ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

23 квітня 2019 року

справа №820/1678/16

адміністративне провадження №К/9901/25690/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18 липня 2016 року у складі судді Полях Н.А.,

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2016 року у складі суддів Макаренко Я.М., Шевцової Н.В., Мінаєвої О.М.,

у справі №820/1678/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан"

до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

04 квітня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Титан" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача форми "Р" від 24 листопада 2015 року № 0002632202 щодо донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 364140 грн, в тому числі за основним платежем у сумі 242760 грн та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 121380 грн, з мотивів безпідставності його прийняття.

18 липня 2016 року постановою Харківського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2016 року, задоволено позов Товариства в повному обсязі, скасовано податкове повідомлення-рішення податкового органу від 24 листопада 2015 року №0002632202 щодо донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 364140,00 грн, з мотивів того, що суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагентів позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність розумних економічних або інших причин (ділової мети) придбання послуг у контрагента, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про невідповідність закону вчинених за ним господарських операцій.

16 вересня 2016 року податковим органом подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та відмовити Товариству в задоволені позову, посилаючись на те, що контрагенти позивача є ймовірними учасниками схем ухилення від оподаткування.

16 вересня 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу, справа із суду першої інстанції витребувана не була.

17 жовтня 2016 року Товариством надане заперечення на касаційну скаргу податкового органу до Вищого адміністративного суду України, у якому позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції без змін.

20 лютого 2018 року матеріали касаційної скарги №К/9901/25690/18 передані до Верховного Суду.

22 лютого 2018 року ухвалою Верховного Суду матеріали касаційної скарги №К/9901/25690/18 прийняті до свого провадження та витребувано справу №820/1678/16 з Харківського окружного адміністративного суду України.

01 березня 2018 року справа №820/1678/16 надійшла до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди попередніх інстанцій установили, що Товариство є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 30588785, перебуває на податковому обліку з 12 жовтня 1999 року, є платником податку на додану вартість з 27 жовтня 1999 року, основний вид діяльності роздрібна торгівля фармацевтичними товарами в спеціалізованих магазинах.

Податковим органом у жовтні 2015 року проведена документальна виїзна перевірка Товариства, за результатами якої складений акт №451/20-23-22-01/30588785 від 29 жовтня 2015 року "Про результати документальної виїзної позапланової перевірки Товариства з питань правильності обчислення та нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "ТЕХНОПРОМКОМПЛЕКС", ТОВ "ХЦПДББ "Юрполіс" та КОНЦЕРН "ВТП" за період з 01 листопада 2014 року по 30 листопада 2014 року" (далі - акт перевірки).

Висновками акта перевірки встановлено, що Товариство здійснювало операції з фінансово-грошовими потоками відповідно до правочинів (відображених в виписках банківських рахунків та наданих до перевірки документів), які свідчать про відсутність їх економічного змісту та сумнівність господарських операцій у перевіряємому періоді, чим доводиться порушення пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого платником завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість та як наслідок занижено податок на додану вартість до сплати в бюджет за листопад 2014 року у загальній сумі 242760 грн.

24 листопада 2014 року керівником податкового органу згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, на підставі висновків акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0002632202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 364140,00 грн, з них за основним платежем у розмірі 242760,00 грн, за порушення положень пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 121380,00 грн на підставі абзаців 3, 4 пункту 123.1 статті 123 цього кодексу.

Судами попередніх інстанцій здійснений системний аналіз положень пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.8, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, який серед іншого зумовив висновок про те, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Також встановлено, що між Товариством, як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Техно-промкомплекс", як продавцем укладено та виконано договір поставки №01/11-01 від 01 листопада 2014 року, в межах якого позивачем отримано товарно-матеріальні цінності: косметику по догляду за обличчям і тілом, дитяче харчування, засоби гігієни, діабетичне харчування, харчові добавки, БАД, спортивне харчування, вироби медичного призначення, що підтверджено заявками постачальника, видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями, доказами (чеками) реалізації товару через мережу аптек, що розташовані у м. Харкові та Харківській області, які долучені до матеріалів справи. Якість товару підтверджується відповідними сертифікатами відповідності, висновками державної санітарно - епідеміологічної експертизи та паспортами якості, транспортування товару копіями товарно-транспортних накладних, що зумовило висновок судів попередніх інстанцій про реальність господарської операції. Висновки контролюючого органу зроблені на підставі акта податкової перевірки контрагента позивача за відсутності винесеного за результатами такої перевірки податкового повідомлення-рішення в порушення норми пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України.

Між позивачем та ТОВ "ХЦПДББ "Юрполіс" укладено та виконано договір про надання юридичних послуг №30/09/14 від 30 вересня 2014 року, за яким у листопаді 2014 року позивач отримав від контрагента ряд юридичних послуг, надання яких пов'язано із поточними питаннями господарської діяльності позивача, що підтверджується інформацією наведеною в актах приймання-передачі наданих послуг, в яких зазначено кількість годин, які використані для надання юридичних послуг, ціна та загальна вартість, що в свою чергу спростовує висновки контролюючого органу щодо неможливості перевірки фактичних витрат часу для надання послуг.

Також до суду першої інстанції позивачем на підтвердження реальності отриманих послуг надано податкові накладні, платіжні доручення, що зумовило висновок про реальність та правомірність отриманих послуг.

За взаємовідносинами позивача із Концерном "Високі технології права", у листопаді 2014 року позивач замовив та придбав послуги з маркетингових досліджень на аптечному ринку України відповідно до умов договору на проведення маркетингових досліджень №06/01-03 від 06 січня 2014 року, контрагентом проведено маркетингові дослідження ринку продажів продукції, що стосується догляду за дитиною та гігієни вагітних жінок, що годують, ринку реалізації ефірних масел.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що отримана у ході дослідження інформація була необхідна позивачу для вирішення питання щодо шляхів подальшого розвитку та мінімізації втрат від економічної кризи, будування подальшої ефективної маркетингової стратегії, на підтвердження реальності отриманих послуг позивачем була надана додаткові угоди до договору №06/01-03, акти здачі приймання робіт, в яких викладені види маркетингових досліджень, податкові накладні зареєстровані в ЄРПН, платіжні доручення, що містяться в матеріалах справи, що доводить правомірність отриманих маркетингових послуг позивачем.

Відтак доведеність правомірності формування податкового кредиту Товариством на підставі отриманих від контрагентів податкових накладних доводить необґрунтованість висновків акта перевірки.

Податкова інформація стосовно контрагентів, на підставі якої контролюючим органом зроблені висновки про неправомірність господарських операцій із контрагентами позивача не доводить складу податкових правопорушень в розумінні статті 109 Податкового кодексу України, не є належним, допустимим та достатнім доказом в розумінні положень статей 73-76 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що дослідженнями акта перевірки та долученими до матеріалів справи відповідними первинними документами підтверджений рух придбаних позивачем товарів та послуг.

Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції про наявність у позивача відповідних первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Здійснення позивачем господарських операцій, їх реальний характер, встановлено судами попередніх інстанцій, що доводить правомірність формування позивачем податкового кредиту по факту придбання товару, послуг та спростовує висновки податкового органу про податкові правопорушення покладені в основу прийняття податкового повідомлення-рішення.

Відсутність підстав збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням унеможливлює застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідач касаційною скаргою просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно здійснення господарських операцій із контрагентом позивача, що знаходиться за межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга відповідача залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18 липня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2016 року у справі №820/1678/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер