конфлікту на сході України, відома під назвою "Дебальцівський котел".

24. Якщо особовий склад В/ч ПП В4673, з огляду на дислокацію опорних пунктів цієї частини і поставлених перед нею завдань, брав участь у бойових діях та виконанні бойових завдань в м. Дебальцево, суди мали б з'ясувати чи міг позивач, якщо його відрядили до В/ч ПП В4673 і він дійсно прибув у її розпорядження, не бути задіяним у цій операції, а відтак, які причини його відсутності у списках особового складу цієї військової частини.

25. В матеріалах справи містяться, зокрема, довідка № 676 від 29 лютого 2016 року, видана В/ч ПП В4673, про безпосередню участь позивача в період з 10 січня 2015 року по 24 лютого 2015 року в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції сектор "С" та довідка № 835 від 10 березня 2016 року, видана тим самим органом, про те, що позивач у період з 01 по 19 лютого 2015 року виконував завдання за призначенням на посаді водія-гранатометника ремонтної роти батальйону матеріально-технічного забезпечення військової частини польова пошта В4673 (до інших частин не був прикомандирований).

26. Судом апеляційної інстанції з метою з'ясування обставин справи вживалися заходи щодо отримання додаткових доказів шляхом постановлення 07 червня 2016 року ухвали про направлення судового доручення Закарпатському окружному адміністративному суду провести процесуальні дії, які полягають в дослідженні доказів (витребуванні у В/ч ПП В4673 документів, передбачених пунктом 2 частини 2 розділу 3 Наказу Міністерства оборони України № 49 від 02 лютого 2015 року: бойових наказів (бойових розпоряджень) командирів В/ч ПП В4673 про безпосередню участь військової частини у заходах, передбачених пунктом 1 частини 2 розділу 3 Наказу № 49 від 02 лютого 2015 року; наказів командира В/ч ПП (по стройовій частині); журналів бойових дій (журналів ведення оперативної обстановки), книг служби нарядів; бойових донесень (підсумкових, термінових та позатермінових), які підтверджують участь позивача у бойових діях в передмісті м. Дебальцево Донецької області в період часу з 03 лютого 2015 року по 18 лютого 2015 року), а також провести допит в судовому засіданні представника В/ч ПП В4673 щодо обставин проходження позивачем військової служби, його безпосередньої участі в бойових діях під м. Дебальцево, які відбувались в період з 03 лютого 2015 року по 18 лютого 2015 року у складі В/ч ПП В4673.

27. Проте, вказане судове доручення повернулося до суду без виконання. Разом з тим, неотримання запитуваних судом документів, протоколу допиту в якості свідка представника В/ ч ПП В4673 не є достатньою підставою стверджувати про факт неучасті позивача в лютому 2015 року безпосередньо у бойових діях.

28. На думку колегії суддів, відсутність інших доказів, зокрема, наказів керівника сектору "С" по особовому складу, за якими позивач залучений до виконання бойових завдань в АТО на території Донецької і Луганської областей, не може розцінюватися як достатнє свідчення того, що останній не брав безпосередньої участі у бойових діях в період часу з 03 лютого 2015 року по 18 лютого 2015 року. Суди не дослідили усіх наявних в цій справі доказів та не надали їм належної оцінки в сукупності і взаємозв'язку, у зв'язку з чим дійшли до поспішного висновку про безпідставність позовних вимог.

29. Колегія суддів також звертає увагу, що причиною того, що позивачу не виплатили додаткову винагороду, є не стільки те, що відсутні документи, на підставі яких визначається безпосередня участь у бойових діях (хоча такі повинні бути), скільки невизнання, зокрема, В/ч ПП В4673 самого факту безпосередньої участі позивача у бойових діях в м. Дебальцево у лютому 2015 року (за виключенням 2 днів: 07 лютого та 18 лютого 2015 року) у складі особового складу цієї військової частини.

30. Згідно з частиною 2 статті 353 КАС підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

31. Згідно з частинами 4 , 5 статті 353 КАС справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

32. Висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

33. З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що постановлені в цій справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

постановив:

1. Касаційну скаргу Дем'янова Юрія Миколайовича адвоката позивача ОСОБА_1 - задовольнити.

2. Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 березня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді В. М. Бевзенко

Н. А. Данилевич