ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 822/2506/17

адміністративне провадження № К/9901/45922/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шарапи В. М.,

суддів - Бевзенка В. М., Чиркіна С. М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної служби геології та надр України на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2017 року у складі судді Ковальчук О. К. та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2018 року у складі колегії суддів: Гонтарука В. М. (суддя-доповідач), Граб Л. С., Білої Л. М. у справі за позовом Державної служби геології та надр України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бубнівський цегельний завод" про анулювання спеціального дозволу,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

1. Державна служба геології та надр України (далі - позивач, Держгеонадра України) звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бубнівський цегельний завод" (далі - ТОВ "Бубнівський цегельний завод") про анулювання спеціального дозволу.

2. Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 17 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2018 року, у задоволенні позову відмовив.

2.1 Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову, виходили з того, що позовні вимоги позивача про припинення права користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами №5152 від 1 березня 2010 року, виданого ТОВ "Бубнівський цегельний завод", не ґрунтуються на приписах чинного законодавства та є безпідставними, оскільки до звернення з позовом до суду відповідачем усунуто всі порушення законодавства про надра, які зазначені підставою позовних вимог.

3. Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини справи, що мають значення для вирішення справи:

3.1.1 березня 2010 року Міністерство охорони навколишнього природного середовища України надало ТОВ "Бубнівський цегельний завод" спеціальний дозвіл №5152 на користування надрами з метою видобування суглинків, придатних до виробництва будівельної повнотілої цегли строком на 20 років.

3.2. Наказом від 23 грудня 2015 року №438 Держгеонадра України зобов'язала ДНВП "Геоінформ України" та державну комісію України по запасах корисних копалин провести аналіз державного балансу запасів корисних копалин України щодо подання на повторну державну експертизу матеріалів геолого-економічної оцінки відповідних родовищ корисних копалин в частині діючих, в тому числі зупинених, спеціальних дозволів на користування надрами до 15 січня 2016 року.

3.3.13 січня 2016 року ДНВП "Геоінформ України" надіслало позивачу інформацію про те, що відповідач не подав на повторну державну експертизу матеріали геолого-економічної оцінки Велико-Бубнівського родовища. Наказом від 16 серпня 2016 року №257, у зв'язку з невиконанням відповідачем умов спеціального дозволу в частині щорічного звітування перед ДНВП "Геоінформ України" щодо руху запасів за формами №5-гр, 6-гр, 7-гр за 2015 рік, позивач встановив 10-денний термін для усунення порушень законодавства про надра. Зазначений наказ надісланий відповідачу супровідним листом від 31 серпня 2016 року №15493/13/14-16.

3.4. Згідно наказу від 1 вересня 2016 року №287, позивач продовжив відповідачу термін для усунення порушень до 30 календарних днів. Про вказаний наказ відповідач повідомлений листом від 3 жовтня 2016 року №18461/13/14-16. Наказом від 16 листопада 2016 року №431, надісланим супровідним листом від 19 грудня 2016 року №23465/13/14-16, отриманим відповідачем 29 грудня 2016 року, Держгеонадра України зупинила дію спеціального дозволу відповідача та встановила 30-денний термін для усунення порушень.

3.5.6 березня 2017 року, отримавши від ДНВП "Державний інформаційний геологічний фонд України" повідомлення від 24 січня 2017 року №03/303-0296 про ненадання відповідачем інформації щодо руху запасів корисних копалин, позивач попередив відповідача листом №5167/13/14-17 про наявність підстав для припинення права користування надрами. Зазначений лист відповідач отримав 25 березня 2017 року.

3.6. Відповідач на адресу Держгеонадр України надіслав звітні баланси запасів корисних копалин за 2010 рік - отримано позивачем 30 травня 2011 року, за 2011 рік - отримано 6 лютого 2012 року, за 2014-2016 роки - отримано 27 березня 2017 року.

3.7.1 листопада 2016 року відповідач уклав з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 договір №1/11-16 на повторну геолого-економічну оцінку Велико-Бублівського родовища суглинків у Волочиському районі Хмельницької області, термін виконання якої - грудень 2017 року. У зв'язку з укладання вказаного договору відповідач склав перелік об'єктів робіт та досліджень з геологічного вивчення надр на 2016-2017 роки та надіслав його до Державної служби геології та надр України супровідним листом №7 від 17 лютого 2017 року.

Вказаний перелік отриманий та зареєстрований позивачем 2 березня 2017 року за №210, що підтверджується: відбитками штампів про реєстрацію, листом ДНВП "Геоінформ України" від 3 березня 2017 року №05/305-0982 про здійснення реєстрації робіт та дослідження з геологічного вивчення надр під державним реєстраційним номером У-17-210/1, актом здачі-приймання робіт по реєстрації робіт з геологічного вивчення надр згідно листа №7 від 17 лютого 2017 року.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

4. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ці рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

4.1 На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначив, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували статті 24 та 26 Кодексу України про надра та Порядок надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 року №615. Позивач зазначає, що матеріалами справи підтверджено порушення відповідачем вимог статті 24 Кодексу України про надра, що є підставою для анулювання дозволу на користування надрами у судовому порядку.

5. Відповідач відзив на касаційну скаргу не подав.

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

6. При розгляді касаційної скарги колегією суддів враховуються приписи частин 1 -2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), у відповідності до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

7. Норми матеріального права під час перевірки судом касаційної інстанції правильності їх застосування судами попередніх інстанцій застосовуються у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин.

8. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

9. Держгеонадра України є центральним органом виконавчої влади, який наділений функціями для забезпечення реалізації державної політики у сфері надрокористування та діє відповідно до Положення про Державну службу геології та надр України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 року №1174 (далі - Положення №1174). Пунктом 4 зазначеного Положення визначено, що Державна служба геології та надр України відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: видає в установленому порядку спеціальні дозволи на користування надрами (у тому числі на користування нафтогазоносними надрами); зупиняє та анулює в установленому порядку дію спеціальних дозволів на користування надрами (у тому числі на користування нафтогазоносними надрами), поновлює їх дію у разі зупинення.

10. Питання надання спеціальних дозволів на користування надрами (далі - дозволи) у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, а процедура продовження строку дії, переоформлення, видачі дубліката, зупинення дії чи анулювання дозволу та внесення до нього змін врегульовано Порядком надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011року №615 (зі змінами та доповненнями; далі - Порядок №615).

11. Згідно з пунктом 23 Порядку №615 право користування надрами припиняється з підстав та у порядку, передбаченому Кодексом України про надра та Законом України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності".

12. Частиною другою статті 24 Кодексу України про надра встановлено, що користувачі надр зобов'язані: 1) використовувати надра відповідно до цілей, для яких їх було надано; 2) забезпечувати повноту геологічного вивчення, раціональне, комплексне використання та охорону надр; 3) забезпечувати безпеку людей, майна та навколишнього природного середовища; 4) приводити земельні ділянки, порушені при користуванні надрами, в стан, придатний для подальшого їх використання у суспільному виробництві; 4-1) надавати та оприлюднювати інформацію про загальнодержавні та місцеві податки і збори, інші платежі, а також про виробничу (господарську) діяльність, необхідну для забезпечення прозорості у видобувних галузях, відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України; 5) виконувати інші вимоги щодо користування надрами, встановлені законодавством України та угодою про розподіл продукції.

13. Пунктом 22 Порядку №615 встановлено, що дія дозволу може бути зупинена органом з питань надання дозволу безпосередньо або за поданням органів державного гірничого та санітарно-епідеміологічного нагляду, державного геологічного і екологічного контролю, органів місцевого самоврядування, органів державної податкової служби у разі: 1) порушення надрокористувачем умов користування надрами, передбачених дозволом або угодою про умови користування ділянкою надр; 2) виникнення внаслідок проведення робіт, пов'язаних з користуванням ділянкою надр, безпосередньої загрози життю чи здоров'ю працівників або населення; 3) проведення гірничих робіт без геологічного та маркшейдерського обслуговування; 4) наявності заборгованості з плати за користування надрами; 5) порушення надрокористувачем вимог законодавства у сфері надрокористування та охорони навколишнього природного середовища; 6) проведення на наданій у користування ділянці надр робіт, не передбачених дозволом; 7) відсутності у надрокористувача під час проведення робіт ліцензії на провадження господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону; 8) невиконання в установлений строк приписів уповноважених органів щодо усунення порушень законодавства у сфері надрокористування; 9) непереоформлення дозволу у випадках, передбачених пунктом 16 цього Порядку.

Після зупинення дії дозволу надрокористувач зобов'язаний зупинити проведення на наданій йому в користування ділянці надр робіт, передбачених дозволом.

Зупинення дії дозволу не звільняє надрокористувача від обов'язку проводити на ділянці надр роботи, пов'язані із запобіганням виникненню аварійної ситуації або усуненням її наслідків.

Зупинення дії дозволу не є підставою для переривання строку його дії.

Дія дозволу поновлюється органом з питань надання дозволу після усунення надрокористувачем причин, що призвели до зупинення його дії, і сплати сум фінансових санкцій, застосованих у зв'язку із зупиненням дії дозволу.

14. Зі змісту наведених правових норм вбачається, що однією з підстав зупинення дії дозволу на спеціальне використання надр є порушення надрокористувачем умов та порядку користування надрами, невиконання обов'язків, визначених статтею 24 Кодексу України про надра. При цьому право тимчасово зупиняти дію спеціального дозволу надано органу, який видав спеціальний дозвіл.

15. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 16 листопада 2016 року позивач зупинив дію дозволу на користування відповідачем надрами на підставі підпункту 5 пункту 22 Порядку №615.

16. Підстави припинення права користування надрами визначенні статтею 26 Кодексу України про надра, відповідно до якої право користування надрами припиняється в разі:

1) якщо відпала потреба в користуванні надрами;

2) закінчення встановленого строку користування надрами;

3) припинення діяльності користувачів надр, яким їх було надано в користування;

4) користування надрами із застосуванням методів і способів, що негативно впливають на стан надр, призводять до забруднення навколишнього природного середовища або шкідливих наслідків для здоров'я населення;

5) використання надр не для тієї мети, для якої їх було надано, порушення інших вимог, передбачених спеціальним дозволом на користування ділянкою надр;

6) якщо користувач без поважних причин протягом 2 років, а для нафтогазоперспективних площ та родовищ нафти та газу - 180 календарних днів не приступив до користування надрами;

7) вилучення у встановленому законодавством порядку наданої в користування ділянки надр.

Право користування надрами припиняється органом, який надав надра в користування, а у випадках, передбачених пунктами 4,5,6 цієї статті, в разі незгоди користувачів - у судовому порядку. При цьому питання про припинення права користування земельною ділянкою вирішується у встановленому земельним законодавством порядку.

17. Верховним Судом України у постановах від 25 червня, 19 вересня 2011 року, 10 грудня 2013 року (справи №21-36а11,21-164а11,21-450а13, відповідно) та постановах Верховного Суду від 26 червня, 10 жовтня 2018 року (справи №802/923/14-а, 802/4846/13-а, 812/1735/17, відповідно) зроблено правовий висновок про те, що право користування надрами припиняється органом, який надав надра у користування, самостійно або у судовому порядку. У разі відсутності спору відповідач має право у випадках, передбачених пунктами 1,2,3,7 частини першої статті 26 Кодексу, самостійно припиняти право користування надрами, а у випадках, передбачених пунктами 4,5,6 цієї статті, у разі незгоди користувачів це право припиняється у судовому порядку.

18. Зазначена норма спрямована на захист інтересів надрокористувачів шляхом обмеження суб'єкта владних повноважень, у визначених законом випадках, приймати рішення про припинення права користування надрами в межах адміністративної процедури. Таким чином, законом встановлюється судовий порядок позбавлення права користування надрами, як додаткова гарантія захисту прав надрокористувачів, яка реалізується під час звернення суб'єкта владних повноважень із позовом до суду.

19. Отже, орган, який надав надра у користування, повноважний припинити право користування надрами у випадку, передбаченому пунктом 5 частини першої статті 26 Кодексу України про надра, лише за наявності згоди на це користувача надрами.

20. Верховним Судом у постановах від 3 травня 2018 року та 14 травня 2020 року (справи №812/1074/17,805/1765/18-а, відповідно) вже висловлювалась правова позиція з приводу застосування положень частини першої статті 26 Кодексу України про надра. Зокрема, згідно з цією позицією ненадходження будь-якої інформації від надрокористувача з приводу питання про анулювання спеціального дозволу не може розцінюватися, як відсутність заперечень.

21. У цій справі судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач не надіслав позивачу жодної інформації стосовно припинення права користування надрами. Тому суди попередніх інстанцій прийшли до правильного висновку про те, що ненадходження від надрокористувача інформації з приводу питання щодо анулювання спеціального дозволу на користування надрами не свідчить про відсутність спору (заперечень) і є підставою для звернення з позовом до суду про анулювання дозволу. Такий підхід є правильним застосуванням частини першої статті 26 Кодексу України про надра.

22. Доводи касаційної скарги з приводу того, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували вказану норму матеріального права, відмовивши у позові з підстав відсутності спору щодо припинення права користування надрами, не відповідають змісту судових рішень судів попередніх інстанцій. Суди відмову у задоволенні позову мотивували тим, що до звернення позивача з позовом до суду відповідач усунув порушення вимог законодавства про надра, які були підставою для зупинення дії спеціального дозволу. Тому такі доводи відхиляються судом касаційної інстанції.

23. Крім того, суд касаційної інстанції зауважує, що частиною 7 статті 4-1 Закону України від 6 вересня 2005 року №2806-IV "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" (далі - ~law13~) встановлено, що дозвільний орган, що видав документ дозвільного характеру, може звернутися до адміністративного суду з позовом про застосування заходу реагування у виді анулювання документа дозвільного характеру за наявності такої підстави, як здійснення суб'єктом господарювання певних дій щодо провадження господарської діяльності або видів господарської діяльності, на які отримано документ дозвільного характеру, з порушенням вимог законодавства, щодо яких дозвільний орган видавав припис про їх усунення із наданням достатнього часу для їх усунення.

Законом можуть передбачатися інші підстави для анулювання документа дозвільного характеру.

24. За таких обставин суд касаційної інстанції вважає, що у цій справі є достатні підстави для звернення позивача з позовом про припинення права користування надрами.

25. У свою чергу, відповідно до пункту 23 Порядку №615 право користування надрами припиняється з підстав та у порядку, передбаченому Кодексом України про надра та ~law14~.

26. За висновком щодо застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах, викладеного колегією суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, анулювання раніше зупиненого спеціального дозволу можливе, зокрема, у разі, якщо надрокористувачем не усунуто порушення, які стали підставою для зупинення дії дозволу (постанова від 18 жовтня 2018 року у справі №812/1735/17) і у цій справі судова колегія не вбачає підстав для відступу від такого висновку.

27. Отже, з урахуванням зазначених норм права судам під час розгляду справ про анулювання документів дозвільного характеру, за наявності припису, слід встановлювати: чи здійснював суб'єкт господарювання певні дії щодо провадження господарської діяльності, на яку отримано дозвільний документ, із порушення вимог законодавства; чи видавався дозвільним органом припис про усунення таких порушень законодавства; чи встановлювався приписом достатній час для усунення порушень вимог законодавства.

28. Під час розгляду справ про анулювання документів дозвільного характеру на підставі іншого Закону, судам необхідно: зазначити такий Закон: зазначити наявні у ньому підстави для анулювання документа дозвільного характеру; встановити порушення суб'єктом господарської діяльності вимог законодавства щодо провадження господарської діяльності, на яку отримано дозвільний документ; чи є такі порушення підставою для анулювання документа дозвільного характеру.

29. Як установлено судами попередніх інстанцій у цій справі, однією з підстав позову позивач зазначив не усунення причин, що зумовили зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами від 1 березня 2010 року №5152, які у свою чергу викладені у наказі Державної служби геології та надр України від 16 листопада 2016 року №431, а саме не подання щорічних звітів до ДНВП "Геоінформ України" щодо руху запасів за формами № 5-гр, 6-гр, 7-гр за 2015 рік.

30. Така підстава анулювання документа дозвільного характеру встановлена ~law15~.

31. Між тим, суди попередніх інстанцій, розглядаючи цю справу, виходили з відсутності підстав для задоволення позову через аналіз вимог пункту 5 статті 26 Кодексу України "Про надра" без аналізу підстав, вказаних у позові та їх доведеність з огляду на вимоги ~law16~.

32. При цьому суди установили, що відповідачем на адресу Державної служби геології та надр України були надіслані звітні баланси запасів корисних копалин за 2010 рік - отримано позивачем 30 травня 2011 року, за 2011 рік - отримано 6 лютого 2012 року, за 2014-2016 роки - отримано 27 березня 2017 року. Однак поза увагою судів залишено встановлення тієї обставини, чи є такі дії порушенням вимог Угоди про користування надрами, яка є невід'ємною частиною спеціального дозволу на користування надрами від 1 березня 2010 року.

33. Суд першої інстанції ухвалою від 23 жовтня 2017 року витребував у відповідача належним чином засвідчену копію Угоди про користування надрами від 1 березня 2010 року (а. с. 90). На виконання ухвали суду відповідач надіслав відповідну копію Угоди та спеціального дозволу і ці докази долучені до справи 7 листопада 2017 року (а. с. 103-111).

34. Однак у постанові суду першої інстанції від 10 листопада 2017 року зазначено, що відповідач не виконав ухвалу суду від 23 жовтня 2017 року і не надав належним чином завірених доказів, що суперечить матеріалам справи. Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін постанову суду першої інстанції, ці суперечності не усунув та також не дослідив Угоду про умови користування надрами від 1 березня 2010 року, яка є додатком до спеціального дозволу на користування надрами №5152.

35. Між тим, дослідження вказаних доказів, з огляду на предмет спору та зазначені вище підстави для припинення права користування надрами, має визначальне значення для правильного розгляду справи по суті.

36. Ще однією з підстав позову позивач зазначав порушення відповідачем вимог, передбачених спеціальним дозволом щодо не проведення повторної державної експертизи та оцінки запасів родовищ корисних копалин, яка повинна проводитись через кожні 5 років експлуатації ділянки надр.

37. Такі вимоги на час спірних правовідносин визначались нормами статті 45 Кодексу України "Про надра" та пункту 25 Положення про порядок проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 1994 року №865 (далі - Положення №865).

38. Зокрема, частиною четвертою статті 45 Кодексу України "Про надра" встановлено, що запаси корисних копалин розвіданих родовищ, а також запаси корисних копалин, додатково розвіданих у процесі розробки родовищ, підлягають експертизі та оцінюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

39. Пунктом 25 Положення №865 визначено, що повторна державна експертиза та оцінка запасів родовищ корисних копалин проводиться через кожні п'ять років експлуатації ділянки надр.

40. При цьому цим Порядком визначено, що матеріали геолого-економічної оцінки запасів корисних копалин, на підставі яких проводиться експертиза, подаються до Державної комісії України по запасах корисних копалин (далі - ДКЗ) користувачами надр або уповноваженими ними особами (пункт 16 Положення №865). Порядок розроблення матеріалів техніко-економічного обґрунтування кондицій на мінеральну сировину та проведення геолого-економічної оцінки родовищ корисних копалин установлюється ДКЗ (пункт 14 Порядку №865). Вимоги до змісту, оформлення і порядку подання для державної експертизи та оцінки матеріалів геолого-економічної оцінки запасів родовищ конкретних видів корисних копалин затверджуються ДКЗ (пункт 10 Порядку №865).

41. З цього приводу суди попередніх інстанцій встановили, що 1 листопада 2016 року відповідач уклав з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 договір №1/11-16 на повторну геолого-економічну оцінку Велико-Бублівського родовища суглинків у Волочиському районі Хмельницької області, термін виконання якої - грудень 2017 року. У зв'язку з укладанням вказаного договору відповідач склав перелік об'єктів робіт та досліджень з геологічного вивчення надр на 2016-2017 роки та надіслав його до Державної служби геології та надр України супровідним листом №7 від 17 лютого 2017 року. Вказаний перелік був отриманий та зареєстрований позивачем 2 березня 2017 року за №210, що підтверджується: відбитками штампів про реєстрацію, листом ДНВП "Геоінформ України" від 3 березня 2017 року №05/305-0982 про здійснення реєстрації робіт та дослідження з геологічного вивчення надр під державним реєстраційним номером У-17-210/1, актом здачі-приймання робіт по реєстрації робіт з геологічного вивчення надр згідно листа №7 від 17 лютого 2017 року.

42. Зазначені обставини суди попередніх інстанцій визнали достатніми для висновку про виконання відповідачем вимог законодавства про проведення експертизи та оцінки запасів родовища корисних копалин на час звернення позивача до суду з вказаним позовом.

43. При цьому суд першої інстанції у судовому рішенні зазначив про те, що Порядок №865 втратив чинність відповідно до постанови КМ України від 27 грудня 2010 року №1236. Між тим таке твердження є помилковим, оскільки ні постановою КМ України від 27 грудня 2010 року №1236 ні іншим нормативно-правовим актом Порядок №865 не визнаний таким, що втратив чинність. Він був чинним на час розгляду судами попередніх інстанцій цієї справи та чинним є на час розгляду справи судом касаційної інстанції з урахуванням відповідних змін. Суд апеляційної інстанції на вказане уваги не звернув та не усунув неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.

44. Також суди попередніх інстанцій не дослідили поданий відповідачем до позивача перелік об'єктів робіт та досліджень з геологічного вивчення надр на 2016-2017 роки та не надали йому оцінки на предмет того, чи є ці документи підтвердженням виконання ТОВ "Бубнівський цегельний завод" обов'язку на виконання пункту 16 Порядку №865 подати до ДКЗ матеріали геолого-економічної оцінки запасів корисних копалин, на підставі яких буде проводитися експертиза.

Не встановили достовірно, чи у цьому випадку відповідач усунув порушення вимог пункту 25 Порядку №865 у належний спосіб та строк.

45. За змістом статті 11 КАС України (у редакції чинній на момент виникнення спірних відносин), яка кореспондується зі статтею 9 КАС України (у чинній редакції) розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

46. Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи, щоб суд ухвалив справедливе та об'єктивне рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з'ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

47. При цьому, згідно з частиною 1 статті 138 КАС України (у редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.

48. Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суди повинні належним чином мотивувати свої висновки та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

49. Отже, Верховний Суд вважає, що для правильного вирішення цього спору суду необхідно встановити всі обставини, пов'язані з припиненням права користування надрами позивачу за позовом Держгеонадра України. З цього приводу належним чином дослідити наявні докази, а у разі потреби, витребувати додаткові. Також надати оцінку всім аргументам, які учасники справи наводять в обґрунтування своїх вимог та заперечень. За наслідками встановлених обставин і перевірки їх доказами зробити висновок про наявність або відсутність порушень відповідачем вимог законодавства про користування надрами і відповідно наявність чи відсутність підстав для скасування документа дозвільного характеру у судовому порядку.

50. За наведених обставин суди попередніх інстанцій не дослідивши зібрані у справі докази, допустили порушення норм процесуального права, які унеможливлюють встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи, що відповідно до частини 2 статті 353 КАС України (у редакції до 8 лютого 2020 року) є підставою для скасування ухвалених судових рішень і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись частиною другою Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 327, 345, 349, 351 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної служби геології та надр України задовольнити частково.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2017 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2018 року скасувати.

Справу №822/2506/17 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя-доповідач В. М. Шарапа

Судді: В. М. Бевзенко С. М. Чиркін