Історія справи

Ухвала КАС ВП від 22.12.2019 року у справі №826/14866/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2019 року

Київ

справа №826/14866/16

адміністративне провадження №К/9901/23247/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А. Г.,

суддів: Єресько Л. О., Соколова В. М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 січня 2017 року (суддя: Балась Т. П) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 8 лютого 2017 року (судді: Ключкович В. Ю., Грибан І. О., Губська О. А.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України про скасування наказу та поновлення на посаді, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних- вимог та їх обґрунтування.

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Служби безпеки України (далі СБУ, відповідач) про скасування наказу від 29 липня 2016 року № 929-ос; поновлення позивача на посаді з виплатою грошової компенсації у розмірі середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем порушено порядок накладання дисциплінарного стягнення, оскільки він не був обізнаний з висновками службового розслідування, у нього не відібрано пояснення, не проведено співбесіди щодо майбутнього звільнення та не ознайомлено з наказом про проведення службового розслідування.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 січня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 8 лютого 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій мотивували рішення тим, що при прийнятті оскаржуваного наказу від 29 липня 2016 року № 929-ос, відповідач діяв в межах своїх повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства.

Вказували, що відповідачем призначення службового розслідування відбулося з дотриманням встановленого законодавством десятиденного строку, оскільки голові СБУ про обставини, викладені в доповідній записці, стали відомі 28 квітня 2016 року, а наказ Центрального управління СБУ № 224 щодо проведення перевірки прийнято 06 травня 2016 року.

Суди вказували, що службове розслідування закінчено 05 червня 2016 року, що підтверджується висновком №3/3-1976, дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з військової служби за службовою невідповідністю накладено на позивача наказом СБУ від 01 липня 2016 року №789-ос, наказ про звільнення позивача з військової служби прийнято 29 липня 2016 року за №929-ос.

Водночас судами встановлено, що наказ по особовому складу № 789-ос від 01 липня 2016 року про накладення дисциплінарного стягнення на позивача у вигляді звільнення його з військової служби за службовою невідповідністю позивача не оскаржено та такий є чинним.

Крім того, листами від 05 серпня 2016 року, 06 вересня 2016 року, направленими на адресу позивача повідомлено про прийняття наказу про його звільнення з військової служби за підпунктом "б " пункту 61 та підпунктом "е" пункту 63 (через службову невідповідність).

Суди вказували на помилковість доводів позивача щодо не проведення з ним бесіди перед звільненням, оскільки з військовослужбовцями, які звільняються з військової служби за підставами, передбаченими підпунктами "е "- "ж ", "и" пункту 62 Положення та підпунктами "е "- "з" пункту 63 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженого Указом Президента України від 27 грудня 2007 року №1262/2007 бесіди не проводяться.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку що відповідачем не порушено порядок накладання дисциплінарного стягнення.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 січня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 8 лютого 2017 року і ухвалити нову про задоволення позову.

Скаргу обґрунтовує доводами, аналогічними викладеним у позовній заяві.

Зокрема, на переконання скаржника, зазначає, що в СБУ не було підстав для проведення службового розслідування.

Вказує, що СБУ не дотримано строків під час проведення службового розслідування, накладання дисциплінарного стягнення та видання наказу про звільнення.

Також вказує на непроведення з ним співбесіди.

Позиція інших учасників справи

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити у задоволені касаційної скарги, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Рух касаційної скарги

Суддя-доповідач Вищого адміністративного суду України ухвалою від 27 лютого 2017 року відкрив касаційне провадження на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 січня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 8 лютого 2017 року.

15 березня 2018 року касаційні скарги передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

За результатом автоматизованого розподілу справи між суддями справу передано для розгляду колегії суддів у складі: (суддя-доповідач) Шарапа В. М., (судді) Бевзенко В. М., Данилевич Н. А.

За результатом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями справу передано для розгляду колегії суддів у складі: (суддя-доповідач) Загороднюк А. Г. (судді), Єресько Л. О., Соколов В. М.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Позивач з 2001 року по 2014 рік проходив військову службу на різних посадах у Службі безпеки України.

У 2014-2015 роках проходив військову службу на посадах консультанта-експерта (з оперативних питань) ДКІБ СБУ.

Наказом СБУ від 30 березня 2015 року № 228-ос призначений на посаду консультанта-експерта з оперативних питань управління СБУ.

Наказом Голови СБУ від 26 грудня 2015 року № 1477-ос зарахований у розпорядження начальника ДКР за підпунктом "б" пункту 48 (у зв'язку з проведенням організаційних заходів) відповідно до Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, з 26 грудня 2015 року по 26 березня 2016 року.

Наказом СБУ від 08 травня 2015 року № 331-ос скасовано допуск до державної таємниці.

Відповідно до наказу Центрального управління СБУ від 06 травня 2016 року № 224 з метою перевірки відомостей щодо можливого неналежного виконання позивачем вимог статутів, нормативно-правових актів СБУ під час оформлення, зберігання та передачі матеріальних носіїв інформації з грифом обмеження доступу "Для службового користування", на підставі відомостей, зазначених у рапорті начальника Управління внутрішньої безпеки СБУ від 28 квітня 2016 року проведено службове розслідування.

В ході службового розслідування встановлено, що позивач у червні 2015 року при отриманні оперативної інформації від разових джерел склав 14 відповідних довідок з грифом обмеження доступу "Для службового користування", які у грудні 2015 року особисто передав на зберігання заступнику начальника режимно-секретного відділу Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю СБУ, які знаходились у її сейфі та були вилучені співробітниками управління внутрішньої безпеки СБУ у квітні 2016 року.

Позивач передав документи до іншого підрозділу керівництву Департаменту контррозвідки СБУ без дозволу керівника канцелярії або архівного підрозділу організації.

За результатами службового розслідування прийнято висновок від 05 червня 2016 року №3/3-1976, відповідно до якого позивачем шляхом передачі матеріальних носіїв інформації (довідок з грифом "Для службового користування") умисно порушено вимоги статутів Збройних Сил України та законодавства, що регламентують питання охорони службової інформації, зокрема, зазначено про невиконання ним вимог статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України; статей 11,12,16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України; пунктів 8,56,58 Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 27 листопада 1998 року № 1893; пунктів 16,18 ("в ", "г ", "д"), 58,114,119,158,166 Інструкції з несекретного діловодства в системі Служби безпеки України, затвердженої наказом Голови СБУ від 03 липня 1999 №140/ДСК; пункту 3.2 Інструкції з питань обліку, зберігання і використання документів та інших матеріальних носіїв службової інформації, затвердженої наказом СБУ від 09 січня 2008 року № 3, у зв'язку з чим позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

За результатами проведеного службового розслідування головою Служби безпеки України 01 липня 2016 року прийнято наказ по особовому складу № 789-ос про накладення дисциплінарного стягнення на позивача у вигляді звільнення його з військової служби за службовою невідповідністю.

Наказом першого заступника голови Служби безпеки України від 29 липня 2016 року № 929-ос позивача звільнено з військової служби за підпунктом "б" пункту 61 та підпунктом "е" пункту 63 (через службову невідповідність) та пунктом 88-1 у запас Збройних Сил України, виключивши його зі списків особового складу, з урахуванням часу на здавання посади, з 30 липня 2016 року.

Не погоджуючись з наказом першого заступника голови Служби безпеки України від 29 липня 2016 року № 929-ос, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Релевантні джерела права й акти їх застосування.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV, військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю.

Статтями 11,12,16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV зазначено, що необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України, покладає на військовослужбовців обов'язок, зокрема, суворо зберігати державну таємницю.

Про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові.

Кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Згідно з пунктом 8 Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 27 листопада 1998 року №1893 (чинної на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Інструкція №1893) співробітники організацій, які працюють з документами з грифом "Для службового користування", в обов'язковому порядку підлягають ознайомленню під розписку із цією та відповідними відомчими інструкціями.

Ознайомлення здійснюють канцелярії організацій.

Співробітникам (виконавцям), допущеним до роботи з документами з грифом "Для службового користування", забороняється повідомляти усно або письмово будь-кому відомості, що містяться у цих документах, якщо це не викликано службовою потребою.

Положеннями пунктів 56,58 Інструкції №1893 визначено, що справи з грифом "Для службового користування", видані для роботи, підлягають поверненню у канцелярію або архівний підрозділ у той же день.

Окремі справи з грифом "Для службового користування" з дозволу керівника канцелярії або архівного підрозділу організації можуть перебувати у виконавця протягом терміну, необхідного для виконання завдання, за умови повного забезпечення їх схоронності і додержання правил зберігання.

Передача документів з грифом "Для службового користування" іншим співробітникам здійснюється тільки через канцелярію, архівний підрозділ або бібліотеку.

Забороняється виносити документи з грифом "Для службового користування" за межі службових приміщень організації.

У разі потреби керівник організації (структурного підрозділу) може дозволити виконавцям або співробітникам канцелярії винести за межі службового приміщення організації документи з грифом "Для службового користування" для їх погодження, підписання тощо в організаціях, що знаходяться у межах одного населеного пункту.

Відповідно до частини 1 статті 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

Згідно зі статтею 68 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на молодших та старших офіцерів можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; пониження в посаді; пониження військового звання на один ступінь; звільнення з військової служби за службовою невідповідністю; позбавлення військового звання.

Відповідно до частини першої статті 84 Дисциплінарного статуту прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування.

Згідно з статтею 87 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення.

Відповідно до статті 96 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України Дисциплінарне стягнення виконується, як правило, негайно, а у виняткових випадках - не пізніше ніж за три місяці від дня його накладення. Після закінчення зазначеного строку стягнення не виконується, а лише заноситься до службової картки військовослужбовця.

Інструкції про організацію виконання Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженої наказом СБУ від 14 жовтня 2008 року (далі - Інструкція №772).

Відповідно до пункту 4.11. Інструкції №772 військовослужбовці Служби безпеки України, яким скасовано допуск до державної таємниці відповідно до чинного законодавства, зараховуються у розпорядження відповідних начальників за підпунктом "є" пункту 48 Положення (якщо стосовно них не здійснюється кримінальне провадження). Після завершення терміну перебування у розпорядженні у разі неможливості подальшого їх використання на посадах у системі Служби безпеки України вони підлягають звільненню в установленому порядку з військової служби за однією з підстав, передбачених пунктами 62,63 Положення, а військовослужбовці, яким допуск до державної таємниці скасовано за наявності обставин, передбачених пунктом 2 частини 1 чи пунктом 3 частини 2 статті 23 Закону України "Про державну таємницю", звільняються з військової служби за підпунктами "е" зазначених пунктів Положення.

Пунктом 7.9. Інструкції про організацію виконання Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженої наказом СБУ від 14 жовтня 2008 року визначено, що наказ про накладення на військовослужбовців дисциплінарного стягнення - звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, виданий посадовими особами у межах дисциплінарних повноважень, є підставою для оформлення документів, необхідних для видання наказу по особовому складу про таке звільнення.

Відповідно до підпункту "б" пункту 61 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженого Указом Президента України від 27 грудня 2007 року №1262/2007 (далі - Положення №1262) звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється у запас Збройних Сил України осіб офіцерського складу, якщо вони не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоров'я придатні до військової служби в мирний або воєнний час, у разі недоцільності використання їх у запасі Служби безпеки України або на їх прохання.

Згідно з підпунктом "е" пункту 63 Положення №1262 особи офіцерського складу, які проходять кадрову військову службу, звільняються з військової служби через службову невідповідність.

Пунктом 88-1 Положення №1262 визначено, що під час дії особливого періоду військовослужбовці також можуть бути звільнені з військової служби з підстав, передбачених, зокрема, підпунктом "е" пункту 63 цього Положення.

Абзацом третім пункту 2 розділу І Інструкції про порядок проведення службових розслідувань та службових перевірок стосовно військовослужбовців Служби безпеки України (затвердженої наказом ЦУ СБУ від 04.02.2016 № 45, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України за № 328/28458 від 02.03.2016, далі - Інструкція № 45) службове розслідування - комплекс заходів, які здійснюються відповідно до цієї Інструкції з метою з'ясування обставин вчинення військовослужбовцями СБУ дисциплінарних порушень, відповідальність за які передбачена Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, уточнення причин та умов, що сприяли їх вчиненню, та ступеня вини.

Відповідно до абзацу другого пункту 1 частини III Інструкції № 45 службове розслідування призначається не пізніше 10 діб від дня, коли начальнику стало відомо про факт вчинення дисциплінарного правопорушення.

Приписами пункту 3 розділу 8 Інструкції № 45 передбачено, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, службова особа, яка призначила службове розслідування, приймає рішення про його притягнення до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.

Вид дисциплінарного стягнення зазначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судами попередніх інстанцій, підтверджено свідком ОСОБА_2 та не заперечувалось позивачем, передача документів з грифом "Для службового користування" є прямим порушенням вимог законодавства ОСОБА_1 щодо поводження з носіями інформації, які містять службову інформацію.

При цьому ОСОБА_1 зазначав, що він розуміє за що саме на нього накладено дисциплінарне стягнення, однак позивач зазначає, що в СБУ не було підстав для проведення службового розслідування.

Проте, такі твердження є необґрунтованими, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 84 Дисциплінарного статуту прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування.

Абзацом третім пункту 2 розділу І Інструкції про порядок проведення службових розслідувань та службових перевірок стосовно військовослужбовців Служби безпеки України, затвердженої наказом ЦУ СБУ від 04.02.2016 № 45 визначено, що службове розслідування - комплекс заходів, які здійснюються відповідно до цієї Інструкції з метою з'ясування обставин вчинення військовослужбовцями СБУ дисциплінарних порушень, відповідальність за які передбачена Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, уточнення причин та умов, що сприяли їх вчиненню, та ступеня вини.

Як встановлено судами попередніх інстанцій згідно з наказом ЦУ СБУ від 06 травня 2016 року № 224 з метою перевірки відомостей щодо можливого неналежного виконання ОСОБА_1 вимог статутів, нормативно-правових актів СБУ під час оформлення, зберігання та передачі матеріальних носіїв інформації з грифом обмеження доступу "Для службового користування" проведено службове розслідування.

Підставою для призначення службового розслідування стали відомості, наведені в доповідній записці начальника Управління внутрішньої безпеки СБУ від 28 квітня 2016 року щодо недотримання ОСОБА_1 законодавства у сфері обігу службової інформації. В зв'язку з цим, начальником Управління внутрішньої безпеки СБУ запропоновано голові СБУ доручити головній інспекції СБУ провести службове розслідування за вказаним фактом. Ознайомившись із обставинами, викладеними в доповідній записці голова СБУ наклав резолюцію "згоден" від 28 квітня 2016 року.

Таким чином у СБУ були підстав для проведення службового розслідування.

Аргументи касаційної скарги щодо дотримання СБУ строків під час проведення службового розслідування, накладення дисциплінарного стягнення та видання наказу про звільнення є також необґрунтованими, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, Голові СБУ про вчинене правопорушення стало відомо 28 квітня 2016 року (копія доповідної записки начальника Управління внутрішньої безпеки СБУ з резолюцією Голови СБУ). Наказ про проведення службового розслідування видано 06 травня 2016 року (наказ ЦУ СБУ від 06.05.2016 № 224). Висновок за результатами службового розслідування затверджений Головою СБУ 05 червня 2016 року (висновок №3/3-1976 від 05.06.2016), а дисциплінарне стягнення на ОСОБА_1 накладено 01 липня 2016 року (наказ Голови СБУ від
01.07.2016 № 789-ос).

Враховуючи викладене, при призначенні службового розслідування, його проведенні, при накладенні дисциплінарного стягнення СБУ дотримано всі строки, визначені законодавством.

Доводи касаційної скарги щодо неправомірного видання наказу про звільнення є також необґрунтованими, оскільки пунктом 7.9. Інструкції про організацію виконання Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженої наказом СБУ від 14 жовтня 2008 року визначено, що наказ про накладення на військовослужбовців дисциплінарного стягнення - звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, виданий посадовими особами у межах дисциплінарних повноважень, є підставою для оформлення документів, необхідних для видання наказу по особовому складу про таке звільнення.

Посилання позивача на непроведення з ним співбесіди є помилковими, оскільки позивач був звільнений з військової служби за підпунктом "е" пункту 63 Положення, а відтак відповідно до пункту 7.5 Інструкції № 772, з військовослужбовцями, які звільняються з військової служби за підставами, передбаченими підпунктами "е "- "ж ", "и ", "і" пункту 62 Положення та підпунктами "е "- "з" пункту 63 Положення, бесіди, передбачені пунктом 7.4 цієї Інструкції, не проводяться.

При цьому, як встановлено судами попередніх інстанцій, в рамках проведення службового розслідування ОСОБА_1 запропоновано з'явитися до СБУ для дачі пояснень, однак він, керуючись статтею 63 Конституції України, відмовився надавати будь-які письмові пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, відмовився підписувати довідки про ознайомлення з його правами й іншими документами. Зазначений факт зафіксовано у довідці від 23 травня 2016 року № 3/3-1837 про результати телефонної бесіди з підполковником ОСОБА_1. Також відмовився прибути для ознайомлення з наказом про проведення службового розслідування.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку що відповідачем не порушено порядок накладання дисциплінарного стягнення.

Таким чином, суди дійшли правильного висновку, щодо правомірності прийняття наказу від 29 липня 2016 року № 929-ос про накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з військової служби.

Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв'язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин, які належним чином перевірені судами попередніх інстанцій.

Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Верховний Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Віііг Тоща V. Зраіп) серія А. 303-А; пункт 29).

Відповідно до статті 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За такого правового регулювання та обставин справи суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої й апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позову.

Викладені в касаційній скарзі доводи щодо помилковості висновків судів першої та апеляційної інстанцій не підтвердилися під час розгляду касаційної скарги у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду.

Отже, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

За змістом частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Судові витрати

З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 4, 343, 350, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 січня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 8 лютого 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А. Г. Загороднюк

судді Л. О. Єресько

В. М. Соколов