Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2023 року

м. Київ

справа №819/1433/16

адміністративне провадження № К/9901/807/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючий - Стародуб О.П.,

судді - Коваленко Н.В., Кравчук В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 31.05.2017 (суддя - Мартиць О.І.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2017 (судді - Заверуха О.Б., Рибачук А.І., Старунський Д.М.)

у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Шумської міської ради, Шумської районної державної адміністрації, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Шумськ-Інвест» про скасування рішення державного реєстратора,

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

ОСОБА_1, ОСОБА_2., ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом, в якому просили скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Шумського районного управління юстиції Тернопільської області Антонюк С.В. №6771755 від 15.10.2013 про державну реєстрацію 11.10.2013 за територіальною громадою м. Шумськ в особі Шумської міської ради права комунальної власності на земельну ділянку, що розташована за адресою з інформаційно] довідки від 27.05.2016: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 6125810100:01:005:0068.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

10.10.2013 ТОВ «Шумськ Інвест» звернулося до реєстраційної служби Шумського районного управління юстиції для реєстрації договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 6125810100:01:005:0068 в Державному реєстрі речових прав.

15.10.2013 державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Шумського районного управління юстиції Тернопільської області Антонюк С.В. прийнято рішення №6772206 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відповідно до якого вирішено провести державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки з реєстраційним номером 180849961258, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 6125810100:01:005:0068 за суб`єктом ТОВ «Шумськ-Інвест», податковий номер 34043073

Крім того, 15.10.2013 державним реєстратором прав на нерухоме майно реєстраційної служби Шумського районного управління юстиції Тернопільської області Антонюк С.В. прийнято оскаржуване рішення №6771755 про державну реєстрацію за територіальною громадою м. Шумськ в особі Шумської міської ради права комунальної власності на земельну ділянку, що розташована за адресою з інформаційної довідки від 27 травня 2016 року АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки 6125810100:01:005:0068.

Підставою для прийняття оскаржуваного рішення державного реєстратора про державну реєстрацію за територіальною громадою м. Шумськ в особі Шумської міської ради права комунальної власності на спірну земельну, крім заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень директора ТОВ «Шумськ-Інвест» ОСОБА_4 від 11.10.2013, були договір оренди землі від 30.06.2009, зареєстрований у Шумському районному відділі Центру державного земельного кадастру 15.12.2009, рішення господарського суду Тернопільської області від 12.08.2009 у справі №6/82-1471 за позовом ТОВ «Шумськ-Інвест» до Шумської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Шумське районне споживче товариство, яким визнано укладеним договір земельної ділянки, а також витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-6100516152013 від 28.08.2013 на земельну ділянку з кадастровим номером 6125810100:01:005:0068.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, вважаючи його протиправним, позивачі звернулись до суду.

В обґрунтування позовних вимог покликались на те, що державним реєстратором здійснено реєстрацію права власності за Шумською міською радою з порушеннями процедури, передбаченої Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Крім цього, покликались на те, що при реєстрації права власності до спірної земельної ділянки, державним реєстратором протиправно було включено земельні ділянки, на яких знаходились об`єкти нерухомого майна позивачів.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 31.05.2017, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2017, у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов висновку про правомірність здійснення державним реєстратором реєстрації права власності за Шумською міською радою, оскільки у цьому випадку проводилась не первинна державна реєстрація іншого речового права (права оренди) на земельну ділянку, а право власності на спірну земельну ділянку за Шумською міською радою вже було зареєстроване в Державному реєстрі земель 15.12.2009 за реєстраційним номером 040966000592 реєстратором - Шумським районним відділом Центру державного земельного кадастру, про що зазначено у Витязі з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №10857147 від 15.10.2013 у графі про реєстрацію до 01.01.2013.

Суд дійшов висновку, що такі дії державного реєстратора узгоджуються з вимогами статтей 16 та 4-1 Закону №1952, що є спеціальними при здійсненні реєстрації речових прав на спірну земельну ділянку комунальної власності.

Також суди дійшли висновку, що ст. 24 Закону №1952 передбачено вичерпний перелік підстав для відмови у здійсненні державної реєстрації прав та їх обтяжень, жодної з яких позивачами наведено не було.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

З рішеннями судів попередніх інстанцій не погодився позивач ОСОБА_1 , звернувся з касаційною скаргою, в якій посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення судових рішень, які, на його думку, підлягають скасуванню.

Покликався на те, що при прийнятті державним реєстратором оскаржуваного рішення щодо реєстрації права власності на земельну ділянку до неї протиправно було включено земельні ділянки, на яких знаходились об`єкти нерухомого майна позивачів та третіх осіб.

Наголошував на тому, що про порушення оскаржуваним рішенням прав та законних інтересів позивачів та третіх осіб, які так і не були залучені до участі у справі, свідчать численні судові рішення, ухвалені у інших справах, які судами попередніх інстанцій не були взяті до уваги.

Покликався на те, що відмовляючи у задоволенні клопотань про залучення до участі у справі третіх осіб, суд першої інстанції обмежився прийняттям трьох протокольних ухвал без наведення мотивів, якими він керувався при вирішенні зазначених клопотань. В свою чергу судом апеляційної інстанції жодної оцінки таким діям суду першої інстанції надано не було.

Просив рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

У відзиві на касаційну скаргу третя особа - ТОВ «Шумськ-Інвест» просить у її задоволенні відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Покликається на те, що оскаржуване рішення державного реєстратора не стосується безпосередньо позивачів, вони не є суб`єктами правовідносин, в яких застосовано оскаржуване рішення, таке рішення не впливає та не може впливати на права чи обов`язки позивачів, тому вони не є належними позивачами і не мають права на судовий захист.

ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вирішуючи справу по суті заявлених позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Проте такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права

Так, відповідно до частини другої статті 2 КАС України (тут і далі - в редакції на час виникнення спірних правовідносин) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 3 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини другої статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2 4 19 КАС України (у редакції, чинній з 15.12.2017), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 29.05.2019 (справа №826/9341/17), від 19.06.2019 (справа №802/385/18-а), від 06.11.2019 (справа №826/3731/18), неодноразово висловлювала правові позиції щодо правил віднесення спорів до адміністративної юрисдикції, які полягають в наступному.

"До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень".

Натомість до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта, а останній, відповідно, зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №914/2006/17).

Крім того, у постанові від 05.12.2018р. (справа №757/1660/17-ц) Велика Палата Верховного Суду сформувала висновок, відповідно до якого «… розгляд одного спору про право на нерухоме майно або про його обтяження чи вирішення цього спору за правилами цивільного або господарського судочинства не є підставою вважати публічно-правовим і розглядати за правилами адміністративного судочинства інший спір - про скасування рішення чи запису про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно або його обтяження, прийнятого державним реєстратором чи внесеного ним до відповідного державного реєстру на користь одного з учасників цивільної або господарської справи під час її розгляду чи після її вирішення. Ці спори залежно від суб`єктного складу теж мають розглядатися за правилами цивільного або господарського судочинства.».

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 04.09.2018 у справі №823/2042/16, якщо позивач не був заявником стосовно оскаржуваних ним реєстраційних дій, які були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорене рішення, здійснено оспорений запис.

Зважаючи на те, що саме Велика Палата Верховного Суду є судом, уповноваженим вирішувати юрисдикційні спори, колегія суддів не має підстав не погодитися із запропонованим підходом.

Спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи оскаржуване рішення про державну реєстрацію за територіальною громадою м. Шумськ в особі Шумської міської ради права комунальної власності на земельну ділянку, не мав публічно-правових відносин саме з позивачами. Прийняте відповідачем оскаржуване рішення ухвалене за заявою іншої особи, а не позивачів.

Зі змісту позовних вимог та обставин, якими позивачі їх обґрунтовують вбачається, що спір у цій справі не пов`язаний із захистом прав позивачів у сфері саме публічно-правових відносин, оскільки подання позову спрямоване на поновлення порушених, на думку позивачів, їх майнових прав як власників об`єктів нерухомого майна, розміщеного на земельних ділянках, включених до земельної ділянки, щодо якої державним реєстратором прийнято спірне рішення.

Такі фактичні обставини, доводи та заперечення учасників справи вказують на те, що у цій справі безпосередньо між позивачами та відповідачем правовідносини, які були б засновані на владно-управлінському підпорядкуванні, не виникли, а право звернення до суду та порушення своїх прав позивачі пов?язують з порушенням їх саме майнових прав і не пов`язують із захистом прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 15 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Таким чином, визнання незаконними рішень суб`єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.

Враховуючи наведені вище нормативні положення, не є публічно-правовим спір між суб`єктом владних повноважень та суб`єктом приватного права - фізичною чи юридичною особою, у якому управлінські дії суб`єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку - це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб`єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.

Враховуючи наведене, Суд дійшов висновку про те, що юрисдикція адміністративних судів на спірні правовідносини не поширюється та необхідність вирішення спору в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 354 КАС України Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

З огляду на зазначене, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.

Відповідно до статті 239 КАС України позивачі мають право протягом десяти днів з дня отримання ним цієї постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

Керуючись ст. 238 239 341 345 349 354 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 31.05.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2017 - скасувати.

Провадження у справі №819/1433/16 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Шумської міської ради, Шумської районної державної адміністрації, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Шумськ-Інвест» про скасування рішення державного реєстратора, - закрити.

Протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови позивачі вправі звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

Н.В. Коваленко

В.М. Кравчук