Історія справи

Ухвала КАС ВП від 19.12.2019 року у справі №819/2157/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 грудня 2019 року

Київ

справа №819/2157/15

адміністративне провадження №К/9901/13670/18, К/9901/13671/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Желєзного І. В., судді Берназюка Я. О. В. М., судді Чиркіна С. М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в Акціонерному товаристві "Імексбанк" Северина Юрія Петровича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа Акціонерне товариство "Імексбанк", про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій за касаційними скаргами Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в Акціонерному товаристві "Імексбанк" Северина Юрія Петровича та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Гінди О. М., Качмара В. Я., Ніколіна В. В. від 22 березня 2016 року,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2015 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в Акціонерному товаристві "Імексбанк" Северина Ю. П., Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа Акціонерне товариство "Імексбанк" (далі також - АТ "Імексбанк"), у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Імексбанк" Северина Ю. П. щодо невключення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню за договором від 16 січня 2015 року № 660046263 про приєднання до договору № 1 банківського вкладу (депозиту) від 21 січня 2014 року;

- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Імексбанк" Северина Ю. П. включити ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню за договором № 660046263 від 16 січня 2015 року про приєднання до договору № 1 банківського вкладу (депозиту) від 21 січня 2014 року;

- зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на підставі додаткової інформації, наданої Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Імексбанк" Северином Ю. П., включити позивача до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в АТ "Імексбанк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що уповноваженою особою Фонду на ліквідацію в АТ "Імексбанк" Северином Ю. П. безпідставно та необґрунтовано відмовлено у включенні позивача до переліку вкладників АТ "Імексбанк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, набутого у зв'язку з укладенням між ним та банком договору № 660046263 про приєднання до публічного договору № 1 банківського вкладу (депозиту) від 20 січня 2014 року на суму 150000,00 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача здійснено в період дії постанови Національного банку України № 16/БТ від 15 січня 2015 року "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" до категорії проблемних", відповідно до якої Банку заборонено проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом, крім договорів, укладених до набрання чинності постановою, умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків.

Також суд виходив із того, що позивач фактично розбив рахунок ОСОБА_2 з метою штучного зобов'язання Фонду на відшкодування грошових коштів в межах гарантійного розміру 200000,00 грн за рахунок держави за допомогою перерахування цих коштів на рахунки третіх осіб, що надає можливості власнику вкладу отримати всю суму повністю шляхом його "дроблення".

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2016 року скасовано постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2015 року, позовні вимоги задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач, укладаючи з банком договір банківського вкладу та перераховуючи гроші на рахунок, дійсно мав "законне сподівання" на можливість повернення банківського вкладу або його відшкодування у певних випадках та розмірах за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2016 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Імексбанк" Северин Ю. П. та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернулись з касаційними скаргами до Вищого адміністративного суду України, в яких просять скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства "Імексбанк" Северина Ю. П. подана до Вищого адміністративного суду України 18 квітня 2016 року.

Касаційна скарга Фонду гарантування вкладів фізичних осіб подана до Вищого адміністративного суду України 28 квітня 2016 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 квітня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі № 819/2157/15 за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства "Імексбанк" Северина Ю. П.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 травня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі № 819/2157/15 за касаційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Справа передана до Верховного Суду 01 лютого 2018 року.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 червня 2019 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів, а саме: суддю-доповідача - Желєзного І. В., суддів: Берназюка Я. О., Чиркіна С. М.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 16 січня 2015 року між ОСОБА_1 та ПАТ "Імексбанк" укладено договір банківського вкладу, а саме Договір № 660046263 про приєднання до публічного договору № 1 банківського вкладу (депозиту) від 20 січня 2014 року. Договір банківського вкладу укладено строком на три місяці (94 дні) з датою повернення коштів та відсотків 20 квітня 2015 року з можливістю поповнення рахунку протягом усього строку.

Цього ж дня на рахунок позивача зараховано кошти у розмірі 150 000,00 грн з рахунку ОСОБА_3 та 20 січня 2015 року додатково зараховано грошові кошти у розмірі 25 000,00 грн, що підтверджується випискою із особового рахунку № НОМЕР_1.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 26 січня 2015 року № 50 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 26 січня 2015 року прийнято рішення № 16 про запровадження з 27 січня 2015 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві "Імексбанк".

Тимчасову адміністрацію в АТ "Імексбанк" запроваджено строком на 3 місяці з 27 січня 2015 по 26 квітня 2015 року включно.

13 травня 2015 року Фондом гарантування вкладів фізичних осіб через АБ "Укргазбанк" позивачу здійснено часткову виплату вкладу у розмірі 603,23 грн.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 21 травня 2015 року № 330 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 27 травня 2015 року №105 "Про початок процедури ліквідації АТ "Імексбанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким розпочато процедуру ліквідації АТ "Імексбанк" та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію АТ "Імексбанк" Северина Ю. П. строком на 1 рік з 27 травня 2015 року до 26 травня 2016 року включно, про що здійснено публікацію в газеті "Голос України" № 94 (6098) від 29 травня 2015 року.

Листом від 13 травня 2015 року № 5961 Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Імексбанк" Северин Ю. П. повідомив позивача, що згідно з наказом Уповноваженої особи № 34-в від 05 лютого 2015 року створено комісію та призначено проведення перевірки укладених з Банком протягом року до дня запровадження тимчасової адміністрації договорів банківського вкладу (депозиту), а також обставин зарахування коштів на вказані рахунки. В листі зазначено, що в результаті проведеної перевірки встановлено, що в період до запровадження тимчасової адміністрації в АТ "ІМЕКСБАНК" проведені операції, які за попередніми висновками можуть містити ознаки нікчемності. У зв'язку з цим, виплата сум гарантованого відшкодування тимчасово призупинена.

10 червня 2015 року позивач звернувся з листом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Імексбанк" Северина Ю. П. щодо включення його до переліку вкладників АТ "Імексбанк", які мають право на відшкодування вкладів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Листом від 17 липня 2015 року № 4017 Уповноважена особа повідомила, що на даний час результати проведеної перевірки є предметом досудового розслідування, розпочатого СУ ГУ МВС України в Одеській області ( № 12015160000000273) та СУ ГУ МВС України в м. Києві ( №42015100000000154191) на предмет встановлення в діях посадових осіб Банку та можливо клієнтів Банку ознак протиправних діянь.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

В обґрунтування вимог касаційної скарги Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Імексбанк" вказано, що судом апеляційної інстанції не надано належної правової оцінки тому, що за результатами перевірки вирішено питання про нікчемність спірного договору банківського вкладу, зокрема, як такого, що підпадає під ознаки нікчемності, визначені пунктом 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки за таким договором кредитору надано переваги у вигляді можливості отримання грошових коштів позачергово та раніше за інших кредиторів банку за рахунок виплати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі також- ФГВФО).

Касаційна скарга Фонду гарантування вкладів фізичних осіб обґрунтована тим, що зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на підставі додаткової інформації, наданої Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Імексбанк" Северином Ю. П., включити позивача до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в АТ "Імексбанк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, є протиправним, оскільки вчинення таких дій належить до повноважень Фонду, які можуть бути реалізовані ним лише після отримання зазначених вище відомостей від Уповноваженої особи про позивача як вкладника банку.

Від НОМЕР_1 відзиву або заперечень на касаційні скарги Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію в АТ "Імексбанк" та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не надходило, що відповідно до статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційних скарг, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1 , 2 та 3 статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина 4 статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення суду апеляційної інстанцій відповідає не у повному обсязі, а викладені у касаційних скаргах доводи скаржників є частково обґрунтованими з огляду на наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Соціальний захист є конституційною гарантією громадян України відповідно до статті 46 Конституції України.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження ФГВФО, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; ~law28~).

~law29~ визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Відповідно до ~law30~ Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми, встановленої адміністративною радою Фонду на дату прийняття такого рішення незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000,00 грн. Фонд не відшкодовує кошти: передані банку в довірче управління; за вкладом у розмірі менше 10 грн; за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку, що держава через відповідні фінансові та організаційні механізми бере активну участь та створює належні умови для функціонування відповідно до ~law31~ системи гарантування вкладів фізичних осіб шляхом забезпечення фізичній особі, яка на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку мала у такому банку вклад (від 10 грн), відшкодування суми коштів, зокрема, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів ФГВФО у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200000,00 грн.

Відповідно до ~law32~ уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог ~law33~ і нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Згідно з пунктом 6 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 09 серпня 2012 року №14 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 26 січня 2015 року № 50 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 26 січня 2015 року прийнято рішення № 16 про запровадження з 27 січня 2015 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в Публічне акціонерне товариство "Імексбанк".

Однак у Загальному реєстрі вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування вкладів відсутнє відшкодування за вкладами позивача у межах гарантованої суми відшкодування (200000,00 грн).

Відповідно до ~law34~ Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому ~law35~, відповідно до ~law36~ є тимчасовою адміністрацією.

Відповідно до ~law37~ не пізніше наступного робочого дня після початку тимчасової адміністрації Фонд розміщує інформацію про запровадження тимчасової адміністрації в банку на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет і не пізніше ніж через 10 днів публікує її в газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України".

Відповідно до ~law38~ з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту).

Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

За частиною третьою цієї ж статті правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку, є нікчемними.

~law39~ визначає порядок складання уповноваженою особою Фонду переліку вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, а також підстави та умови, за наявності яких відшкодування суми коштів за банківським вкладом фізичним особам за рахунок коштів ФГВФО не здійснюється.

Так, згідно з положеннями ~law40~ Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів шляхом здійснення перевірки вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених ~law41~.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у повідомленні про нікчемність від 27 листопада 2015 року № 10920/16 Уповноважена особа Фонду як на підставу нікчемності правочину посилається на ~law42~.

Відповідно до ~law43~ правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, якщо банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим.

Разом з тим, Уповноваженою особою Фонду не зазначено, які майнові зобов'язання прийняв на себе банк без встановлення обов'язку контрагента, не вказано на причинно-наслідковий зв'язок між такими зобов'язаннями та настанням неплатоспроможності банку, тобто не доведено наявність підстав, визначених ~law44~, вважати правочин та транзакцію за цим правочином нікчемними.

Крім того, правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, з підстав укладення банком правочинів (у тому числі договорів), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку (~law45~).

Зі змісту даної норми вбачається, що ~law46~ не може бути застосованим до договорів, укладених між позивачем та ПАТ "Імексбанк", оскільки на підставі цих правочинів у позивача не виникло переваг (пільг) стосовно інших кредиторів банку, а також умови цих правочинів не передбачають обов'язків банку перерахувати кошти або передати майно позивачу.

Відтак, метою ~law47~ є недопущення зменшення активів банку або якості (ліквідності) таких активів на шкоду інших кредиторів, а також захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією щодо застосування ~law48~, викладеною, зокрема, у постановах Верховного Суду від 10 травня 2018 року у справі № 910/14681/17, від 30 травня 2018 року у справі № 910/23036/16, від 23 жовтня 2018 року у справі № 804/6992/15.

Суд зазначає, що на позивача у цій справі поширюється конституційний принцип "для особи приватного права дозволено все, що не заборонено законом", який закріплений в частині 1 статті 19 Конституції України та сформульований наступним чином: правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Застосовуючи ~law49~, Фонд або його уповноважена особа зобов'язані дотримуватися положень частини 2 статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія судів також враховує, що право громадянина на власність як важливий атрибут правової держави і демократичного суспільства закріплено в Конституції України, у якій установлено основні положення щодо власності (статті 13, 41, 142 та 143 Конституції України), закріплено рівність усіх суб'єктів права власності (статті 1 та 13 Конституції України), гарантії права власності та обов'язки власників (статті 13 і 41 Конституції України). Крім того, стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися, розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним.

Поширення на грошові кошти, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника), режиму права власності підтверджується положеннями статей 1058, 1066 Цивільного кодексу України (далі також - ЦК України) та статей 8, 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні", відповідно до яких, зокрема, власник рахунку має право у будь-який час розпоряджатися коштами, які перебувають на такому рахунку на умовах та у порядку, встановленому Законом та договором.

Дотримання прав вкладників банків передусім проявляється в законодавчих гарантіях повернення всієї суми вкладу та процентів на неї або доходів у іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором банківського вкладу (частина 1 статті 1058 ЦК України). У разі визнання банку неплатоспроможним гарантією забезпечення прав вкладників є поетапне відшкодування в порядку, передбаченому законом, суми за вкладом: Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку; у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом, в порядку загальних правил відшкодування за процедурами ліквідації.

Відповідно до позиції Конституційного Суду України, сформованої у Рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, до обмеження прав належить звуження їх змісту й обсягу, проте сутність змісту основного права не може бути порушена. Крім того, у Рішенні від 22 травня 2018 року № 5-р/2018 Конституційний Суд України зазначив, що обмеження стосовно реалізації конституційних прав не можуть бути свавільними та несправедливими, мають установлюватися виключно Конституцією й законами, переслідувати легітимну мету, бути зумовленими суспільною необхідністю її досягнення, пропорційними й обґрунтованими.

Враховуючи вищенаведене, зміст статті 41 Конституції України поширюється на право вкладника - фізичної особи вимагати отримання відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду.

Колегія суддів виходить також з того, що виплативши вкладнику кошти, Фонд на таку ж саме суму стає кредитором банку третьої черги (~law51~). Відтак, загальний обсяг зобов'язань банку не змінився.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідачами не доведено наявності правових підстав вважати договір банківського вкладу (депозиту) від 16 січня 2015 року № 660046263 нікчемним та, відповідно, застосовувати наслідки нікчемності до даного договору, як і не доведено наявність інших правових підстав, визначених ~law52~, для невключення ОСОБА_1 до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів ФГВФО, тобто Уповноважена особа Фонду як суб'єкт владних повноважень та сторона у справі всупереч вимогам частини 2 статті 77 КАС України не довела правомірності своїх дій (рішень) у спірних правовідносинах з позивачем.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норм матеріального права при вирішенні адміністративного спору про застосування наслідків нікчемності договорів банківського вкладу, викладена у постановах Верховного Суду від 13 листопада 2018 року у справі № 826/685/16, від 24 липня 2019 року у справі № 826/19062/15.

Натомість вимоги позивача щодо зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на підставі додаткової інформації, наданої Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Імексбанк" Северином Ю. П., включити позивача до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в АТ "Імексбанк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, суд касаційної інстанції вважає передчасними, оскільки вчинення таких дій належить до повноважень Фонду, які можуть бути реалізовані ним лише після отримання зазначених вище відомостей від Уповноваженої особи про позивача як вкладника банку та в даному випадку здійснені Фондом ще не були, відтак адміністративний позов у цій частині позовних вимог задоволенню не підлягає, а тому рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню в цій частині.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17 травня 2019 року у справі № 813/882/16, від 13 вересня 2019 року у справі № 826/3780/15, від 14 листопада 2019 року у справі № 804/15627/15, від 02 грудня 2019 року у справі № 804/1294/16.

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Зокрема, відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Крім того, як зазначив Європейський суд з прав людини в справі "Золотас проти Греції" стаття 1 Протоколу № 1, яка має за головну мету захистити особу від будь-якого посягання держави на повагу до її майна, може також вимагати позитивних зобов'язань, відповідно до яких держава має вжити певних заходів, необхідних для захисту права власності, зокрема, якщо існує прямий зв'язок між заходом, якого заявник може правомірно очікувати від влади, і ефективним користуванням ним своїм майном (Zolotas v. Greece, заява № 66610/09). Подібний висновок викладений у рішенні Європейського суду з прав людини в справі "Капітал Банк АД проти Болгарії" (Capital Bank AD v. Bulgaria, заява № 49429/99).

У справі "Суханов та Ільченко проти України" Європейський Суд з прав людини зазначив, що за певних обставин "законне сподівання" на отримання "активу" також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (пункт 35, заяви № 68385/10 та № 71378/10).

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. ) серія A. 303-A; пункт 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Згідно зі статтею 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 345, 351, 355, 356 КАС України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Імексбанк" Северина Юрія Петровича та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2016 року скасувати в частині задоволення позову щодо зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_1 до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в АТ "Імексбанк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В решті постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2016 року залишити без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Головуючий І. В. Желєзний

Судді: Я. О. Берназюк С. М. Чиркін