Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 травня 2018 року

м. Київ

справа №816/4837/15

адміністративне провадження №К/9901/9265/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Стрелець Т.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.01.2016 (суддя Бойко С.С.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2016 (колегія суддів у складі: Кононенко З.О., Бондара В.О., Калитки О.М.) у справі № 816/4837/15 за позовом ОСОБА_4 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області, треті особи: Оржицький районний суд Полтавської області, Головне управління Державної казначейської служби України в Полтавській області, про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2015 року ОСОБА_4 звернулась до суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області (далі - ТУ ДСА України в Полтавській області) про стягнення суддівської винагороди у розмірі 3654 грн., зобов'язання нарахувати та виплатити індексацію на суму утриманих грошових коштів у розмірі 3654 грн. відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», виплативши відповідну компенсацію.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.01.2016, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2016, адміністративний позов задоволено. Постанова в частині стягнення грошових коштів в сумі 3654 грн. допущена до негайного виконання.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 працює на посаді голови Оржицького районного суду Полтавської області.

Наказом голови Оржицького районного суду Полтавської області від 06.02.2015 №5 (ОД)с «Про введення в дію штатного розпису із зменшеною чисельністю штатних одиниць» з 01.03.2015 внесено зміни до штатного розпису Оржицького районного суду Полтавської області: виведено 1 посаду помічника судді; з 01.03.2015 затверджено штатний розпис суду зі зменшеною чисельністю у кількості 18 штатних одиниць; у зв'язку із скороченням чисельності апарату суду здійснено обмеження по виплаті суддівської винагороди 10 розмірами мінімальної заробітної плати.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.04.2015 у справі № 816/916/15-а зазначений наказ голови суду скасовано.

Наказом голови Оржицького районного суду Полтавської області від 29.04.2015 №8(ОД)с на виконання постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 07.04.2015 скасовано наказ від 06.02.2015 № 5 (ОД)с.

З огляду на скасування наказу про скорочення штатного розпису Оржицького районного суду Полтавської області, ТУ ДСА України в Полтавській області у травні 2015 року утримано із заробітної плати ОСОБА_4 3654 грн.

Листом ТУ ДСА України в Полтавській області від 21.05.2015 вих. № 06-685/2458 роз'яснено, що вказане відрахування відбулось у зв'язку зі скасуванням наказу про скорочення штатного розпису Оржицького районного суду Полтавської області та застосуванням передбаченого пунктом 10 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 № 76-VІІ VІІ (далі - Закон № 76-VІІ), законодавчого обмеження максимального розміру суддівської винагороди 7 розмірами мінімальної заробітної плати.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач протиправно відрахував із суддівської винагороди позивача за травень 2015 року грошові кошти у розмірі 3654 грн.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить вищезазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що наказ як єдина підстава для підвищення розміру грошового забезпечення до 10 розмірів мінімальної заробітної плати - скасований, внаслідок чого нарахування і виплата такого підвищення є безпідставною, а тому 3654 грн. утримані із суддівської винагороди правомірно. Крім того, зазначає, що індексація позивачу за період березень-травень 2015 року нараховувалась та виплачувалась.

Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до частини другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 127 Кодексу законів про працю України передбачено, що відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України. Відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу:

1) для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не повернутого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування. У цих випадках власник або уповноважений ним орган вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості, або з дня виплати неправильно обчисленої суми;

2) при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за невідроблені дні відпустки. Відрахування за ці дні не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи з підстав, зазначених в пунктах 3, 5 і 6 статті 36 і пунктах 1, 2 і 5 статті 40 цього Кодексу, а також при направленні на навчання та в зв'язку з переходом на пенсію;

3) при відшкодуванні шкоди, завданої з вини працівника підприємству, установі, організації (стаття 136).

Отже, законодавцем визначено конкретний перелік підстав, за наявності яких роботодавець має право провести відрахування із заробітної плати працівника і таке відрахування можливе лише на підставі відповідних наказів.

Як вбачається з матеріалів справи, відрахування із заробітної плати ОСОБА_4 здійснено у зв'язку із застосуванням відповідачем до питань нарахування суддівської винагороди за березень 2015 року приписів пункту 10 Прикінцевих положень Закону № 76-VІІ, за якими розмір суддівської винагороди обмежено 7 розмірами мінімальної заробітної плати.

Згідно пункту 1 частини першої статті 1215 Цивільного кодексу України, не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Верховний Суд України у постанові Пленуму від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз'яснив , що при вирішенні спорів, пов'язаних із застосуванням статті 127 КЗпП України, суди мають враховувати, що до лічильних помилок належать неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той самий період тощо. Не можуть вважатися ними не пов'язані з обчисленнями помилки в застосуванні закону та інших нормативно-правових актів, у тому числі колективного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, вина позивача у здійсненому відповідачем у березні 2015 року нарахуванні ОСОБА_4 суддівської винагороди, виходячи з посадового окладу в розмірі 10 мінімальних заробітних плат, відсутня, а також відсутні рахункові (лічильні) помилки при обчисленні зазначеної виплати і, окрім того, відповідач не видавав наказ (розпорядження) про відрахування зазначеної виплати із суддівської винагороди.

Отже, колегія суддів погоджується висновком судів попередніх інстанцій, що відповідач безпідставно відрахував із заробітної плати позивача у травні 2015 року грошові кошти у розмірі 3654 грн.

Посилання скаржника на правомірність відрахування із суддівської винагороди ОСОБА_4 за травень 2015 року коштів в розмірі 3654 грн., виплачених їй у березні 2015 року, з огляду на скасування судом наказу голови суду про скорочення штатної одиниці, є безпідставним, оскільки таке відрахування не підпадає під дію статті 127 КЗпП України, тобто, не передбачене чинним законодавством.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про вихід за межі позовних вимог та визнання протиправними дій ТУ ДСА України в Полтавській області щодо утримання з суддівської винагороди судді Оржицького районного суду Полтавської області Грузман Т.В. у травні 2015 року коштів в сумі 3654 грн. за березень 2015 року та стягнення на користь позивача грошових коштів у розмірі 3654 грн.

За приписами статті 1 Закону України 03.07.1991 № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-XII) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають одноразового характеру, зокрема, оплата праці, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.

Отже, індексація є гарантією мінімізації втрат доходу у зв'язку з несвоєчасною його виплатою та ростом індексу споживчих цін.

Оскільки за результатами розгляду даної справи суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про неправомірне відрахування із заробітної плати позивача грошових коштів у розмірі 3654 грн. та необхідність стягнення на користь позивача вказаної суми, - колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що позовні вимоги ОСОБА_4 про зобов'язання відповідача провести індексацію утриманої суми коштів підлягають задоволенню.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про наявність підстав до задоволення позовних вимог.

Отже, суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.01.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2016 у справі № 816/4837/15 залишити без змін, а касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Головуюча суддя: І.Л. Желтобрюх Судді: О.В. Білоус Т.Г. Стрелець