Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.01.2018 Київ К/9901/1249/17 815/3454/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді - доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Пуратос Україна» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року (Вовченко О.А.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року (Осіпов Ю.В., Димерлій О.О., Скрипченко В.О.) у справі №815/3454/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пуратос Україна» до Одеського управління офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, Державна податкова інспекція у Суворовському районі Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Пуратос Україна» (далі - позивач, ТОВ «Пуратос Україна») звернулось до суду з позовом до Одеського управління офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо неподання до Головного управління державної казначейської служби України в Одеській області висновку щодо перерахування на поточний рахунок позивача бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 1 746 585,00 грн згідно з декларацією з податку на додану вартість за березень 2010 року; зобов'язання відповідача підготувати та подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми ПДВ у розмірі 1 746 585,00 грн., що підлягає бюджетному відшкодуванню, за декларацією з ПДВ позивача за березень 2010 року; зобов'язання відповідача подати до суду звіт про виконання судового рішення протягом одного тижня з дня набрання законної сили судовим рішенням.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «Пуратос Україна» зазначило, що його право на одержання оспорюваної суми ПДВ з бюджету підтверджено документально, а тому відмова відповідача надати висновок про необхідність відшкодування цієї суми з бюджету на користь позивача є протиправною бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, що призвела до виникнення перед платником бюджетної заборгованості.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходити з необґрунтованості вимог, які фактично вже були предметом судового розгляду і щодо яких було прийнято судове рішення. Так, позивачем по суті заявлено позовні вимоги щодо захисту прав, які фактично стосуються питання виконання рішення суду, що свідчить про невірно обраний спосіб захисту порушеного права.

Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог ТОВ «Пуратос Україна».

У доводах касаційної скарги позивач посилається на необґрунтованість спірних судових рішень, необ'єктивний аналіз обставин справи, зважаючи на невиконання рішення суду, в якому було заявлено аналогічні позовні вимоги та позбавлення позивача можливості захисту порушеного права, натомість доводів щодо неправильного застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права не наводить.

Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

Так, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 20 квітня 2010 року ТОВ «Пуратос Україна» подало до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2010 року, в якій сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, визначена в розмірі 1 920 270,00 грн.

Уповноваженими особами контролюючого органу проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Пуратос Україна» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за березень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалося у період з 1 лютого 2010 року по 31 березня 2010 року, за результатами якої складено акт від 8 червня 2010 року №3158/23-6/34380367, яким встановлено завищення позивачем суми бюджетного відшкодування за березень 2010 року на 1 746 585,00 грн.

На підставі акту перевірки контролюючий орган прийняв податкове повідомлення-рішення від 14 червня 2010 року №0001512301/0, яким позивачу зменшив суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1 746 585,00 грн.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2012 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України, скасовано рішення суду першої інстанції, яким відмовлено у задоволенні адміністративного позову та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ТОВ «Пуратос Україна» задоволено та скасовано податкове повідомлення-рішення від 14 червня 2010 року №0001512301/0.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач звертався до відповідача з заявою про повернення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2010 року у розмірі 1 746 585,00 грн. на рахунок платника у банку, яку відповідачем задоволено не було.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2016 року у справі №815/2224/14, яка набрала законної сили 13 травня 2016 року, адміністративний позов ТОВ «Пуратос Україна» задоволено частковою. Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо неподання до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області висновку із зазначенням суми податку у розмірі 1 746 585,00 грн, що підлягає відшкодуванню з бюджету, за декларацією з податку на додану вартість за березень 2010 року та зобов'язано відповідача надати до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області висновок із зазначенням суми податку у розмірі 1 746 585,00 грн, що підлягає відшкодуванню з бюджету, за декларацією з податку на додану вартість за березень 2010 року, у задоволенні іншої частині позовних вимог позивача - відмовлено.

Наказом Державної фіскальної служби України від 26 грудня 2016 року №1036 «Про затвердження Реєстру великих платників податків на 2017 рік», ТОВ «Пуратос Україна» (код за ЄДРПОУ 33933338) переведено на облік до Одеського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби з 1 січня 2017 року.

Позивачем подано до контролюючого органу заяву про внесення до відповідного реєстру відшкодувань податку на додану вартість, необхідної інформації по заяві ТОВ «Пуратос Україна» про відшкодування податку на додану вартість з бюджету за декларацією з податку на додану вартість за березень 2010 року у розмірі 1 746 585,00 грн, у відповідь на яку, контролюючим органом зазначено про законодавчу неврегульованість механізму відшкодування сум податку на додану вартість, включених до тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, та структуру такого реєстру.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що заявлені позовні вимоги вже були предметом судового розгляду у справі №815/2224/14, а підставою для звернення до суду з даним позовом стало невиконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2016 року у справі №815/2224/14.

Разом з тим, з метою забезпечення виконання судового рішення, статтею 267 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 06 липня 2005 року №2747-IV, що діяв до 15 грудня 2017 року) передбачений судовий контроль за виконанням судових рішень у адміністративних справах.

Відповідно до положень абзацу 1 частини 9 та частини 10 статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України, особа-позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.

За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. У разі наявності підстав для задоволення заяви суд ухвалює одну із постанов, що передбачені частиною 2 статі 162 цього Кодексу.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції відносно того, що з урахуванням положень статей 2 та 267 Кодексу адміністративного судочинства України, позов, який направлений на контроль за виконанням судових рішень, виключає одночасний розгляд спору про оскарження дій суб'єкта владних повноважень з інших підстав, що не пов'язані з належним виконанням судового рішення, а отже, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах повинен розглядатися в порядку статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статі 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статі 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Пуратос Україна» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Пуратос Україна» залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року у справі №815/3454/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді І.Я. Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова