Історія справи

Ухвала КАС ВП від 03.12.2018 року у справі №820/3199/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 820/3199/18

адміністративне провадження № К/9901/66669/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Кравчука В. М., суддів Єзерова А. А., Стародуба О. П.,

розглянув у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області

на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.07.2018 (суддя Мороко А. С. ) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від
07.11.2018 (колегія у складі суддів Спаскіна О. А., Сіренко О. І., Калитки О. М. )

у справі №820/3199/18

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області

до Головного управління Держпраці у Харківській області,

третя особа - ОСОБА_1,

про визнання неправомірним та скасування припису, визнання неправомірними та скасування постанов.

І. РУХ СПРАВИ

1.26.04.2018 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило:

- визнати неправомірним та скасувати припис Головного управління Держпраці у Харківській області № ХА0060/286/АВ/П від 28.03.2018;

- визнати неправомірним та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Харківській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ХК0060/286/АВ/П/МГ від 04.04.2018;

- визнати неправомірним та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Харківській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ХК0060/286/АВ/П/ІП від 04.04.2018.

2. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.07.2018, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2018, відмовлено у задоволенні позову.

3.28.11.2018 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга, в якій позивач просив скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове про задоволення позову.

4. Ухвалою Верховного Суду від 30.11.2018 відкрито касаційне провадження.

5. Скаржник клопотав про зупинення виконання оскаржуваних рішень, однак ухвалою від 30.11.2018 Верховний Суд відмовив у задоволенні такого клопотання.

6. Позивач та третя особа подали клопотання про розгляд справи за їхньої участі, однак відповідно до ч.1 ст. 343 КАС України попередній розгляд справи проводиться без повідомлення учасників справи.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі наказу Головного управління Держпраці у Харківській області від № 01.01-07/96 від 28.02.2018 та направлення на проведення заходу державного нагляду (контролю) у формі інспекційного відвідування/невиїзного інспектування об'єкту відвідування №01.01-94/02.02/202 від 28.02.2018 в період з 06.03.2018 по 21.03.2018 відповідачем проведено інспекційне відвідування (невиїзне інспектування) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області.

8. За результатами перевірки Головним управлінням Держпраці у Харківській області складено акт № ХК0060/286/АВ від 21.03.2018.

9. Перевіркою встановлено наступні порушення:

- ст. 98 КЗпП України, ч. 1 ст. 13 Закону України "Про оплату праці" в частині розрахунку преміювання у період з 2006 року по 2016 рік ОСОБА_1;

- ч. 6 ст. 95 КЗпП України, ст. 33 Закону України "Про оплату праці" в частині не проведення індексації заробітної плати при наявності підставі за період з жовтня 2014 року по жовтень 2016 року;

- п. 4,5 постанови Кабінету Міністрів України № 1078 в частині не відповідності розрахунку індексації заробітної плати встановленому порядку за період з жовтня 2014 року по жовтень 2016 рік.

10. На підставі акту перевірки відповідачем винесено припис №ХА0060/286/АВ/П від
28.03.2018 та постанови про накладення штрафу №ХК0060/286/АВ/П/МГ від 04.04.2018 на суму 37230,00 грн та №ХК0060/286/АВ/П/ІП від 04.04.2018 на суму 3723,00 грн.

11. Не погодившись з такими рішеннями, позивач звернувся до суду.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

12. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відсутні порушення законодавства, а саме:

- ч. 6 ст. 95 КЗпП України, ст. 33 Закону України "Про оплату праці" в частині непроведення індексації заробітної плати при наявності підстав, призначення позивачем премій здійснювалось з урахуванням штатного розпису Регіонального відділення ФДМУ по Харківській області (із зазначенням нарахувань по видам надбавок, премії та доплат), про що видавались накази про виплату премії працівникам РВ (видаються щомісяця), в яких зазначався відсоток премії до посадового окладу з урахуванням надбавки про ранг та вислугу років із розрахунку за фактично відпрацьований час. Фінансовою службою, з огляду на вказані вище норми, утворювався фонд преміювання регіонального відділення ФДМУ, який складався із щомісячної премії, яка розраховувалася як відсоток до посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг та вислугу років та премії із економії фонду оплати праці. Фонд економії оплати праці складався за рахунок наявних вакансій та з/плати по посадах працівників, які знаходились у відпустках по догляду за дитиною до 3-х (6-ти) років. Преміювання здійснювалося в межах кошторису;

- п. 4 постанови КМУ № 1078 в частині невідповідності розрахунку індексації заробітної плати встановленому порядку, оскільки позивача керувався листом-роз'ясненням Міністерства фінансів України від 24.06.2015, відповідно до якого проведення індексації у 2015 році повинно здійснюватися після прийняття Кабінетом Міністрів України постанови про особливий порядок індексації доходів.

13. Відповідач проти позову заперечував, просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову, оскільки:

- при преміюванні ОСОБА_1 не враховувалася персональна надбавка;

- з жовтня 2014 по жовтень 2016 не проводилася індексація заробітної плати ОСОБА_1 всупереч діючим нормам законодавства;

- при проведенні перевірки позивача Головне управління Держпраці у Харківській області діяло у межах та у спосіб, встановлені чинним законодавством України, висновки перевірки зафіксовані належним чином, а отже і винесені припис та постанови про накладення штрафу є законними.

IV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

14. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з їх необґрунтованості та доведеності відповідачем правомірності викладених в акті перевірки № ХК0060/286/АВ від 21.03.2018 висновків, законності припису та постанов про накладення штрафу, адже норми КЗпП України, Закону України "Про оплату праці", Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядок проведення індексації грошових доходів населення не втрачали чинності і призупинені не були.

Позивач в порушення норм чинного законодавства України протиправно не здійснив індексацію заробітної плати ОСОБА_1 у період з жовтня 2014 року по жовтень 2016 року.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

15. У касаційній скарзі позивач наголошує, що висновки судів першої та апеляційної інстанції є передчасними, їх зроблено без повного та всебічного з'ясування обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зокрема:

А) підстави проведення інспекційного відвідування, передбачені п. 5 Порядку №295, не містять звернення звільненого працівника;

Б) засади формування фонду преміювання не порушували прав працівника, оскільки розмір премії був не меншим, ніж це передбачено чинним законодавством. Судами першої та апеляційної інстанції не враховано приписи частини 1 статті 51 Бюджетного кодексу України, відповідно до якої проводити фактичні видатки на заробітну плату, включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу та індексацію можливо лише в межах фонду заробітної плати;

В) п. 4 постанови КМУ № 1078 в частині невідповідності розрахунку індексації заробітної плати встановленому порядку, оскільки позивача керувався листом-роз'ясненням Міністерства фінансів України від 24.06.2015, відповідно до якого проведення індексації у 2015 році повинно здійснюватися після прийняття Кабінетом Міністрів України постанови про особливий порядок індексації доходів;

Г) індексація є складовою частиною заробітної плати, є додатковою заробітною платою, і не є мінімальною гарантією в оплаті праці.

16.19.12.2018 надійшов відзив від третьої особи, в якому останній зазначає про правомірність рішення суду апеляційної інстанції з огляду на те, що судом було правильно встановлено правомірність дій відповідача щодо притягнення позивача до відповідальності.

17.21.12.2018 надійшов відзив від відповідача. Відповідач покликається на безпідставність доводів касаційної скарги з огляду на таке:

А) відповідач мав право на проведення відвідування на виконання пп.1 п. 5 Порядку №295, адже із зверненням звернувся ОСОБА_1, який був працівником позивача;

Б) згідно з наказами преміювання ОСОБА_1 відбувалося відповідно до вимог ст. 98 КЗпП, ч. 1 ст. 13 Закону України "Про оплату праці" без врахування персональної надбавки;

В) з жовтня 2014 по грудень 2015 не проводилася індексація заробітної плати ОСОБА_1 всупереч діючим нормам законодавства, адже покликання позивача на не проведення індексації у зв'язку із відсутністю особливого порядку є необґрунтованими, адже нормами законодавства не було скасовано процедуру проведення індексації грошових доходів населення, а лише вказано, що згодом вона проводитиметься за особливим порядком;

Г) ст. 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" передбачено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категорія громадян встановлюються державні гарантії щодо, зокрема, індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

18. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

19. Відповідно до частини 1 статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

20. На виконання ч. 1 ст. 259 КЗпП України Кабінет Міністрів України затвердив Порядок № 295, який, згідно з його п. 1, визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування).

21. Пункт 5 Порядку № 295 встановлює, що інспекційні відвідування проводяться, зокрема, за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю (п. 1).

22. Судами попередніх інстанцій було встановлено, що підставою для проведення перевірки був пп. 1 п. 5 Порядку №295 - звернення ОСОБА_1 від 26.01.2018 та
29.01.2018.

23. Суд відхиляє доводи позивача про неможливість проведення перевірки на підставі звернення колишнього працівника, адже законодавством такого обмеження не передбачено.

24. Визначення заробітної плати міститься у статті 1 Закону України "Про оплату праці" - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

25. Відповідно до статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

26. За змістом частини 2 статті 2 Закону України "Про оплату праці" до структури заробітної плати входить додаткова заробітна плата, яка включає, в тому числі, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством.

27. З метою реалізації Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 06.02.2003 № 491-IV Кабінет Міністрів України постановою від 17.07.2003 № 1078 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078).

28. Відповідно до абзацу 1 та абзацу 2 пункту 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.

29. Згідно з абзацами 5-8 пункту 4 Порядку № 1078 частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків. У разі коли особа працює неповний робочий час, сума індексації визначається із розрахунку повного робочого часу, а виплачується пропорційно відпрацьованому часу. У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

30. Відповідно до частини 5 та 6 статті 95 КЗпП України мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці. Заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

31. За змістом статті 33 Закону №108 в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

32. Таким чином, індексація заробітної плати є мінімальною державною гарантією в оплаті праці, за недотримання якої юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (абзац 4 частини 2 статті 265 КЗпП України).

33. Аналогічна правова позиція неодноразово була висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 12.04.2018 у справі № 816/2325/16, від 19.09.2019 у справі №813/2406/18, від 16.07.2020 у справі № 815/5516/17, від 06.10.2020 у справі №489/5032/16-а, від 30.11.2020 у справі №824/1059/17-а, від 01.12.2020 у справі №160/8918/18 та від 29.01.2021 у справі №814/1944/17.

34. Судами попередніх інстанцій було встановлено порушення вимог частини 6 статті 95 КЗпП, стаття 33 Закону України "Про оплату праці" № 108 та пункту 3,5 Постанови КМУ Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення № 1078 від 17.07.2003. У період з жовтня - грудень 2014 року по жовтень 2016 року мав місце факт непроведення індексації заробітної плати при наявності підстав. Так, у зв'язку із збільшенням розміру премії до 80 %, у листопаді 2014 року до 90% у грудні 2014 року до 100%, з жовтня 2014 року припинено індексацію заробітної плати ОСОБА_1.

35. Проте згідно з абз. 7 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення станом на 01.10.2014 місяць, в якому відбувається підвищення грошових доходів працівників за рахунок збільшення розміру премії, не вважається базовим під час обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації (у разі, коли не відбувається підвищення тарифної ставки (окладу).

36. Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції стосовно то, що роз'яснення органів державної влади (в даному випадку лист Міністерства фінансів України від 24.06.2015 № 31-09010-09-8/21023) мають лише роз'яснювальний та рекомендаційний характер, а тому не мають пріоритету у застосуванні по відношенню до Законів України та нормативно-правових актів. У зв'язку з цим Суд відхиляє покликання позивача на вищевказаний лист.

37. Враховуючи зазначене, відповідач правомірно притягнув позивача до відповідальності за непроведення індексації заробітної плати.

38. У постанові від 19.08.2020 у справі №2040/5838/18 Верховний Суд зазначив таке: "Доводи відповідача щодо проведення індексації грошових доходів виключно за наявності на це коштів та у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, не приймається до уваги, оскільки частина 6 статті 5 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" вказує на джерела походження цих коштів, при цьому не обмежуючи проведення передбачених чинним законодавством виплат".

39. Щодо порушень під час преміювання. Підпунктом 2 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" від
09.03.2006 №268 передбачено право керівників відповідних органів здійснювати преміювання працівників відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати роботи, а також до державних і професійних свят та ювілейних дат у 2006 році в межах коштів, передбачених на преміювання у кошторисі відповідного органу, та економії коштів на оплату праці, а починаючи з 01.01.2007 - у межах фонду преміювання, утвореного у розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці.

40. На виконання підпункту 2 пункту 2 вищевказаної постанови Фондом державного майна України прийнято Положення про порядок преміювання працівників центрального апарату, регіональних відділень Фонду державного майна України за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету, затвердженого наказом голови Фонду державного майна України № 885 від 06.06.2006 та Положення про порядок преміювання працівників центрального апарату, регіональних відділень Фонду державного майна України за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету, затвердженого наказом голови Фонду державного майна України від 19.07.2012 № 3144 (далі - Положення №3144).

41. Відповідно до пункту 1.2 Положення № 3144 працівникам системи державних органів приватизації відповідно до їх особистого вкладу у загальні результати роботи може надаватися премія за якісне виконання своїх функціональних обов'язків, а також до державних і професійних свят та ювілейних дат.

42. Згідно з пунктом 1.3 Положення № 3144 преміювання працівників системи державних органів приватизації проводиться щомісяця за рахунок запланованого фонду преміювання та економії фонду оплати праці.

43. Пунктом 2.2 Положення № 3144 передбачено, що за умови належного виконання працівником своїх функціональних обов'язків йому щомісяця надається премія у розмірі (відсотку), який визначається Управлінням фінансово-бухгалтерської роботи, фінансовою службою регіонального відділення, представництва Фонду залежно від фінансових можливостей поточного місяця у відповідності з пунктом
1.3 Положення без обмеження загального відсотка премії. Премія нараховується за відпрацьований час та відповідно до фінансових можливостей з урахуванням надбавки за ранг, вислугу років та інших надбавок та доплат, передбачених законодавством.

44. Судами попередніх інстанцій встановлено, що преміювання в установі в період 2006-2016 здійснювалося з порушенням вимог п.2 Положення про порядок преміювання працівників апарату, регіональних відділень та представництв Фонду державного майна України за рахунок загального фонду Державного бюджету України від 19.07.2012, в частині "Премія нараховується за відпрацьований час та відповідно до фінансових можливостей з урахуванням надбавки за ранг, вислугу років та інших надбавок та доплат, передбачених законодавством".

45. Згідно з наказами преміювання ОСОБА_1 у 2006-2016 відбувалося у розмірі відсотку до посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг та вислугу років, але без урахування персональної надбавки.

46. Враховуючи зазначене, при здійсненні преміювання ОСОБА_1 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області за період з 2006 року по 2016 рік не дотримано пункт 2 Положення № 3144 та, як наслідок, порушено ст. 98 КЗпП України, ч. 1 ст. 13 Закону України "Про оплату праці".

Отже, мало місце порушення.

47. З огляду на вищенаведене, Суд погоджується з позицією суду апеляційної інстанції та не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення.

48. За правилами частини 1 статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

49. За вказаних обставин, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення рішень судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Керуючись ст. 243, 341, 345, 349, 350, 356, 359 КАС України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Регіонального відділення фонду Державного майна України по Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27 липня 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2018 року у справі №820/3199/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В. М. Кравчук

Суддя А. А. Єзеров

Суддя О. П. Стародуб