Історія справи

Ухвала КАС ВП від 18.09.2019 року у справі №815/4013/14

ф

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 вересня 2019 року

Київ

справа №815/4013/14

адміністративне провадження №К/9901/26082/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В. П., суддів - Васильєвої І. А., Пасічник С. С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постановуОдеського окружного адміністративного суду від 10.11.2014 (суддя - Білостоцький О. В. ) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2015 (колегія у складі суддів: Демерлій О. О., О. В. Єщенко, В. Л. Романішин)у справі № 815/4013/14за позовомПриватного підприємства Виробничо-комерційна фірма "Мікромегас" до Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській областіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство виробничо-комерційна фірма "МІКРОМЕГАС" (далі - Підприємство) звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - ДПІ), у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001172208 від 23.06.2014.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що станом на день прийняття спірного податкового повідомлення-рішення в розпорядженні ДПІ була наявна інформація стосовно усунення позивачем порушень, що стали підставою для складання акта камеральної перевірки від 20.05.2014 №2778/15-53-22-08/30199632, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню як таке, що прийняте з порушенням вимог податкового законодавства. При цьому своєчасно подані заперечення на такий акт перевірки були безпідставно залишені без розгляду, хоча подавались у відведений Податковим кодексом України (далі - ПК України) строк.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 10.11.2014, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від
04.12.2015 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ №0001172208 від 23.06.2014.

Рішення судів мотивовані безпідставністю висновків податкового органу оскільки платником податків в межах строків, встановлених податковим законодавством, подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період, який став предметом камеральної перевірки, розрахунок був прийнятий та опрацьований, тому під час прийняття оскаржуваного рішення відповідач діяв всупереч встановленому законом порядку, без врахування необхідних обставин, що мали значення для прийняття обґрунтованого рішення. Крім того, за самостійно виявлену помилку, позивачем було сплачено штрафну санкцію.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати у задоволені позову відмовити. Вказується, що позивач самостійно не виявляв помилку в раніше поданій ним податковій декларації, так як така помилка була виявлена під час проведення камеральної перевірки працівниками ДПІ, що вказує на порушення вимог податкової дисципліни, а відтак прийняте податкове повідомлення-рішення, яке є предметом даного судового оскарження прийнято правомірно.

В письмових запереченнях на дану касаційну скаргу, які надійшли ще до Вищого адміністративного суду України поставлено питання про залишення її без задоволення, а оскаржуваних нею рішень судів попередніх інстанцій - без змін.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.05.2014 відповідачем проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ПП ВКФ "МІКРОМЕГАС" за березень 2014 року, про що було складено акт №2778/15-53-22-08/30199632 від 20.05.2014, вручено позивачу 31.05.2014. У висновках цього акту відображено порушення позивачем п.200.2 ст.200; п.201.1 ст. 201 ПК України, а саме включено до складу податкового кредиту податкової декларації за березень 2014 року суму податку на додану вартість в розмірі 48564
грн. по податковій накладній, яка не була зареєстрована контрагентом позивача.

Судами також установлено, що 30.05.2014 (за день до вручення акту перевірки) підприємством було подано до ДПІ уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за березень 2014 року, в якому виправлено невірно вказану суму податкового кредиту по контрагенту - постачальнику ПП "Куліндоровський індустріальний концерн" та приведено у відповідність до показників податкової накладної №15 від
20.03.2014 року. У зв'язку з виправленням помилки позивачем самостійно було нараховано суму штрафу.

03.06.2014 позивач надав до ДПІ заперечення до акту перевірки (лист №158/05 від
03.06.2014 року) та повідомив про те, що при складенні декларації з ПДВ за березень 2014 року ним була допущена технічна помилка щодо суми податкового кредиту за податковою накладною №15 від 20.03.2014, яка самостійно відкоригована шляхом подання уточнюючого розрахунку, у якому зменшено суму податкового кредиту на 483 грн.

20.06.2014 органом доходів і зборів було надано відповідь на лист №158/05 від
03.06.2014, в якому зазначено про те, що підприємством пропущений визначений п.86.7 ст.86 ПК України п'ятиденний строк для подання заперечень до контролюючого органу.

На підставі висновків акту перевірки №2778/15-53-22-08/30199632 від 20.05.2014 ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0001172208 від 23.06.2014 року, яким визначено Підприємству грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі: 48564 грн. - основний платіж та 24282 грн. - штрафні санкції

Не погоджуючись із даним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду, який визначив його незаконним, з чим погоджується Верховний Суд, виходячи із наступного.

Так, розглядаючи дану справу, суди попередніх інстанції висловлювались на аналізі положень статті 201 та 50 ПК України, враховуючи, той факт, що податкова накладна №15 від 20.03.2014 була сформована та зареєстрована за наслідками господарських правовідносин, які мали місце між позивачем та ПП "Куліндоровський індустріальний концерн", що не заперечується відповідачем. Сума, що вказана в такій накладній складає 240403,33 грн., сума ПДВ - 48 080,67 грн., загальна сума поставки з ПДВ - 288484,00 грн. Разом з тим, позивач задекларував дану суму за березень 2014 року з похибкою в бік збільшення суми, всього на 483 грн., що самостійно виявив та виправив, подавши уточнюючий розрахунок, чим привів дані податкової декларації за березень 2014 року у відповідність до данних податкової накладної №15 від 20.03.2014, щодо якої у відповідача не має зауважень.

Отже за наслідками перегляду судових рішень у даній справі, на думку Верховного Суду, спірним у даній справі є питання можливості подання позивачем учинень до податкової декларації за березень 2014 року, - 30.05.2014 року, тобто, як установлено судами попередніх інстанцій, за день до отримання акту камеральної перевірки (31.05.2014) та до моменту винесення ДПІ спірного податкового повідомлення-рішення.

Щодо даного питання, Суд касаційної інстанції вже висловлював свою позицію в аналогічних правовідносинах (постанова від 13.06.2019, справа №820/5299/17, провадження №К/9901/47016/18), зазначаючи, що пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено право контролюючих органів проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, а фактичні перевірки - пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова (пункт 76.1 статті 76 Податкового кодексу України).

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог пункт 76.1 статті 76 Податкового кодексу України (пункт 76.2 статті 76 Податкового кодексу України).

Згідно із пунктом 86.2 статті 86 Податкового кодексу України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному пунктом 86.2 статті 86 Податкового кодексу України.

Отже, камеральна перевірка є окремим самостійним видом перевірок і не належить ні до планових, ні до позапланових.

Відповідно до пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Зазначено норма зобов'язує платника податку надіслати до контролюючого органу уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою уточнюючого розрахунку, чинного на час подання, або виправити помилку шляхом відображення уточнюючих показників у складі поточної декларації за будь-який наступний податковий період.

Пунктом 50.2 статті 50 Податкового кодексу України визначено, що платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

Отже, пунктом 50.2 статті 50 Податкового кодексу України встановлено обмеження щодо подачі уточнення показників поданої звітності лише у разі проведення документальної планової або позапланової перевірки.

Тому у випадках отримання акта камеральної перевірки щодо певної податкової декларації платник податків не обмежений у праві подати уточнюючий розрахунок до цієї декларації.

Таким чином, після проведення камеральної перевірки і до прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення за наслідками такої перевірки платник має право подавати уточнюючі розрахунки, а контролюючий орган, приймаючи відповідне податкове повідомлення-рішення за наслідками такої камеральної перевірки, повинен встановити дійсний обов'язок платника зі сплати податку з урахуванням даних уточнюючого розрахунку.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що помилка позивача у невірному відображенні суми ПДВ у розмірі 48564 грн. за спірної накладною №15 від 20.03.29014 була самостійно відкоригована 30.05.2014, шляхом надання до ДПІ уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виправлених помилок за період березень 2014 року, яким зменшено суму податкового кредиту на 483 грн. (48 564,01-48 080,67 = 483,34 грн. ) та збільшено суму податкового зобов'язання на цю суму, у зв'язку з чим позивачем було самостійно нараховано суму штрафу у розмірі 15 грн. (3% від суми).

При цьому, жодних зауважень до поданого уточнюючого розрахунку відповідач під час розгляду справи в суді не висловлював.

Ураховуючи наведене, Верховний Суд погоджується з позицією судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову, оскільки платником податків відкориговані дані по декларації за березень 2014 року шляхом подання уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань до моменту прийняття податкового повідомлення-рішення.

Крім того, Суд відхиляє доводи відповідача про те, що саме відповідач самостійно виявив помилку в податковому обліку позивача, засвідчивши це в акті перевірки, оскільки такий акт, як то вірно було встановлено судами попередніх інстанцій, був прийнятий на підставі камеральної перевірки, тобто у відсутність позивача, і який був йому вручений на наступний день від дня фактичного надіслання позивачем вказаного уточнюючого розрахунку. Тобто позивач, не маючи на руках акту, самостійно виявив допущену ним арифметичну помилку в поданій податковій декларації за березень 2014 року.

Враховуючи вищенаведене, Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанції, не спростованими доводами касаційної скарги, про те, що позивач не допустив порушень вимог ПК України, що свідчить про протиправність прийняття спірного у даній справі податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до частини 3 статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10.11.2014 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від
04.12.2015 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.........................................

В. П. Юрченко

І. А. Васильєва

С. С. Пасічник,

Судді Верховного Суду