Історія справи

Ухвала КАС ВП від 10.10.2019 року у справі №820/2429/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 жовтня 2019 року

Київ

справа №820/2429/16

адміністративне провадження №К/9901/11085/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н. А.,

суддів - Бевзенка В. М., Уханенка С. А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2016 року (головуючий суддя - Шевцова Н. В., судді - Мінаєва О. М., Макаренко Я. М. )

у справі № 820/2429/16

за позовом ОСОБА_1

до Апеляційного суду Харківської області

треті особи: Державна судова адміністрація України, Державна казначейська служба України

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

встановив:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ.

Короткий зміст позовних вимог

В квітні 2016 року ОСОБА_1 (далі - скаржник) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Апеляційного суду Харківської області (далі - відповідач), треті особи: Державна судова адміністрація України (далі - третя особа 1), Державна казначейська служба України (далі - третя особа 2) в якому просив:

- визнати відмову у розрахунку та виплаті позивачу вихідної допомоги при виході у відставку неправомірною, а право позивача - порушеним;

- зобов'язати Апеляційний суд Харківської області нарахувати та виплатити позивачу вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15 червня 2016 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Апеляційного суду Харківської області, треті особи: Державна судова адміністрація України, Державна казначейська служба України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено.

Зобов'язано Апеляційний суд Харківської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі десяти місячних заробітних плат, нарахованих за останньою посадою у відповідності до частини 1 ст. 136 Закону України від 7 липня 2010 р. № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції чинній до
1.04.2014 р. ).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що належне матеріальне та соціальне забезпечення суддів, в тому числі й виплата вихідної допомоги у зв'язку з виходом у відставку, забезпечення гідного статусу життєвого рівня суддів є обов'язком держави, оскільки суддя, відповідно до ст.127 Конституції України та ст.53 Закону №2453, обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Таким чином, оскільки право на відставку позивач реалізував до набрання чинності Законом №1166, яким було виключено ст.136 Закону №2453, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову позивача та зобов'язання відповідача, відповідно до ст.136 Закону №2453 в редакції чинній на грудень 2013 року, вчинити дії щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2016 року апеляційні скарги Державної судової адміністрації України та Апеляційного суду Харківської області задоволено.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.06.2016р. по справі № 820/2429/16 скасовано.

Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 до Апеляційного суду Харківської області, треті особи - Державна судова адміністрація України, Державна казначейська служба України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що враховуючи, що на момент реалізації позивачем права на відставку норма Закону України "Про судоустрій і статус суддів", яка передбачала виплату вихідної допомоги суддям, які вийшли у відставку втратила чинність, підстави для виплати ОСОБА_1 вихідної допомоги відсутні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

08 серпня 2016 року Вищим адміністративним судом України отримано касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2016 року.

В касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2016 року та залишити в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15 червня 2016 року.

В обґрунтування поданої касаційної скарги ОСОБА_1 вказує на те, що судом апеляційної інстанції фактично не розмежовано поняття уже набутого ним права на відставку і отримання вихідної допомоги (яке за приписами ст. 22, ч.2, 3 Конституції України не могло бути скасовано) і реалізацію цього права. При цьому, не взято до уваги, що набуте позивачем право на відставку з отриманням вихідної допомоги скаржник міг реалізувати у будь - який час до досягнення конституційного строку перебування на посаді судді (65 років), встановленого ч. 5 ст. 126 Конституції України.

31 жовтня 2016 року судом касаційної інстанції було отримано заперечення Державної судової адміністрації України, в якому зазначено, що визначальною умовою для отримання суддею вихідної допомоги був вихід у відставку, а не факт подання заяви про відставку. Тому до спірних правовідносин слід застосувати положення нормативно - правових актів, що діяли на час прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення позивача.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 вересня 2016 року за даною касаційною скаргою відкрито касаційне провадження.

Ухвалою Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 прийнято до провадження та призначено до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ОСОБА_1 є суддею у відставці. В період роботи на посаді судді Апеляційного суду Харківської області Постановою Верховної Ради України № 570-IV від 20 лютого 2003 р. обраний суддею безстроково.

23 грудня 2014 року, до досягнення віку 65 років і за наявності стажу роботи на посаді судді 26 років 1 місяць 14 днів, він звернувся до Вищої ради юстиції і Верховної Ради України із заявами про відставку.

Постановою Верховної Ради України від 16.07.2015 року №634-VІІІ він був звільнений у відставку, а наказом голови Апеляційного суду Харківської області № 04-03/76-ОС від 05 серпня 2015 року, у відповідності до п. 9 частини 5 ст.126 Конституції України, ст. 38 КЗпП України був відрахований зі штату Апеляційного суду Харківської області.

Так як в наказі голови Апеляційного суду від 05.08.2015 р. не було вказано про виплату належної йому вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат, 25 березня 2016 р. він звернувся до відповідача із заявою про нарахування і виплату зазначеної вихідної допомоги згідно ч.1 ст. 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року № 2453-VI.

Листом відповідача за № 03-54/119 від 29.03.2016 р. у нарахуванні та виплаті вихідної допомоги позивачу було відмовлено з посиланням на втрату чинності ст. 136 Закону № 2453 згідно із Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від
27.03.2014 року №1166-VII і на відсутність відповідного фінансування в межах бюджетних асигнувань у 2016 році.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ

Частина 2 статті 19 Конституції України, в редакції на час прийняття Верховною Радою України постанови №634-VІІІ: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина 1 статті 58 Конституції України в редакції на час прийняття Верховною Радою України постанови №634-VІІІ: закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Пункт 9 частини 5 статті 126 Конституції України в редакції на час прийняття Верховною Радою України постанови №634-VІІІ: суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив у разі подання суддею заяви про відставку або звільнення з посади за власним бажанням.

Частина 1 статті 120 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від
07.07.2010 №2453-VI (далі - ~law19~), в редакції на час прийняття Верховною Радою України постанови № 1515-VIII: суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до ~law20~, має право подати заяву про відставку.

~law21~, в редакції на час прийняття Верховною Радою України постанови №634-VІІІ: заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади.

Суддя здійснює свої повноваження до прийняття рішення про його звільнення.

~law22~, в редакції на час прийняття Верховною Радою України постанови №634-VІІІ: питання про звільнення з посади судді, обраного безстроково, розглядається на пленарному засіданні Верховної Ради України без висновку комітетів Верховної Ради України та будь-яких перевірок.

Повноваження судді припиняються з дня прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення з посади судді.

~law23~, в редакції до 01.04.2014: судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Підпункт 1 пункт 28 розділу 2 Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року № 1166-VII (далі-Закон № 1166-VII): у Законі України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., № 41-45, ст. 529 із наступними змінами): статтю 136 виключити.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

Аналіз вищенаведеної норми Конституції України, із застосуванням Рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, дає розуміння про дію нормативно - правового акта в часі як момент початку набрання цим актом чинності та припинення - як момент втрати ним чинності. Тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно - правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Тому до спірних правовідносин слід застосовувати положення нормативно - правових актів, які діяли на час прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення скаржника з посади судді.

Крім того, Суд зауважує, що ОСОБА_1 звільнено з посади судді 16 липня 2015 року, тобто у той час, коли право на вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, передбачене ~law26~ не існувало, оскільки дана норма виключена положенням ~law27~.

Щодо доводів скаржника про віднесення Конституційним Судом України (рішення від 19 листопада 2013 року № 10-рп/2013) вихідної допомоги до конституційних гарантій незалежності суддів та її неспіврозмірність з такими конституційними гарантіями незалежності суддів як суддівська винагорода чи довічне грошове утримання, Суд зазначає наступне. Дані доводи є необґрунтованими та спростовуються приписами абзацу 6 п. 3.2 того ж таки Рішення Конституційного Суду України, згідно з якими, Конституційний Суд України зазначив, що "".

З огляду на викладене, Суд вважає, що рішенням суду апеляційної інстанції обґрунтовано відмовлено в задоволенні вимог скаржника. Позаяк підстави для виплати вихідної допомоги скаржнику, станом на дату його виходу у відставку - 16 липня 2015 року, що є датою прийняття Верховною Радою України постанови №634-VІІІ відсутні.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції вважає викладені в касаційній скарзі доводи ОСОБА_1 безпідставними та правомірно спростованими судом апеляційної інстанції, а висновки останнього - правильними, обґрунтованими, та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, з огляду на що і підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

Керуючись статтями 341, 343, п.1ч.1. ст.349,ст. 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.

Головуючий суддя Н. А. Данилевич

Судді В. М. Бевзенко

С. А. Уханенко