Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 січня 2020 року

Київ

справа №810/3761/15

адміністративне провадження №К/9901/26398/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Києво-Святошинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2016 року (суддя Басай О.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року (колегія у складі суддів: Глущенка Я.Б., Вівдиченко Т.Р., Петрика І.Й.) у справі № 810/3761/15 за позовом Приватного акціонерного товариства «УВК Україна» до Києво-Святошинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «УВК Україна» (надалі позивач, Товариство) звернулось до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області (після реорганізації Києво-Святошинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області) (надалі відповідач, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки ухвалене на підставі висновків, які не відповідають вимогам податкового законодавства та фактичним показникам податкового обліку позивача.

Київський окружний адміністративний суд постановою від 10 лютого 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року, позов задовольнив. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 16 лютого 2015 року № 0000632201.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем не доведено належними та достатніми доказами фактів безпідставного чи неправомірного формування позивачем податкового кредиту та заниження суми податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет, за результатами господарської діяльності з контрагентами.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Відзив на касаційну скаргу від позивача до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що з 24 грудня 2014 року по 30 грудня 2014 року податковим органом згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.1 статті проведено документальну невиїзну позапланову перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «КВП Спецбуд» за період з 1 серпня 2014 року по 30 вересня 2014 року та ТОВ «КВП Прайм» за період з 1 серпня 2014 року по 30 вересня 2014 року. За результатами якої складено акт від 13 січня 2015 року № 44/10-13-22-05/36449095.

Висновками акта перевірки встановлено порушення вимог пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету на загальну суму 568 808,00 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 16 лютого 2015 року № 0000632201, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 853 213,00 грн, з яких за основним платежем 568 808,00 грн та за штрафними санкціями 284 405,00 грн.

Суди попередніх інстанцій встановили, що відповідач в акті перевірки ставить під сумнів реальність здійснення господарських операції між Товариством та його контрагентами ТОВ «КВП Спецбуд» та ТОВ «КВП Прайм».

Відповідно до частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суди попередніх інстанцій встановили, що між позивачем (замовник) та ТОВ «КВП Спецбуд» (виконавець) укладено договір про надання послуг №У-0508 від 5 серпня 2014 року, відповідно до якого виконавець зобов`язується за завданням замовника протягом визначеного в договорі строку надавати за плату послуги по комплектації наборів, переупаковці наборів та вкладення стікерів, а замовник зобов`язується оплачувати надані послуги. Згідно з додатком № 2 від 1 вересня 2014 року до договору №У-0508 «Тарифи», визначено тарифи на вищезазначені послуги.

У вересні 2014 року ТОВ «КВП Спецбуд» надало позивачу послуги по переупаковці наборів, стікеруванню товарів та комплектації наборів, що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податковою накладною.

Також між позивачем (замовник) та ТОВ «КВП Спецбуд» (виконавець) укладено договір про надання послуг № ПР-0508 від 5 серпня 2014 року, відповідно до якого замовник дає завдання, а виконавець зобов`язується виконати вантажно-розвантажувальні роботи згідно заявки замовника.

Згідно з додатком № 1 від 5 серпня 2014 року до договору № ПР-0508 «Погодження вартості робіт», визначено вартість вищезазначених навантажувально-розвантажувальних робіт в період з 5 по 29 серпня 2014 року.

Відповідно до додатку № 2 від 1 вересня 2014 року до договору № ПР-0508 «Погодження вартості робіт», визначено вартість вищезазначених навантажувально-розвантажувальних робіт в період з 1 по 30 вересня 2014 року.

У серпні-вересні 2014 року ТОВ «КВП Спецбуд» надало позивачу послуги з навантажувально-розвантажувальних робіт, що підтверджується податковими накладними та актами здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Факт розрахунку між позивачем та ТОВ «КВП Спецбуд» за вищевказаними договорами підтверджується актом пред`явлення векселя до платежу, актами прийому-передачі векселів, простими векселями, виписками з банківського рахунку та платіжні доручення.

Суди попередніх інстанцій встановили, що Товариством надано докази, які підтверджують, що послуги, які надані ТОВ «КВП Спецбуд» на підставі договору про надання послуг №У-0508, використані ним у власній господарській діяльності, а саме, ТОВ «КВП Спецбуд» здійснювало навантажувально-розвантажувальні роботи щодо товару, який транспортувався Товариством. Зокрема, позивач надав довідку про використання товару, довідку про навантажувально-розвантажувальні роботи, вантажні квитанції, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), договори про надання логістичних послуг, додатки до договорів про надання логістичних послуг.

Фінансово-господарські відносини між позивачем (замовник) та ТОВ «КВП Прайм» (постачальник) здійснювались на підставі договору поставки товару № ТМЦ-0508 від 5 серпня 2014 року, відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується систематично поставляти і передавати у власність покупцю визначений цим договором товар, а покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату.

Відповідно до додатку № 2 від 1 вересня 2014 року до договору поставки товару №ТМЦ-0508 та додатку №3 від 1 вересня 2014 року до договору поставки товару №ТМЦ-0508 визначено товар, який постачальник має поставити позивачу.

Суди попередніх інстанцій встановили, що у серпні-вересні 2014 року ТОВ «КВП Прайм» поставляло позивачу термоусадочну плівку та стрейч - плівку, що підтверджується видатковими накладними.

Факт розрахунку між позивачем та ТОВ «КВП Прайм» за вищевказаним договором підтверджується актом пред`явлення векселя до платежу, актом прийому-передачі векселів, простим векселем, виписками з банківського рахунку та платіжними дорученнями.

Товариство надало докази, які підтверджують, що товари отримані на підставі договору поставки товару №ТМЦ-0508 були використані ним у власній господарській діяльності для пакування вантажу з метою забезпечення його цілісності під час перевезення. Зокрема, позивач надав довідку про використання товару, довідку про навантажувально-розвантажувальні роботи, вантажні квитанції, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг).

В касаційній скарзі податковий орган не висловив жодних зауважень до змісту та форми документів, які складались між позивачем та його контрагентами

Як підставу для висновків про нереальність господарських операцій податковий орган визначає то, що до перевірки не надано первинних документів, які підтверджують виконання робіт.

Суд апеляційної інстанції встановив, а податковий орган не спростував, що вказані первинні документи були надані до заперечень на складений після перевірки акт. Це підтверджується змістом згаданих заперечень.

Крім того, в касаційній скарзі податковий орган зазначає, що вказані контрагенти позивача мають стан 9 (направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням).

Суди попередніх інстанцій встановили, а податковий орган не спростував, що на момент здійснення спірних господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також були зареєстрованими платниками податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право нараховувати цей податок та складати податкові накладні на кожну поставку товарів і послуг.

Висновки податкового органу про порушення Товариством податкового законодавства ґрунтуються виключно на податковій інформації стосовно взаємовідносин контрагентів позивача із іншими підприємствами.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що такі доводи контролюючого органу є безпідставними, адже за правилами податкового законодавства, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов`язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку. Платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Враховуючи викладене, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідачем не доведено належними та достатніми доказами фактів безпідставного чи неправомірного формування позивачем податкового кредиту та заниження суми податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет, за результатами господарської діяльності з контрагентами.

В свою чергу, відповідач касаційною скаргою просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно здійснення господарських операцій із контрагентами позивача, що знаходиться за межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 341, 345, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Києво-Святошинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення.

2. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року у справі № 810/3761/15 залишити в силі.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко

І.А. Васильєва

С.С. Пасічник ,

Судді Верховного Суду