Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 травня 2018 року

Київ

справа №812/1492/17

адміністративне провадження №К/9901/7833/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білоуса О.В.,

суддів - Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2017 року (головуючий суддя Чернявська Т.І.) та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2017 року (головуючий суддя Гаврищук Т.Г., судді - Блохін А.А., Сухарьок М.Г.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Луганській області, Атестаційної комісії Головного управління Національної поліції в Луганській області, третя особа Міловський відділ поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення атестаційної комісії, визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

У С Т А Н О В И В:

У жовтні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Луганській області (далі - ГУ НП в Луганській області), Атестаційної комісії Головного управління Національної поліції в Луганській області (далі - Атестаційна комісія ГУ НП в Луганській області), третя особа Міловський відділ поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області (далі - Міловський ВП ГУ НП в Луганській області), в якому просив: визнати протиправними та скасувати рішення Атестаційної комісії ГУ НП в Луганській області, оформлене протоколом від 16 грудня 2016 року № 4 та наказ ГУ НП в Луганській області від 6 січня 2017 року № 4 о/с в частині звільнення позивача зі служби в поліції за пунктом 5 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через службову невідповідність); поновити позивача на посаді інспектора-чергового Міловський ВП ГУ НП в Луганській області; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 7 січня 2017 року по 1 жовтня 2017 року у розмірі 79170 грн без урахування обов'язкових податків та зборів.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2017 року, позов залишено без розгляду, у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду, встановленого частиною третьою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент звернення із позовною заявою; далі - КАС України).

Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив рішення судів попередніх інстанцій скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

ГУ НП в Луганській області скористалося своїм правом та надіслало до суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваних судових рішень.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що висновком Атестаційної комісії ГУ НП в Луганській області від 16 грудня 2016 року визначено, що ОСОБА_2 займаній посаді не відповідає та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність. Позивач ознайомлений з вказаним висновком 19 грудня 2016 року, про що свідчить особистий підпис позивача у атестаційному листі від 15 грудня 2016 року.

Наказом ГУ НП в Луганській області від 6 січня 2017 року № 4 о/с позивача звільнено зі служби в Національній поліції на підставі пункту 5 частини першої статті 77 Закону України «Про національну поліцію» (через службову невідповідність). Згідно розписки позивача про отримання копії наказу про звільнення, з останнім ОСОБА_2 ознайомлений 6 січня 2017 року. Трудову книжку позивач отримав 13 січня 2017 року.

До Луганського окружного адміністративного суду ОСОБА_2 з даним позовом звернувся 13 жовтня 2017 року.

Обґрунтовуючи причини пропуску строку, встановленого для звернення до суду, позивач зазначав, що після звільнення Міловським ВП ГУ НП в Луганській області на його вимогу не надано копій документів про результати проходження атестації та рішення атестаційної комісії, на підставі яких відбулося звільнення позивача. Також вказував, що у період з 14 січня 2017 року по 28 вересня 2017 року він тимчасово мешкав в селі Гандін Ростовської області, де здійснював догляд за важкохворою родичкою, яка страждає на гіпертонічну хворобу 3 ступеня тяжкості і перенесла гостре порушення мозкового кровообігу, про що свідчить довідка Муніципальної бюджетної установи охорони здоров'я «Центральна районна лікарня» Чертковського району Ростовської області від 23 жовтня 2017 року, тому не мав можливості звернутися з позовом до суду у встановлений законом строк. Крім того, зазначав, що при звільнені йому не виплачено належне грошове забезпечення, що підтверджено рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 25 травня 2017 року у справі № 812/666/17, яким з Міловського районного відділу ГУ МВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії на його користь стягнуто винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції в розмірі 100% місячного грошового забезпечення за період серпень-грудень 2014 року у розмірі 15948,88 грн, яке не виконано, тому позивач вважає, що строк звернення до суду з вказаним позовом був пропущений ним з поважних причин.

Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено місячний строк звернення до суду та відсутні підстави для його поновлення.

Зазначена позиція підтримана Донецьким апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив ухвалу суду першої інстанції без змін.

Верховний Суд погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 107 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

За змістом частин першої, другої статті 99 вказаного Кодексу адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною третьою цієї ж статті передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Тобто, за змістом наведеної процесуальної норми законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Наслідки пропуску строків звернення до адміністративного суду встановлено статтею 100 КАС України, згідно з якою адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, яка звертається до суду, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.

Судами попередніх інстанцій обґрунтовано зазначено, що Довідка Муніципальної бюджетної установи охорони здоров'я «Центральна районна лікарня» Чертковського району Ростовської області від 23 жовтня 2017 року, яка на думку позивача, підтверджує те, що у період з 14 січня 2017 року по 28 вересня 2017 року він тимчасово мешкав в селі Гандін Ростовської області та постанова Луганського окружного адміністративного суду від 25.05.2017 у справі №812/666/17 не засвідчують наявність обставин, які б перешкоджали своєчасному зверненню до суду з цим позовом.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, у період з 20 по 31 січня 2017 року ОСОБА_2 перебував на обліку у Міловському районному центрі зайнятості як безробітний. З 1 по 28 лютого 2017 року працював на посаді інженера з охорони праці Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Союз 2010». З 9 березня 2017 року знову став на облік як безробітний у Міловському районному центрі зайнятості, що підтверджено записами трудової книжки.

Крім того, 3 травня 2017 року позивачем особисто підписано адміністративний позов про стягнення з Міловського районного відділу ГУ МВС України у Луганській області винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за серпень-грудень 2014 року та цією ж датою укладено договір про надання правової допомоги з адвокатом.

Таким чином, оскільки позивачем не доведено поважність причин пропуску строку звернення до суду, встановленого частиною третьою статті 99 КАС України, то суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_2

Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

При цьому строк в один місяць визнано законодавцем достатнім для того, щоб у справах цієї категорії особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що ухвала Луганського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2017 року та постанова Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2017 року ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, тому підстави для скасування ухвалених судових рішень та задоволення касаційної скарги відсутні.

Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2017 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В.Білоус

Судді І.Л.Желтобрюх

Т.Г.Стрелець