Історія справи

Ухвала КАС ВП від 13.03.2018 року у справі №806/2672/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 806/2672/17

адміністративне провадження № К/9901/35108/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 806/2672/17

за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України про визнання протиправним та скасування рішення,

за касаційною скаргою Національної поліції України на постанову Житомирського окружного адміністративного суду (колегія у складі суддів: С. В. Черноліхов, О.

В. Капинос, В. А. Липа) від 15 листопада 2017 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: І. Г. Охрімчук, М.

М. Капустинський, Б. С. Моніч) від 31 січня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. В жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просила визнати протиправним та скасувати рішення (висновок) Центральної атестаційної комісії № 9 Національної поліції України щодо невідповідності її займаній посаді та переведення на нижчу посаду.

2. Адміністративний позов мотивований тим, що у відповідача були відсутні правові підстави проводити її атестування, оскільки таке атестування проведене раніше року з дня коли вона була призначена на відповідну посаду. Також вказала, що за результатами атестації у 2016 році атестаційні показники були нижчими ніж у 2017 році, проте висновки про невідповідність займаній посаді були зроблені саме на підставі останньої атестації. Факт низького рівня знань спростовується результатами тестування її знань. Отже, прийняте щодо неї рішення Центральної атестаційної комісії № 9 є незаконним, безпідставним та таким, що не ґрунтується на перевірених та встановлених фактах, а тому підлягає скасуванню.

3. Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2018 року, позов задоволено.

Визнано протиправним і скасовано рішення (висновок) Центральної атестаційної комісії № 9 Національної поліції України, оформлене протоколом № 4 від 05 вересня 2017 року, щодо невідповідності ОСОБА_1 займаній посаді та такої, що підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність.

4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 06 березня 2018 року Національна поліція України звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2018 року, та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

5. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06 березня 2019 року, визначено склад колегії суддів: Білоус О. В. - головуючий суддя, Желтобрюх І. Л., Стрелець Т. Г.

6. Ухвалою Верховного Суду від 12 березня 2018 року задоволено заяву скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження та поновлено цей строк, внаслідок чого відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та встановлено строк десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу.

7.27 квітня 2018 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

8. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 04 червня 2019 року № 596/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв'язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Білоуса О. В., що унеможливлює його участь у розгляді касаційної скарги.

9. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 05 червня 2019 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.

10. Ухвалою Верховного Суду від 20 серпня 2019 року справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

11. Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 1994 року ОСОБА_1 працювала в органах міністерства внутрішніх справ та з 07 листопада 2015 року у Національній поліції України.

12. На виконання вимог наказу Національної поліції України від 21 серпня 2017 року № 886 про створення центральної атестаційної комісії № 9, з метою оцінки професійних та особистісних якостей поліцейських Державної установи "Житомирський навчальний центр поліцейських", ефективності виконання ними службових обов'язків, а також визначення перспектив подальшого проходження служби в поліції на відповідних посадах, 4-5 вересня 2017 року було проведено атестацію поліцейських де позивач працювала на посаді заступника начальника центру - начальник відділення організації навчання Державної установи "Житомирський навчальний центр підготовки поліцейських".

13. Згідно наказу Національної поліції № 919 від 31 серпня 2017 року було затверджено список поліцейських Державної установи "Житомирський навчальний центр підготовки поліцейських", які підлягають атестуванню у тому числі і позивач.

14.05 вересня 2017 року проведено атестацію відносно ОСОБА_1, за результатами якої був складений атестаційний лист, в якому зазначені результати атестування: загальні здібності та навички - 35; знання законодавчої бази - 49 та складений висновок "Займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність".

15. Витяг з протоколу № 4 від 05 вересня 2017 року засідання центральної атестаційної комісії № 9 Національної поліції України свідчить, що останньою за результатами проведеної атестації та з урахуванням матеріалів, поданих кадровим підрозділом, ухвалено, що ОСОБА_1 займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність.

16. Не погоджуючись з обов'язком проходити атестацію та, відповідно, рішенням атестаційної комісії, позивач звернулась з адміністративним позовом до суду.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

17. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи адміністративний позов, виходив з того, що не можливо встановити, яким саме критеріям не відповідав позивач та, які обставини в сукупності призвели до прийняття оскарженого рішення про невідповідність займаній посаді та необхідності переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність. Також, враховуючи заборону проведення атестації такої категорії осіб, які відпрацювали на посаді менше 1 року, а позивач є такою особою, суди дійшли висновку про відсутність правових підстав для формування результатів відповідного атестування, скасувавши рішення (висновок) Центральної атестаційної комісії № 9 Національної поліції України, оформлене протоколом № 4 від 05 вересня 2017 року щодо невідповідності ОСОБА_1 займаній посаді.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

18. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

19. В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначив, що Комісію наділено адміністративною процесуальною дієздатністю в розумінні КАС України, а оскаржувані судові рішення безпосередньо стосуються прав та обов'язків вказаного суб'єкта владних повноважень, якого до у часті у справі залучено не було.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

20. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, у відповідності до частини 1 статті 341 КАС України, виходить з наступного.

21. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

22. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (частина 3 стаття 2 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року)).

23. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі-Закон № 580-VIII).

24. Порядок призначення на посади поліцейських працівників міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, визначений у пункті 9 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" ~law9~.

Так, працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним ~law10~, упродовж трьох місяців з дня опублікування ~law11~ можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

25. Отже, пунктом 9 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" ~law12~ не передбачено проведення атестування чи переатестування працівників міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції.

26. Вимоги до кандидатів на службу в поліції визначені у ~law13~. До таких вимог належать, зокрема: досягнення 18 років, наявність повної загальної середньої освіти, відповідність рівня фізичної підготовки вимогам, що затверджені Міністерством внутрішніх справ України.

27. Натомість, завданням атестування, згідно з ~law14~, є оцінка ділових, професійних, особистих якостей поліцейського, його освітній та кваліфікаційний рівні, фізична підготовка на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

28. ~law15~ визначений вичерпний перелік підстав для проведення атестування поліцейських, до яких належать:

1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу;

2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність;

3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

29. Наведений перелік підстав є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, а тому аналіз положень наведеної норми Закону дає підстави для висновку, що атестуванню підлягають лише ті поліцейські, які претендують на вищу посаду або щодо яких вирішується питання про переведення на нижчу посаду, або щодо яких вирішується питання щодо звільнення через службову невідповідність, а тому відповідно до списку поліцейських, які підлягають атестуванню (складається на підставі підпункту 2 пункту першого розділу ІV Інструкції № 1465 слід включати лише тих поліцейських, відносно яких наявні підстави для проведення атестування, що передбачені ~law16~.

30. Отже, кожна із зазначених у ~law17~ підстав проведення атестування повинна бути пов'язана з певними передумовами, зокрема, атестування, яке призначається для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, повинне бути зумовлене існуванням реальних підстав до звільнення, як то неналежне виконання службових обов'язків, порушення установленого чинним законодавством порядку і правил несення служби тощо.

31. Атестація працівника одразу ж після прийняття його на роботу (у тому числі на службу до поліції), безвідносно до вирішення питань кар'єри (призначення поліцейського на вищу посаду або переведення на нижчу посаду) або дисциплінарного провадження не відповідає меті та завданню атестування і суперечить вимогам ~law18~.

32. Слід зауважити, що приписи ~law19~ не є самостійною підставою проведення атестування, оскільки цю норму необхідно застосовувати у системному взаємозв'язку з нормами частини 2 статті 57 цього ж Закону, в якій наведений вичерпний перелік підстав для проведення атестування, за відсутності яких проведення атестації є протиправним.

33. Крім того, пунктом 10 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" ~law20~ встановлено, що працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

34. Поряд із ~law21~ правові, організаційні та фінансові засади функціонування системи професійного розвитку працівників визначаються також положеннями Закону України "Про професійний розвиток працівників" від 12 січня 2012 року № 4312-VI (далі-Закон № 4312-VI).

35. Так, Закону України "Про професійний розвиток працівників" від 12 січня 2012 року № 4312-VI (далі-Закон № 4312-VI визначено, що атестація працівників - це процедура оцінки професійного рівня працівників кваліфікаційним вимогам і посадовим обов'язкам, проведення оцінки їх професійного рівня.

36. Відповідно до ~law24~ атестації не підлягають, зокрема, працівники, які відпрацювали на відповідній посаді менше одного року.

37. Положеннями ~law25~ передбачено, що атестаційна комісія приймає рішення про відповідність або невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі. В разі прийняття рішення про невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі комісія може рекомендувати роботодавцеві перевести працівника за його згодою на іншу посаду чи роботу, що відповідає його професійному рівню, або направити на навчання з подальшою (не пізніше ніж через рік) повторною атестацією. Рекомендації комісії з відповідним обґрунтуванням доводяться до відома працівника у письмовій формі.

38. Пунктом 3 Інструкції про проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом Міністерством внутрішніх справ від 17 листопада 2015 року № 1465 (далі - Інструкція № 1465) визначено, що атестування поліцейських проводиться: 1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; 2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; 3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

39. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що атестацію позивача на підставі наказу відповідача від 21 серпня 2017 року № 886 о/с "Про створення центральної атестаційної комісії № 9" проведено в порядку атестування з метою оцінки професійних особистих якостей поліцейських "Житомирський навчальний центр підготовки поліцейських", ефективності виконання ними службових обов'язків, а також визначення перспектив подальшого проходження служби в поліції на відповідних посадах.

40. Проте наведена вище підстава не утворює самостійну підставу для проведення атестування і не перебуває у системному взаємозв'язку з вичерпними підставами, визначеними у ~law26~ та не передбачає проведення атестування без настання обставин, визначених ~law27~.

41. Водночас, доказів на підтвердження існування обставин, передбачених ~law28~ як підстав для проведення атестування позивача та включення її до списку поліцейських, які підлягають атестації надано не було.

42. Судами попередніх інстанцій цілком обґрунтовано вказано, що відповідач помилково наведену у частині першій статті 57 Закону мету атестування (оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової карєри) розцінив як самостійну і достатню підставу для проведення атестування поліцейських, серед яких була і позивач, оскільки конкретних передумов (порушення порядку і правил несення служби тощо) для призначення атестування саме у такому контексті судами не встановлено, відповідних доказів підтверджуючих дану обставину судам не надано.

43. Окрім того, як з'ясовано судами попередніх інстанцій, що 07 червня 2016 року вже проводилась атестація підполковника поліції ОСОБА_1, яка займала посаду заступника начальника Тренінгового центру Головного управління Національної поліції в Житомирській області перед призначенням у червні 2016 року на посаду заступника начальника державної установи "Житомирський навчальний центр підготовки поліцейських".

44. За змістом атестаційного листа складеного уповноваженими особами: результати тестування зальних навичок -25; професійне тестування -37, за результатами чого було складено висновок як прямого керівника так і атестаційною комісією: "займаній посаді відповідає".

45. Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що у Національної поліції України були відсутні законодавчо обумовлені правові підстави для призначення та проведення атестації позивача, оскільки питання про відповідність позивача вимогам визначених законодавством було вирішено перед призначенням на вищу посаду ще у червні 2016 року.

46. Стосовно висновків атестаційної комісії та посилань скаржника на невідповідність позивача займаній посаді, суд касаційної інстанції зазначає наступне.

47. Так, для висновку про службову невідповідність поліцейського повинні бути об'єктивно встановлені факти, що свідчать про неналежне виконання ним своїх службових обов'язків, систематичне порушення дисципліни, вчинення ганебних вчинків, злочинів, корупційних правопорушень, порушення присяги, критично низький рівень теоретичних знань чи професійних навичок, тощо.

48. Натомість, з протоколу засідання атестаційної комісії вбачається, що атестаційна комісія діяла з порушенням вимог ~law29~ та пункту 16 розділу IV Інструкції № 1465, а саме: не проводила глибокого і всебічного вивчення документів особової справи позивача, не аналізувала повноти виконання ним функціональних обов'язків (посадових інструкцій), показників службової діяльності, рівня теоретичних знань та професійних навичок, не враховувала наявність заохочень та дисциплінарних стягнень, тощо.

49. Окрім того, як вбачається зі змісту витягу з протоколу № 4 засідання Центральної атестаційної комісії № 9 не зазначено, які документи досліджувались та брались атестаційною комісією до уваги при складенні висновку. У протоколі також відсутні відомості про те, яким саме вимогам, що пред'являються до особи, яка перебуває на посаді, що обіймає позивач, вона не відповідає та в чому саме проявляється така невідповідність.

50. При цьому, рішення (висновок) атестаційної комісії не містить висновків щодо обставин, передбачених пунктом 16 розділу ІV Інструкції, та факту невідповідності позивача вимогам, що пред'являються до нього як до особи, яка перебуває на відповідній посаді. Так само протокол засідання атестаційної комісії та висновок (рішення) не містять жодних мотивів чи обґрунтувань, які покладено в основу твердження комісії про службову невідповідність позивача.

51. Негативна оцінка ділових, професійних, особистих рис поліцейського, його освітнього та кваліфікаційного рівнів, що надана атестаційною комісією, не узгоджується з доказами про позитивну оцінку щодо цього ж поліцейського, оскільки висновки атестаційної комісії спростовуються самим фактом прийняття позивача на службу до поліції в порядку переатестування з присвоєнням спеціального звання, матеріалами його особової справи та відомостями, що викладені в атестаційному листі позивача.

52. Верховний Суд зауважує, що оскільки негативне рішення атестаційної комісії тягне за собою правові наслідки у вигляді звільнення особи зі служби через службову невідповідність або переміщення на нижчу посаду, таке рішення, незалежно від форми його документального закріплення (протокол, окремий акт), повинно бути вмотивованим, деталізованим і повним, відображати усі суттєві обставини, що мали вплив на його прийняття.

53. Матеріалами справи не підтверджується, яким саме критеріям не відповідав позивач та які обставини в їх сукупності призвели до прийняття рішення про службову невідповідність позивача.

54. Крім того, суд касаційної інстанції наголошує, що відповідно до вимог законодавства передумовою винесення наказу про призначення особи на посаду поліцейського є вирішення питання щодо його відповідності вимогам, які передбачені ~law30~. Однак, після зарахування на посаду, відповідач має право звільняти працівника лише у разі неналежного виконання ним своїх обов'язків (~law31~).

55. Отже, з'ясування відповідності особи вимогам до поліцейського, визначеним у ~law32~ повинно встановлюватися до прийняття такої особи на службу, а не після.

56. Зазначене вище обмеження введене законодавцем насамперед з метою захисту особи від незаконного звільнення, гарантованого статтею 43 Конституції України.

У разі відмови у прийнятті на роботу особа не позбавлена можливості вжити заходів щодо усунення недоліків та/або перешкод з метою працевлаштування на бажаній посаді. В той же час обставина звільнення особи з посади через службову невідповідність істотно порушує її права, оскільки така підстава звільнення дискредитує працівника та перешкоджає подальшому працевлаштуванню.

57. Крім того, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування правомірності своїх дій в справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на відповідача (частина 2 статті 77 КАС України).

58. Всупереч наведеним вище вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки, і не довів правомірності прийнятого рішення.

59. Враховуючи вищевикладене, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про протиправність та скасування рішення (висновок) Центральної атестаційної комісії № 9 Національної поліції України, оформлене протоколом № 4 від 05 вересня 2017 року щодо невідповідності ОСОБА_1 займаній посаді та підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність.

60. Щодо посилання скаржника на те, що атестування позивача здійснювали атестаційні комісії, а не Національна поліція України, Суд зазначає, що Центральна атестаційна комісія і Центральна апеляційна атестаційна комісія створені безпосередньо в Національній поліції України та здійснювали атестацію позивача на підставі відповідного рішення голови Національної поліції України.

Тому не можна вважати, що позивачем не правильно заявлено позовні вимоги в цій частині до відповідного відповідача - Національної поліції України.

61. Водночас, скаржник у касаційній скарзі зазначає, що висновок атестаційної комісії є процедурним актом, у якому фіксуються проміжкові результати атестаційного провадження, тобто такий висновок є результатом реалізації певних процедурних прав поліцейським, щодо якого проводиться атестація, тому вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки дії відповідача щодо проведення атестування позивача та рішення (висновок), не порушує права позивача у межах спірних правовідносин, а тому не може бути предметом адміністративного позову.

62. Однак, Суд не погоджується з такими доводами та вважає їх необґрунтованими, оскільки на основі аналізу пункту 28 розділу ІV Інструкції № 1465 з якого вбачається, що рішення (висновок) атестаційної комісії є обов'язковим до виконання для керівника органу поліції, єдиною підставою для прийняття наказу про призначення поліцейського на посаду (в даному випадку на нижчу посаду) та звільнення з посади або зі служби в поліції, а тому може бути самостійно оскарженим до адміністративного суду. Більше того, суд не тільки може розглянути і задовольнити вимогу особи щодо скасування рішення (висновку) атестаційної комісії, а зобов'язаний це зробити для повного захисту прав особи в даному випадку. Зазначений висновок оформлений у формі протоколу, у відповідності до вимог розділу УІ Інструкції № 1465 є такий, що підлягає оскарженню до створених відповідно до цієї Інструкції апеляційних атестаційних комісій, як відповідне рішення. Таким чином на законодавчому рівні передбачена можливість оскарження такого рішення комісії не лише в адміністративному порядку, а також і не виключена можливість оскарження в судовому порядку.

63. Оцінюючи доводи касаційної скарги, колегія суддів виходила з того, що всі обґрунтування сторін були перевірені та проаналізовані судами попередніх інстанцій, їм було надано належну правову оцінку. Жодних підстав для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

64. Відтак, враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для задоволення позовних вимог.

65. Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

66. Відповідно до статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Національної поліції України залишити без задоволення, а на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов