ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2020 року

м. Київ

справа № 689/215/17

адміністративне провадження № К/9901/3110/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Калашнікової О.В.,

суддів: Білак М.В., Губська О.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Ярмолинецької районної ради Ярмолинецького району Хмельницької області про визнання незаконним та скасування розпорядження, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 04 вересня 2017 року (прийняту одноособово головуючим суддею Баськовим М.М.), на ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Совгири Д.І., суддів: Курка О.П., Мельник-Томенко Ж.М.) у справі №689/215/17

І. Суть спору

1. У січні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Ярмолинецької районної ради Ярмолинецького району Хмельницької області (далі - відповідач, Рада), в якому просив:

- визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Ярмолинецької районної ради №24-к від 02 листопада 2016 року "Про звільнення ОСОБА_1 ";

- поновити позивача на посаді керуючого справами виконавчого апарату Ярмолинецької районної ради;

- стягнути з Ярмолинецької районної ради на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 53796,16 грн.

1.1. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 29 квітня 2002 року позивач працював на посаді керуючого справами виконавчого апарату Ярмолинецької районної ради, а 1 вересня 2016 року його попередили про наступне звільнення з вказаної посади в зв`язку із скороченням штату працівників виконавчого апарату ради. На підставі оспорюваного розпорядження його було звільнено із займаної посади. На думку позивача, таке звільнення є незаконним, оскільки він був обраний головою первинної профспілкової організації працівників виконавчого апарату Ярмолинецької районної ради і, звільняючи його з займаної посади, уповноважений на те орган мав би звернутися до вищого виборного органу профспілки, яким є Хмельницька обласна організація профспілки працівників державних установ України. Проте, під час його звільнення Ярмолинецька районна рада не зверталася до вказаного профспілкового органу.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

2. Розпорядженням голови Ярмолинецької районної ради №12-к від 29 квітня 2002 року ОСОБА_1 був переведений на посаду керуючого справами виконавчого апарату Ярмолинецької районної ради, є посадовою особою органу місцевого самоврядування, йому було присвоєно 9 ранг.

3. 19 січня 2010 року позивач був обраний головою первинної профспілкової організації працівників виконавчого апарату Ярмолинецької районної ради профспілки працівників державних установ, яка була взята на обслуговування Хмельницькою обласною профспілковою організацією працівників державних установ України.

4. Рішенням Ярмолинецької районної ради від 26 серпня 2016 року №12 "Про внесення змін до структури та чисельності виконавчого апарату Ярмолинецької районної ради" зі складу структури виконавчого апарату ради шляхом скорочення була виведена серед інших, в тому числі, посада керуючого справами виконавчого апарату районної ради, яку на той час обіймав позивач.

5. 30 серпня 2016 року голова Ярмолинецької районної ради Копицяк Л.Ф. звернувся до первинної профспілкової організації працівників виконавчого апарату Ярмолинецької районної ради профспілки працівників державних установ з поданням про надання згоди на розірвання трудового договору в зв`язку із скороченням чисельності працівників апарату ради, в тому числі, щодо ОСОБА_1

6. 31 серпня 2016 року зборами первинної профспілкової організації працівників виконавчого апарату Ярмолинецької районної ради профспілки працівників державних установ було розглянуто вказане подання і надано згоду на розірвання трудового договору з позивачем

7. 31 серпня 2016 року головою Ярмолинецької районної ради було видано розпорядження №15-к про попередження працівників виконавчого апарату ради, посади яких підпадають під скорочення, про наступне вивільнення з 2 листопада 2016 року, а також вказаним працівникам, в тому числі ОСОБА_1 була запропонована робота на інших посадах в виконавчому апараті ради, а саме - посада начальника загального відділу виконавчого апарату районної ради. Однак позивач не надав згоди на переведення на іншу посаду.

8. Розпорядженням голови Ярмолинецької районної ради №24-к від 02 листопада 2016 року "Про звільнення ОСОБА_1 " було звільнено позивача з посади керуючого справами Ярмолинецької районної ради з 2 листопада 2016 року із виплатою вихідної допомоги у розмірі середньомісячного заробітку.

9. Вважаючи таке звільнення незаконним внаслідок порушення процедури, позивач звернувся до суду.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

10. Постановою Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 04 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

11. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про законність звільнення позивача, наголосивши, що відсутність попередньої згоди вищого виборного органу цієї професійної спілки не може бути безумовною підставою для залишення таких працівників на займаних посадах.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)

12. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просив скасувати оскаржувані судові рішення, ухваливши нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

13. У касаційній скарзі ОСОБА_1 вказав, що судами попередніх інстанцій не надано оцінку його доводам щодо того, що для його звільнення необхідно було отримати згоду виборного органу первинної профспілкової організації, а не загальних зборів профспілкової організації.

14. Ухвалою Верховного Суду від 02 січня 2018 року відкрито касаційне провадження за вищенаведеною скаргою.

15. Рада подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу позивача, в якому просила оскаржувані судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. У відзиві відповідач наголосив, що згода Хмельницької обласної профспілкової організації працівників державних установ на звільнення голови профспілкової організації відповідача на той час - ОСОБА_1 , або ж відмова в її наданні фактично не мала юридичного значення, оскільки відносини первинної профспілкової організації працівників виконавчого апарату Ярмолинецької районної ради профспілки працівників державних установ та Хмельницької обласної профспілкової організації працівників державних установ не були оформлені у належному порядку.

16. Також відповідач зазначив, що під час розгляду справи суд першої інстанції, зупинивши провадження по справі, запитав згоду Хмельницької обласної профспілкової організації працівників державних установ України щодо звільнення позивача з посади, зборами якої відмовлено у наданні такої згоди. Однак, єдиною підставою для такої відмови було те, що уповноважений орган відповідача не звернувся до відповідного профспілкового органу за згодою щодо звільнення ОСОБА_1 . За таких обставин, на думку представника Ради, відмова Хмельницької обласної профспілкової організації працівників державних установ України у наданні згоди на звільнення позивача з посади, не може вважатися обґрунтованою, оскільки не містить належного правового обґрунтування такої відмови.

V. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

17. Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України від 21 травня 1997 року N 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування» (далі - Закон N 280/97-ВР).

18. Частинами другою, п`ятою статті 10 Закону N 280/97-ВР (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) визначено, що обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

Чисельність працівників органів місцевого самоврядування встановлюється відповідною радою у межах загальної чисельності, визначеної типовими штатами, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

19. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 43 Закону N 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішується питання затвердження за пропозицією голови ради структури виконавчого апарату ради, його чисельності, встановленої відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України, витрат на утримання ради та її виконавчого комітету.

20. Правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування визначає Закон України від 7 червня 2001 року N 2493-III «Про службу в органах місцевого самоврядування» (далі - Закон N 2493-III).

21. Згідно зі статтями 1, 3, 10 Закону N 2493-III служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Посадами в органах місцевого самоврядування, зокрема, є посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.

Керуючий справами виконавчого апарату районної ради приймається на службу в орган місцевого самоврядування шляхом призначення головою районної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.

22. Статтею 40 КЗпП України визначені випадки розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. Зокрема, пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

23. Гарантії для працівників підприємств, установ, організацій, обраних до профспілкових органів закріплені в статтях 43, 252 КЗпП України.

24. Частиною третьою статті 252 КЗпП України визначено, що звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган професійної спілки), крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об`єднання професійних спілок).

25. Відповідно до частини сьомої статті 43 КЗпП України визначено, що рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

26. Згідно із частиною дев`ятою статті 43 КЗпП України, якщо розірвання трудового договору з працівником проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника), суд зупиняє провадження по справі, запитує згоду виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) і після її одержання або відмови виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) в дачі згоди на звільнення працівника (частина перша цієї статті) розглядає спір по суті.

VI. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

27. 08 лютого 2020 року набув чинності Закон України від 15 січня 2020 року N 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон N 460-IX).

28. Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону N 460-IX, касаційний розгляд справи буде здійснюватися в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

29. Враховуючи положення статті 20 Закону №2493-III, посада керуючого справами виконавчого апарату районної ради, яку займав позивач, відноситься до посадових осіб органів місцевого самоврядування, а звільнення з цієї посади здійснюється на підставах, передбачених КЗпП України. Окрім того, ОСОБА_1 був обраний головою первинної профспілкової організації працівників виконавчого апарату Ярмолинецької районної ради профспілки працівників державних установ.

30. Відповідно до гарантій, як надані КЗпП України для працівників підприємств, установ, організацій, обраних до профспілкових органів, звільняючи позивача із займаної ним посади, уповноважений орган Ярмолинецької районної ради повинен був отримати згоду на це від Хмельницької обласної профспілкової організації працівників державних установ України як вищого виборного органу по відношенню до первинної профспілкової організації працівників виконавчого апарату Ярмолинецької районної ради профспілки працівників державних установ, головою якою був ОСОБА_1

31. Уповноважений орган Ярмолинецької районної ради (голова ради) не звертався саме до Хмельницької обласної профспілкової організації працівників державних установ України з поданням про надання згоди на звільнення позивача, а звернувся до первинної профспілкової організації працівників виконавчого апарату Ярмолинецької районної ради профспілки працівників державних установ, яка 31 серпня 2016 року і надала таку згоду.

32. Однак, під час розгляду цієї справи суд першої інстанції зупинив провадження у справі, запитавши згоду Хмельницької обласної профспілкової організації працівників державних установ України щодо звільнення позивача з посади керуючого апарату виконавчого комітету Ярмолинецької районної ради.

33. Зборами Хмельницької обласної профспілкової організації працівників державних установ України від 12 січня 2017 року було відмовлено у наданні такої згоди. Як вбачається з протоколу зборів, головною і єдиною підставою для такої відмови було те, що уповноважений орган Ярмолинецької районної ради не звернувся до відповідного профспілкового органу за згодою щодо звільнення ОСОБА_1

34. Відповідно до положень КЗпП України рішення профспілкового органу про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути достатньо, добре аргументованим та містити посилання на правове обґрунтування незаконності звільнення працівника або посилання на неврахування власником фактичних обставин, за яких розірвання трудового договору з працівником є порушенням його законних прав.

35. Враховуючи зазначене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про те, що відмова Хмельницької обласної профспілкової організації працівників державних установ України у не наданні згоди на звільнення позивача не може вважатись обґрунтованою, оскільки не містить належне правове обґрунтування такої відмови.

36. Отже, оскільки первинною профспілковою організацією працівників виконавчого апарату Ярмолинецької районної ради профспілки працівників державних установ була надана згода на звільнення позивача, а відмова у наданні такої згоди Хмельницької обласної профспілкової організації профспілкових організацій працівників державних установ України є необґрунтованою, при цьому позивачу було запропоновано посади від яких він відмовився, Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

37. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

38. Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій не допущено неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків, тому касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

СУДОВІ ВИТРАТИ

39. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 04 вересня 2017 року, ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

Судді О.В. Калашнікова

М.В. Білак

О.А. Губська