Історія справи

Ухвала КАС ВП від 20.08.2019 року у справі №806/246/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 серпня 2019 року

Київ

справа №806/246/16

касаційне провадження №К/9901/9226/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С. М.,

суддів: Єзерова А. А., Рибачука А. І.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від
31.03.2016 (головуючий суддя: Нагірняк М. Ф., судді: Сичова О. П., Чернова Г. В. ) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2016 (головуючий суддя: Шевчук С. М., судді: Майор Г. І., Одемчук Є. В. ) у справі №806/246/16 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа:

Житомирський обласний військовий комісаріат про визнання дій протиправними, зобов'язання вирішити питання щодо призначення одноразової грошової допомоги,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2016 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1) звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, третя особа: Житомирський обласний військовий комісаріат, в якому просив:

визнати протиправною відмову Міністерства оборони України викладену в листі від
18.12.2015, у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням 2-групи інвалідності, яка настала внаслідок поранення, отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби,

зобов'язати Міністерство оборони України розглянути питання щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням 2-групи інвалідності, яка настала внаслідок поранення, отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби, відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 N 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він набув право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності за результатами повторного медогляду. У зв'язку з цим позивач подав повний перелік документів необхідних для вирішення питання призначення йому одноразової грошової допомоги, однак відповідач питання призначення цієї допомоги не вирішив, обмежившись відмовою наданою листом Департаменту фінансів Міністерства оборони України від18.12.2015 №248/3/6/4017.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 31.03.2016, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від
31.05.2016, адміністративний позов задоволений.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження. На час повторного переогляду та встановлення позивачу вищої групи інвалідності діяла постанова Уряду N 975, яка врегульовувала механізм призначення та виплати одноразової грошової допомоги особам інвалідність яких настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ними обов'язків військової служби, а тому заначений нормативно-правовий акт підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Позивачем було подано суб'єкту розгляду повний перелік документів необхідних для вирішення питання щодо призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги, втім МОУ ухилилось від обов'язку прийняти одне із передбачених законодавством рішень (про призначення або про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги), надавши відповідь листом від 18.12.2015 №248/3/6/4017 за підписом начальника управління організаційного, соціального забезпечення та тарифікації.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, у якій з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права просить суд касаційної інстанції скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Касаційна скарга обґрунтована тим, що документи щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги на розгляд Комісії при МОУ не надходили, у зв'язку з чим рішення про призначення або про відмову у призначенні ОСОБА_1 належним суб'єктом розгляду не приймалось. Скаржник також вказав на те, що позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки первинна інвалідність встановлена після спливу трьох місяців з дня звільнення ОСОБА_1 зі служби. Окрім того, скаржник посилається на те, що Порядком №975 не встановлено механізму призначення та виплати одноразової грошової допомоги при встановленні групи інвалідності за результатами повторного огляду, а днем виникнення права на отримання цієї допомоги вважається дата встановлення інвалідності вперше.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.07.2016 відкрито касаційне провадження у справі.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - ~law13~), яким КАС України викладено в новій редакції.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції зга~law14~ передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У січні 2018 року цю справу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

В порядку статті 31 КАС України, пункту 15 Перехідних положень КАС України за результатами повторного автоматизованого розподілу від 19.06.2019 визначений новий склад суду.

Ухвалою Верховного Суду від 19.08.2019 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.

Інші учасники правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористались.

Верховний Суд переглянув оскаржені судові рішення у межах доводів касаційної скарги з урахуванням вимог статті 341 КАС України з'ясував повноту фактичних обставин справи встановлених судами, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач проходив строкову військову служби та приймав безпосередню участь в бойових діях на території Демократичної республіки Афганістан у період з 03.01.1983 по 08.05.1984.

У витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України зазначено про встановленню причинний зв'язок захворювання із пораненнями, контузією, травмою, каліцтвом, множинними вогнепальними осколковими пораненнями голови, лівої верхньої та лівої нижньої кінцівок, контузія головного мозку у колишнього військовослужбовця ОСОБА_1, з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.

Згідно із інформацією зазначеної у виписці із акту огляду МСЕК серії 10 ААБ № 654635 від 22.04.2013, позивачу з 18.04.2013 вперше встановлено ІІІ групу інвалідності, яка зумовлена пораненнями, які пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.

За результатами повторного огляду медико-соціальною експертною комісією (Житомирська обласна МСЕК-2) позивачу з 11.08.2015 встановлено ІІ-у групу інвалідності, яка зумовлена пораненнями, які пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, та видано довідку до акту огляду МСЕК серії 12ААА № 206718.

У зв'язку з цим, позивач 23.11.2015 звернувся через Олевський районний військовий комісаріат Житомирської області до відповідача із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому з 11.08.2015 другої групи інвалідності, яка зумовлена пораненнями, контузією та захворюваннями, які пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії. До заяви подано перелік документів згідно додатку.

Листом від 18.12.2015 за №248/3/6/4017 Департамент фінансів Міністерства оборони України повідомив позивача про відсутність підстав для призначення та виплати одноразової грошової допомоги, у зв'язку з чим повернув подані документи.

Вважаючи таке рішення відповідача протиправним та таким, що обмежує право позивача на соціальний захист, ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.

Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішенням було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Згідно частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень вказаним критеріям для оцінювання рішення, (дій) є достатньою підставою для задоволення адміністративного позову, за умови, що встановлено порушення прав та інтересів позивача.

У спорах про оскарження акта індивідуальної дії суб'єкта владних повноважень, який стосується прав та обов'язків особи, суд при вирішенні справи має надати повну та об'єктивну правову оцінку такому акту.

Отже, з урахуванням завдань адміністративного судочинства, Верховний Суд вважає, що необхідним при вирішенні даної справи є перевірка дотримання відповідачем процедури розгляду питання про призначення та виплату позивачу одноразової грошової допомоги.

Відповідно до статті 41 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Статтею 16 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - ~law17~) передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується, зокрема, у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби (~law18~).

Буквальний аналіз зазначеної норми свідчить, що право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постановах від 18 листопада 2014 року у справі №21-446а14 та від 21 квітня 2015 року у справі №21-135а15, Верховного Суду від 18 квітня 2019 року у справі №537/2897/16-а, від 13 грудня 2018 року у справі № 623/1711/17.

За змістом положень ~law19~ якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої ~law20~, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві врегульовано Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 N 975 (далі - Порядок №975).

Пунктом 2 Порядку №975 встановлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги:

допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. N 499 (Офіційний вісник України, 2008 р., N 39, ст. 1298), Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 р. N 284 (Офіційний вісник України, 2007 р., N 14, ст. 532), і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 р. N 1331 (Офіційний вісник України, 2007 р., N 89, ст. 3255);

допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Згідно пункту 8 цього Порядку, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Отже, зміст наведених норм свідчить, що у разі якщо військовослужбовцю протягом двох років після первинного встановлення інвалідності буде встановлено вищу групу інвалідності такий набуває право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, з урахуванням раніше виплаченої суми, якщо така виплачувалась. При цьому, допомога призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Пунктом 3 Порядку № 975 визначено, що у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Другу групу інвалідності позивачу було встановлено 11.08.2015, відомості про отримання позивачем одноразової грошової допомоги до цього часу відсутні.

На день виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги, тобто
11.08.2015 діяв Порядок № 975, а тому відповідач зобов'язаний вирішити питання про призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до зазначеного нормативного акта.

Зазначене спростовує доводи скаржника про те, що право на отримання одноразової грошової допомоги особа набуває лише у разі отримання інвалідності вперше, а також те, що Порядок №975 не регламентує спірні правовідносини.

Згідно з пунктом 11 Порядку № 975 військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Відповідно до пункту 12 Порядку № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Пунктом 13 Порядку № 975 передбачено, що керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить, що розгляд заяви і доданих до неї документів, поданих військовослужбовцем для призначення і виплати одноразової грошової допомоги повинен закінчуватись прийняттям компетентним на те органом (Міністерством оборони України) відповідного рішення (про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги).

У той же час, у спірному випадку, як вірно установлено судами попередніх інстанцій, відповідач одне із передбачених законодавцем рішень за результатами розгляду питання про призначення позивачу одноразової грошової допомоги не прийняв. Відповідь за результатами розгляду питання щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги надана Департаментом фінансів Міністерства оборони України, яке входить до складу Міністерства оборони України, у формі листа від 18.12.2015 за №248/3/6/4017.

При цьому, Порядком не передбачено повноважень Департаменту фінансів МО України листом повертати документи із зазначенням відсутності підстав для їх розгляду.

Тобто, має місце факт ухилення суб'єкта владних повноважень від виконання покладених на нього законодавством обов'язків.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про необхідність зобов'язання МО України повторно розглянути подані позивачем документи, оскільки питання призначення або відмови у призначенні, тобто наявності чи відсутності у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, Міноборони не вирішувалося, відповідного рішення не приймалося.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 р. у справі "Гурепка проти України" (Gurepka v. Ukraine), заява №61406/00, п. 59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від
26.10.2000 р. у справі "Кудла проти Польщі" (Kudla v. Poland), заява №30210/96, п. 158) (п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 р. у справі "Гарнага проти України" (Garnaga v. Ukraine), заява №20390/07).

Обраний у даному випадку спосіб захисту порушеного права позивача шляхом визнання протиправної відмови Міністерства оборони України, викладеної в листі від 18.12.2015 та зобов'язання останнього розглянути питання щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення позивача в правах.

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами попередніх інстанцій. Касаційна скарга не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в запереченнях на позов, апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права касаційна скарга відповідача не містить.

Частиною 1 статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, а тому підстави для скасування рішень судів попередніх інстанцій - відсутні.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 31.03.2016 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2016 у справі №806/246/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

А. А. Єзеров

А. І. Рибачук