Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

23 жовтня 2018 року

справа №813/6263/15

адміністративне провадження №К/9901/39382/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2017 року у складі судді Гуляк В.В. у справі № 813/6263/15 за позовом Приватного підприємства «Вікторі А» до Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

У листопаді 2015 року Приватне підприємство "Вікторі А" (далі - Підприємство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним скасування податкового повідомлення-рішення.

04 лютого 2016 року постановою Львівського окружного адміністративного суду, адміністративний позов задоволено повністю.

Зазначену постанову представник податкового органу отримав 22 лютого 2016 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

03 березня 2016 року податковим органом подано апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції від 04 лютого 2016 року, одночасно надано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2016 року апеляційну скаргу податкового органу залишено без руху на підставі частини шостої статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України та надано десятиденний строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання документу про сплату судового збору.

Ця ухвала отримана податковим органом 28 березня 2016 року.

12 квітня 2016 року ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду у зв'язку з не усуненням недоліків апеляційної скарги останню повернуто апелянту.

17 лютого 2017 року на адресу суду апеляційної інстанції від податкового органу повторно надійшла апеляційна скарга на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2016 року, яка ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2017 року залишена без руху на підставі частини четвертої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час прийняття ухвали судом апеляційної інстанції). Скаржнику у справі запропоновано протягом тридцяти днів із моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху подати до суду заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження із наведенням причин його пропуску.

07 квітня 2017 року на адресу суду апеляційної інстанції надійшло клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження обґрунтоване обмеженим надходженням коштів для сплати судового збору.

24 квітня 2017 року ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду відповідачу відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі частини четвертої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час прийняття ухвали судом апеляційної інстанції).

У травні 2017 року відповідачем подана касаційна скарга на ухвалу суду апеляційної інстанції від 24 квітня 2017 року, провадження за якою відкрито ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03 липня 2017 року та витребувано справу з суду першої інстанції. У поданій касаційній скарзі скаржник у справі, із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Заперечення (відзив) на касаційну скаргу у справі не надходили, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

11 січня 2018 року справа № 813/6263/15 надійшла на адресу Вищого адміністративного суду України та 16 березня 2018 року разом із матеріалами касаційного провадження №К/9901/39382/18 справа передана до Верховного Суду.

Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час прийняття ухвали судом апеляційної інстанції) передбачено порядок та строки апеляційного оскарження.

Частиною 2 вказаної статті визначено, що апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Відповідно до частини 4 статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час прийняття ухвали судом апеляційної інстанції) апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Таким чином, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою після закінчення строків, установлених статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), та якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суд поновлює або продовжує процесуальний строк, якщо визнає поважною причину пропуску даного строку (поважність причин повинен доводити скаржник).

Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Як на підставу поважності пропуску строку на апеляційне оскарження та його поновлення відповідач посилався на відсутність коштів на сплату судового збору.

Суд вважає, що наведені скаржником доводи не можуть бути підтвердженням поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення, оскільки пунктом 2 розділу ІІ Закону України від 22 травня 2015 року №484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" Кабінет Міністрів України зобов'язаний забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.

Обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у неї коштів, призначених для сплати судового збору, не звільняють державний орган від обов'язку своєчасної сплати судового збору.

З огляду на приписи статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час прийняття ухвали судом апеляційної інстанції), відповідач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційне оскарження судового рішення, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом для чого, як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, має вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Відтак, відповідач в особі свого керівника, який, в силу наданих йому повноважень, має можливість безпосереднього впливу на процес організації діяльності податкового органу, повинен забезпечити належний рівень здійснення претензійно - позовної роботи, а тому зазначені відповідачем підстави для поновлення строку апеляційного оскарження не можна визнати поважними, оскільки вони не пов'язані з дійсно непереборними та об'єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання апеляційної скарги і не надають права у будь-який необмежений після спливу цього строку час реалізовувати право на апеляційне оскарження судових рішень.

З огляду на зазначене, Суд дійшов висновку, що у суду апеляційної інстанції були наявні підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження відповідно до абзацу 2 частини четвертої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час прийняття ухвали судом апеляційної інстанції).

Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення.

Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2017 року у справі № 813/6263/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер