Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 серпня 2018 року

м. Київ

справа №550/1131/17

адміністративне провадження №К/9901/48920/18, К/9901/48923/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючий - Стародуб О.П.,

судді - Анцупова Т.О., Кравчук В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 15.01.2018р. (суддя -Михайлюк О.І.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2018р. (судді - Рєзнікова С.С., Старостін В.В., Тацій Л.В.) у справі за їх позовами до управління соціального захисту населення Чутівської районної державної адміністрації Полтавської області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів,

встановив:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовами, в яких просили:

- визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Чутівської районної державної адміністрації Полтавської області щодо перерахунку їм щорічної одноразової грошової допомоги за 2016-2017рр. до 5 травня у розмірі, встановленому ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

- зобов'язати Управління соціального захисту населення Чутівської районної державної адміністрації Полтавської області здійснити їм перерахунок та виплату, як учасникам бойових дій, щорічної одноразової допомоги до 05 травня за 2016 та 2017 роки, відповідно до ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, визначеної відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» та ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» на момент проведення виплат, з урахуванням виплачених сум такої допомоги.

В обґрунтування позовних вимог посилались на те, що вони є учасниками бойових дій та мають право на пільги, встановлені законодавством України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а тому відповідно до ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» позивачам до 5 травня щорічно повинна виплачуватися разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої розмір мінімальної пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Проте, у 2016р. позивачам щорічна разова грошова допомога відповідачем нарахована та виплачена у розмірі 920 грн., а у 2017 р. вказана допомога була виплачена в розмірі 1200 грн., тобто у значно меншому розмірі, ніж передбачено законом.

Рішенням Чутівського районного суду Полтавської області від 15.01.2018р., залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2018р., поновлено позивачам строк звернення до суду. В задоволенні позову відмовлено.

З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанції не погодились позивачі, подали касаційні скарги, в яких посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просили скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування касаційних скарг посилаються на те, що ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону України №367-ХІV від 25.12.1998р. є чинною, а тому при виплаті допомоги до 5 травня у 2016р. та у 2017р. потрібно застосовувати саме норми зазначеного Закону, а не постанов КМУ №141 від 02.03.2016р. та №223 від 05.04.2017р.

Відповідач надіслав відзиви на касаційні скарги позивачів, в яких просив у задоволенні касаційних скарг відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін. Посилався на те, що допомога до 5 травня за 2016-2017 роки позивачам, як учасникам бойових дій, у розмірі 920 грн. та 1200,00 грн. відповідно, була виплачена у повному обсязі у відповідності до чинного законодавства, а саме відповідно до постанов КМУ №141 від 02.03.2016р. та №233 від 05.04.2017р.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційні скарги задоволенню не підлягають з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (в редакції Закону від 25.12.1998р.) щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.

Згідно з частиною 1 статті 17 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.

Частиною 1 статті 17-1 вказаного Закону встановлено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12 - 16 цього Закону, здійснюють центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

Законом України від 28.12.2014р. №79-VІІІ "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин", який набув чинності 01.01.2015р., розділ VІ Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Таким чином, із набранням чинності Закону №79-VIII Кабінету Міністрів України надано повноваження щодо визначення розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, встановленої статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

У 2016р. Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 02.03.2016р. №141 "Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" з метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про жертви нацистських переслідувань" встановлено, що у 2016 році виплату разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; "Про жертви нацистських переслідувань" (далі - грошова допомога), здійснює Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій (далі - органи соціального захисту населення), які через відділення зв'язку або через установи банків перераховують їх на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання), у таких розмірах: учасникам бойових дій - 920 гривень.

У 2017 році Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 05.04.2017 р. №223 «Деякі питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» з метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» якою встановлено, що у 2017 році розмір разової грошової допомоги до 5 травня зокрема учасникам бойових дій становить 1200 грн.

Вказані положення є чинними та не визнані Конституційним Судом України не конституційними.

В ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачі є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченнями, зокрема посвідченням ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 08.12.2015р. та посвідченням ОСОБА_2 серії НОМЕР_2 від 21.12.2015р. і мають пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни.

Позивачам щорічну разову грошову допомогу як учасникам бойових дій до 05 травня у 2016р. виплачено у розмірі 920 грн., а у 2017р. у розмірі 1200 грн. відповідно до вимог Постанов Кабінету Міністрів України №141 від 02.03.2016р. та №233 від 05.04.2017р.

Позивачі звернулись до відповідача з заявами про перерахунок та виплату недоплаченої суми грошової допомоги, вважаючи, що розмір отриманої щорічної одноразової грошової допомоги як учасникамбойових дій, є меншим, ніж передбачено ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Листами №№ 02-06/835, 02-06/836 від 04.04.2017р., №№ 02-06/1427, 02-06/1428 від 06.06.2017р. відповідач повідомив позивачам, що відсутні підстави для перерахунку та виплати різниці між належними їм до сплати сумами разової грошової допомоги до 5 травня та фактично виплаченою сумою, оскільки таку їм виплачено у 2016р. у розмірі 920 грн., визначеному Постановою Кабінету Міністрів України №141 від 02.02.2017р. «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань», а у 2017р. - у розмірі 1200 грн., визначеному Постановою Кабінету Міністрів України №223 від 05.04.2017р. «Деякі питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань».

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що виплачуючи позивачам в 2016-2017рр. допомогу до 5 травня в розмірах, визначених постановами КМУ від 02.03.2016р. №141 та від 05.04.2017р. №233, відповідач діяв у межах повноважень та у відповідності до законів та Конституції України.

Під час розгляду справи судами здійснено посилання на рішення Європейського суду з прав людини від 09.10.1979р. у справі «Ейрі проти Ірландії» в якому Суд зазначив, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» від 12.10.2004р.

Крім того, вказуючи на правомірність визначення розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня з урахуванням положень постанов Кабінету Міністрів України, суди послались на рішення Конституційного Суду України від 26.12.2011р. № 20 рп/2011 та від 25.01.2012р. №3-рп/2012, в яких Суд наголосив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України. Однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов'язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості.

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанції колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права і фактичним обставинам справи.

Мотиви та доводи, наведені у касаційних скаргах, висновки судів попередніх інстанцій не спростовують та є безпідставними, оскільки в ході розгляду справи судами встановлено, що виплативши позивачам допомогу до 5 травня як учасникам бойових дій за 2016-2017 роки в розмірі 920 грн. та 1200,00 грн. відповідно, встановленому постановами Кабінету Міністрів України від 02.03.2016р. №141 та від 05.04.2017р. № 233 відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений законами України, оскільки згідно приписів Бюджетного кодексу України саме на Кабінет Міністрів України покладено визначення порядку та розміру зазначеної разової грошової допомоги, а тому суди обгрунтовано прийняли рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Крім того, положенням Закону України від 28.12.2014р. №79-VІІІ «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» не визнані Конституційним Судом України неконституційними, а тому підлягали застосуванню при визначенні суми допомоги до 5 травня у 2016-2017 роках.

Посилання позивачів в обґрунтування касаційної скарги на те, що зміни в законодавстві, які звужують зміст та обсяг існуючих прав не повинні застосовуватися також є безпідставним і висновки судів не спростовує, оскільки зміна правового регулювання щодо визначення розміру разової грошової допомоги до 5 травня не може свідчити про звуження існуючих прав позивачів саме з боку Чутівської районної державної адміністрації Полтавської області.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, оскільки при ухваленні рішень суди порушень норм матеріального та процесуального права не допустили, тому суд прийшов до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 15.01.2018р. та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2018р. - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

Т.О. Анцупова

В.М. Кравчук