Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2023 року

м. Київ

справа №140/17607/20

адміністративне провадження № К/9901/24480/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Кравчука В.М., суддів Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.

розглянув у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.06.2021 (колегія у складі суддів Онишкевича Т.В., Іщук Л.П., Судової-Хомюк Н.М.)

у справі № 140/17607/20

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області

про визнання протиправними дій та зобов`язання до вчинення дій.

І. РУХ СПРАВИ

1. У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, в якому просила:

- визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у переході з пенсії по інвалідності з дитинства, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію по інвалідності згідно з Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VІІ);

- зобов`язати відповідача перевести її з пенсії по інвалідності з дитинства, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію по інвалідності згідно з Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII, з 20.11.2020, виходячи з 60% від суми заробітної плати, визначеної у довідці прокуратури Волинської області від 23.10.2020 № 21-44 вих20 та виплатити заборгованість, яка виникне у зв`язку з таким перерахунком, починаючи з моменту подання відповідної заяви.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

2. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 15.08.2003 позивач визнана інвалідом І групи з дитинства, що підтверджується відповідним витягом з акта огляду МСЕК № 042032 від 16.09.2003.

3. Розпорядженням № 1201111 від 28.12.2004 їй призначено пенсію по інвалідності з 15.08.2003 на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення».

4. З 14.08.2015 позивачу призначено пенсію, як інваліду дитинства ІІ групи, на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

5. Згідно виписки з акта МСЕК № 49202 від 06.10.2017 ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності довічно.

6. Як слідує із записів трудової книжки позивача, у період з 31.03.2009 по 14.09.2020 вона працювала на різних посадах в органах прокуратури. Стаж роботи в органах прокуратури становить понад 10 років.

7. 20.11.2020 ОСОБА_1 звернулася до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення їй пенсії у відповідності до норм статті 86 Закону України «Про прокуратуру».

8. Рішенням від 27.11.2020 № 907590124853 відповідачем їй відмовлено у переході з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та призначенні пенсії відповідно до частини 9 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII.

9. Листом від 04.12.2020 № 0300-0306-8/41310 ГУ ПФ України у Волинській області повідомило позивача про відсутність у неї підстав для призначення пенсії у відповідності до Закону України «Про прокуратуру», оскільки інвалідом вона визнана не у період роботи в прокуратурі. Також зазначено, що за результатами розгляду заяви позивача 27.11.2020 прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії.

10. Вважаючи відмову відповідача у задоволенні її вимог протиправною, звернулася до суду за захистом своїх прав із цим позовом.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

11. В обґрунтування позовних вимог позивач покликалася на те, що протиправною є відмова відповідача в переведенні з одного виду пенсії на інший вид пенсії у зв`язку з тим, що вона була визнана інвалідом не в період роботи в органах прокуратури, оскільки ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» не містить вимоги щодо отримання інвалідності саме в період роботи в прокуратурі.

12. Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, покликаючись на те, що позивач є інвалідом дитинства, та з 2004 року отримувала соціальну пенсію. Наявність групи інвалідності пізніше була підтверджена. 20.11.2020 позивач звернулась із заявою про переведення на пенсію по інвалідності відповідно до частини 9 статті 86 Закону України «Про прокуратуру». За результатами розгляду заяви їй в цьому було відмовлено, оскільки зазначена пенсія призначається виключно прокурорам, визнаними особами з інвалідністю під час роботи в органах прокуратури..

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

13. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 03.02.2021 позов задоволено.

14. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що чинне законодавство не передбачає умови щодо призначення пенсії прокурорам з підстав, визначених частинами 2, 9 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII, із фактом встановлення інвалідності саме під час роботи в прокуратурі, а лише вимоги щодо присвоєння відповідної групи інвалідності та стаж роботи в органах прокуратури, яким позивач відповідає.

Тому рішення відповідача про відмову в призначені пенсії позивачу на підставі статті 86 Закону України «Про прокуратуру» прийнято всупереч вимогам статей 10, 45 Закону №1058-ІV та статті 86 Закону № 1697-VII.

15. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.06.2021 рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03.02.2021 скасовано та прийнято нове про відмову у задоволенні позову.

16. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що пенсія по інвалідності в розмірах, передбачених частиною 2 статті 86 Закону № 1697-VІІ, за наявності стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років, призначається виключно прокурорам, визнаними особами з інвалідністю І чи ІІ групи під час проходження служби у органах прокуратури.

17. Як слідує з матеріалів справи, згідно з акта огляду МСЕК № 042032 від 16.09.2003 позивач визнана інвалідом І групи з дитинства, пенсію по інвалідності призначено з 15.08.2003 на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Таким чином, вимоги частини 9 статті 86 Закону № 1697-VІІ щодо призначення пенсії позивачу по інвалідності не можуть бути до неї застосовані.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

18. У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

19. Скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання можливості призначення пенсії згідно із ч. 9 ст. 86 Закону № 1697-VII особі з інвалідністю з дитинства. Вважає, що має право на перехід із загальної пенсії по інвалідності на пенсію по інвалідності відповідно до Закону № 1697-VII, оскільки цей Закон не передбачає такої умови для признання такої пенсії, як факт встановлення інвалідності у період роботи в органах прокуратури. Обґрунтовуючи виняткове значення цієї справи, зазначає, що вона, як особа з інвалідністю з дитинства, під час проходження служби в органах прокуратури мала сподівання на одержання пенсії відповідно до ч. 9 ст. 86 Закону № 1697-VII.

Наразі за станом здоров`я має легеневу недостатність та не може працювати; різниця між розміром пенсії, яку отримує та пенсією по інвалідності відповідно до ч. 9 ст. 86 Закону №1697-VII становить приблизно 14000 гривень. Також посилається на висновок, сформульований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а, щодо застосування підходу до тлумачення прав та обов`язків особи, який був би найбільш сприятливим.

20. Відповідач відзиву на касаційну скаргу не подав.

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

21. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги та дійшов таких висновків.

22. Ключовим питанням у цій справі є наявність правових підстав для призначення пенсії згідно із ч. 9 ст. 86 Закону № 1697-VII особі з інвалідністю з дитинства.

23. Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначено Законом України «Про прокуратуру» № 1697-VІІ від 14.10.2014.

24. Пенсійне забезпечення працівників прокуратури врегульоване нормами ст. 86 Закону № 1697-VІІ.

25. Як передбачено ч. 9 ст. 86 Закону № 1697-VІІ прокурорам, визнаним особами з інвалідністю I або II групи, призначається пенсія по інвалідності в розмірах, передбачених частиною другою цієї статті, за наявності стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років.

26. Частиною 6 ст. 86 Закону № 1697-VІІ встановлено, що до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується, зокрема, час роботи на посадах прокурорів (в тому числі адміністративних) органів прокуратури, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів.

27. Відповідно до ч. 2 ст. 86 Закону № 1697-VІІ пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

28. Отже, виходячи із вказаної норми ч. 9 ст. 86 Закону №1697-VІІ можна дійти висновку, що прокурорам, яким встановлена І або ІІ група інвалідності і, які мають стаж роботи в органах прокуратури не менше 10 років мають право на пенсію по інвалідності в розмірах, передбачених ч. 2 ст. 86 Закону №1697-VІІ.

29. Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачу з 15.08.2003 на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення» призначено пенсію, як інваліду дитинства І групи та з 14.08.2015 призначено пенсію, як інваліду дитинства ІІ групи, на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

30. Тобто позивач визнана інвалідом з дитинства та пенсію їй призначено на загальних підставах.

31. Закон України «Про прокуратуру» є спеціальним та регулює правовідносини, зокрема, щодо пенсійного забезпечення осіб, звільнених з органів прокуратури, тому вимоги ч. 9 ст. 86 цього Закону можуть бути застосовані до прокурорів, у яких наявний стаж роботи в органах прокуратури не менше 10 років та інвалідність настала саме в період проходження служби в органах прокуратури.

32. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки вимоги ч. 9 ст. 86 Закону № 1697-VІІ щодо призначення пенсії позивачу по інвалідності не можуть бути до неї застосовані.

33. Суд вважає безпідставним посилання на висновок, сформульований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а, щодо застосування підходу до тлумачення прав та обов`язків особи, який був би найбільш сприятливим, оскільки правовідносини у цій справі та справі, що розглядається є різними.

Передаючи справу №520/15025/16-а на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що у цій справі є необхідність відступити від висновку Верховного Суду України, висловленої у постановах від 10.09.2013 справі № 21-183а13, від 16.09.2014 у справі № 21-307а14, від 25.11.2014 у справі №21-519а14, від 10.03.2015 у справі № 21-51а15, від 17.03.2015 у справі № 21-585а14, від 14.04.2015 у справі № 21-383а14, від 02.12.2015 у справі N 21-1329а15, від 10.02.2016 у справі № 21-5432а15 та від 12.04.2016 у справі № 21-6501а15, стосовно відсутності законних підстав для призначення пенсії на пільгових умовах з огляду на відсутність результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Таким чином, правовідносини істотно відрізняються, а тому правові висновки є незастосовним у справі, що розглядається.

34. Відповідно до ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

35. За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись статтями 341 343 350 356 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2021 року у справі №140/17607/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і не оскаржується.

Суддя В.М. Кравчук

Суддя Я.О. Берназюк

Суддя Н.В. Коваленко