Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 квітня 2019 року

Київ

справа №815/3408/16

адміністративне провадження №К/9901/39501/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,

суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30.09.2016 (головуючий суддя: Тарасишина О.М.)

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2016 (головуючий суддя: Димерлій О.О., судді: Єщенко О.В., Шереметко Л.П.)

у справі № 815/3408/16

за позовом Приватного акціонерного товариства «ІСРЗ»

до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області

про визнання протиправним та скасування в частині податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «ІСРЗ» (далі - позивач, ПАТ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (далі - відповідач), в якому просило: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.07.2016 № 0004531408 у частині нарахування грошового зобов'язання із пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньо-економічної діяльності у розмірі 343037,15 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30.09.2016, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2016, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 06.07.2016 № 0004531408 у частині нарахування грошового зобов'язання із пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньо-економічної діяльності у розмірі 343037,15 грн.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (далі - Закон № 185/94-ВР). За доводами касаційної скарги суди попередніх інстанцій не врахували, що у випадку припинення провадження у справі Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України пеня нараховується за весь період прострочення строку здійснення розрахунків в іноземній валюті, включаючи період, на який нарахування пені було зупинено.

Позивач не реалізував своє процесуальне право подання заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичною підставою для нарахування позивачу суми грошового зобов'язання із пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у сумі 343037,15 грн., згідно з податковим повідомленням-рішенням від 06.07.2016 № 0004531408, з приводу правомірності якого у цій частині грошового зобов'язання виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті позапланової виїзної перевірки від 24.06.2016 № 000060/15-32-14-03/32333962. Згідно з цим актом позивачем порушені норми ст.1 Закону № 185/94-ВР, а саме: несвоєчасно отримана валютна виручка у сумі 18806.48 дол.США по зовнішньоекономічному контракту від 28.11.2013, укладеному з нерезидентом «Compass Investing LTD» (Британські Віргінські острови).

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між позивачем та нерезидентом - компанією «Compass Investing LTD» (Британські Віргінські острови) укладено контракт від 28.11.2013: № 55752 щодо здійснення ремонтних робіт судна. Вартість здійснених робіт становила 18806,48 дол.США, про що свідчить протокол ціни до вказаного контракту.

Однак вказана виручка не надійшла на рахунок позивачу до спливу граничного строку її надходження та до дати спливу цього строку позивач подав до Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України позовну заяву до «Compass Investing LTD» (Британські Віргінські острови) про стягнення 18806,48 дол.США, яка постановою від 27.02.2015 була прийнята до провадження.

Постановою Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України від 23.02.2016 було припинено арбітражний розгляд.

Відповідно до частини 1 ст. 1 Закону № 185/94-ВР (у редакції, чинній на час виникнення відносин, з приводу прав і обов'язків у яких виник спір) виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті (частина 3 цієї статті).

Згідно з частиною 1 ст. 4 цього Закону порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

У разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується (частина 2 цієї статті).

Частиною 3 цієї статті визначено, що у разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці строки було зупинено.

Згідно з частиною 4 у разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

За змістом пункту 2 ст. 32 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» третейський суд приймає постанову про припинення арбітражного розгляду, коли, зокрема, позивач відмовляється від своєї вимоги, якщо тільки відповідач не висуне заперечень проти припинення розгляду і третейський суд не визнає законний інтерес відповідача в остаточному врегулюванні спору.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що підставою для зупинення строків, передбачених статтями 1, 2 Закону № 185/94-ВР, є факт прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, а підставою для несплати пені за порушення відповідних строків рішення суду про задоволення позову.

Аналогічні наслідки мають наставати у разі, коли провадження у справі припиняється за заявою резидента про відмову від позову у зв'язку з тим, що нерезидент виконав зобов'язання за експортно-імпортним контрактом після подання позовної заяви до Міжнародного комерційного арбітражного суду чи Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України, що є підтвердженням правомірності поведінки резидента.

Отже підстава для нарахування пені за порушення термінів має визначатися з урахуванням причин припинення провадження у справі. Зокрема, якщо провадження у справі припинено за заявою позивача про відмову від позовних вимог у зв'язку з виконанням відповідачем умов контракту, що свідчить про порушення відповідних строків нерезидентом, підстав для поновлення строків та нарахування резиденту пені немає.

Зміст правового регулювання вказаних правових норм відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові від 27.02.2012 у справі № 21-387а11.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій, однак, не встановили обставини щодо підстав для припинення арбітражного розгляду згідно з постановою Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України від 23.02.2016. Такі обставини входять до предмету доказування при вирішенні цього спору та мають бути встановлені у судовому процесі для висновку про правомірність чи неправомірність нарахування позивачу пені за порушення строків розрахунків в іноземній валюті. Відповідач у судовому процесі звертав увагу судів на норми частини 3 ст. 4 Закону № 185/94-ВР.

Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин 4 та 5 ст. 11 КАС України (у редакції, чинній до внесення змін законом України від 03.10.2017) та закріплено також у частині 4 ст. 9 КАС України (у редакції, чинній на дату ухвалення цієї постанови).

Частиною 1 ст. 242 КАС України (у редакції, чинній на дату ухвалення цієї постанови) встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (частина 2 цієї статті)

Згідно з частиною 3 обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вищенаведені порушення судами норм процесуального права призвели до передчасних висновків щодо суті спору, отже судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до частини 2 ст. 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або 2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 3) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, перевірити належним чином доводи сторін щодо підстав для припинення арбітражного розгляду згідно з постановою Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України від 23.02.2016. У разі необхідності, зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування відповідних обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

Керуючись ст. ст. 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області задовольнити частково.

Скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30.09.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2016, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя:І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко