Історія справи

Ухвала КАС ВП від 09.07.2019 року у справі №520/10111/18

ф

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 жовтня 2019 року

Київ

справа №520/10111/18

адміністративне провадження №К/9901/18593/19

ВВерховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Блажівської Н. Є.,

суддів: Білоуса О. В., Желтобрюх І. Л.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної фіскальної служби України

на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29 січня 2019 року (головуючий суддя Супрун Ю. О.)

та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2019 року (головуючий суддя: Катунов В. В., судді: Ральченко І. М., Бершов Г. Є)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАРІУМ ЮКРЄЙН" до Державної фіскальної служби України

про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації,

ВСТАНОВИВ:

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПЛАРІУМ ЮКРЄЙН" (надалі також - ТОВ "ПЛАРІУМ ЮКРЄЙН", позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України (надалі також - ДФС України, відповідач), в якому просило визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію від 26 жовтня 2018 року за № 4606/6/99-99-15-02-02-15/ІПК.

Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначило, що податкова консультація суперечить нормам податкового законодавства та не містить відповіді на перше запитання, поставлене у зверненні про надання індивідуальної податкової консультації, що є порушеннями вимог пункту 52.3 статті 52 Податкового кодексу України.

Крім того, зазначив що чинне податкове законодавство не містить вимог щодо надання первинних документів до податкового органу з метою отримання індивідуальної податкової консультації.

1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29 січня 2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2019 року, адміністративний позов задоволено в повному обсязі. Визнано протиправною та скасовано індивідуальну податкову консультацію Державної фіскальної служби України від 26 жовтня 2018 року за № 4606/6/99-99-15-02-02-15/ІПК.

Ухвалюючи судові рішення, суди першої та апеляційної інстанцій погодилися із позицією позивача та зазначили про те, що відповідач, надаючи спірну податкову консультацію, незважаючи на чітке окреслення обставин позивачем, не надав платнику податків практичної допомоги у застосування норм Податкового кодексу України.

1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення судів та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У відзиві на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін. Вказує, що судами при ухваленні оскаржуваних рішень не допущено порушень норм матеріального та процесуального права.

2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що листом від 25 вересня 2018 року № 2018/09/25-3 ТОВ "ПЛАРІУМ ЮКРЄЙН" направило до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби звернення про надання індивідуальної податкової консультації.

За змістом вказаного звернення у позивача виникла необхідність отримання індивідуальної податкової консультації, оскількит у своїй господарській діяльності він використовує:

1) службовий легковий автомобіль марки HYUNDAI, моделі ELANTRA, що належить Товариству на праві приватної власності та закріплений за кур'єром Товариства, до обов'язків якого належить доставка ділових паперів, пакетів, листів, договорів та будь-якої іншої кореспонденції за призначенням, а також одержання їх і доставка від інших підприємств, установ та організацій тощо;

2) службовий автомобіль фургон - С марки MERCEDES-BENZ моделі 1523,2001 року випуску, що належить Товариству на праві приватної власності та закріплений за головним інженером Товариства, призначений для зберігання та перевезення дизель-генератора FG WILSON Р550Е1;

3) дизель-генератор FG WILSON Р550Е1, що належить Товариству на праві приватної власності та який Товариство використовує як аварійне джерело електропостачання на випадок припинення подачі електроенергії, відповідальним за його експлуатацію призначений головний інженер Товариства.

Позивач несе витрати на придбання палива та мастильних матеріалів для службових транспортних засобів та дизель-генератора".

З метою обґрунтування, в чому саме полягає практична необхідність отримання податкової консультації, ТОВ "ПЛАРІУМ ЮКРЄЙН" у звернені про надання індивідуальної консультації зазначало, зокрема, що:

"Нормування витрат на паливо та мастильні матеріали регулюється, зокрема, Нормами витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, які затверджено Наказом Міністерства транспорту України від 10 лютого1998 року N 43 (надалі за текстом іменуються "Норми витрат"). Державну реєстрацію вказаного документа як нормативно-правового акта Міністерством юстиції України не проведено. Норми витрат не є нормативно-правовим актом та не підлягають застосуванню Товариством з обмеженою відповідальністю "ПЛАРІУМ ЮКРЄЙН".

Відповідно до Висновку ДП "ДЕРЖАВТОТРАНСНДІПРОЕКТ" від 1 квітня 2015 року № 1/22016 тимчасова базова лінійна форма витрат палива для автомобіля HYUNDAI ELANTRA становила 7.0 л бензину на 100 км.

Фактичне використання транспортного засобу свідчить про те, що зазначена норма витрат палива на 100 км абсолютно не відповідає дійсності, а витрати значно перевищують вказану норму у міському циклі використання.

Товариством розроблено та затверджено наказом директора Товариства локальний нормативний акт - Положення про порядок експлуатації транспортних засобів ТОВ "ПЛАРІУМ ЮКРЄЙН" (надалі за текстом іменується "Положення").

Так, зокрема, Товариством була створена спеціальна тимчасова комісія з метою проведення контрольних замірів витрат палива. Зазначена комісія провела три окремі вимірювальні заходи, що полягали у визначенні об'єму палива, спожитого транспортним засобом HYUNDAI ELANTRA на 100 км пробігу у міському циклі використання з урахуванням його технічних характеристик, показів одометра, кількості заправленого пального та температури навколишнього середовища. На підставі Акту контрольного заміру було встановлено середню норму витрат палива на 100 км пробігу, яка становила 10,27 л на 100 км, а для міського руху (надбавка 15%)- 11,81 л на 100 км.

Крім транспортних засобів HYUNDAI ELANTRA та MERCEDES-BENZ, Товариство забезпечує паливно-мастильними матеріалами роботу дизель-генератора FG WILSON Р550Е1. Норма витрати дизельного палива, що споживається дизель-генератором на 1 кВт потужності за годину, передбачена його технічним документом (паспортом), становить 0,35 л на 1 кВт та застосовується Товариством з урахуванням фактичного часу його роботи.

Як наслідок, списання палива здійснюється щомісячно за фактом його споживання:

- транспортними засобами HYUNDAI ELANTRA та MERCEDES-BENZ - з урахуванням норм споживання пального, встановлених наказом директора Товариства, із застосуванням встановлених коригуючих коефіцієнтів на підставі акту контрольного заміру;

- дизель-генератором FG WILSON Р550El - з урахуванням часу його роботи та потужності споживання електроенергії Товариством.

Таким чином, на думку позивача, логічно стверджувати, що звіт про витрати пального та службова записка, які щомісячно складаються працівниками, відповідальними за експлуатацію та/або технічне обслуговування транспортних засобів HYUNDAI ELANTRA та MERCEDES-BENZ, а також дизель-генератора FG WILSON Р550Е1, та затверджуються директором Товариства, є первинними документами бухгалтерського обліку, на підставі яких здійснюються списання палива та мастильних матеріалів.

Згідно з Додатком "Перелік і склад операційних витрат" до Положення про облікову політику ТОВ "ПЛАРІУМ ЮКРЕЙН" до складу адміністративних витрат належать витрати на паливно-мастильні матеріали.

Отже, ТОВ "ПЛАРІУМ ЮКРЄЙН" у своєму запиті доходить до висновку про правомірність віднесення витрат на придбання паливно-мастильних матеріалів до складу адміністративних витрат.

З урахуванням наведених у зверненні про надання індивідуальної податкової консультації позивачем питань, останній вважав що, в розумінні пункту 44.1 статті 44 та підпункту 134.1.1, пункту 134.1, статті 134 ПК України ТОВ "ПЛАРІУМ ЮКРЄЙН" з метою визначення фінансового результату до оподаткування податком на прибуток підприємств правомірно здійснює віднесення витрат палива та мастильних матеріалів, розрахунок та списання яких здійснюється на підставі первинних документів бухгалтерського обліку (звітів про витрати пального та службових записок працівників, відповідальних за експлуатацію та/або технічне обслуговування транспортних засобів HYUNDAI ELANTRA, MERCEDES-BENZ та дизель-генератора FG WILSON Р550Е1) до складу адміністративних витрат..".

Водночас, враховуючи викладене, позивач просив Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби надати індивідуальну податкову консультацію у письмовій формі з наступних питань, а саме:

"1.1. Чи відповідає вимогам пункту 44.1 статті 44 та підпункту 134.1.1. пункту
134.1. статті 134 Податкового кодексу України (надалі також - ПК України) віднесення витрат палива та мастильних матеріалів, розрахунок та списання яких здійснюється на підставі первинних документів бухгалтерського обліку (звітів про витрати пального та службових записок працівників, відповідальних за експлуатацію та/або технічне обслуговування транспортних засобів Товариства), до складу адміністративних витрат ТОВ "ПЛАРІУМ ЮКРЄЙН" з метою визначення фінансового результату до оподаткування податком на прибуток підприємств?

1.2. Чи вважається в розумінні підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України додатковим благом та чи включається в розумінні підпункту "а" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку вартість палива, витраченого працівником Товариства (кур'єром, головним інженером), відповідальним за експлуатацію транспортного засобу, понад норму витрат палива, встановлену Державним підприємством "ДЕРЖАВТОТРАНСНДІПРОЕКТ", за умови, якщо об'єм використаного та списаного пального підтверджуються первинними документами бухгалтерського обліку (звітами про витрати пального та службовими записками), які складаються у відповідності до Положення про порядок експлуатації транспортних засобів ТОВ "ПЛАРІУМ ЮКРЄЙН"? ".

Листом від 9 жовтня 2018 року № 42151/10/28-10-27-01-11 Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби повідомив позивача про те, що на виконання пункту 52.5 статті 52 ПК України податкову консультацію направлено до Державної фіскальної служби України для розгляду питання про внесення відомостей про таку консультацію до єдиного реєстру індивідуальних податкових консультацій.

Листом Державної фіскальної служби України від 22 жовтня 2018 року № 34241/6/99-99-15-02-02-15 позивача повідомлено про продовження строку розгляду звернення на 10 календарних днів.

Державною фіскальною службою України ТОВ "ПЛАРІУМ ЮКРЄЙН" надано індивідуальну податкову консультацію від 26 жовтня 2018 року №4606/6/99-99-15-02-02-15/ІПК, в якій зазначено:

- щодо першого питання:".. витрати на придбання паливно-мастильних матеріалів враховуються при визначенні фінансового результату до оподаткування згідно із правилами бухгалтерського обліку у разі їх підтвердження належним чином оформленими первинними документами..";

- щодо другого питання:". Оскільки лист не містить інформації щодо особи якою придбавається паливо та мастильні матеріали для заправки службових автомобілів, зокрема, юридичною особою або фізичною особою працівником, а також за рахунок яких коштів здійснюється таке придбання, то з метою уникнення неоднозначного тлумачення норм податкового законодавства в частині оподаткування доходів фізичних осіб необхідно детальне вивчення документів, які стосуються порушеного питання..".

3. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

3.1. Доводи відповідача (особи, яка подала касаційну скаргу)

У касаційній скарзі, обґрунтовуючи порушення норм матеріального та процесуального права, ДФС України зазначає, що:

- контролюючим органом враховано обставини, викладені у листі позивача та у межах запитуваної інформації надано відповідь;

- надаючи податкову консультацію, податковий орган не створює правової норми лише надає роз'яснення конкретному платнику податків з конкретної норми закону, тому податкові консультації не мають сили нормативно-правового акта та не можуть вступали в конкуренцію з іншими рішеннями суб'єкта владних повноважень, оскільки за юридичною природою є відмінними від останніх;

- податкова консультація може бути визнана недійсною лише у випадку, коли вона суперечить нормам або змісту відповідного податку та збору, що в даному випадку не мало місця.

3.2. Доводи позивача (особи, яка подала відзив на касаційну скаргу)

У відзиві на касаційну скаргу платник податків посилається на дотримання судами норм матеріального та процесуального права та вказує, що фактично податковий орган в касаційній скарзі дублює зміст спірної податкової консультації, а сама касаційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки її доводи є безпідставними та необґрунтованими.

Так, за твердженням позивача, відповідачем, незважаючи на необхідне обґрунтування звернення про надання консультації, фактично процитовано норми податкового законодавства без надання належної відповіді на поставлене запитання.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

Відповідно до підпункту 19-1.1.28 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України з-поміж функцій контролюючих органів визначено надання індивідуальних податкових консультацій з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого, покладено на контролюючі органи.

Згідно з підпунктом 14.1.172 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкова консультація - індивідуальна податкова консультація та узагальнююча податкова консультація, що надаються в порядку, передбаченому підпунктом 14.1.172 пункту 14.1 статті 14 ПК України.

Водночас, індивідуальна податкова консультація, виходячи із положень підпункту
14.1.172 1, це - роз'яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.

За змістом пункту 52.1 статті 52 ПК України за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Звернення платників податків на отримання індивідуальної податкової консультації в письмовій формі повинно містити:

- найменування для юридичної особи або прізвище, ім'я, по батькові для фізичної особи, податкову адресу, а також номер засобу зв'язку та адресу електронної пошти, якщо такі наявні;

- код згідно з ЄДРПОУ (для юридичних осіб) або реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку у паспорті);

- зазначення, в чому полягає практична необхідність отримання податкової консультації;

- підпис платника податків;

- дату підписання звернення.

На звернення платника податків, що не відповідає вимогам, зазначеним у цьому пункті, податкова консультація не надається, а надсилається відповідь у порядку та строки, передбачені Законом України "Про звернення громадян".

Отже, наведені норми підтверджують висновок про те, що реалізація податковим органом функції щодо надання індивідуальної податкової консультації можлива за умови дотримання платником податків вимог щодо оформлення його звернення.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та не спростовується відповідачем в касаційні скарзі, позивачем оформлено звернення про надання податкової консультації із дотриманням вимог статті 52 ПК України.

За змістом пункту 52.2 статті 52 Податкового кодексу України індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Стаття 53 ПК України визначає наслідки застосування податкових консультацій.

Відповідно до пункту 53.1 цієї статті не може бути притягнуто до відповідальності, включаючи фінансової (штрафні санкції та/або пеня), платника податків (податкового агента та/або його посадову особу), який діяв відповідно до індивідуальної податкової консультації, наданої йому у письмовій формі, а також узагальнюючої податкової консультації, за діяння, що містить ознаки податкового правопорушення, зокрема на підставі того, що у подальшому така податкова консультація була змінена або скасована. Положення абзацу першого цього пункту застосовуються до індивідуальної податкової консультації, за умови що вона зареєстрована в єдиній базі індивідуальних податкових консультацій. У разі коли положення індивідуальної податкової консультації суперечать положенням узагальнюючої податкової консультації, застосовуються положення узагальнюючої податкової консультації. Платник податків та/або податковий агент, які діяли відповідно до податкової консультації, не звільняються від обов'язку сплати податкового зобов'язання, визначеного Стаття 53 ПК України.

Згідно з пунктом 53.2 статті 53 Податкового кодексу України платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Протягом 30 календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду про скасування наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, або контролюючий орган з урахуванням висновків суду зобов'язані опублікувати узагальнюючу податкову консультацію або надати платнику податків індивідуальну податкову консультацію.

Отже податкова консультація (індивідуальна), як методична й практична допомога платнику податків при виконанні ним податкового обов'язку, фактично, за всіма процедурами (нарахування та сплата платежів, пені, штрафних санкцій, оскарження дій контролюючих органів тощо):

1) надається платнику податків для правильності практичного застосування конкретної норми закону або нормативно-правового акту з питань адміністрування, нарахування та сплати податків чи зборів безпосередньо у його податковому обліку при здійсненні ним господарської діяльності;

2) має індивідуальний характер і може використовуватися лише платником податків, якому така консультація надана;

3) не може встановлювати (змінювати чи припиняти) відповідну норму законодавства, а лише надає роз'яснення щодо практичного її застосування;

4) має мету - викладення (роз'яснення) платнику податків офіційного розуміння контролюючим органом змісту конкретної правової норми з питань оподаткування для забезпечення правильного її застосування.

При цьому платнику податків надано право оскаржити до суду, як правовий акт індивідуальної дії, податкову консультацію контролюючого органу у випадку, якщо вона, на його думку, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Виходячи із змісту положень наведених вище норм ПК України, обов'язковими складовими письмової податкової консультації є:

- опис питань, що порушуються платником податків;

- обґрунтування застосування норм законодавства з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків;

- висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства.

Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 17 квітня 2018 року по справі №826/2032/16.

Водночас надаючи відповідь на перше поставлене позивачем запитання, відповідач у консультації зазначив загальні норми ПК України, без врахування вихідних даних, зазначених позивачем, а відтак фактично платник податків не отримав допомоги контролюючого органу стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

Щодо другого, поставленого позивачем у зверненні про надання консультації, запитання, то судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач чітко вказав, що саме ТОВ "ПЛАРІУМ ЮКРЄЙН" несе витрати на придбання паливно-мастильних матеріалів, зі свого боку, відповідальний працівник лише здійснює від імені позивача отримання таких матеріалів у контрагентів.

Отже, твердження відповідача про те, що звернення позивача не містить інформації щодо особи, якою придбавається паливо та мастильні матеріали для заправки службових автомобілів, зокрема, юридичною особою або фізичною особою працівником, а також за рахунок яких коштів здійснюється таке придбання не відповідають фактичним обставинам.

Положення статті 52 Податкового кодексу України не містять як обов'язкову умову звернення платників податків на отримання індивідуальної податкової консультації подання первинних документів.

З урахуванням ненадання відповідачем відповідей на поставлені позивачем запитання щодо практичного застосування норм права, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про недотримання суб'єктом владних повноважень вимог податкового законодавства, що, з урахуванням пункту 53.2 статті 53 Податкового кодексу України, є підставою для скасування спірної податкової консультації.

Аналогічна правова позиція також висловлена і в постанові Верховного Суду від 27 листопада 2018 року по справі №826/14131/16.

Суд звертає увагу на те, що відповідачем в касаційні скарзі зазначено лише загальні посилання на норми податкового законодавства, при цьому жодним чином не спростовувалися встановлені судами попередніх інстанцій обставини щодо достатності зазначеної позивачем інформації для отримання від відповідача практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган.

4.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1 , 2 та 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 3, 343, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної фіскальної служби України залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29 січня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. Є. Блажівська

Судді О. В. Білоус

І. Л. Желтобрюх