Історія справи

Ухвала КАС ВП від 23.07.2019 року у справі №520/9980/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 вересня 2019 року

Київ

справа №520/9980/18

адміністративне провадження №К/9901/19563/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючої судді - Желтобрюх І. Л.,

суддів: Білоуса О. В., Блажівської Н. Є.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ РВ ГРУП" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31 січня 2019 року (головуючий суддя Панов М. М. ) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2019 року (колегія суддів у складі: головуючого судді Чалого І. С., суддів - Перцової Т. С., Жигілія С. П. ) у справі №520/9980/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ РВ ГРУП" до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про визнання протиправним та скасування наказу,

установив:

У листопаді 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ РВ ГРУП" (далі - ТОВ "УБК РВ ГРУП", Товариство) звернулось до суду із позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі - ГУ ДФС у Харківській області), в якому просило визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 2 листопада 2018 року №8204 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "УБК РВ ГРУП".

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказував, що у відповідача не було підстав для надсилання письмового запиту у порядку, передбаченому пунктом 73.3 статті 73 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а відтак Товариство було звільнене від обов'язку щодо надання відповіді на вказаний запит. Як наслідок, документальна позапланова перевірка Товариства, що була призначена згідно зі спірним наказом відповідача, є незаконною. Окрім того, позивач зауважував, що в оспорюваному наказі не співпадає правова та фактична підстави до призначення перевірки.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 31 січня 2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2019 року, ТОВ "УБК РВ ГРУП" відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалені судами рішення як такі, що прийняті із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, і ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Касаційна скарга обґрунтована доводами, аналогічними викладеним у позовній заяві та апеляційній скарзі, а саме: скаржник наполягає на безпідставності надіслання відповідачем запиту про надання інформації та відсутності обов'язку надавати таку інформацію. Позивач вважає, що посилання ГУ ДФС у Харківській області у запиті на виявлені факти порушення Товариством законодавства є припущеннями контролюючого органу. Крім того, у запиті не вказано, яким чином отримана контролюючим органом інформація свідчить про порушення саме ТОВ "УБК РВ ГРУП" податкового та іншого законодавства України, або ж про недостовірність даних, указаних у податкових деклараціях цього Товариства; більш того, запит не містить посилань на акти перевірок, податкові-повідомлення-рішення, судові рішення, вироки, висновки експертів тощо. Отже, на переконання заявника касаційної скарги суди попередніх інстанцій не врахували тієї обставини, що інформація, на яку посилався контролюючий орган як на підставу до формування запиту про надання інформації, не відповідала ознакам податкової інформації у розумінні закону.

Також вважає безпідставним прийняття судами до уваги протоколу допиту свідка у кримінальному провадженні, оскільки відповідач не є стороною зазначеного провадження, а отже, такий доказ був здобутий із порушенням закону і є недопустимим.

У відзиві на касаційну скаргу ГУ ДФС у Харківській області просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін як законні й обґрунтовані. Стосовно доводів заявника касаційної скарги зазначає, що правовою підставою для проведення перевірки був підпункт 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України, а саме: отримання контролюючим органом податкової інформації, яка свідчить про порушення платником податків законодавства, за умови, що платник не надав пояснень та їх документального підтвердження на письмовий запит контролюючого органу; у той же час фактичною підставою для проведення перевірки було ненадання позивачем відповіді на письмовий запит податкового органу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Суди встановили, що 5 листопада 2018 року фахівці ГУ ДФС у Харківській області прибули за адресою: провулок Кравцова, 3, м. Харків для проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "УБК РВ ГРУП".

Представник Товариства за довіреністю отримав копію наказу від 2 листопада 2018 року №8204 про проведення перевірки, а також ознайомився зі змістом направлень на проведення перевірки від 2 листопада 2018 року №11046 та №11045.

Після вказаних дій директором ТОВ "УБК РВ ГРУП" та його представником було прийнято рішення про відмову у допуску посадових осіб ГУ ДФС у Харківській області до проведення перевірки. Відмова у допуску до перевірки була оформлена актом №8896/20-40-14-05-09/38157249 від 5 листопада 2018 року.

Вважаючи протиправним наказ ГУ ДФС у Харківській області від 2 листопада 2018 року №8204 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "УБК РВ ГРУП", таким, що прийнятий без законної підстави, позивач оскаржив його до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з того, що у податкового органу виникли законні підстави для проведення перевірки Товариства згідно з вимогами підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України, оскільки останнє не надало контролюючому органу належної відповіді та відповідних документів на підтвердження запитуваної інформації.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС дійшла висновку, що суди правильно вирішили спір, з огляду на таке.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Відповідно до підпунктів 16.1.5, 16.1.7 пункту 16.1 статті 16 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податків зобов'язаний: подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів; подавати контролюючим органам інформацію в порядку, у строки та в обсягах, встановлених податковим законодавством.

Згідно з пунктом 73.3 статті 73 ПК України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити: 1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу.

Також указаною нормою визначено перелік підстав, наявність яких зумовлює надсилання платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин письмового запиту про подання інформації, зокрема, якщо за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено пунктом 73.3 статті 73 ПК України).

Статтею 78 ПК України регламентовано порядок проведення документальних позапланових перевірок.

Так, за змістом підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється у разі отримання податкової інформації, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Отже, зі змісту наведених вище норм вбачається, що отримана контролюючим органом податкова інформація, яка свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, може бути підставою для призначення позапланової перевірки платника податків, однак лише у тому випадку, коли сумніви, які виникли у податкового органу, не були усунуті наданими платником податків поясненнями та їх документальним підтвердженням.

У свою чергу, прийняттю контролюючим органом наказу про проведення перевірки має передувати відповідний письмовий запит контролюючого органу про надання пояснень та їх документального підтвердження, і невиконання такого запиту платником податків.

Як вбачається зі спірного наказу від 2 листопада 2018 року №8204, підставою до його прийняття та, відповідно, проведення перевірки, зазначено ненадання ТОВ "УБК РВ ГРУП" протягом установленого ПК України строку у запитуваному обсязі пояснень та їх документального підтвердження на письмовий запит ГУ ДФС у Харківській області від 28 березня 2017 року №3041/10/20-40-14-05-14.

Вказаний запит, як встановили суди, відповідав вимогам пункту 73.3 статті 73 ПК України, оскільки містив опис запитуваної інформації та перелік витребуваних документів, посилання на норми законодавства, та підстави для надіслання запиту, а саме: отримання контролюючим органом податкової інформації, що свідчить про порушення ТОВ "УБК РВ ГРУП" податкового та іншого законодавства за період декларування податку на додану вартість за травень 2016 року по взаємовідносинах з постачальником ТОВ "Лордфілк".

Судами встановлено, що такою податковою інформацією були отримані відповідачем від іншого підрозділу ДФС України - Головного оперативного управління ДФС України відомості про наявність кримінального провадження №32016080000000009, відкритого від 15 січня 2016 року. Так, у межах досудового розслідування злочинів, передбачених частиною 3 статті 212, частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво) було допитано свідка ОСОБА_2. За результатами такої слідчої дії виявлено, що він за винагороду здійснив реєстрацію на своє ім'я ТОВ "Лордфілк", що, на переконання контролюючого органу, може свідчити про фіктивний, нелегальний статус означеного підприємства.

Як встановили суди попередніх інстанцій, ТОВ "УБК РВ ГРУП" здійснювало господарські операції із зазначеним вище контрагентом, що і зумовило необхідність направлення контролюючим органом позивачу письмового запиту з метою підтвердження достовірності визначення ним даних щодо господарських операцій з ТОВ "Лордфілк" у відповідному податковому періоді.

Натомість, позивачем не було надано належної відповіді на обов'язковий запит контролюючого органу та не надано документів, про які йшлося у запиті. Тобто, позивачем не було виконано законних вимог контролюючого органу.

За змістом підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України така бездіяльність платника податків зумовлює настання для нього певних наслідків, а саме: призначення і проведення позапланової перевірки.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що приймаючи оскаржуваний наказ про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "УБК РВ ГРУП" відповідач діяв на підставі та у межах повноважень, визначених податковим законодавством України.

Аналогічна позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 23 квітня 2019 року (справа №2040/6314/18).

Крім того, Верховний Суд зважає на наступне.

Згідно з підпунктом 14.1.171 пункту 14.1 статті 14 ПК України у підпунктом 14.1.171 пункту 14.1 статті 14 ПК України поняття вживаються в такому значенні: податкова інформація - у значенні, визначеному Законом України "Про інформацію".

Відповідно до Законом України "Про інформацію" податкова інформація - це сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Судами у цій справі не встановлено, що інформація, на яку посилався контролюючий орган як на підставу до формування запиту про надання інформації, була отримана від іншого підрозділу ДФС України не в установленому законом порядку. Позивачем цього не спростовано.

Посилаючись на те, що запит про надання інформації не містив посилань на акти перевірок, податкові-повідомлення-рішення, судові рішення, вироки, висновки експертів тощо, скаржник не наводить норми закону, якою б передбачалася необхідність зазначення в запиті саме таких документів.

Скаржник, з-поміж іншого, наголошує на тому, що суди попередніх інстанцій в порушення вимог чинного процесуального законодавства досліджували протокол допиту свідка у кримінальному провадженні, оскільки такий був здобутий із порушенням закону. Однак, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження цієї обставини, що свідчить про безпідставність посилань скаржника. Крім того, зазначений протокол не є доказом, покладеним в обґрунтування вини позивача, а є лише носієм інформації про певні факти й обставини.

Колегія суддів враховує, що позивач не скористався наданою йому контролюючим органом можливістю і не надав останньому пояснень та первинних документів, які б усунули сумніви, що виникли у податкового органу після отримання інформації про порушення позивачем податкового законодавства під час здійснення господарської діяльності, як і не спростував таку інформацію.

Більш того, неповнота посилань на конкретні джерела отримання податкової інформації не може розглядатися як підстава визнання запиту таким, що не відповідає вимогам ПК України, та, як наслідок, його невиконання.

В цілому доводи касаційної скарги зводяться до безпідставності висновку податкового органу щодо порушення позивачем податкового чи іншого законодавства.

Однак, з цього приводу колегія суддів зауважує, що предметом доказування у даній справі є не обставини господарської діяльності позивача, а наявність підстав для направлення позивачу запиту і відмова останнього надати необхідні пояснення по суті поставлених запитань та їх документального підтвердження.

Позивач у касаційній скарзі посилається на правову позицію, висловлену Верховним Судом у постанові від 4 квітня 2019 року (справа №812/797/17). Однак, обставини у зазначеній справі та справі, що розглядається, є різними, зокрема, в частині способу отримання контролюючим органом податкової інформації, що стала підставою для призначення перевірки платника податків.

Таким чином, вирішуючи спір суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвалені судами рішення - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

постановив:

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31 січня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2019 року залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ РВ ГРУП" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. Л. Желтобрюх

Судді О. В. Білоус

Н. Є. Блажівська