Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 травня 2018 року

Київ

справа №820/7140/16

адміністративне провадження №К/9901/40002/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуЦентральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (далі - ОДПІ)на постановуХарківського окружного адміністративного суду від 02.06.2017 (Головуючий суддя - М.О. Спірідонов)та на ухвалуХарківського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2017 (колегія у складі суддів: Н.В. Шевцова, О.М. Мінаєва, Я.М. Макаренко) у справі №820/7140/16за позовомОСОБА_2доОДПІпроскасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просила скасувати податкове повідомлення-рішення ОДПІ № 879-1303 від 06.06.2016.

Обґрунтовуючи позов вказала, що виходячи із особливостей правого регулювання застосування контролюючим органом статті 267 Податкового кодексу України (далі - ПК України) оподаткування транспортним податком не може мати місце у 2016 роках, так як рішення ради про визначення такого податку офіційно оприлюднені з порушенням строку (етапності). Її легковий автомобіль випущений у 2011 році, та зареєстрований за нею у 2014 році.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02.06.2017 позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення ОДПІ № 879-1303 від 06.06.2016.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції прийшов до висновків, що належний позивачу автомобіль не об'єктом оподаткування у відповідності до статті 267 ПК України (у редакції з 2016 року), адже належних доказів про те, що його вартість становить більше допустимої максимальної межі в 750 мінімальних розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року відповідачем надано не було.

Суд апеляційної інстанції, погодившись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, змінив його в частині мотивів, виходячи з того, що відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення поза межами вимог ПК, оскільки рішення органу місцевого самоврядування про впровадження транспортного податку було прийнято в 2016 році, а тому підлягало визначенню лише в 2017 році.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та у задоволені позову відмовити. Вказується, що автомобіль, який належить позивачу на праві приватної власності є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році, так як за своїми ознаками (вік та середньо ринкова вартість) підпадає під дію норми 267 ПК України.

Від позивача відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем, на підставі рішення Харківської міської ради 7 скликання від 13.01.2016 №112/16 «Про внесення змін до рішення 4 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 12.01.2011 №126/16 Про врегулювання питання справляння податків на території міста Харкова відповідно до норм Податкового кодексу України», прийнято, 06.06.2016, податкове повідомлення-рішення № 879-1303, відповідно до якого позивачу, як власнику транспортного засобу марки TOYOTA SEQUOIA 2011 року випуску, з об'ємом двигуна 5663 куб. см, державний номер НОМЕР_1 (далі - ТЗ), визначено суму податкового зобов'язання за платежем: транспортний податок з фізичних осіб в сумі 25000 грн. 00 коп.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (стаття 1 Податкового кодексу України).

01.01.2015 набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до ПК України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким згідно зі статтею 267 ПК України введено новий транспортний податок.

Відповідно до пункту 10.2 статті 10 ПК України місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Повноваження міських рад щодо податків та зборів визначені статтею 12 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

У разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об'єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю (підпункт 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 ПК України).

Водночас, 24 грудня 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році», що набрав чинності 01 січня 2016 року (далі - Закон №909-VIII), яким внесено зміни у Податковий кодекс України щодо об'єкту оподаткування транспортним податком.

Згідно підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України (в редакції Закону від 24 грудня 2015 року № 909-VIII) об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Пунктом 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону № 909-VIII визначено, що у 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Враховуючи те, що Законом України № 909-VIII не встановлювався новий транспортний податок, а також не змінювалась його ставка, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з 01 січня 2016 року платниками транспортного податку є власники легкових автомобілів не старше п'яти років, середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати.

Станом на 01 січня 2016 року мінімальна заробітна плата установлена в розмірі 1378 грн. (стаття 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2016 рік»). Отже, 750 розмірів мінімальної заробітної плати станом на 1 січня 2016 року складали 1 033 500 грн.

Відтак, об'єктом оподаткування у 2016 році стали легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1 033 500 грн. та з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно).

Як установлено судами попередніх інстанцій, автомобіль позивача 2011 року випуску, при цьому суд першої інстанції не звернув увагу на ту обставину, що з року випуску цього транспортного засобу минуло більше ніж п'ять років, що суперечить положенням підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України, за якими легковий автомобіль є об'єктом оподаткування за наявності двох обов'язкових умов, а саме: з року випуску такого автомобіля має минути не більше п'яти років (включно) та його середньоринкова вартість має становити понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Саме з п'ятирічним строком з року випуску автомобілю законодавець пов'язує одну з двох обов'язкових умов визначення об'єкта оподаткування. В межах спірних відносин судами попередніх інстанцій встановлений рік випуску автомобіля - 2011, при цьому судом першої інстанції не враховано, що на час визначення податкового зобов'язання п'ятирічний строк сплив, оскільки п'ять років це: 2011, 2012, 2013, 2014, 2015. Базовим податковим (звітним) періодом обчислення транспортного податку є календарний рік. Відтак, 2011 рік одночасно є роком випуску автомобілю та першим звітним податковим періодом, в незалежності від того коли позивач набув транспортний засіб у власність та здійснив його реєстрацію.

Отже, транспортний засіб позивача 2011 року випуску не є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році, з огляду на що спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню з наведених в цій постанові підстав.

Враховуючи вищевикладене, Верховний Суд дійшов висновку, що мотиви з яких задоволений позов судом першої інстанції, не відповідають нормам матеріального права та позиції суду касаційної інстанції у подібних правовідносинах. Податкове повідомлення-рішення відповідача скасовано судом першої інстанції з підстав, які не могли бути обґрунтованими з точки зору правильності застосування норм матеріального права.

Водночас й висновки суду апеляційної інстанції про етапність запровадження транспортного податку є не правильними, з огляду на законодавчі зміни щодо запровадження місцевих податків і зборів (пунктом 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону від 24 грудня 2015 року № 909-VIII). При цьому, Верховний Суд вважає, що Державою дотримано вимоги податкового законодавства при встановленні транспортного податку у 2016 році, що спростовує висновки суду апеляційної інстанції, викладені у мотивувальній частині його постанови.

Підсумовуючи наведене, має місце неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції і прийняття нового рішення про задоволення позову відповідно до статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.06.2017 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2017 скасувати.

Прийняти нову постанову.

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС № 879-1303 від 06.06.2016.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

............................ ....

В.П.Юрченко І.А.ВасильєваС.С.Пасічник Судді Верховного Суду