Історія справи

Ухвала КАС ВП від 25.07.2019 року у справі №707/2487/17
Постанова КАС ВП від 22.12.2022 року у справі №707/2487/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 707/2487/17

адміністративне провадження № К/9901/19776/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шарапи В.М.,

суддів: Стародуба О.П., Чиркіна С.М.,

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26.03.2019 (головуючий суддя Руденко А.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2019 (головуючий суддя Василенко Я.М., судді Кузьменко В.В., Шурко О.І.)

у справі №707/2487/17

за позовом ОСОБА_1

до Червонослобідської сільської ради Черкаського району Черкаської області

про визнання протиправним рішення та стягнення збитків

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. 15.12.2017 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Червонослобідської сільської ради Черкаського району Черкаської області, в якій просить:

- визнати рішення №25-37 від 11.05.2017 неправомірним та скасувати його;

- стягнути з Червонослобідської сільської ради збитки, завдані їй неправомірними діями та рішеннями у сумі 1 793 700 грн.

2. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 26.03.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2019, у задоволенні позову відмовлено.

3. Судами попередніх інстанцій під час судового розгляду справи встановлено наступні фактичні обставини:

3.1. ОСОБА_1 з 1976 року по серпень 2017 року була одружена з ОСОБА_2 , який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер.

3.2. 13.02.2012 ОСОБА_2 звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,5 га в адміністративних межах с. Червона Слобода для ведення особистого селянського господарства.

3.3. Відповідач рішенням № 23-9 від 30.05.2012 у задоволенні вказаної заяви відмовив з підстав відсутності вільних земельних ділянок.

3.4. ОСОБА_2 вказану відмову було оскаржено в судовому порядку та постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2013 у справі № 2340/5054/12 визнано неправомірними дії відповідача щодо відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

3.5. За вказаним судовим рішенням відкрито виконавче провадження, проте станом на час звернення до суду вказане рішення суду не виконане.

3.6. 15.04.2017 ОСОБА_2 звернувся до відповідача з черговою заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 1,75 га для ведення особистого селянського господарства. Відповідач листом №25-37 від 11.05.2017 відмовив позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.

3.7. Позивач вважає, що оскарженим рішенням відповідача №25-37 від 11.05.2017, рішенням №23-9 від 30.05.2012 та тривалою бездіяльністю відповідача щодо невиконання рішення Київського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2013 у справі №2340/5054/12 порушено право ОСОБА_2 на отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, оскільки суб`єктивне право ОСОБА_2 на отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства стало його майном в силу закону з дати подання заяви про виділення йому земельної ділянки в порядку частини 6 статті 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).

4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач оскарженим рішенням № 25-37 від 11.05.2017 відмовив померлому ОСОБА_2 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,75 га для ведення особистого селянського господарства у власність, а тому право власності на земельну ділянку у останнього не виникло. У зв`язку з цим суди вважали, що у позивача суб`єктивного майнового права на отримання у власність земельної ділянки немає.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

5. Позивач - ОСОБА_1 , подала касаційну скаргу на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26.03.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2019, в якій просила їх скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

5.1. Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги зводяться до неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та допущення ними порушень норм процесуального права. Скаржник обґрунтовує касаційну скаргу порушеним суб`єктивним майновим правом ОСОБА_2 на отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства виникло на підставі частини 6 статті 118 ЗК України з моменту подачі заяви про виділення йому земельної ділянки. У зв`язку з цим скаржник вважає, що земельна ділянка, на яку претендував її чоловік, могла б стати спільним майном подружжя, а позивачка, у свою чергу, мала би свою частку у спільному майні.

5.2. Позивачка вважає оскаржене рішення суб`єкта владних повноважень таким, що порушує приписи частини 7 статті 118 ЗК України.

5.3. Крім того, на думку скаржника, судами попередніх інстанцій не застосовані положення статті 1192 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин.

6. Відзиву на касаційну скаргу від відповідача не надходило.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:

7. Під час розгляду касаційної скарги колегія суддів враховує приписи частин 1-2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України, в редакції до 08.02.2020), відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

8. Згідно з частиною 1 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

9. Частиною 6 статті 118 ЗК України (в редакції, чинній на момент звернення позивача з заявою про надання згоди на розробку проекту землеустрою) визначено, що Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

10. Відповідно до частини 7 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

11. За правилами частини 8 тієї ж статті проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

12. Згідно з частиною 9 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

13. Відповідно до статті 25 Закону України «Про землеустрій» документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації, в тому числі у вигляді проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

14. Згідно зі статтею 30 Закону України «Про землеустрій» погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом.

15. Частинами 1, 5, 6 статті 186-1 ЗК України передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.

16. У сукупності зазначене дає підстави для висновків, що земельним законодавством передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.

17. У свою чергу колегія суддів зазначає, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, як і розробка такого проекту, на підставі положень статті 118 ЗК України, не покладає на орган місцевого самоврядування обов`язку (не є підставою для виникнення зобов`язання перед особою, яка звернулась із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою) щодо надання цієї земельної ділянки у власність чи користування. Натомість звернення із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є одним із етапів у процедурі отримання земельної ділянки у власність або у користування та, відповідно, не може свідчити про виникнення будь-яких майнових прав на бажану земельну ділянку.

18. У зв`язку з цим варто відзначити, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 ЗК України).

19. Статтею 126 ЗК України передбачено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

20. Пунктом 1 частини 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що Державний реєстр прав містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій.

21. За такого правового регулювання, виникнення, зокрема, права власності на земельну ділянку пов`язується саме із моментом проведення реєстраційних дій у Державному реєстрі прав.

22. Як було встановлено судами попередніх інстанцій, відповідач оскарженим рішенням №25-37 від 11.05.2017 відмовив померлому ОСОБА_2 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,75 га для ведення особистого селянського господарства у власність.

23. Відтак, право власності на бажану земельну ділянку у ОСОБА_2 не виникло.

24. Одночасно колегія суддів зазначає, що відповідно статті 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

25. Відповідно до статті 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

26. Разом з цим, права та обов`язки особи, які не входять до складу спадщини, визначені статтею 1219 Цивільного кодексу України.

27. Зазначена стаття передбачає, що не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема, особисті немайнові права.

28. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржене рішення відповідача не призвела до порушення прав та інтересів ОСОБА_1 , оскільки за своєю правовою природою не породило виникнення у ОСОБА_2 права власності на бажану земельну ділянку, натомість є всього лиш наслідком звернення особи за отриманням такого дозволу. При цьому, право на оскарження рішення відповідача №25-37 від 11.05.2017 було особистим немайновим правом ОСОБА_2 , яке не входить до складу спадщини в силу положень Цивільного кодексу України.

29. У зв`язку із зазначеним, вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача збитків є необґрунтованими.

30. За такого правового регулювання та обставин справи, суд касаційної інстанції вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

31. Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень судами і погоджується з їх висновками у цій справі.

32. Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15.01.2020 №460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26.03.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2019 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Головуючий суддя В.М. Шарапа

Судді О.П. Стародуб

С.М. Чиркін