Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 квітня 2020 року

Київ

справа №816/4938/14

адміністративне провадження №К/9901/9365/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Лубенської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (яка є правонаступником Лубенської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області)

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 31.03.2015 (суддя Ясиновський І.Г.)

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2015 (Головуючий суддя Шевцова Н.В., судді: Мінаєва О.М., Макаренко Я.М.)

у справі № 816/4938/14

за позовом Лубенської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пирятинська птахофабрика»

про застосування арешту коштів, -

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2014 року Лубенська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (далі - позивач, Лубенська ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пирятинська птахофабрика» (далі - відповідач, ТОВ «Пирятинська птахофабрика»), в якому просила суд застосувати арешт коштів на рахунках ТОВ «Пирятинська птахофабрика».

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 31.03.2015 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2015 постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 31.03.2015 змінено в частині мотивів та підстав відмови в задоволенні позову. В іншій частині постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 31.03.2015 залишено без змін.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та задовольнити позов.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що підстави для застосування арешту майна та арешту коштів на рахунках платника податків є універсальними та визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав, але розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів). Оскільки платник податків відмовився від допуску посадових осіб податкового органу до проведення перевірки, то це є підставою для застосування арешту коштів на рахунках. Податковий орган через ненадання підприємством майна для опису не має змоги застосувати умовний арешт, обґрунтованість якого підтверджено постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.11.2014 у справі № 816/4248/14.

Відповідач процесуальним правом надати письмові заперечення не скористався, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.01.2018 касаційну скаргу разом з матеріалами справи було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "Пирятинська птахофабрика" зареєстровано як юридична особа 15.11.2005 та перебуває на обліку у Лубенській ОДПІ (Пирятинське відділення) з 18.11.2005 за № 502.

08.10.2014 Лубенською ОДПІ на адресу платника податків ТОВ "Пирятинська птахофабрика" направлено запит №5626/10/16-18-17-41 про надання інформації та її документального підтвердження.

ТОВ "Пирятинська птахофабрика" листом від 21.10.2014 за №25 повідомлено контролюючий орган про те, що станом на 01.07.2014 по ТОВ "Пирятинська птахофабрика" заборгованість по перерахуванню до бюджету податку на доходи фізичних осіб становить 630 871,96 грн та надано дані по нарахуванню та сплаті податку на доходи фізичних осіб.

Разом з тим, копій відомостей нарахування заробітної плати та відомостей нарахування сум доходів за оренду земельних часток (паїв), про що запитувалось контролюючим органом у запиті №5626/10/16-18-17-41 від 08.10.2014, ТОВ "Пирятинська птахофабрика" не надано.

24.10.2014 начальником Лубенської ОДПІ Кололмієць О.В. прийнято наказ №1474 "Про організацію та проведення перевірки", яким наказано провести з 27.10.2014 документальну позапланову перевірку ТОВ "Пирятинська птахофабрика" з питань правильності нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб за період з 01.07.2012 по 30.06.2014, терміном п`ять робочих днів.

27.10.2014 уповноваженими особами Лубенської ОДПІ на підставі наказу №1474 від 24.10.2014 та направлень на перевірку №1528, 1529 від 24.10.2014 здійснено вихід за юридичною (фактичною) адресою ТОВ "Пирятинська птахофабрика" для проведення документальної позапланової перевірки.

У зв`язку з відмовою посадової особи підприємства, головного бухгалтера ТОВ "Пирятинська птахофабрика" Овчарук Л.А., від отримання наказу на перевірку № 1474 від 24.10.2014 та ознайомлення з направленням на перевірку посадовими особами Лубенської ОДПІ, та відмовою у допуску посадових осіб Лубенської ОДПІ до проведення документальної позапланової виїзної перевірки, посадовими особами контролюючого органу складено акт відмови посадових осіб ТОВ "Пирятинська птахофабрика" від отримання копії наказу "Про організацію та проведення перевірки" та ознайомлення з направленнями на проведення перевірки" №1232/17-33582021 від 27.10.2014, а також складено акт відмови посадових осіб ТОВ "Пирятинська птахофабрика" у допуску посадових осіб Лубенської ОДПІ до проведення перевірки від 27.10.2014 №1231/17-33582021.

30.10.2014 за зверненням та доданими до нього матеріалами управління доходів і зборів з фізичних осіб Лубенської ОДПІ щодо застосування адміністративного арешту майна платника податків ТОВ "Пирятинська птахофабрика" начальником Лубенської ОДПІ прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків ТОВ "Пирятинська птахофабрика".

31 жовтня 2014 року Лубенська ОДПІ звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з поданням до ТОВ "Пирятинська птахофабрика" про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна ТОВ "Пирятинська птахофабрика", застосованого на підставі рішення Лубенської ОДПІ від 30.10.2014 про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

03 листопада 2014 року постановою Полтавського окружного адміністративного суду у справі №816/4248/14 подання Лубенської ОДПІ до ТОВ "Пирятинська птахофабрика" про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків задоволено. Підтверджено обґрунтованість адміністративного арешту майна ТОВ "Пирятинська птахофабрика", застосованого на підставі рішення Лубенської ОДПІ від 30 жовтня 2014 року.

12.12.2014 Лубенська ОДПІ звернулася до суду з позовною заявою про застосування арешту коштів на рахунках платника податків на підставі абзацу 2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що з матеріалів справи не вбачається того, що відповідач має податковий борг підстави для звернення позивача до суду з вимогами про накладення арешту на кошти платника податків відсутні.

Суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення суду першої інстанції, виходив з того, що рішення начальника Лубенської ОДПІ про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків ТОВ "Пирятинська птахофабрика" прийнято 30.10.2014 року, а до суду з вимогою накласти арешт на кошти ТОВ "Пирятинська птахофабрика" позивач звернувся 12.12.2014. Відтак позивач не дотримався вимог п. 7.3 Порядку № 1398, яким встановлено, що для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган державної податкової служби подає до суду позовну заяву в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту контролюючими органами визначені статтею 94 Податкового кодексу України.

Визначення адміністративного арешту як виняткового способу забезпечення виконання обов`язків платника податків, наведене в пункті 94.1 статті 94 Податкового кодексу України, за своїм змістом однаково охоплює як арешт коштів, так і арешт іншого майна.

Згідно з пунктом 94.4 статті 94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України.

Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав і розрізняються лише процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Із системного тлумачення положень статті 94 Податкового кодексу України судом не встановлено, що адміністративний арешт коштів платника податків є похідним від адміністративного арешту майна, відмінного від коштів, і може бути застосований судом виключно у випадку існування рішення контролюючого органу про накладення арешту на майно платника податків.

Положення статті 94 Податкового кодексу України не визначає послідовності процедур застосування адміністративного арешту майна та адміністративного арешту коштів.

Натомість, приписи статті 94 Податкового кодексу України викладаються в єдиному контексті та відповідні правові норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків.

Непідтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків у судовому порядку не обмежує право податкового органу на звернення до суду про застосування арешту коштів на рахунках відповідача, але за умови наявності відповідних підстав, визначених Податковим кодексом України

Аналіз вищевказаних норм Податкового кодексу України дає підстави для висновку, що арешт на кошти платника податків накладається за наявності підстав, визначених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, та не залежить від наявності рішення контролюючого органу про накладення арешту на майно платника податків.

До аналогічного висновку щодо застосування наведених положень Податкового кодексу України Верховний Суд дійшов у постанові від 27 листопада 2018 року під час розгляду справи № 820/1929/17. Крім того, в даному рішенні відсутні посилання на підпункт 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України як на виключне право податкового органу звернення до суду з позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться у банку, лише у разі наявності податкового боргу.

З метою правильного вирішення даного спору та встановлення наявності чи відсутності підстав для застосування до Товариства адміністративного арешту коштів судам необхідно було встановити наявність чи відсутність законних підстав для проведення перевірки відповідача, дотримання позивачем процедури її призначення та проведення, та відповідно зробити висновок про наявність чи відсутність у Товариства підстав відмовити посадовим особам контролюючого органу у допуску до перевірки, що судами попередніх інстанцій зроблено не було.

Разом з тим, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи, що допущені порушення норм процесуального права не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, який процесуальним законом позбавлений можливості досліджувати докази і встановлювати нові обставини, судові рішення на підставі статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 345, 349, 350 , 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Лубенської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області задовольнити частково.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 31.03.2015 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2015 у справі № 816/4938/14 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. ВасильєваСудді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко